Встановлення відповідальності за порушення вимог законодавства

__________________ Розділ 2. ГАРАНТІЇ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ НА ОХОРОНУ ПРАЦІ

Залежно від джерела трудового права, яке їх встановлює, гарантії поді­ляються на:

- гарантії, що встановлюються у нормативно-правових актах. Наприклад, право відмовитися від виконання робіт, якщо створилася виробнича ситуація, яка загрожувала життю працівника;

- гарантії, що встановлюються в договорах про працю:

а) нормативно-правових договорах, наприклад, у колективних договорах і угодах;

б) індивідуальних угодах про працю, наприклад, трудових договорах (контр­актах).

У договорах про працю передбачаються гарантії двох груп. До першої на­лежать гарантії, право на одержання яких встановлено у нормативно-правових актах, а конкретизація порядку реалізації цього права, визначення кількісної та якісної характеристики гарантії віднесено законодавцем до компетенції сторін договорів про працю. Наприклад, згідно ч.2 ст.7 Закону України "Про відпуст­ки" від 15.11.1996 р. конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці встановлюється колективним договором. Другу групу становлять додаткові гарантії, які або не передбачені у нормативно-правових актах, або передбачені у них, але надаються у більшому розмірі. Наприклад, колективним договором передбачено надання додаткового комплекту спецодягу понад встановлені норми.

За періодом існування трудових відносин можна виділити гарантії, що вста­новлюються:

- під час виникнення трудових відносин. Наприклад, заборонено укладати тру­дові договори з громадянином, якому за медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров'я;

- під час дії трудових відносин. Наприклад, на час зупинення експлуатації цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування за працівниками зберіга­ється місце роботи;

- під час припинення трудових відносин. Наприклад, працівник має право розі­рвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про охорону праці.

За об'єктом трудових відносин гарантії встановлюються щодо:

- умов праці. Наприклад, працівникам встановлюється гарантія щодо відповід­ності умов праці вимогам актів про охорону праці;

- робочого часу. Для працівників, що працюють у шкідливих і небезпечних умовах, встановлюється скорочена тривалість робочого часу;

- часу відпочинку. Працівникам, що працюють у шкідливих і небезпечних умовах, надається додаткова щорічна відпустка у зв'язку з роботою в таких умовах праці;

- заробітної плати. Працівникам, що працюють у шкідливих і небезпечних умо­вах, встановлюється доплати та надбавки за роботу в таких умовах;

2.2. Загальні гарантії права на охорону праці

- трудової дисципліни. Наприклад, працівник має право відмовитися від вико­нання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що загрожує його життю і здоров'ю. Така відмова не вважається порушенням трудової дис­ципліни.

За методами забезпечення розрізняють гарантії, що забезпечуються шля­хом:

- встановлення організації та управління охороною працею;

- здійснення нагляду та контролю за дотриманням законодавства про охорону праці;

- встановлення відповідальності за порушення вимог законодавства про охоро­ну праці.

Об'єднавши зазначені критерії, можна виділити дві групи в одній системі гарантій прав працівників на охорону праці:

- загальні гарантії, що встановлюються для всіх працівників незалежно від їх категорії;

- спеціальні гарантії, що встановлюються для певної, визначеної категорії пра­цівників.

Спеціальні гарантії надаються для певних категорій працівників понад за­гальні гарантії права на безпечні і нешкідливі умови праці, що зумовлено підви­щеними вимогами охорони їх здоров'я. До цих категорій належать працівники, які працюють у шкідливих і небезпечних умовах праці, неповнолітні особи, жінки, особи з пониженою працездатністю тощо.