Управлінська діяльність та управлінська праця

Окрім понять "управління" й "менеджмент" часто вживаєть­ся ще одне поняття — управлінська діяльність. "Менеджмент — це особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп у ефективну і продуктивну групу", — так написав багато років тому у книзі "Нова дисципліна" П. Друкер. Діяльністю називається процес, за допомогою якого реалізується те чи інше ставлення людини до навколишнього світу. Отже, діяльність має цілеспрямований характер.

Діяльність людини — це система дій, їх упорядкована су­купність, спрямована на пізнання, трансформацію чи стабіліза­цію певного об'єкта. Це вид соціальної активності, яка прита­манна тільки людині, має свідомий, цілеспрямований характер і виявляється у співпраці з іншими [172, ч. 1, с. 180]. У процесі ді­яльності людина взаємодіє з предметами і засобами праці, а та­кож з оточуючим середовищем для досягнення своєї мети. В. Кре-мень вважає, що діяльність є основою буття людини, характер­ним виявом людської активності, спрямованої на перетворення навколишнього світу і самої людини. Спеціально організована форма діяльності становить управління (суспільством, організа­цією) в цілому й окремими його структурними та функціональ­ними підсистемами або окремими сферами людського життя [122, с. 55].

Управлінська діяльність — це вид людської діяльності, спрямованої на досягнення тих чи інших цілей, вирішення по­ставлених задач, виконання функцій управління. Сутністю управлінської діяльності є забезпечення узгодженості, кооперу­вання в діяльності людей [121, с. 146—147]. Завдяки управлін­ській діяльності вирішуються дві основні задачі: 1) організація діяльності суб'єкта управління з керівництва об'єктом управлін­ня; 2) організація внутрішньої діяльності суб'єкта управління.

Суб'єктом управлінської діяльності виступають менедже­ри. Вони реалізують владні повноваження шляхом здійснення всієї сукупності управлінських функцій від цілепокладання до прийняття управлінських рішень, організації їх виконання, контролю процесу і результатів їхньої реалізації. Об'єкт управ­лінської діяльності — це організація та її зовнішнє середовище. Предметом управлінської діяльності є система виробничих відносин в організації. Мета управлінської діяльності полягає в підвищенні ефективності виробництва і зміцненні конкуренто­спроможності організації.

Різновидом управлінської діяльності є управлінська праця. Це практичне виконання функцій управління в організації, при­значене для забезпечення цілеспрямованих і скоординованих зу­силь інших людей щодо вирішення поставлених задач. Управ­лінську працю розглядають як комплекс організаційної праці та праці з людьми у процесі постановки й реалізації цілей, як засіб взаємодії між суб'єктом та об'єктом управлінської діяльності, внаслідок чого виникають і реалізуються управлінські відносини [258, с. 2170]. Під управлінською працею найчастіше розуміють виконання організаційних, координаційних та регулюючих дій. Отже діяльність - це процес досягнення цілі, а праця — це практичні дії для досягнення поставленої цілі.

Метою управлінської праці є визначення цілей організації та створення умов для їх досягнення, координація спільної ді­яльності працівників організації.

Суб'єктом управлінської праці виступають управлінці, на­самперед менеджери.

Об'єктом управлінської праці є праця персоналу організації та відносини, які складаються у процесі виконання певних функцій управління.

Предмет управлінської праці — це інформація, стосунки людей у процесі організації спільної діяльності.

Засоби управлінської праці —інтелект, знання та вміння людей, задіяних у процесі виконання поставлених цілей, а та­кож сукупність технічних засобів, необхідних для опрацювання інформації.

Продуктом управлінської праці є управлінський вплив у вигляді управлінського рішення.

Результатом управлінської праці, як вважає відомий укра­їнський учений Федір Хміль, є скоординована діяльність вироб­ничого персоналу, а опосередковано — фінансово-економічні по­казники виробничо-господарської діяльності організації [277].

Український учений Ліана Скібіцька розглядає процес управ­лінської праці як систему, на вході якої є інформація або пред­мет (те, на що спрямовується праця), які підлягають опрацюван­ню інтелектом людей, задіяних у цьому процесі (із залученням при необхідності обчислювальної та організаційної техніки), а на виході — якісно нова інформація або управлінське рішення [229, с. 13].

