Оформлення результатів розслідування та облік нещасних випадків

Працівник, з яким трапився нещасний випадок, працівник, який виявив не­щасний випадок, або свідок нещасного випадку терміново повідомляє безпосе­реднього керівника робіт або іншу уповноважену особу про нещасний випадок, що трапився.

У свою чергу посадова особа зобов'язана терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а при необхідності доставити його до ліку­вально-профілактичного закладу, та зберегти до прибуття комісії з розсліду­вання обстановку на робочому місці і вжити всіх засобів з метою запобігти виникненню подібних випадків у ситуації, що склалася. Вона також повідомляє роботодавця та відповідну профспілкову організацію про нещасний випадок, що трапився. Повідомлення про нещасний випадок може надходити також від лікувально-профілактичного закладу у разі звернення до нього потерпілого з посиланням на те, що такий випадок трапився на виробництві. Якщо трапи­лася аварія, то роботодавець або особа, яка керує виробництвом під час зміни, зобов'язані ввести в дію план ліквідації аварії, вжити першочергових заходів щодо рятування потерпілих і надання їм медичної допомоги, запобігання по­дальшому поширенню аварії, встановлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей.

3.9. Розслідування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань _______

Одержавши повідомлення про нещасний випадок, роботодавець повідомляє інше підприємство, працівником якого є потерпілий, відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, відповідні органи державної пожеж­ної охорони якщо випадок стався внаслідок пожежі та санепідемстанції у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслід­ком, випадок смерті, а також зникнення працівника під час виконання ним тру­дових обов'язків роботодавець повідомляє також відповідні органи державного нагляду за охороною праці та прокуратури, орган, до сфери управління якого на­лежить це підприємство (у разі його відсутності — відповідній місцевій держад­міністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування), профспілкову організацію, членом якої є потерпілий, і вищестоящий профспілковий орган.

Наступним етапом проведення розслідування нещасних випадків є форму­вання і призначення комісій з розслідування. За загальним правилом комісію з розслідування нещасного випадку призначає роботодавець. Залежно від виду нещасних випадків ця комісія може призначатися відповідними структурни­ми органами державного нагляду за охороною праці чи Кабінетом Міністрів України. Наприклад, для проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 2-4 особи, комісія призначається наказом керівника Держнаглядохоронпраці або його територіального органу за погодженням з органами, представники яких входять до складу комісії.

До складу комісії, що проводить розслідування нещасних випадків у загаль­ному порядку, входять представники служби охорони праці підприємства, пра­цівника і роботодавця. У разі необхідності в її склад включаються представники санепідемстанції, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на ви­робництві та професійних захворювань у разі виявлення гострого професійного захворювання і інші особи.

Розслідування нещасного випадку проводиться протягом трьох днів. Спеці­альне розслідування та розслідування аварій проводяться протягом 10 робочих днів. У разі необхідності строк спеціального розслідування може бути продо­вженим органом, який призначив розслідування.

Протягом цих термінів комісія:

- обстежує місце нещасного випадку, опитує свідків і осіб, які причетні до ньо­го, та одержує пояснення потерпілого, якщо це можливо;

- визначає відповідність умов праці вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

- з'ясовує обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначає, пов'язаний чи не пов'язаний цей випадок з виробництвом;

- визначає осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів про охо­рону праці, а також розробляє заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

Розділ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ, В УСТАНОВІ, ОРГАНІЗАЦІЇ

- складає акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (згідно додатку З Положення) у двох примірниках, а також акт за формою Н-1 (згідно додатку 1 Положення) або акт за формою НТ — невиробничий травматизм (відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого харак­теру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р. за № 270) у шести примірниках і передає його на затвердження роботодавцеві. Ці акти розглядаються і затверджуються роботодавцем протягом доби після закінчення розслідування або одержання необхідних матеріалів, якщо нещас­ний випадок трапився за межами підприємства;

- у випадках виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь) крім акта за формою Н-1 складає також карта обліку професійного захворювання (отру­єння) за формою П-5 (згідно додатку 4 Положення).

