Суб'єкти попередження злочинності та основні напрями їх діяльності

Суб'єкти попередження злочинності - це державні органи, громадські організації, соціальні групи, службові особи чи громадяни, які спрямовують свою діяльність на розроблення і реалізацію заходів, пов'язаних з випередженням, обмеженням, усуненням криміногенних явищ та процесів, що породжують злочинність і злочини, а також на їх недопущення на різних злочинних стадіях, у зв'язку з чим мають права, обов'язки і несуть відповідальність. Таким чином, основними ознаками суб'єктів попередження злочинності, які відрізняють їх від інших суб'єктів, є: цілеспрямоване здійснення діяльності щодо попередження злочинності; координаційний і субординаційний зв'язок з іншими суб'єктами попередження злочинності; побудова своєї поведінки у відповідності з командами «керівного механізму» системи; вибір поведінки залежно від стану об'єкта попереджувального впливу.

За типом попереджувальної діяльності можна виділити таких суб'єктів, які: 1) визначають її основні напрями, завдання, форми (політику боротьби зі злочинністю), планують, спрямовують та контролюють її, забезпечують її правове регулювання; 2) здійснюють безпосереднє управління і координацію окремими напрямами і учасниками попередження злочинності; 3) виявляють та пізнають об'єкт попереджувального впливу та інформують про них інших суб'єктів; 4) виконують попереджувальні заходи щодо випередження, обмеження, усунення криміногенних явищ та процесів, захисту соціальних благ і особи; 5) реалізують заходи щодо запобігання і припинення злочинів і злочинності. Множинність суб'єктів попереджувальної діяльності складає систему суб'єктів, що зумовлено різноманітністю об'єктів попереджувального впливу.

Під системою суб'єктів попередження злочинності слід розуміти сукупність з'єднаних єдиною метою суб'єктів, які здійснюють свої повноваження у взаємозв'язку та по узгодженню в часі і просторі. Систему суб'єктів попередження злочинності складають юридичні і фізичні особи, які внаслідок своїх повноважень, соціального статусу або громадського обов'язку виконують дану роботу. Це законодавчі органи, органи виконавчої і судової влади, органи державного і господарського управління, культурно-виховні, навчальні заклади, адміністрації установ, підприємств, фірм, трудові колективи, громадські організації і товариства, охоронні та приватні розшукові установи, сім'я, громадяни.

Слід звернути увагу на те, що множинність суб'єктів, так чи інакше пов'язаних із попередженням злочинності, ще не свідчить про відсутність прогалин в організаційній структурі їх органів. Деякі напрями спеціально-кримінологічного попередження злочинності організаційно забезпечені слабко або зовсім не забезпечені.

1. До державних суб'єктів законодавчої влади належать перш за все Верховна Рада України, її комітети та народні депутати. Відповідно до Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, яка визначає засади внутрішньої, зовнішньої політики, затверджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля, створює законодавчу основу здійснення загальносоціального і соціально-кримінологічного попередження злочинності. Повноваження парламенту України дають йому підстави для розроблення головних напрямів боротьби зі злочинністю, створення для цього достатньої правової бази, істотно впливати на кримінологічну політику держави, а взагалі своєю діяльністю сприяти зниженню кількісно-якісних показників злочинності.

2. Президент України є главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Перш за все Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України затверджує комплексні програми попередження злочинності. Метою таких програм є забезпечення активної наступальної протидії злочинності та досягнення уповільнення темпів її зростання на основі чітко визначених пріоритетів, поступового нарощування зусиль держави і громадськості, вдосконалення законодавства, організації, засобів і методів запобігання і розкриття злочинів. Крім того, своїми указами Президент України корегує напрями боротьби зі злочинністю. З 1993 р. при Президентові України діє Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю.

3. Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади (державні адміністрації різних рівнів) здійснюють заходи щодо забезпечення громадського порядку і боротьби зі злочинністю, відповідно до Конституції України контролюють і координують виконання комплексних програм профілактики злочинності, організують їх наукове супроводження і ресурсне забезпечення та ін.