Управлінська праця складається з вироблення, прийняття та організації виконання управлінських рішень. Це продукт мис­лення суб'єкта управлінської праці. Тому управлінська праця вважається насамперед розумовою. Основною ознакою розумової праці менеджера є те, що він, за словами П. Друкера, не створює матеріальні речі, а "виробляє" знання, ідеї, інформацію [70, гл.1; 73, с. 235].

Розрізняють три види управлінської праці як розумової [258, с. 2170]:

1) евристична праця: має творчий характер, пов'язана з по­становкою цілей, аналізом ситуації, пошуком шляхів розв'я­зання проблем, спрямована на розробку і прийняття рішення.
Включає аналітичні і конструктивні операції. Результатом цього
виду праці є вироблення та прийняття управлінських рішень;

2) адміністративна праця: полягає у цілеспрямованому
впливі на підлеглих із метою виконання ними поставлених за­
вдань, спрямована на координацію діяльності виконавців. Вклю­
чає розпорядчі, координаційні, контрольні та комунікативні
операції;

3) операторна праця: полягає у виконанні стереотипних опе­рацій, потрібних для інформаційного забезпечення процесу
управління. Включає, операції документування, обробку інфор­мації, обчислювальні та формально-логічні розрахунки.

Розумова діяльність визначається не за кількістю, а за ре­зультатами праці інших людей. До того ж основний процес у ро­зумовій праці — це творчість (креативність), новаторство, спря­моване на вдосконалення, розвиток.

Для того, щоб управлінська праця не мала вигляду хаотично­го безладу, визначають правила діяльності управлінських пра­цівників при здійсненні покладених на них функціональних обов'язків. Такий порядок називають регламентацією управ­лінської праці. Її основою є регламент — сукупність правил, положень, що визначають внутрішню систему та порядок діяль­ності організації, а також порядок проведення окремих заходів. Регламент окреслює статус підрозділів системи управління, цілі та завдання для кожної ланки, їх місце в системі управління, взаємозв'язки з іншими ланками. Він подається у формі статуту, положення, посадових інструкцій та інших документів. Систе­му, мета якої — упорядкування управлінської праці, називають системою регламентування управлінської праці. Вона вклю­чає форми, методи, організаційний механізм розробки та реалі­зації окремих регламентів за функціональним розподілом управлінської праці, розрахунком коефіцієнта централізації функцій управління, нормативної чисельності управлінського персоналу, порядок виконання управлінських процедур, розробку штатного розпису, положень про підрозділи, посадові інструкції тощо [258, с. 1649, 1654, 1787]. Менеджер діє в системі регламенту­вання управлінської праці і є її активним началом. "Можна об­ґрунтовано стверджувати, що праця управлінця, менеджера, — наголошує В. Кноррінг, — найскладніша галузь людської діяль­ності й одночасно найвідповідальніша. Спеціаліст у галузі управ­ління повинен знати теорію, практику, й мистецтво управління, його соціальні, філософські, психологічні, економічні аспекти, технікою управління і зв'язку.., а також об'єкти управління, ви­робничу технологію й організацію виробництва. Низька якість праці менеджера або серйозна помилка в управлінні можуть за­вдати непоправної шкоди підприємству і навіть привести його до банкрутства" [107, гл.3.1].

У книзі "Практика менеджменту" II. Друкер ставить запи­тання: "Як працює менеджер? Що саме відрізняє його працю від праці всіх інших спеціалістів організації?" 1 відповідає, що для праці менеджера характерними є п'ять базових операцій, а саме [72, с. 342—347]:

1. Постановка цілей. Менеджери визначають цілі, вирішу­ють, як краще їх досягти, роз'яснюють людям, від ефективності
праці яких і залежить досягнення цих цілей.

2. Організаторська робота. Менеджери поділяють роботу на
певні види діяльності, якими можна управляти. Відповідно до
цих видів вирішують питання організаційної структури, добира­ють людей для управління структурними підрозділами.