Затвердивши акти, роботодавець протягом трьох днів (у разі проведення спеціального розслідування — п'яти) надсилає їх потерпілому або довіреній особі.

Нещасні випадки, що трапилися на виробництві реєструються у спеціаль­ному журналі, а акт з матеріалами розслідування зберігається на підприємстві протягом 45 років. У разі ліквідації підприємства акт передається на зберігання правонаступнику, коли ж його немає — державному архіву.

Положення містить окремий розділ, що встановлює порядок розслідування і обліку хронічних професійних захворювань. Зв'язок профзахворювання з умо­вами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається санепідемстанцією за участю спеціалістів (представників) підприємства, профспілок та відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещас­них випадків на виробництві та професійних захворювань.

Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичних установ та закладів охорони здоров'я, яким надано таке право, і спеціалістів (представників) підприємства. Якщо у комісії виникає підозра на профзахворювання працівник скеровується на консультацію до спеціаліста з профпатології Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя. Для встановлення остаточного результату він направляє хворого до спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, що визначені у переліку до Положення. Перелік установ і закладів, які мають пра­во встановлювати остаточний діагноз профзахворювань, переглядається через кожні п'ять років та затверджується Міністерством охорони здоров'я України. На Інститут медицини праці Академії медичних наук України покладено функ­ції Українського профпатологічного центру.

Якщо хворий або власник не погоджуються з висновком експертної комісії лікувально-профілактичної установи чи закладу щодо зв'язку захворювання з умовами праці питання розглядається в Центральній експертній комісії МОЗ України, яке може бути оскарженим до суду.

3.9. Розслідування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань _______

Після встановлення остаточного діагнозу профзахворювання підприємству, виробничі чинники якого сприяли виникненню профзахворювання, санепідем­станції та лікувально-профілактичній установі (закладу), яка обслуговує це підприємство, надсилається повідомлення про професійне захворювання. Воно надсилається протягом трьох діб. Власник протягом десяти робочих днів з мо­менту його одержання організовує розслідування профзахворювання.

Комісія створюється у складі представників: санепідемстанції (голова комісії), лікувально-профілактичної установи (закладу), підприємства, проф­спілкової організації, членом якої є хворий, або уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки. У разі необхідності можуть залучатися представники інших органів. Наприклад, для розслідування причин професійних захворювань інфекційної та паразитарної етіології обов'язково беруть участь фахівці з епідеміології та паразитології са­непідемстанції.

Комісія повинна скласти програму розслідування причин профзахворювання, розподілити функції між членами комісії, розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів, провести розслідування обставин та причин профзахворювання та скласти акт розслідування за встановленою формою, в якому намітити заходи щодо запобігання розвиткові профзахворювання, забез­печення нормалізації умов праці, а також визначити осіб, які не виконали норми (правила, гігієнічні регламенти).

Акт розслідування причин профзахворювання складається комісією з розслі­дування у п'яти примірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування та надсилається власником хворому, лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує це підприємство, і профспілковій організації, членом якої є хворий. Один примірник акта надсилається санепідемстанції для аналізу і контролю за здійсненням заходів. Перший примірник акта розслідування зберігається на під­приємстві протягом 45 років.

Питання для обговорення та дискусій

1. Згідно ст.13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець несе безпо­середню відповідальність за порушення вимог законодавства щодо створення системи охорони праці на виробничому рівні. Як на Вашу думку, що слід розуміти під "безпосередньою відповідальністю роботодавця"? Наведіть при­клади такої відповідальності роботодавця.

2. Яка Ваша думка щодо доцільності функціонування служби охорони праці на локальному рівні. Чи створення такої служби є вимогою міжнародних стан­дартів як один із заходів створення та забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці? Відповідь обґрунтуйте з використанням міжнародних норматив­но-правових актів. Чи створюються аналогічні служби в інших державах?

Розділ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ, В УСТАНОВІ, ОРГАНІЗАЦІЇ

3. Проаналізуйте порядок створення та ліквідації служби охорони праці та об­ґрунтуйте відповідь на наступні питання:

- створення служби охорони праці є правом чи обов'язком роботодавця,

- чи служба охорони праці може створюватися роботодавцем-фізичною осо­бою?