4. Серед суб'єктів попередження злочинності важливе місце посідають органи місцевого самоврядування, які за своїми повноваженнями здійснюють організаційно-управлінські функції щодо попередження злочинності, організують і координують роботу відповідних суб'єктів системи попередження злочинності, займаються Їх ресурсним забезпеченням, контролюють виконання постанов і рішень вищих органів влади і своїх власних питань попередження злочинів на підвідомчій території. Основні форми цієї роботи такі: а) видання у межах своєї компетенції нормативних актів з питань попередження злочинних проявів, організація їх виконання та контролю; б) безпосереднє здійснення попереджувальної роботи через відділи виконкому, підвідомчі установи, підприємства, організації, постійні комісії тощо. Особливу роль в організації роботи щодо попередження злочинів відіграють постійні комісії, такі як: адміністративні, у справах молоді, спостережні та ін.; в) розроблення комплексних планів попередження злочинів. Комплексне планування боротьби зі злочинністю - завдання органів місцевого самоврядування, оскільки вони забезпечують ув'язку попереджувальних заходів з планами економічного і соціального розвитку території. До числа суб'єктів, для яких попередження злочинності є однією з головних функцій у межах правоохоронної діяльності, належать правоохоронні органи, їх підрозділи і служби. Серед них - органи прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, державна контрольно-ревізійна служба, рибоохорони, державна лісна охорона, інші органи, які здійснюють правозастосовні і правоохоронні функції.

5. Органи прокуратури. Основні напрями діяльності прокуратури закріплені Законом України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру України» з доповненнями і змінами. Одним із таких напрямів є участь прокурора у розробленні державними органами влади комплексних планів попередження злочинності, сприяння розвитку діяльності щодо попередження злочинності громадськістю, організація роботи по кримінологічній поінформованості населення та правовій пропаганді, координація.

Прокуратура бере участь у розробленні органами влади комплексних планів боротьби зі злочинністю. Плани органічно об'єднують заходи соціально-економічного, культурно-виховного, організаційно-правового, технічного та іншого характеру, спрямовані на попередження злочинності. Сприяння прокуратури подальшому розвиткові попереджувальної діяльності громадськості має два аспекти: з одного боку, залучення громадськості та її представників до попередження прокуратурою злочинів, а з іншого — допомога громадським організаціям у вдосконаленні попереджувальної діяльності.

Організація роботи прокуратури по кримінологічній поінформованості населення та правовій пропаганді полягає у спільному з органами влади та управління плануванні її діяльності, проведенні та узагальненні її результатів. Правова пропаганда привертає увагу населення до найбільш суворих форм реагування суспільства відносно тих, хто порушує закон.

6. Органи внутрішніх справ. Головною складовою частиною органів внутрішніх справ є міліція, в діяльності якої поєднуються адміністративні, оперативно-розшукові, охоронні (на договірних засадах), слідчі та попереджувальні заходи боротьби зі злочинністю. Основні завдання, обов'язки і права органів міліції передбачені Законом України від 20 грудня 1990 р. (з доповненнями та змінами). Для виконання обов'язків по боротьбі зі злочинністю, а також функцій по її попередженню структурно у міліції і при ній створені відповідні головні управлянні, служби і підрозділи: боротьби з організованою злочинністю, карного розшуку, державної служби боротьби з економічною злочинністю, боротьби з незаконним обігом наркотиків, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, адміністративної служби міліції, державні автоінспекції, державні служби охорони, слідче дізнання, приймальники-розподільники, приймальники-розподільники для неповнолітніх та ін. Крім того, до системи органів внутрішніх справ належать також органи державного пожежного нагляду і внутрішні війська.