3. Мотивація працівників. Для забезпечення ефективної ді­яльності з досягнення поставлених цілей менеджери мають ство­рювати команди однодумців, постійно спілкуватися з ними та
використовувати різноманітні методи стимулювання.

4. Визначення показників. Менеджери встановлюють кон­кретні критерії для визначення ефективності того чи іншого
виду роботи як окремих працівників, так і організації загалом,
аналізують ефективність, оцінюють та інтерпретують її.

5. Сприяння розвитку своїх підлеглих. Менеджери створю­ють умови, які мають сприяти формуванню креативної організа­ції, розкриттю кращих якостей, умінь, здібностей, талантів кож­ного працівника.

Інший учений Лорі Маллінз у книзі "Менеджмент і організа­ційна поведінка" визначає такі види праці менеджерів:

1) роз'яснення цілей і задач;

2) прогнозування майбутнього і планування;

3) аналізування рішень і відносин, розподіл праці та коорди­нація дій, створення структури;

4) сприяння мотивації й розвитку працівників, формування
команди;

5) оцінювання якості та результатів праці персоналу.

У цьому полягає фундаментальна діяльність менеджерів. Невід'ємною частиною процесу управління також є праця мене­джерів із здійснення комунікацій, координацій, інтеграцій, де­легування повноважень і прийняття рішень. Крім того, у мене­джерів є ще й супроводжувальна діяльність, пов'язана з добором персоналу [146, с. 967].

Тільки праця менеджерів може зробити управління конкрет­ним й осмисленим. "І як хороший хірург, який постійно вдоско­налюється в накладанні швів, стає з часом прекрасним хірургом, — пише П. Друкер, — так і менеджер, який постійно вдоскона­лює власну кваліфікацію та ефективність у всіх елементах своєї праці, з часом стає прекрасним менеджером" [ 72, с. 342 347].

Особливості праці менеджерів визначаються тим, що сфера їхньої професійної діяльності включає [10, с. 21]:

— інституціональні аспекти — визначаються місцем в іє­рархії і належністю організації до певної галузі (торгівлі, будів­ництва, металургії тощо);

— процесуальні аспекти — визначаються функціями управ­ління, які здійснюються в умовах постійної зміни зовнішнього
середовища, гострого дефіциту часу, необхідності взаємодіяти з
іншими людьми;

— інструментальні аспекти — визначаються ролями мене­джера та інструментами, які він використовує для реалізації по­ставленої цілі.

До особливостей праці менеджерів відносять також і факто­ри, що на неї впливають, описані П. Друкером [70; 73, с. 239 241]:

1) як правило, менеджеру не належить його робочий час (ме­
неджера іноді називають людиною, що перебуває ніби в полоні
організації);

2) він не може розслабитися ні на хвилину (часто замість
того, щоб зосередитися на вирішенні головних питань, доводить­
ся витрачати сили і час на дрібниці);

3) результати праці менеджера залежать від використання
його доробку іншими працівниками;

4) менеджер дивиться на світ через "вікна" своєї організації (її проблеми для нього настільки важливі, що все інше він сприй­має крізь їх призму).

Кожний менеджер має діяти так, щоб віддача була макси­мальною, тому важливою вимогою до менеджера є раціональна організація його праці. Організація праці менеджера — це ефективне використання ним системи методів та інструментів управління, управлінських процедур і операцій з метою вико­нання функцій управління. Це система способів і методів особис­тої праці на базі раціональної організації робочого місця, ство­рення оптимальних умов праці та відпочинку, планування робо­чого дня та ліквідації нераціональних етапів виконання робіт і операцій. На організацію праці менеджера також впливають стиль, форми та методи управління людьми, рівень керівництва, а також сучасні технічні засоби та інформаційні технології [258, с. 1238]. Набуття павичок раціональної організації праці, як правило, відбувається на рівні практики.

Управлінську працю розглядають із різних боків — функціо­нального, ієрархічного, технологічного, кваліфікаційного. Од­нак сутність управлінської праці визначають саме функції управління. До них належать визначення цілей та планування, організація виконання, координація й регулювання, мотивація діяльності виконавців, облік, аналіз та контроль діяльності. Кожній функції відповідають певні способи управлінського впливу, методи та інструменти управління.

