Організація і управління процесом попередження злочинності

Організація і управління процесом попередження злочинності передбачають визначення головних стратегій боротьби зі злочин­ністю та регулювання тактикою попереджувальної діяльності з метою досягнення поставлених цілей. Цей процес включає: кри­мінологічне прогнозування, визначення стратегії боротьби зі злочин­ністю на певний перебіг часу, конкретизацію методів попереджуваль­ного впливу відносно окремих видів злочинів, додержання вимог щодо заходів попередження, ресурсне забезпечення, координацію і взаємодію суб'єктів попередження.

Кримінологічне прогнозування полягає у передбаченні кіль­кісно-якісних показників майбутньої злочинності. Без цього немож­ливо розробити науково-практично обгрунтовані стратегію і тактику боротьби з нею. Стратегія — це діяльність відповідних суб'єктів з підготовки, планування та головних напрямів попередження зло­чинності і окремих видів злочинів у країні. Такими, наприклад, стратегіями у сучасних умовах можуть бути: а) втручання в кризові ситуації, що передбачає випередження і нейтралізацію злочинних проявів; б) зменшення практичних можливостей вчинення злочинів, тобто максимальне утруднення їх вчинення; в) виховно-попереджу­вальна і поінформована робота з населенням, яка сприяє взаємодії широких верств населення зі спеціалізованими суб'єктами поперед­ження злочинності; г) залучення громадськості до попередження злочинності, що істотно підвищує ефективність боротьби зі злочин­ністю; г) допомога жертвам злочинів — матеріальна, моральна, медико-реабілітаційна, юридична та інша допомога тим, хто по­терпів від злочинів, особливо насильницьких.

У межах стратегії розробляється тактика боротьби і поперед­ження злочинності, яка конкретизує проміжні цілі і заходи їх досяг­нення в зв'язку з динамічними умовами життя. Стратегія і такти­ка, їх заходи втілюються в комплексних програмах попередження злочинності, які при необхідності коригуються і координуються.

Стратегія і тактика потребують знаходження відповідних ме­тодів попереджувального впливу на причини і умови злочинності і конкретних видів злочинів. Термін «метод» вживається найчасті­ше як спосіб діяння, впливу, як сукупність, система різних способів, заходів, засобів впливу соціальних суб'єктів на явища і процеси криміногенного характеру, які обумовлюють існування злочинності, вчинення злочинів, формування особи злочинця. Власне кажучи, метод є своєрідною спробою, підходом до вирішення проблеми ефективного попереджувального впливу на криміногенні об'єкти, а взагалі на окремі види злочинів і в цілому на злочинність. Отже, під методом попереджувальної діяльності слід розуміти науково сформульований спосіб впливу на криміногенні об'єкти з метою їх обмеження, усунення, руйнування. Наприклад, для усунення, хоча б обмеження, такого явища, як пияцтва і алкоголізм, у різних краї­нах світу і зараз використовуються різні методи попереджувальної діяльності («сухий закон», обмеження продажу спиртного за віком, часом, місцем, підвищення соціального контролю, примусове ліку­вання тощо).

Залежно від природи об'єкта методи попереджувального впли­ву можна розбити на три групи. Це методи: а) соціального, б) пси­хічного, в) правового характеру.

Методи соціального характеру. За своєю природою ці методи носять соціальний характер, бо спрямовані на явища і процеси, які за своїм походженням обумовлені соціальним життям. Наведемо декілька таких методів: метод відведення антисуспільної актив­ності, тобто для населення і особливо для її криміногенної части­ни створюються та впроваджуються програми відведення («кана­лізування») можливої антисуспільної активності шляхом множинності альтернативних форм задоволенняїх потреб та інтересів; метод декриміналізації сімейного неблагополуччя, під яким розу­міється система спеціальних заходів діяльності, котрі спрямовані на виявлення та усунення криміногенної ситуації у сім'ях; метод деалкоголізації населення; метод руйнування кримінальної субкультури, тобто метод розвінчання злочинного способу життя, підриву авторитетів кримінального середовища, ослаблення його впливу на підлітків та молодь; метод протидії кримінальним ситуаціям тощо.

