Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками та з іншими кредиторами

Методичні вказівки

В умовах кризового стану економіки розрахунки між підприємствами, як правило, здійснюються за попередньою оплатою майбутнього відвантаження товарів покупцеві, майбутнього виконання робіт замовникові. Проте частина розрахунків підприємствами здійснюється все ж таки після її приймання, внаслідок чого на дату балансу може залишитися кредиторська заборгованість. Постачальники- це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин, МШП), надають послуги (подачу електроенергії, газу, води тощо), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо). Підрядники- спеціалізовані підприємства або фізичні особи. які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об'єктів ми підставі договорів підряду на капітальне будівництво. Взаємовідносини підприємств з постачальниками та підрядниками виникають після укладання договору на отримання від них товарно-матеріальних цінностей та виконання робіт і послуг (договори купівлі-продажу, підряду). Розрахунки за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, а також за доставку або переробку матеріальних цінностей обліковують на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Аналітичний облік розрахунків з постачальниками і підрядниками ведуть окремо за кожним пред’явленим рахунком, постачальником, підрядником. Облік розрахунків ведеться у Журналі-ордері №3 В с.-г., Реєстрі операцій по розрахунках з постачальниками і підрядниками № 3.3. с.-г.

Хід виконання завдання:

4. Скласти рахунок-фактуру № 1825 від 8 числа звітного місяця бази матеріально-технічного забезпечення; №148 від 16 числа звітного місяця магазину № 39; № 1451 від 17 числа звітного місяця Вінницького комбікормового заводу.

5. Записати всі рахунки-фактури в Реєстр операцій по
розрахунках з постачальниками (підрядниками), зробити
позначки про їх оплату.

6. Визначити кореспонденцію рахунків на основі господарських операцій.

7. Підбити підсумки в Реєстрі по кожному постачальнику і перенести
їх у Журнал-ордер № 3 В с.-г.

8. Записати в Головну книгу дані Журналу-ордера № 3 В с.-г.

Облік запасів

7.1. Облік виробничих запасів.

Методичні вказівки

Запаси, які становлять значну частину активів є необхідною умовою безперервного виробництва та посідають домінуючі позиції у структурі витрат підприємства різних сфер діяльності.

Ефективне використання запасів значною мірою залежить і від організації обліку. Визначення методологічних засад формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її фінансовій звітності надається в П(С)БО 9 «Запаси».

Запаси - активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

Для виробництва сільськогосподарської продукції необхідно мати предмети праці. Це насамперед насіння для сівби, фураж для корму тварин, пальне та мастильні матеріали для роботи машин, запасні чистини для їх ремонту, органічні і мінеральні добрива для підвищені продуктивності землі, засоби захисту рослин і тварин тощо. Більшість предметів праці господарства придбають у постачальників та торговельних організаціях. При їх придбанні відбувається матеріалізація грошових засобів підприємства. В зв’язку з тим, що предмети праці використовуються одноразово, підприємство повинно постійно мати економічно обґрунтовані їх запаси. Ці запаси називаються виробничими запасами.

Сільськогосподарська продукція і виробничі запаси - це матеріальні оборотні засоби підприємства. Продукцію відносять до засобів у ефі обігу, а виробничі запаси - до оборотних засобів у сфері виробництві.

При організації обліку виробничих запасів необхідно керуватися такими принципами: своєчасне документальне оформлення операції пов’язаних із надходженням, зберіганням і витрачанням продукції матеріалів та інших запасів; контроль за збереженням продукції і матеріалів у місцях зберігання, за умови додержання норм запасу; своєчасне виявлення запасів, які не використовуються у господарстві і які можна реалізувати для мобілізації внутрішніх резервів, а також готової продукції, яка не користується попитом; правильна оцінка запасів, які надходять у господарство і використовуються в процесі виробництва та реалізації, вжиття заходів щодо запобігання нестач, крадіжок, псування і незаконних втрат продукції та запасів; контроль за своєчасним і правильним веденням складського обліку продукції та виробничих запасів.

Важливою передумовою обліку виробничих запасів є їх оцінка. Оцінку запасів за окремими видами слід розглядати на таких етапах їх руху: при надходженні запасів; при вибутті запасів; на дату складання звітності. Порядок оцінки запасів залежить від багатьох факторів, основним з яких є обрана підприємством система обліку запасів, що обумовлена в наказі про облікову політику підприємства. Згідно з чинними нормативними документами одержані виробничі запаси зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю. П(С)БО 9 «Запаси» визначає, які саме витрати формують первісну вартість запасів з придбаних, виготовлених власними силами, внесених до статутного капіталу, одержаних безоплатно та придбаних в результаті обміну.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті згідно П(С)БО 9 їх оцінка здійснюється за одним із таких методів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних витрат;

- ціни продажу.

Конкретний механізм використання того чи іншого методу оцінки вибуття запасів залежатиме від системи обліку, яка прийнята обліковою політикою підприємства.

Одне з найважливіших завдань бухгалтерського обліку продукції і виробничих запасів - контроль за їх збереженістю. Тому незалежно від методів і форм обліку обов’язковими передумовами діючого контролю за збереженням продукції і виробничих запасів є обов’язкове зважування, вимірювання або перерахування продукції (виробничих запасів), яка приймається, відпускається; своєчасне проведення інвентаризацій; централізація складів; встановлення кола осіб, відповідальних за приймання та відпуск продукції і виробничих запасів, а також за збереження матеріальних цінностей, укладання з такими особами в установленому порядку письмових договорів про матеріальну відповідальність.

Для обліку виробничих запасів і продукції сільськогосподарського виробництва в Плані рахунків відведено клас 2 «Запаси». Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству предметів праці, які призначені для обробки, переробки, використання у виробництві і для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство включає до складу малоцінних і швидкозношуваних предметів. У Плані рахунків бухгалтерського обліку виробничої діяльності підприємств передбачено такі синтетичні рахунки: 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 26 «Готова продукція», 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», 28 «Товари».

Дані про рух і наявність цінностей узагальнюють у Журналі-ордері № 5 А с.-г., який об’єднано з відомістю. Для записів по синтетичних рахунках (субрахунках) використовують вкладні аркуші.

Кредитові обороти по синтетичних рахунках (субрахунках) з Журналу - ордеру № 5 А с.-г. переносять у Головну книгу.

Аналітичний облік матеріальних цінностей у бухгалтерії підприємства ведуть у сальдових відомостях на підставі перевірених та протаксованих звітів про рух матеріальних цінностей. Підсумки залишків по синтетичному рахунку та субрахунках звіряють з даними про залишки матеріальних цінностей, відображених у Журналі-ордері №5 А с.-г. та відомості (дебет рахунків) у розрізі матеріально відповідальних осіб.

Залишки виробничих запасів, готової продукції, МШП, товарів на кінець звітного місяця, відображені в Журналі-ордері № 5 А с.-г. та відомості, узгоджують з підсумковими даними сальдових відомостей по кожному синтетичному рахунку (субрахунку).

Дані для складання первинних документів