Головні управління МВС, їх структурні і окремі підрозділи, використовуючи властиві їм методи і заходи, взаємодіють. Проте їх діяльність щодо попередження злочинності має самостійні напрями. Для одних попередження є супутнім результатом функціональних обов'язків, для других - однією із функцій у межах правоохоронної роботи, для третіх - функціональна діяльність включає в себе й попередження. Виходячи з цього, можна умовно об'єднати у групи управління, служби і підрозділи органів внутрішніх справ. Тоді в першу групу ввійдуть управління, служби і підрозділи, які виконують контрольно-дозвільні функції і для яких попередження злочинності є супутнім завданням у межах правоохоронної діяльності чи супутнім результатом функціональної діяльності: управління адміністративної служби міліції, підрозділи охорони громадського порядку, дозвільної, реєстраційної та міграційної роботи, дільничних інспекторів, державної автоінспекції, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, пожежного нагляду, внутрішні війська, приймальників-розподільників та ін. Другу групу складають управління, служби і підрозділи, які безпосередньо проводять боротьбу з так званою загальнокримінальною і організованою злочинністю і для яких її попередження є однією із функцій у межах правоохоронної діяльності міліції: управління (відділ) боротьби з організованою злочинністю (УБОЗ), управління (відділ) карного розшуку, державна служба боротьби з економічною злочинністю, управління (відділ) боротьби з незаконним обігом наркотиків та ін. Третю групу утворюють органи, для яких попередження злочинів є процесуально-правовим обов'язком у межах дізнання та попереднього слідства, тобто вони здійснюють слідчу профілактику злочинів.

Діяльність управлінь, служб і підрозділів, що здійснюють контрольно-дозвільні функції. Служба охорони громадського порядку виконує широку і багатогранну роботу щодо попередження злочинності силами службових нарядів. На цю службу покладене завдання запобігати та припиняти порушення громадського порядку на вулицях та в інших громадських місцях, що досягається різними спеціально-кримінологічними методами і заходами. Наявність на вулицях співробітників патрульно-постової служби, особливо у вечірні чи нічні години, створює атмосферу впевненості громадян у своїй безпеці і разом з тим нейтралізує криміногенні ситуації, справляє стримуючий вплив на криміногенних і віктимогенних осіб, тобто усуває умови, які сприяють або дають привід для вчинення злочину.

Дозвільна система регулює належний порядок поводження з певними предметами та речовинами, а також порядок відкриття і функціонування окремих підприємств, які є потенційними об'єктами суспільної небезпеки. Джерелами небезпеки можуть бути вогнепальна зброя і боєприпаси до неї, вибухові, радіоактивні хімічні матеріали, сильнодіючі яди, збройноремонтні, піротехнічні майстерні та ін. Виходячи із завдання попередження злочинів, апарат дозвільної системи здійснює контрольні функції, вживає заходів для попередження злочинів, пов'язаних з цими об'єктами.

Контролюючи додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства, реєстраційні та міграційні підрозділи тим самим здійснюють попередження «гастрольної» злочинності, проникнення в Україну або виїзд з її території суспільне небезпечних злочинців, осіб, які розшукуються правоохоронними органами інших країн, Інтерполом або яким тимчасово заборонений виїзд з України.

Велику роботу щодо попередження злочинності виконують дільничні інспектори, які: забезпечують громадський порядок на своїй території, виявляють причини і умови, що сприяють вчиненню злочинів, і вживають заходів щодо їх усунення; здійснюють індивідуальну профілактику стосовно криміногенних осіб; розшукують злочинців; проводять серед населення кримінологічну поінформованість та правову пропаганду; виявляють «трудних» підлітків, неблагополучні сім'ї, конфліктні ситуації і сприяють їх нейтралізації і відновленню нормальних стосунків; охороняють права і законні інтереси громадян, підприємств, попереджають насильство в сім'ї тощо. Отже, дільничний інспектор — це низова ланка органів внутрішніх справ по попередженню злочинів за місцем проживання громадян.

З огляду на специфіку криміногенних об'єктів автотранспортних злочинів і супутніх їм правопорушень треба виділити такі основні заходи попередження злочинів органами ДАІ: агітаційно-пропагандистську профілактичну роботу серед населення, що покликана формувати культуру дорожнього руху і підвищувати почуття відповідальності за точне додержання вимог безпеки руху; підвищення рівня професійної підготовки працівників автотранспорту;

профілактичну роботу з водіями і пішоходами безпосередньо на дорогах і вулицях; попереджувальну роботу з керівниками автогосподарств та іншими службовими особами; роботу з удосконалення нормативного регулювання безпеки дорожнього руху, технічних засобів; вивчення причин і умов, які потягли за собою вчинення правопорушень і злочинів, та ін.