Методи психічного характеру. Якщо виходити з припущення, що серед криміногенних об'єктів значне місце посідають властивості особи, то з цього випливає потреба в усуненні явищ соціально-пси­хологічної непристосованості. Утрудненні соціалізації викликаються й властивостями особи, яка через обмеження можливостей (психіч­них, розумових, емоційних) зазнає складнощів з соціальним присто­суванням, що іноді приводить до вчинення злочинів. Для успішного попередження злочинів такими особами повинні застосовуватися заходи методу психічного діяння, тобто засоби інформаційного, інте­лектуального, медично-психологічного впливу на думки і поведінку певної особи чи кола осіб. До цих методів можна віднести: метод. масової комунікації, тобто поширення інформації, яка орієнтована на ствердження духовних цінностей, моральних та правових норм сус­пільства, з метою справити ідеологічний вплив на настрої, думки, оцінки, рішення і поведінку значної кількості людей (наприклад, кри­мінологічна і правова поінформованість заселення); метод медично-реабілітаційного діяння, спрямований на недопущення злочину з боку осіб з психічними аномаліями; метоД розв'язування пошукової активності, призначений для боротьби 3 такими явищами, як ван­далізм, панки, масові побоїща підлітків, дитяча делінквентність.

Методи правового характеру. Ці методи правового регулювання повинні стимулювати, заохочувати, сприяти впровадженню та роз­виткові соціально-позитивної поведінки людей, протидіяти виник­ненню потенційних та існуючим криміногенним об'єктам, негатив­ним стереотипам поведінки, деформації особистості тощо. До них належать: метод загального попередження злочинів; метод декри­міналізації та депеналізації і навпаки, бо на рівень і структуру зло­чинності істотний вплив справляє соціальна реакція суспільства на ті чи інші форми поведінки з відхиленням; метод депризонізації, тобто розроблення системи альтернативних тюремному ув'язнен­ню покарань, коли покарання у вигляді позбавлення волі зберігає частку своїх властивостей, але злочинець не знаходиться у місцях позбавлення волі серед злочинного середовища, не засвоює соціаль­ну роль «в'язня», не поділяє кримінальну субкультуру тощо.

Організація і управління процесом попередження злочинності, а також попереджувальні заходи повинні відповідати певним вимо­гам. Вимога — поняття, яким визначаються основні положення, наказ, категоричне веління щодо будь-якої діяльності. Попереджен­ня злочинності має відповідати єдиній загальній вимозі — бути до­статньо ефективним, бо в противному разі може виявитися, що воно чи то не потрібне, чи то заходи його шкідливі. Основні вимоги, яким повинна відповідати система попередження злочинності, — це де­мократизм, гуманність, законність, обгрунтованість, економічна доцільність, радикальність, науковість і прогресивність, комп­лексність і диференціація, реальність і конкретність.

Демократизм як вимога означає, що попередження злочинності — загальнодержавна справа, у вирішенні якої активну участь беруть широкі верстви населення. Важливою умовою втілення принципу демократизму в організації попередження злочинності є діяльність у цій сфері органів місцевого самоврядування, самих депутатів та широка гласність.

Гуманність при попередження злочинності проявляється в тому, що не можуть бути застосовані методи і заходи, які суперечать принципам загальнолюдської моралі, пов'язані з жорстокістю, при­нижують честь і гідність людини. Гуманність передбачає й те, що попереджувальні методи і заходи стосовно криміногенних осіб не повинні без необхідності зачіпати інтереси інших людей (членів сім'ї, виробничого колективу тощо).

Законність як принцип організації та діяльності системи попе­редження злочинності визначає, що вона грунтується на правовій основі. Законність як загальнолюдська цінність — головний прин­цип правової держави, це перш за все наявність достатньої кількості юридичних норм високого класу, а потім — їх суворе додержання суб'єктами попередження злочинності.

Обґрунтованість полягає в тому, що розробляти і реалізувати необхідно тільки ті заходи попередження, які спираються на дос­кональну соціальну і кримінологічну інформацію про криміногенні об'єкти і за допомогою яких суспільство спроможне обмежити такі об'єкти, усунути, запобігти їм. Цей принцип зобов'язує суб'єктів попередження злочинності піклуватися про повну і всебічну кримінологічну інформацію в певному регіоні, сфері соціального жит­тя, групі населення, про ефективність тих чи інших методів і заходів попередження злочинності.