4. Які критерії впливають на організаційно-правову форму служби охорони праці? У якій організаційно-правовій формі, на Вашу думку, слід створювати службу охорони праці підприємства?

5. Порівняйте положення, встановлені в законодавстві:

- "Спеціалісти з охорони праці мають право видавати керівникам структур­них підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи... Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець" (ст. 15 Закону України "Про охорону праці");

- "Працівники служби охорони праці мають право видавати керівникам під­приємств, установ, організацій та їх структурних підрозділів обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків. Припис спеціаліста з охорони праці, у тому числі про зупинення робіт, може скасовувати в письмо­вій формі лише посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці" (п.1.9. Типового положення про службу охорони праці, затвердженого Дер­жавним комітетом України по нагляду за охороною праці від 03.08.1993 р. №73).

Дайте відповідь на наступні запитання:

1) з приводу чого спеціалісти служби охорони праці можуть виносити припи­си? Чи можуть приписи виноситися керівникам підприємств, установ, органі­зацій?

2) хто має право скасовувати винесені приписи? Чи може припис бути скасо­ваний заступником керівника підприємства, установи, організації? А керівни­ком служби охорони праці?

3) які правові наслідки настають у разі скасування припису, винесеного спеці­алістом служби охорони праці? Які правові наслідки настануть у разі відмови посадової особи від підпису в одержанні припису спеціаліста служби охорони праці?

6. Що, на Вашу думку, слід розуміти під "пропорційною участю працівників" у вирішенні питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища у разі створення комісії з питань охорони праці на підприємстві?

7. Чи буде нести юридичну відповідальність роботодавець за відмову від надан­ня аргументованої відповіді, якщо він не погоджується з рекомендація, вине­сеними комісією з питань охорони праці? А за невиконання рекомендованих заходів?

8. Чи всі роботодавці (юридичні та фізичні особи) повинні виділяти кошти на витрати з охорони праці? Чи повинно здійснюватися фінансування охорони праці у громадській організації, фізичною особою, що найняла няньку?

Творчі завдання. Задачі

9. Як проводиться працевлаштування працівника у разі незадовільних результа­тів при повторній перевірці знань з охорони праці?

10. Що таке аудит охорони праці? Які заходи потрібно втілити в Україні з метою його запровадження?

Творчі завдання

1. Дайте письмову характеристику відповідності законодавства України міжна­родним стандартам з організації управління охороною праці.

2. Проведіть порівняльний аналіз правового регулювання організації управління охороною праці в Україні та в одній із іноземних держав, щодо:

1) створення спеціальних служб з охорони праці,

2) проведення атестації робочих місць за умовами праці,

3) здійснення фінансування заходів з охорони праці,

4) проведення медичних оглядів працівників,

5) проведення навчання з охорони праці,

6) проведення розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві чи професійних захворювань.

3. Дослідіть правові питання зарубіжного та національного досвіду з економіч­ного стимулювання роботодавців у забезпеченні безпечних та нешкідливих умов праці.

4. Підготовте пакет документів з розслідування нещасного випадку, що трапився на виробництві.

Задачі

1. На підприємстві у червні проводилося навчання та перевірка знань з охоро­ни праці. Згідно з наказом керівника таке навчання також мав пройти майстер Пимоненко. Останній відмовився проходити це навчання, посилаючись на те, що у травні цього ж року він проходив підвищення кваліфікації у столичному вищому навчальному закладі, у тому числі з питань охорони праці. До того ж у склад комісії підприємства, що проводила навчання і перевірку знань, входив викладач, який навчав Пимоненка під час підвищення кваліфікації.

Не звертаючи уваги на доводи Пимоненка, керівник підприємства видав наказ про накладення на нього догани за порушення трудової дисципліни. Оскарживши наказ до комісії по трудових спорах, працівник зазначив, що комі­сія підприємства з навчання та перевірки знань не навчала його питанням охо­рони праці, а тому не мала морального права перевіряти його знання. До того ж комісія була нелегітимною, оскільки у її складі приймав участь державний інспектор територіального управління Держнаглядохоронпраці, роботу якого

Розділ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ, В УСТАНОВІ, ОРГАНІЗАЦІЇ

підприємство не оплатило, та новоприйнятий член профспілки, до складу якої сам Пимоненко не входить.

