Сутність наукової організації праці менеджера

Забезпеченню результативності й ефективності праці мене­джера сприяє її наукова організація. Вже згадуваний В.І. Терещенко наводить як приклад такий епізод: "Інститут, у якому я почав працювати в Києві, переїздив у нове приміщення. За ван­тажників були самі співробітники інституту. Майже тиждень пакували речі. Переносячи меблі та інше обладнання, хтось по­калічив ногу, хтось випустив із рук і розбив друкарську машин­ку, хтось загубив свої папери. А потім на новому місці ще про­тягом 2 тижнів усі розшукували свої речі й розставляли їх по місцях. Загалом мало не на місяці, роботу інституту було зведено нанівець. В Америці у подібних випадках вдаються до послуг спеціалізованих фірм. Слід лише заздалегідь упакувати папе­ри, пронумерувати меблі і робоче обладнання, вказавши, куди їх належить поставити. Саме перевезення займає кілька годин (звісно, після робочого дня, коли працівники організації розі­йдуться по домівках). Наступного дня вранці усі з'являються вже за новою адресою, де застають свої робочі місця у повному порядку. Ще кілька годин на остаточне "утрушування", і робо­та організації начебто й не переривалася у зв'язку з переїздом" [250, с. 27]. Це і є наукова організація праці, яка сприяє пра­вильному використанню робочого часу, знань та вмінь працівни­ків.

Відомо, що одним із перших питанням наукової організації праці опікувався Ф. Тейлор. Він вважав, що систему наукового управління становить сукупність таких підходів [248, 249]:

—наука замість традиційних павичок;

—гармонія замість суперечностей;

—співпраця замість індивідуальної праці;

—максимальна продуктивність замість її обмеження;

—розвиток кожної людини до максимально доступної їй про­дуктивності.

Значний внесок у розвиток наукової організації праці, в тому числі й управлінської, вніс відомий учений Олексій Капітонович Гастєв. Він вважав, що наукова організація праці має вирішува­ти три основні взаємопов'язані групи питань: економічні, соці­альні, психофізіологічні.

Впровадження наукової організації праці, спрямоване, на­приклад, на вирішення економічних проблем, дає можливість підвищувати продуктивність праці, економити живу працю, що витрачається під час виконання трудових операцій; якомога ефективніше добирати матеріальні та трудові ресурси; викорис­товувати найпрогресивніші методи і прийоми праці, скорочува­ти або повністю ліквідовувати витрати робочого часу; створюва­ти сприятливі умови для праці; підвищувати рівень нормування й обліку праці.

Впровадження наукової організації праці, спрямоване на ви­рішення соціальних проблем, дає можливість: сприяти всебічно­му розвитку людини у процесі праці, розвивати в неї ініціативу і творчість; виховувати у людини свідоме ставлення до праці; під­вищувати освітній рівень і ділову кваліфікацію персоналу; пере­творювати працю и найпершу життєву потребу.

Впровадження наукової організації праці, спрямоване на ви­рішення психофізіологічних проблем, дає можливість забезпечу­вати умови для збереження у процесі праці здоров'я, стійкої пра­цездатності людини, полегшувати її працю, підвищувати її зміс­товність. Усі ці проблеми тісно пов'язані між собою [43].

Термін "наукова організація праці" з'явився у 60-х роках ми­нулого століття. Наукова організація праці (НОП) — це систе­ма організації трудових процесів на основі широкого викорис­тання досягнень науки та кращого досвіду з метою підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивності праці, по­ліпшення якості роботи. Це сукупність заходів для забезпечення раціонального використання робочого часу та обладнання, ство­рення умов безпеки праці та розвитку творчих і трудових нави­чок персоналу. Впровадження наукової організації праці вима­гає розробки відповідних документів (правил, положень, схем, нормативів тощо), які упорядковують цю діяльність, тобто ре­гламентують управлінську працю [258, с. 1649]. Із поданого вище можна зробити висновок, що наукова організація праці — це багатоскладова, багатофакторна система комплексних захо­дів, яка об'єднує економічні, соціальні, технічні, інженерні, ор­ганізаційні, господарські, психофізіологічні заходи, науково об­ґрунтовані та перевірені практикою, з метою підвищення ефек­тивності праці [232, с. 287].

Наукова організація управлінської праці є комплексом захо­дів, які включають [166, с. 628—629]:

— ефективну розробку планових завдань з урахуванням на­явних ресурсів і кваліфікації кадрів;

— розподіл і кооперацію праці, їхнє організаційне закріп­лення;

—розподіл і розстановку кадрів в ієрархії управління;

—навчання та підвищення кваліфікації кадрів;

—регламентування діяльності та стосунків в організації, а також за її межами;

—вибір ефективної управлінської технології: методів, ін­струментів, процедур та операцій;

—раціональну організацію робочих місць і створення опти­мальних умов праці та відпочинку;

—нормування та облік управлінської праці;

—матеріальне і моральне стимулювання управлінської праці;

—розробку ефективної системи контролю виконання управлінських рішень.

Організація праці на основі широкого використання досяг­нень науки та кращого досвіду сприяє раціоналізації управлін­ської праці. Вона включає організаційно-технічні, соціально-економічні, інформаційно-комунікаційні, соціально-психологічні, санітарно-гігієнічні та комплексні заходи. До основних на­прямів раціоналізації управлінської праці можна віднести на­самперед [232, с. 397]:

—вдосконалення форм розподілу та кооперації праці;

—поліпшення організаційних структур апарату управління;

—розробку технологій і процедур виконання основних видів управлінських робіт;

—раціоналізацію інформаційного забезпечення та системи комунікацій;

—упорядковування системи документування та документаційного обслуговування;

—механізацію й автоматизацію управлінських робіт на осно­ві організаційної та обчислювальної техніки;

—організацію робочих місць та умов праці управлінських працівників.