У попередженні крадіжок, організації охорони майна значну роль відіграє державна служба охорони. Форми і засоби попередження нею корисливих майнових посягань досить своєрідні. Більшість об'єктів, де зберігаються майнові цінності, а також квартири громадян обладнуються спеціальними приладами — охоронною сигналізацією. Особливу увагу ця служба звертає на зміцнення пропускного режиму на промислових підприємствах, поліпшення технічних засобів охорони складів, баз, фірм та інших об'єктів, на підбір кадрів, які зайняті на контрольно-пропускних пунктах.

Попередженням злочинності серед неповнолітніх у межах правоохоронної діяльності займаються кримінальна міліція у справах неповнолітніх і приймальники-розподільники для неповнолітніх. Вони призначені для попередження бездоглядності серед неповнолітніх, забезпечення умов для виховання дітей і підлітків, які потребують спеціального педагогічного режиму, поліпшення заходів виховного впливу на неповнолітніх правопорушників, виявляють причини і умови, що сприяють бездоглядності, бродяжництву та іншим правопорушенням підлітків і надсилають інформацію в державні і громадські організації з пропозиціями про усунення цих причин і умов.

Приймальники-розподільники для дорослих призначені для тимчасового утримання осіб, затриманих за бродяжництво або жебрацтво, встановлення їх особистості, вирішення питання про працевлаштування або направлення в будинок-інтернат для старих та інвалідів, чим попереджається низка різноманітних злочинів.

Згідно із законодавством державний пожежний нагляд покладено на органи пожежної охорони, які вживають заходів для попередження пожеж. Пожежна профілактика як головний напрям роботи пожежної охорони включає й профілактику злочинів. Остання здійснюється в процесі пожежно-технічного обслуговування господарських об'єктів, комплексних перевірок пожежної безпеки у різних галузях господарства, містах, населених пунктах, протипожежної пропаганди серед населення та ін. Органи пожежної охорони здійснюють перевірки і дізнання за повідомленнями та заявами про злочини, пов'язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки.

Внутрішні війська МВС України призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, охорони виправно-трудових і лікувально-трудових установ, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, забезпечення громадської безпеки під час проведення масових заходів, припинення масових безпорядків у населених пунктах та ін.

Робота підрозділів боротьби з організованою злочинністю (УБОЗ), карного розшуку, державної служби боротьби з економічною злочинністю (СБЕЗ), боротьби з незаконним обігом наркотиків та інших підрозділів є досить різноманітною. Співробітники цих управлінь, служб, підрозділів виконують спеціально-кримінологічне попередження злочинів у процесі оперативно-розшукової діяльності. Оперативно-розшукова діяльність — це система розвідувальних (розшукових) заходів для профілактики, запобігання, припинення та розкриття злочинів, а також для розшуку і затримання злочинців. Спеціально-кримінологічне попередження злочинів УБОЗ, відділів карного розшуку і боротьби з незаконним обігом наркотиків та деяких інших складається із загальних і індивідуальних заходів. До перших відносять заходи, пов'язані з аналізом кримінологічної характеристики злочинності, її організованих проявів, обігом наркотиків, торгівлею людьми тощо, з виявленням та усуненням обставин, що зумовлюють вчинення злочинів або сприяли їх вчиненню; до других — попередження реально можливих злочинів і переходу на злочинний шлях осіб, а також попередження рецидиву. Заходи щодо попередження злочинів цими підрозділами носять різноманітний і комплексний характер. Так, зазначені підрозділи у взаємодії з іншими службами міліції проводять операції розшукового і профілактичного характеру під різними кодовими назвами: «Зброя», «Вибухівка», «Трал», «Іноземець» тощо, попереджають і усувають сімейне насильство, припиняють діяльність злочинних угруповань, обіг наркотиків, борються з нелегальною міграцією, «гастрольною» злочинністю, зникненням людей, їх продажем та ін.