Економічна доцільність передбачає відносну простоту і вигід­ність методів і заходів порівняно з очікуваними результатами і мож­ливими побічними наслідками. Проте економічний раціоналізм зовсім не зводиться до мінімальних витрат на попередження зло­чинності. Є ще один аспект цієї вимоги. Виграш, який очікується від введення тих чи інших заходів, не повинен обертатися для дер­жави, суспільства програшем.

Радикальність як вимога зобов'язує суб'єктів до розроблення методів і заходів не поверхового, тимчасового характеру, а таких, що сприяли б докорінній ліквідації, якщо це можливо, криміноген­них об'єктів. Радикальність не виключає, а навпаки, припускає не­обхідність заходів для усунення окремих часткових криміногенних об'єктів, проте вони повинні знаходитися у руслі виконання голов­ного завдання.

Науковість і прогресивність передбачають розроблення і втілен­ня методів і заходів попередження злочинності з використанням останніх досягнень науки, техніки і позитивного досвіду діяльності фахівців різних галузей знання. Ця вимога націлює науковців і прак­тичних працівників до пошуку нетрадиційних заходів боротьби зі злочинністю. В деяких країнах значна увага приділяється науково обґрунтованим програмам боротьби з окремими видами злочинів, а також криміногенними об'єктами в різних сферах і на всіх рівнях соціального буття людей, більш досконалому технічному захисту матеріальних об'єктів, особи та її майна.

Комплексність і диференціація заходів попередження злочин­ності означають підхід до них як до єдиної системи. Це потребує перш за все визначення сфери і форм конкретних дій кожного суб'єк­та з урахуванням його можливостей і ресурсів. Диференціація не­обхідна також для визначення напрямів загальносоціального і спе­ціально-кримінологічного попередження злочинності. Комплексний підхід потребує, з одного боку, об'єднання зусиль багатьох суб'єктів попередження і зосередження сил та засобів на вирішальних напря­мах попередження злочинності, а з іншого — чітку диференціацію і координацію дій всіх суб'єктів.

Реальність — це вимога, врахування якої при попередженні зло­чинності дозволяє, по-перше, розробляти економічно і політичне доцільні попереджувальні заходи при існуючому ресурсному забез­печенні в даних умовах місця, часу та інших обставинах; по-дру­ге, брати до уваги фактичні попереджувальні можливості суб'єктів;

по-третє, співвідносити побічні економічні та соціальні явища від реалізації заходів з очікуваними наслідками. Отже, вимога реаль­ності гарантує дійсність та здійсненність методів і заходів.

Конкретність заходів знаходить своє відображення у спрямованості на конкретні криміногенні об'єкти і певному змісті з метою усунення таких об'єктів, максимальної «прив'язки» заходів до різних видів зло­чинів і типів злочинної поведінки, а також до різних галузей господар­ства тощо. Неконкретність, абстрактність, декларативність пропозицій типу «підвищити зусилля», «звернути увагу», «поліпшити виховну роботу», «усунути причини і умови» дискредитують ідею попереджен­ня злочинності, а самі методи і заходи роблять практично безглузди­ми. Отже, конкретність — це вимога визначеності заходів і діяльності, пряма вказівка на те, що треба робити. Загальні міркування щодо тих чи інших недоліків викликають у відповідних суб'єктів формальне ставлення до попередження злочинності.

Для результативного функціонування системи попередження зло­чинності необхідним є належне інформаційне, правове, матеріально-технічне, кадрове та інше забезпечення діяльності відповідних суб'єк­тів. Інформаційне забезпечення — це діяльність з цілеспрямовано­го збирання, перероблення, зберігання і передачі кримінологічної інформації. Інформація повинна постачатися суб'єктам з урахуван­ням поставлених перед ними завдань, різновидів попереджуваль­ної діяльності тощо. Правове забезпечення розуміється як норма­тивне супроводження спеціально-кримінологічного попередження злочинів (закони, укази, підзаконні акти, комплексні програми по­передження злочинності та ін.). Актуальною видається проблема професійної підготовки кадрів щодо попередження злочинності. Сподіватися на професійно безграмотних людей, дуже наївно; потрібні спеціалісти з попередження злочинності. Серйозного фінансового і матеріально-технічного забезпечення потребують тривалі комплексні програми попередження злочинності. Очевидно, що без певних капіталовкладень комплексно-цільові програми залишаться невиконаними.