Доход, прибуток і рентабельність

У ринкових умовах метою створення кожного підприємства є отримання прибутку в результаті здійснення його господарської діяльності. Забезпечення безперебійного потоку фінансових ресурсів для виконання підприємством визначених статутних завдань знаходяться в центрі уваги керівників підприємств, власників і господарських партнерів і органів державного управління і контролю. Прибуток є основним джерелом збагачення власників підприємства, розширення і модернізації виробництва.

Отримання прибутку часто визначається як основна мета діяльності кожного підприємства.

Валовий прибуток визначається як різниця між отриманою виручкою і понесеними підприємством витратами за певний період. (Відповідно, збиток підприємства визначається як перевищення суми витрат над сумою виручки, для отримання якого були здійснені ці витрати).

Чистий прибуток визначається як різниця між валовим прибутком та податку на прибуток від звичайної діяльності (в нашому прикладі він складає 25% від суми валового прибутку).

Рівень рентабельності – це відношення прибутку до собівартості реалізованої продукції, виражене у відсотках. Порядок розподілу чистого прибутку підприємства після розрахунку з бюджетом визначається засновницькими документами.

Одна частина прибутку розподіляється між власниками майна (акціонерами), спрямовується на виплату персоналу підприємства, друга – залишається на підприємстві і використовується на інвестиційні потреби та направляється у резервний фонд.

Визначення показників рентабельності.

Найбільш поширеним критерієм оцінки ефективності діяльності підприємства є показник прибутковості або рентабельності. Рентабельність має ряд модифікацій: рентабельність продукції; окремих видів продукції; виробничих фондів; сукупних активів та акціонерного (власного) капіталу.

Рентабельність продукції свідчить про рівень ефективності витрат на її виробництво та реалізацію. Її розраховують за формулою:

Р_п = П_р: С _рп х 100%, де:

Р_п – рентабельність реалізованої продукції;

П_р – прибуток від реалізації продукції;

С_рп – повна собівартість реалізованої продукції.

У зарубіжній практиці рентабельність продукції обчислюється як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Рентабельність окремих видів продукції визначається за формулою:

Р₁ = [(Ц₁ – С_і): С₁] х 100%, де

Р₁ – рентабельність і-виду продукції, %;

Ц₁, С₁ – відповідно ціна і повна собівартість і-виду продукції;

Рентабельність виробничих фондів (Р_вф) обчислюється за рівнянням:

Р_вф = П: Ф х 100%, де

П – загальна сума прибутку;

Ф – середньорічний розмір основних виробничих фондів і оборотних коштів, грн.

Рентабельність власного акціонерного капіталу (Р_ва) свідчить про рівень ефективності використання активів, створених за рахунок власних коштів.

Р_ва = П_г: К_в х 100, де

П_г – чистий доход за вирахуванням процентів за кредит, грн.;

К_в – власний (акціонерний) капітал, грн.

Крім того, в даному розділі слід розрахувати критичну межу виробництва в натуральному і грошовому виражені, коефіцієнт маржинального прибутку та коефіцієнт безпеки виробництва.

 

Види продукції	Виручка від реалізованої продукції (послуг)тис. грн	Повна собівартість реалізованої продукції (послуг) тис. Грн.	Валовий прибуток тис. грн.	Рівень рен- табель- ності %	Податок прибутку (25%),тис грн.	Чистий прибуток, що залишається на підп- риємстві тис.грн.
Продукція І лінії
Борошно вищого гатунку
Борошно І гатунку
Борошно ІІ гатунку
Крупа манна
Висівки
Разом по І лінії
Продукція ІІ лінії
Борошно вищого гатунку
Борошно І гатунку
Борошно ІІ гатунку
Крупа манна
Висівки
Разом по ІІ лінії
Продукція з давальницької сировини (надані послуги)
Борошно вищого
гатунку
Борошно І гатунку
Борошно ІІ гатунку
Крупа манна
Висівки
Разом по наданих послугах
Разом по підприємству

 

 

Збільшення обсягу виробництва є важливим чинником зниження собівартості продукції. Ця закономірність покладена в основу аналізу залежності витрат і прибутку від обсягу виробництва, коли необхідно вибрати найкращі варіанти планових рішень. Унаслідок наявності постійних витрат виробництво продукції до певного критичного обсягу є збитковим. Критичний обсяг виробництва називається ще й точкою беззбитковості. За зростання обсягу виробництва частка постійних витрат в їхній загальній величині знижується, зменшуються збитки і після досягнення критичного обсягу виробництво продукції стає рентабельним.

Критичний обсяг випуску певної продукції в натуральному вимірі, починаючи з якого виробництво стає рентабельним можна обчислити за формулою:

N_крит. =

 

де: С _пв – сукупні витрати постійні на виробництво продукції;

Ц – ціна одиниці продукції;

С_зв – витрати змінні на одиницю продукції.

Критичний обсяг виробництва (точку беззбитковості) можна визначити і в грошовому вимірі, що є більш прийнятним для багатопродуктового виробництва.

В_крит. = С_пв: К_м, де

В _крит. – критичний об’єм виробництва в грошовому виразі;

С_пв – сукупні витрати постійні;

К_м – коефіцієнт маржинального прибутку;

К_м визначається за формулою:

К_м = або К_м =

 

де В – виручка від реалізації продукції, грн.;

С_зв – змінні витрати на реалізовану продукцію;

П – прибуток від реалізації продукції;

Спв – сукупні витрати постійні.

Чим більшим є об’єм виробництва над критичною його величиною, тим вищою є безпека виробництва, яка вимірюється відповідним коефіцієнтом (К_б), який обчислюється за формулою:

К_б = , де

К_б – коефіцієнт безпеки виробництва;

N – фактичний або плановий обсяг виробництва у натуральному виразі;

N_к – критичний обсяг виробництва.

Цей показник можна розрахувати і на підставі вартісного виміру обсягу виробництва продукції:

К_б =

К_б свідчить про те, що зменшення фактичного об’єму виробництва наприклад на 25% (К_б = 0,25) зрівняє його з критичною величиною і в цьому разі підприємство не отримає прибутку. Подальше зменшення об’єму виробництва призведе до прямих збитків.