Портфельне іноземне інвестування економіки України

Як вже зазначалося, до структури інвестицій входять портфельні інвестиції. Україна є одним з перспективних об’єктів вкладення таких інвестицій. Слід зазначити, що портфельні інвестиції певним чином зв’язані з прямими інвестиціями. Портфельні інвестиції можуть перетворюватися на прямі. Це відбувається на підставі доведення акціонерних активів іноземних інвесторів в компаніях, що інвестуються, до контрольного пакету.

Портфельне інвестування в Україні здійснюється не дуже давно, а перша офіційна статистика щодо обсягів портфельних інвестицій в Україну з’явилася лише в 2000 р. (табл. 6.6)

Таблиця 6.6.

Накопичені портфельні іноземні інвестиції в економіці України в 2000-2011 рр. (наростаючим підсумком з початку інвестування) [48].

^* Дані на 01.10.2011 р.

Виходячи з даних, наведених в таблиці, можемо зробити висновок, що іноземні портфельні інвестицій до України зростали майже весь досліджений період: спад був помітний лише в 2001 р. і в кризові 2008-2009 рр. Така ж динаміка підтверджується і публікаціями МВФ. У подальшому експерти МВФ прогнозують достатньо швидке і стабільне зростання надходжень іноземних портфельних інвестицій до України: в 2010 р. майже в 2 рази, в 2011-2013 рр. – в 1,2-1,5 рази щорічно [49].

Портфельні інвестиції можуть здійснюватися у два способи:

1) безпосередня купівля-продаж акцій за попередньою угодою між компаніями;

2) організована централізована купівля-продаж акцій на фондових ринках, на спеціальних біржах (переважно в формі ІРО (Initial Public Offering) – являє собою ринок первісного публічного розміщення акцій на фондових біржах).

В Україні існує особлива структура ринку цінних паперів, зокрема ринку акцій: на біржі припадає лише 4% купівлі-продажу акцій, на Першу фондову торговельну систему (ПФТС) – 36%, на неорганізований ринок – 60% [50]. Таким чином, в Україні переважна частина портфельного інвестування здійснюється в результаті безпосередніх відносин між компаніями.

В Україні ринок ІРО не є значним. На світових фондових біржах проводяться угоди з ІРО на суму більше 250 млрд. дол. На Україну з цієї суми припадає менше 0,1%. Як вважає консалтингова компанія Deloite (яка провела дослідження «Очікування компаній країн СНД від проведення ІРО») це обумовлено наступними факторами:

1) український бізнес все ще не готовий відкривати реальних власників і надавати повну фінансову інформацію. Опитування більше ніж 100 компаній в країнах СНД показало, що відносно ІРО відкриту інформацію надають казахстанські компанії, російські компанії – більш зачинені, українські часто ухиляються від надання інформації;

2) українські компанії демонструють недостатньо глибоке розуміння процесу і важливих питань, що пов’язані з ІРО [51]. Крім того, зростанню обсягів ІРО заважають і інші фактори, в тому числі: невеликі розміри українського ринку, проблеми управління багатьох компаній, невеликий інтерес західних інвесторів до українського ринку, фактори юридичного плану. Діюче законодавство України і досі робить прямий вихід українських акціонерних компаній на зарубіжні фондові біржі недоцільним і важкоздійсненим. Так, однією з умов прямого виходу українських акціонерних компаній на зарубіжну біржу є отримання лістингу на одній з фондових бірж України [51].

Тим не менш ринок ІРО в Україні розвивається, підвищується активність українських компаній на фондових біржах. Цьому значною мірою сприяє створений в 2009 р. Національний комітет ІРО, а також той факт, що іноземні фондові біржі допомагають, сприяють створенню національних фондових бірж, зростає інтерес українського бізнесу до ІРО. Для українських компаній вихід на ринок ІРО дозволяє досягти певні цілі, а саме:

– підвищення авторитету компанії та гнучкості в питаннях фінансового планування;

– спрощення доступу до капіталу і залучення іноземних партнерів;

– формування позитивного іміджу з метою інформування потенційних інвесторів про основні напрями розвитку бізнесу [51].

Про важливість ІРО у збільшенні іноземних портфельних інвестицій в Україні свідчать, перш за все, значні обсяги угод на відповідних ринках. Зокрема, в 2005 р. українські компанії залучили кошти за допомогою розміщення своїх акцій, в т.ч. на ринках ІРО і РР ((Private Placement) – ринок, де відбувається приватне розміщення акцій, або продаж великого пакета акцій компанії декільком інвесторам (як правило, великим інвестиційним фондам)), в розмірі 170 млн. дол., в 2006 р. – 126 млн. дол., в 2007 р. – 1,2 млрд. дол., в 2008 р. – майже 3 млрд. дол. [52].

Іншим важливим показником зростання ролі ІРО у зростанні обсягів іноземних портфельних інвестицій до України є той факт, що на фондові ринки виходять все більше українських компаній, при чому великих компаній, обсяг розміщених акцій яких перевищує 100 млн. дол. Великі українські компанії переважно розміщують акції на зарубіжних фондових біржах, головним чином, на Лондонській фондовій біржі (LSE), меншою мірою – на Варшавській фондовій біржі (WSE) і німецькій біржі – Deutsche Börse. Українські компанії починають активно здійснювати операції на цих біржах з 2005 р. Обсяги розміщень акцій українських компаній відносно великі: за 2005-2008 рр. вона склала 2697 млн. дол. Важливо зазначити, що на закордонні фондові біржі виходять українські філії іноземних компаній. Зокрема, українська філія данської компанії Trigon Aqri в 2008 р. здійснила приватне розміщення на зарубіжних біржах акцій на суму 164 млн. дол., або 54%. Першою компанією, яка розмітила свої акції (27,2%, 5,5 млн. фунт. ст.) на Лондонській фондовій біржі, була UК produсt Group, яка зареєстрована на о. Джерсі, хоча вважається українською, оскільки її бізнес сконцентрований в Україні [53]. Звертає на себе особливу увагу той факт, що українські компанії здійснюють свої зарубіжні розміщення акцій нерідко за допомогою посередників. Наприклад, для компанії Ferrexpo AG (володарем якої є К. Жеваго) в якості фінансового радника для виходу в 2007 р. на Лондонську фондову біржу по первісному розміщенню акцій виступила компанія JP Morgan [54].

Аналізуючи фондовий ринок України, важливо підкреслити, що майже 90% акцій, які обертаються на вільному ринку, належать іноземцям. Саме вони формують попит на цьому ринку [54].