На підрозділи СБЕЗ покладено справу захисту і охорони економічної основи України. СБЕЗ зобов'язана: попереджати і розкривати випадки злочинних посягань на майно з боку осіб, в оперативному управлінні яких воно є або які мають до нього доступ у зв'язку зі своїм службовим становищем; попереджати і боротися з корупцією, фальшивомонетництвом, порушенням правил про валютні операції; виявляти і усувати зловживання в процесі приватизації об'єктів державної і комунальної власності, житла, землі; розробляти систему контролю за інвестиціями, в тому числі з такими, які пов'язані з «відмиванням брудних грошей», комп'ютерними злочинами, фондовими махінаціями та ін. Основними попереджувальними напрямами є: виявлення криміногенних обставин, що сприяють вчиненню корисливих та інших злочинів; активізація боротьбизі злочинними проявами у різних галузях народного господарства, промисловості, банківській, кредитно-фінансовій сфері, бізнесу; проведення комплексних операцій щодо перевірки стану обліку і збереження товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів; збереження врожаю, поголів'я худоби; встановлення осіб, які буди раніше засуджені за службові і господарські злочини і обіймають всупереч закону матеріально-відповідальні посади, що створює передумови для продовження злочинної діяльності, утворення злочинних організованих груп, злочинних організацій, та ін.

Слідча профілактика — це спеціальна діяльність органів дізнання і попереднього слідства органів внутрішніх справ, Служби безпеки, прокуратури та інших суб’єктів, спрямована на недопущення вчинення нових злочинів. Для реалізації слідчої профілактики у нормах кримінально-процесуального законодавства передбачено обов'язок органів дізнання і попереднього слідства при проведенні дізнання і слідства виявляти причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, і вживати заходів щодо їх усунення шляхом внесення у відповідні державні органи, організації, посадовим особам подання про вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов (ст. ст. 23-23' КПК України).

При встановленні причин і умов учинення злочину одержується інформація про антигромадську спрямованість особи і ступінь її тривалості; сукупність істотних зовнішніх обставин, які справили свій криміногенний вплив на формування даного злочинного рішення; конкретну життєву ситуацію, в якій знаходилася особа перед вчиненням злочину; наявність криміногенних рис особи злочинця; окремі недоліки у діяльності державних установ, фірм, господарських організацій, навчальних закладів, конкретних службовців і громадян, які об'єктивно сприяли вчиненню злочину або полегшували настання злочинного результату.

До заходів щодо усунення причин і умов належить подання слідчого по кримінальній справі. Форма і зміст його мають відповідати певним вимогам, яких слідчий повинен додержуватися. У поданні стисло викладається суть справи, хто і за який злочин притягнений до відповідальності, дається більш докладніша характеристика криміногенних явищ, що привели чи можуть привести до нового злочину, вносяться пропозиції щодо їх усунення.

Вирішальною ланкою в ланцюгу слідчої профілактики є постійний контроль за виконанням внесених слідчим у тій чи іншій формі пропозицій (використання контрольних карток на внесення подання, заведення спеціального журналу чи картотек та ін.). Не пізніше як у місячний строк по поданню повинні бути прийняті необхідні заходи і про результати повідомлена та особа, яка направила подання. У разі залишення посадовою особою подання без розгляду орган дізнання, слідчий або прокурор зобов'язаний вжити заходів, передбачених ст.ст. 254-257 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Формами позапроцесуальної роботи слідчого щодо попередження злочинів є: постійне вивчення кримінологічної обстановки на підпорядкованій йому дільниці чи у районі; аналіз причин і умов учинення злочинів за групою справ і участь у розробленні заходів щодо усунення криміногенних предметів; узагальнення практики реагування на подання слідчих; індивідуальні та колективні бесіди з певним контингентом осіб тощо.

7. Служба безпеки України. Ця служба забезпечує державну безпеку України. Завдання СБУ визначаються в ст.2 Закону України від 25 березня 1992 р. «Про Службу безпеки України», відповідно до вимог якої на СБУ перш за все покладається захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб. Крім того, до завдань СБУ належать також спеціально-кримінологічне попередження злочинів проти миру і безпеки, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших злочинних посягань, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

8. Митні органи України. Відповідно до Указу Президента України від 23 березня 1998 р. «Про Державну митну службу України» з наступними змінами ці органи здійснюють широкомасштабну діяльність щодо спеціально-кримінологічного попередження таких правопорушень, як контрабанда, факти умисного ухилення від сплати митних зборів, незаконний експорт товарів, коштовностей, наркотиків, зброї, предметів художньої, історичної і археологічної цінності, воєнної техніки та ін.