Дайте правовий аналіз ситуації. Чи правомірні вимоги Пимоненка.

2. Територія підприємства розміщена по обидва боки міської вулиці. Працівник Симоненко по дорозі до свого робочого місця йшов через вулицю по визначе­ному пішохідному переходу, послизнувся на слизькій поверхні, впав і отримав травму. Нещасний випадок трапився о 07:45 год. Враховуючи викладене і те, що робочий час Симоненка розпочинається о 08:00 год., комісія з розслідування цього нещасного випадку прийшла до висновку, що в результаті травмування працівника необхідно скласти акт за формою НТ — невиробничий травматизм.

Симоненко не погодився з доводами комісії. Він вважав, що у його ситуації наявний виробничий травматизм, оскільки він у цей час також вирішував ви­робничі питання. Не погоджуючись з висновк'ами комісії, працівник оскаржив її дії до територіального управління Державного комітету України з нагляду за охороною праці. Керівник управління прийняв рішення, яким зобов'язав адміні­страцію підприємства скласти акт за формою Н-1 — виробничий травматизм.

Дайте правовий аналіз наведеної ситуації.

Література

1. Винокурова Л. Навчання і перевірка знань з охорони праці посадових осіб та фахівців // Праця і закон. — 2003. — №8. — С. 10-12.

2. Винокурова Л. Організація навчання на підприємстві // Праця і закон. — 2003. — №7. — С. 23-28.

3. Гогіташвілі Г. Система управління охороною праці на підприємстві // Охорона праці.— 1998. —№3. —С. 14.

4. Гончарова Г.С. Охорона праці: конспект лекцій. — К.: УкрДЮА,1994. — 24 с.

5. Горбатюк Д.П., Курило В.И. Охрана труда й правовьіе основьі профилактики травматизма в строительстве / 2-е изд. перераб. й доп. — Киев: Будівельник, 1981. — 88с.

6. Журибіда П. Про засоби індивідуального захисту // Охорона праці. — 1999. — № 2.— С.48.

7. Каньшин В. Стан і перспективи сертифікації засобів індивідуального захисту працюючих // Охорона праці. — 1998. — № 4. — С. 38.

8. Кобевник В.Ф. Охрана труда: Учебник. — К.: Вьіща школа,1990. — 286 с.

9. Кузнєцов Г. Базовий принцип зацікавленості. Європейська модель економічного стиму­лювання охорони праці // Інформаційний бюлетень з охорони праці. — 2001. — №2.— С.22-25.

10. Кузнєцов Ю. Попередні та періодичні медичні огляди // Охорона праці. — 1998. — №5.— С.ЗО.

11. Мартиросова В. До питання сертифікації засобів індивідуального захисту // Охорона пра­ці.— 1998. — № 12. —С. 45.

12. Миценко І. Управління умовами праці на підприємстві // Охорона праці. — 1998. — № 2. — С.9.

13. Науково-практичний коментар до Закону України "Про охорону праці" — Київ: Основа, 1997. —528с.

14. Неваленний М. Розслідування хронічних професійних захворювань // Охорона праці.— 1997. —№4. —С. 50-56.

Література. Нормативний матеріал

15.Романчук А. Управління охороною праці на підприємстві: деякі концептуальні підходи //

Охорона праці. — 2000. — №7. — С. 10-13. 16. Сахань І. Служба охорони праці: на перехрестях життя // Охорона праці. — 1998. —

№ 10.— С. 8. 17.Сілін А. Деякі аспекти організації охорони праці в Японії // Охорона праці. — 1999.—

№6. —С. 16. 18. Стребко С.К., Романчук А.О. Управление охраной труда на предприятии. — Одесса: Друк,

2001. —210с. 19.Чинков В., Разладов В., Костанян В. Концепція побудови системи управління охороною

праці підприємства // Охорона праці. — 2001. — № 3. С. 22-24.