Наукова організація праці має сприяти і раціональній органі­зації особистої праці менеджера — плануванню, організації його власних дій, мотивації та контролю. Завдяки науковій організа­ції праці менеджер може:

1) підвищувати продуктивність своєї праці;

2) раціональніше використовувати свій робочий час;

3) поліпшувати умови своєї праці;

4) проводити облік і контроль обсягу своєї праці;

5) розвивати власну творчу активність;

6) залучати підлеглих до впровадження наукової організації
праці;

7) використовувати наукові досягнення і кращий досвід робо­
ти зокрема менеджерів світового рівня;

8) підвищувати свій освітній і культурний рівень;

9) займатися самоорганізацією та самовдосконаленням,
впроваджувати самоменеджмент.

Наукова організація праці менеджерів складніший процес ніж організація праці інших категорій працівників, тому що праця менеджера багатогранна і практично не піддається норму­ванню. На організацію праці менеджерів впливають галузева на­лежність організації, місце менеджера в ієрархії, порядок взаємозв'язків між структурними підрозділами, форми впливу на діяльність об'єктів управління, способи контактів із зовніш­нім середовищем та ін. Водночас, практика свідчить, що організа­цію праці менеджерів обумовлюють такі наукові принципи [89; 10, с. 27—28]:

— комплексність — наукова організація праці розвивається не за одним напрямом, а за їх сукупністю і стосується не одного працівника, а всього управлінського колективу. Тому проблема організації управлінської праці менеджерів повинна вирішува­тися з урахуванням усіх аспектів управлінської діяльності в ор­ганізації;

— системність — передбачає одночасне взаємне узгодження
всіх напрямів управлінської праці. При цьому створюється така
система організації праці, в межах якої всі її складові взаємно
узгоджені і взаємодіють в інтересах ефективного функціонуван­ня всієї системи;

— регламентація — встановлення і дотримання певних пра­вил, положень, інструкцій, нормативів та інших нормативних вимог, заснованих на об'єктивних закономірностях розвитку системи управління. При цьому виділяються питання, які підля­гають жорсткій регламентації, і питання, для яких потрібні лише рекомендації;

— спеціалізація — полягає у закріпленні за кожним підрозді­лом певних функцій, робіт та операцій із покладанням на них повної відповідальності за кінцеві результати їх діяльності у процесі управління;

— стабільність — люди краще працюють в умовах стабіль­ності визначених функцій і завдань, які вирішуються в організа­ції, їх зміна має зумовлюватися об'єктивно необхідними потре­бами і відбуватися на науковій основі;

- цілеспрямована творчість — полягає у досягненні двох цілей: а) забезпечення творчого підходу при проектуванні і впровадженні більш ефективних методів праці; б) максимального ви­користання творчого потенціалу управлінських працівників у їхній повсякденній діяльності.

Кожен із розглянутих принципів має самостійні значення і пилив на організацію праці менеджерів. Але водночас вони доповнюють один одного, допомагають створити сприятливіші умови для раціонального режиму праці та відпочинку.

Впровадження наукової організації праці дає змогу більш критично аналізувати те, що робить менеджер щодня. Але "при­наймні половину з того, що робить людина, — пише В.І. Терещенко, — вона не знає, чому і для чого це робить". Він наводить історичний приклад, який яскраво ілюструє цю думку: "Колиш­ній німецький канцлер Отто Бісмарк у 1854 р. служив військо­вим аташе у Петербурзі. Згадуючи цей період у своїх мемуарах, пін розповідає, як одного разу цар запросив його на прогулянку в Літній сад. І тут на одній із галявин вони наштовхнулися на вартового. На запитання царя, що він тут охороняє, солдат не зміг нічого відповісти. Не вдалося цього з'ясувати і в начальни­ка, який виставив на пост солдата: виставив тому, що і вчора там стояв вартовий, а вчора — тому, що позавчора... Не відомо, чи вдалося б знайти кіпці, якби випадково не натрапили на старого лакея, який пригадав, що коли пін був ще хлопчиком, дід йому якось сказав: "Поглянь, а вартовий і досі стоїть — охороняє квіточки". Цей спогад і допоміг, нарешті, розмотати клубок. Як з'ясувалося, пост було виставлено ще за часів царювання Ка­терини І, коли якось вона угледіла на галявині перші проліски... Відтоді вартові стояли там півтора століття. Подібні "вартові" стоять у наших методах управління на кожному кроці, охоро­няючи "квіточки", яких уже давно немає" [250, с. 23].

Впровадження наукової організації праці дає змогу перео­смислити сутність і зміст оплати праці (розробка оптимальних співвідношень в оплаті праці різної складності); забезпечує більш обґрунтований розподіл і кооперацію праці; підвищує рі­вень механізації та автоматизації управлінської праці, завдяки чому зменшується (або зовсім ліквідується) рутинна, не розумова праця; створює сприятливий режим та умови праці для мене­джерів. "Проблема наукової організації праці, — зазначає П. Друкер, — не в тому, щоб розкласти працю на окремі частини або дії, а в тому, щоб об'єднати їх в одне ціле". Завдяки впрова­дженню наукової організації праці людина отримує ту роботу, яку вона може робити найкраще [72, с. 300—306].