9. Органи охорони державного кордону. Прикордонні війська України на основі Закону України від 4 листопада 1991 р. «Про Прикордонні війська України» попереджають злочини, пов'язані з порушеннями режиму державного кордону країни. Разом з іншими правоохоронними органами України вони здійснюють оперативно-розшукову діяльність, вживають заходів щодо недопущення нелегального переходу, переїзду правопорушниками державного кордону України, в необхідних випадках Їх адміністративного затримання, особистого догляду, а також транспортних засобів, запобігання та припинення незаконного переходу кордону.

10. Державна податкова служба України. Згідно з Законом України від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Україні» попереджувальна діяльність органів державної податкової служби, у складі якої перебувають спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями і податкова міліція, пов'язана з головними її завданнями, що передбачені законодавством про податкову службу. До спеціально-кримінологічного попередження можна віднести, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

11. Органи і установи виконання покарань. На підставі Положення «Про Державний департамент України з питань виконання покарань», затвердженого Указом Президента України від 31 липня 1998 р., департамент реалізує державну політику у сфері виконання покарань, призначених судом. Попередження злочинності у місцях позбавлення волі може бути у двох формах: загальне і індивідуальне. Загальне попередження — це діяльність виправно-трудових установ (ВТУ) у взаємодії з іншими державними органами і громадськими організаціями щодо виявлення та усунення обставин, які сприяють рецидиву злочинів з боку засуджених. Заходи такого характеру досить різноманітні та численні, ними охоплюються профілактика, запобігання та припинення нових злочинів. Індивідуальне попередження — робота апарату ВТУ, спрямована на виявлення засуджених, від яких можна чекати вчинення злочинів, і застосування до них заходів попереджувального впливу. Тісна взаємодія з територіальними органами внутрішніх справ і громадськістю, взаємна поінформованість дозволяють знаходити засоби ресоціалізаціїї та адаптації засуджених.

Попередження рецидиву злочинів при виконанні покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, передбачає: створення обстановки, яка виключала б можливість вчинення злочину, порушення трудової дисципліни і правил поведінки, проживання та реєстрації;

поставлення на профілактичний облік криміногенних осіб; надання допомоги адміністрації, громадським організаціям у здійсненні контролю за поведінкою засуджених на роботі тощо.

Певну роль у попередженні рецидиву злочинів відіграють центри реабілітації та адаптації засуджених, які відбули покарання. Основне завдання таких центрів — допомогти особам, які повернулися з місць позбавлення волі, працевлаштуватися, вирішити питання з житлом, сім'єю, а взагалі — стати перехідним ступенем до нормального життя. Тим самим ці центри запобігають рецидиву злочинів, сприяють руйнуванню кримінальної субкультури.

12. Органи державного контролю. Слід відмітити особливу роль у спеціально-кримінологічному попередженні численних державних контрольних органів: державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, Антимонопольного комітету, Фонду державного майна України та інших органів, які здійснюють правозастосовно-охоронні функції. Згідно зі своїми повноваженнями по контролю за виконанням законів у різних сферах народного господарства і природокористування вони здійснюють різноманітні заходи і засоби щодо недопущення вчинення злочинів; усунення і обмеження тих криміногенних факторів, які їх породжують або сприяють їм.

13. Судові органи. Основні напрями попереджувальної роботи суду можна визначити так: а) виявлення і усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину; б) виховно-профілактична функція; в) підвищення попереджувальної активності громадян.