Нормативний матеріал

1. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради Україн­ської РСР. — 1971. — № 50. — Ст. 375.

2. Закон України "Про охорону праці" від 14.10.1992 р., в редакції Закону України від

21.11.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 2. — Ст. 10.

3. Закон України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" від 05.07.2001 р. // Офіцій­ний вісник України. — 2001. — №31. — Ст. 1384.

4. Закон України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" від 18.01.2001 р. // Відомості Верхо­вної Ради України. — 2001. — № 15. — Ст. 73.

5. Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 р. // Відо­мості Верховної Ради України. — 2000. — № 29. — Ст. 228.

6. Постанова Кабінету Міністрів України про затвердження переліку заходів та засобів з охо­рони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат від

27.06.2003 р. № 994.

7. Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2001р. № 1094//Урядовий кур'єр.— 19.09.2001р. — №169.

8. Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 р. № 559 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 21. — Ст. 950.

9. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, затверджений постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 23.05.2001 р. № 559 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 21. — Ст. 950.

10. Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної доку­ментації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1994 р. № 431 // ЗП України. — 1994.— № 10.—Ст. 254.

11. Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів-в державного замовлення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.1993р. № 90 // Законодавство України про охорону праці: збірник нормативних до­кументів. — Київ, 1995. — Т. 1. — с. 28.

12. Положення про видачу Державним комітетом України по нагляду за охороною праці влас­никові підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу дозволу на початок роботи підприємства, установи, організації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.1993 р. № 831 // ЗП України. — 1994. — № 2. — Ст. 49.

13. Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвер­джені постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 р. № 41.

14. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. // ЗП України. — 1992. — № 12.

Розділ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ, В УСТАНОВІ, ОРГАНІЗАЦІЇ

15. Концепція управління охороною праці, затверджена наказом Міністерства праці та соці­альної політики України від 22.10.2001 р. № 432.

16. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України і Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23.09.1994р // Законодавство України про охорону праці: збірник нормативних докумен­тів. — Київ, 1995. — Т. 3. — с. 64.

17. Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затверджене наказом Мі­ністерства охорони здоров'я України від 31.03.1994 р. № 45. // Законодавство України про охорону праці: збірник нормативних документів. — Київ, 1995. — Т. 3. — С. 4.

18. Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, за­тверджене наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 17.06.1999 р. № 112 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 27.

19. Положення про порядок видачі дозволів Комітетом по нагляду за охороною праці України, затверджене наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 04.06.1999 р. № 103 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 41. — Ст. 2067.

20. Типове положення про навчання з питань охорони праці, затверджене наказом Комітету по нагляд за охороною праці України від 17.02.1999 р. № 27 // Офіційний вісник Украї­ни.— 1999. — № 16.

21. Типове положення про кабінет охорони праці, затверджене наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 18.07.1997 р. — № 191// Офіційний вісник Украї­ни. — 1997. — Число 42.

22. Положення про навчання неповнолітніх професіям, пов'язаним з важкими роботами і роботами з шкідливими або небезпечними умовами праці, затверджене наказом Держком-наглядохоронпраці від 30.12.1994 р. № 130 // Бюлетень нормативних актів міністерств і відомств України. -1995. — № 3-4.

23. Перелік робіт з підвищеною небезпекою, затверджений наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30.11.1993 р. № 123 // Законодавство України про охорону праці: збірник нормативних документів. — Київ, 1995. — Т. 1. — с. 195.

24. Перелік посад посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевір­ку знань з охорони праці, затверджений наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 11.10.1993 р. № 94 // Законодавство України про охорону праці: збірник нормативних документів. — Київ, 1995. — Т. 1. — с. 204.

25. Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства, затверджене на­казом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 03.08.1993 р. № 72 // Законодавство України про охорону праці: збірник нормативних документів. — Київ, 1995.—Т. 1. —С. 68.

26. Типове положення про службу охорони праці, затверджене наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 03.08.1993 р. № 73 // Законодавство України про охорону праці: збірник нормативних документів. — Київ, 1995. — Т. 1. — С. 48.

Розділ 4