Практика свідчить, що управлінська праця менеджерів здійснюється за такими напрямами [72, с. 342—344]:

1) управління організацією й бізнесом (методи та інструмен­ти, процедури та операції управління у праці менеджера, які
обираються ним з урахуванням галузевої приналежності органі­зації; залежність праці від місця в ієрархії, ролей та функціо­нальних обов'язків; здійснення впливу через владу або лідер­ство);

2) управління підлеглими, в тому числі й менеджерами (фор­мування загальнокорпоративних цінностей в організації; органі­зація спільної діяльності в команді; підтримання ділової етики в
організації та формування її надійної репутації; (управління зна­ннями, розвиток творчості працівників, впровадження іннова­цій та проведення організаційних змін;

3) управління собою (використання робочого часу як найваж­ливішого ресурсу та його планування, впровадження наукової
організації праці, інформаційних технологій; формування культури мислення, говоріння, слухання, читання, писання; упоряд­кування праці з документами; вибудовування власної кар'єри).

Поняття "організація управлінської праці" тісно пов'язане з поняттям культура управлінської праці. Поняття "культура" завжди асоціюється з духовними цінностями, а духовні ціннос­ті можуть бути тільки там, де є людина. Тому до культури управлінської праці належить усе, що характеризує менеджера як особистість — власні знання, навички, професійні, ділові та особистісні якості; вміння мислити, читати, писати, говорити, слухати, працювати з різними технічними засобами й докумен­тами, ефективно спілкуватися з людьми, прагнення до самовдос­коналення. На запитання "у чому полягає сутність праці мене­джера?" головний герой книги (директор заводу) Еліа Голдратта "Ціль. Процес безперервного покращання" відповідає: "Я ду­маю, говорю, приймаю рішення. Це моя праця" [51, с. 314].

У XXI ст. на працю менеджерів все більше будуть впливати, по-перше, економічні, політичні, екологічні та інші зміни у краї­ні та світі; по-друге, нові інформаційні технології; по-третє, по­стійні виклики ринку. Тому менеджери мають розвивати в собі установки, здібності та вміння, які дадуть змогу їм чітко та ефек­тивно здійснювати управління в будь-який час [40, с. 18]. Нова фі­лософія менеджменту передбачає, що увага менеджерів у XXI ст. має приділятися шести життєво важливим елементам: навчанню, командному баченню, методам управління людськими ресурса­ми, стимулам зростання, бюджетуванню і проактивним методам контролю [153, с. 191]. Щоб відповідати вимогам нового часу і новій філософії менеджменту, менеджерам треба постійно займа­тися самовдосконаленням. Приділивши значну увагу самовдос­коналенню та саморозвитку, вони зможуть організовувати на­вчання та розвиток інших людей. Це сприятиме впровадженню кращих досягнень економічних та управлінських знань, при­кладних методологій, ефективних бізнес-процесів. Затребуваність і конкурентоспроможність менеджерів повністю залежати­ме від рівня їхнього професіоналізму та вміння організувати власну працю з управління виробничою діяльністю, підлеглими та собою.

Зважаючи на складність праці менеджера, її постійне погли­блення, П. Друкер проводить паралель між ним і диригентом симфонічного оркестру. Саме творчі зусилля, талант і лідерські якості диригента дають змогу перетворити звучання окремих ін­струментів у суцільне явище - музичний твір. У кожний мо­мент вирішальна роль відводиться тому чи іншому музиканту, виходячи з характеру поставленого завдання, спеціалізації, але ніколи рішення про це не приймається, виходячи з його стажу чи місця й ролі в команді. Водночас в одному з інтерв'ю Г. Мінцберг дає такий коментар: "Якщо вже використовувати подібну асоціацію, тоді менеджер більше схожий на диригента під час ре­петиції, коли все йде зовсім не так красиво і гладко, як під час офіційного виступу" [http://www.management.com.ua/interview/int175.html]. Отже, творчі зусилля, талант та лідерські якості менеджерів спрямовують діяльність персоналу на створення ефективної організації, досягнення її цілей у всіх ключових сфе­рах бізнесу. Тому інвестиції в менеджерів мають переважати ін­вестиції в будь-який інший ресурс.