Згідно з ст. 23² КПК України суд при встановленні під час розгляду кримінальної справи причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, виносить вмотивовану окрему ухвалу про вжиття заходів щодо їх усунення. Окрема ухвала — це своєрідний захід суду щодо попередження злочинів, засіб судового реагування на криміногенні явища у суспільному житті або на виняткові позитивні випадки, пов'язані з кримінальною справою (прояв громадянином високої свідомості, мужності при виконанні громадського обов'язку щодо припинення або розкриття злочину тощо). Окремі ухвали виносяться судами при виявленні порушень закону і прав громадян, що були допущені при проведенні дізнання або попереднього слідства: причин і умов, що сприяли вчиненню злочину; неправильної поведінки окремих осіб на виробництві чи у побуті; інших обставин, на які вважає необхідним реагувати суд. Окрема ухвала, як і подання слідчого, — це процесуальний документ, який повинен обов'язково виконуватися тими, кому він надсилається. Звідси завдання суду полягає в тому, щоб встановити належний контроль за додержанням керівниками підприємств, установ, організацій, фірм вимог закону, який зобов'язує вжити необхідних заходів щодо усунення означених криміногенних обставин і в місячний строк від дня її одержання повідомити про це суд. У разі залишення посадовою особою окремої ухвали без розгляду настають наслідки, передбачені ст.ст. 254-257 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Виховно-профілактична функція суду полягає у формуванні правової і моральної свідомості населення, поваги до закону, права, культури правовідносин, переконаності у невідворотності і справедливості покарання за вчинений злочин або інше правопорушення. Ця функція здійснюється судом у процесі судового розгляду справ, при виїзних сесіях суду, використанні суддями засобів масової інформації та ін.

Шляхи підвищення попереджувальної активності громадськості різноманітні і можуть включати: клопотання про умовне засудження і передачу на поруки трудовому колективу чи громадській організації злочинця для його виправлення без позбавлення волі; передачу матеріалів справи на розгляд товариського суду; правову допомогу громадським організаціям; участь громадськості у судочинстві (ст.265 КПК України) та ін.

Попередження злочинності здійснюється судами також шляхом адміністративного і цивільного судочинства. Певну роль у зв'язку з цим відіграють господарські суди, особливо у частині виявлення і усунення обставин, які сприяли чи можуть сприяти вчиненню посягань у сфері економіки.

14. Органи юстиції. Міністерство юстиції України є провідним органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні реалізації державної правової політики, правової експертизи проектів нормативних актів, державної реєстрації та систематизації законодавства України, координації нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади та роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського союзу, захисту прав і свобод людини, розвитку правової інформатизації, формуванні у громадян правового світогляду тощо.

Здійснюючи організаційне керівництво і контрольно-ревізійні функції, органи юстиції спрямовують і стимулюють попереджувальну діяльність підлеглих органів (департаменти нотаріату та ліцензування юридичної практики, державної виконавчої служби, у справах громадського стану громадян та ін.).

Згідно із законом органи нотаріату охороняють права і законні інтереси громадян, державних установ, підприємств, фірм і організацій, сприяють зміцненню законності і правопорядку, попереджають правопорушення шляхом правильного і своєчасного посвідчення договорів та угод.

Органи державної виконавчої служби і у справах громадянського стану громадян сприяють попередженню злочинів шляхом своєчасного і належного виконання рішень судів, реєстрації актів громадянського стану, виключення помилок, надання інформації органам влади про певні недоліки в цій системі та інші попереджувальні заходи.

15. Адвокатура. У правовій державі невід'ємною складовою частиною системи захисту особи, її конституційних прав і свобод є адвокатура. Органи адвокатури у межах своїх професійних завдань і компетенції здійснюють процесуальну і позапроцесуальну діяльність щодо попередження злочинності. Профілактична робота адвокатів по кримінальних і цивільних справах полягає у виявленні при розгляді справ тих криміногенних обставин, які створили причини і умови для вчинення протиправних дій або зможуть знову їм сприяти. Позапроцесуальна профілактика адвокатури може здійснюватися у формі: шефства над колишнім підзахисним, надання його допомоги у працевлаштуванні, вирішенні питань у житловому та побутовому влаштуванні, участі у кримінологічній і правовій поінформованості населення тощо.

16. Певна робота з профілактики правопорушень і злочинів виконується юрисконсультами. Юрисконсульти підприємств та установ стежать за додержанням законності у господарській та управлінській діяльності; беруть участь у нормативному, методичному та інформаційному забезпеченні попередження злочинів у трудових колективах, установах, галузях народного господарства; беруть участь у розробці локальних заходів попередження злочинів; ведуть правову пропаганду; сприяють попереджувальній діяльності громадських організацій за місцем роботи та ін.

17. Органи державного і господарського управління та іншої загальносуспільної діяльності. У попередженні злочинності активну участь беруть органи державного і господарського управління, культурно-виховні навчальні заклади, адміністрації установ, підприємств, фірм, трудові колективи, охоронні та приватні розшукові установи, які, діючи у межах єдиної системи попередження правопорушень, вирішують важливі питання усунення широкого кола криміногенних об'єктів. Вони здійснюють цю функцію нарівні як загального, так і спеціально-кримінологічного попередження. На. рівні загальносоціального попередження йдеться про підвищення матеріального, культурного, духовного стану життя суспільства, викорінення суспільних недоліків, негативних пережитків і традицій минулого та сучасних збочень. Відомо, що зміни у сфері економічного життя суспільства змінюють коло потреб та інтересів людей. Вже сам по собі цей факт створює передумови попередження злочинів або навпаки. Виконання цими органами покладених на них функцій передбачає у правовій державі суворе додержання законності учасниками суспільних відносин, що формує відповідний позитивний соціально-психологічний клімат, підвищує активність людей, їх громадський обов'язок і відповідальність. На спеціально-кримінологічному рівні зазначені органи приділяють увагу випередженню проявів негативних явищ, їх обмеженню і навіть усуненню, виявленню причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів.

18. Засоби масової інформації. Цим органам надано право на збирання, аналіз і поширення інформації, яка привертає увагу до тих чи інших суспільних криміногенних явищ і процесів, недоліків у діяльності державних і недержавних органів і організацій, а також їх посадових осіб. Закріплений нормативними актами обов'язок правоохоронних органів відповідним чином реагувати на неї, можливість створювати громадську думку — все це робить засоби масової інформації важливим суб'єктом попередження злочинності. їх попереджувальний потенціал ще не вичерпаний.

19. Сім'я, громадські і релігійні організації. Сім'я, деякі громадські організації і об'єднання громадян, тобто профспілки, добровільні громадські формування для захисту порядку, ради профілактики, громадські пункти охорони порядку, козацькі куріні, фонди, рухи, релігійні та багато інших організацій громадського контролю також належать до суб'єктів попередження злочинності. Тісний зв'язок спеціалізованих суб'єктів боротьби зі злочинністю з сім'єю, населенням і громадськими організаціями забезпечує ефективність попереджувальної практики. Все активніше проявляють себе релігійні організації, представники яких займаються виховно-профилактичною роботою серед віруючих засуджених, соціальне невлаштованих верств населення. Певні профілактичні завдання виконують вуличні ради (комітети), батьківські ради шкіл, благодійні фонди, деякі приватні організації, соціальні центри тощо. Всі ці суб'єкти в змозі вирішувати завдання випереджаючої профілактики, хоча їх призначення соціальне значно ширше.

20. Громадяни. У літературі не завжди окремі громадяни розглядаються як суб'єкти попередження злочинності, хоча й Конституція України, й інші законодавчі акти (кримінальне, кримінально-процесуальне, адміністративне законодавство) містять норми про обов'язок і правомірність дій громадян при захисті інтересів держави, законних інтересів та прав громадян від злочинних посягань. Для правильного вирішення цього питання необхідно мати на увазі три форми соціальної активності громадян у сфері попередження злочинності: а) участь у діяльності громадських організацій; б) участь у діяльності трудових колективів; в) неформальну реалізацію громадського обов'язку. Форми останньої можуть бути такі: сприяння усуненню криміногенних явищ і процесів у різних сферах народного господарства, управління та ін.; запобігання та припинення злочинів шляхом своєчасної заяви про відомі факти готування до злочинів, а також використання права на необхідну оборону, крайню необхідність, затримання особи, яка вчинила злочин, тощо; моральний обов'язок сприяти попередженню злочинів та рецидиву злочинів з боку засуджених (шефи, наставники, представники релігійних культів, спортсмени та ін.).