Законодавчі акти України, пов’язані із здійсненням іноземних інвестицій

Серед усіх законів і нормативних актів, які регулюють інвестиційну діяльність в Україні виокремлюються закони, що пов’язані з регулюванням іноземних інвестицій. Основними з них є: закони «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про підприємництво», «Про державну програму заохочення іноземних інвестицій», «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про режим іноземного інвестування», «Про захист економічної конкуренції», «Про інститути сумісного інвестування» (пайові і корпоративні – інвестиційні фонди), «Про акціонерні товариства», «Про приватизацію майна державних підприємств».

Основним нормативним документом, що регулює здійснення іноземного інвестування в Україні є Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р. Даний Закон включає 7 розділів, 27 статей [21]. Його прийняття означало якісно нову модифікацію підходів до надання пільг; встановлення національного режиму інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та її міжнародними угодами [3].

Відповідно до статті 3 цього закону, іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції на території України в формі:

· часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з
українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;· створення підприємств, що повністю належать іноземним
інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних
юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств
повністю;· придбання не забороненого законами України нерухомого чи
рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення,
обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом
прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді
акцій, облігацій та інших цінних паперів;· придбання самостійно чи за участю українських юридичних або
фізичних осіб прав на користування землею та використання
природних ресурсів на території України;· придбання інших майнових прав;· господарської (підприємницької) діяльності на основі угод
про розподіл продукції;· яка не заборонена законами України, в тому
числі без створення юридичної особи на підставі договорів із
суб'єктами господарської діяльності України.Значне місце в структурі Закону «Про режим іноземного інвестування» займає другий розділ – «Державні гарантії захисту іноземних інвестицій» (статті 7-12). А саме: для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. (ст. 7); гарантії у разі зміни законодавства (ст. 8); гарантії щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб; іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації (ст. 9); компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам (ст. 10); гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності. У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор
має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення
цієї діяльності своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті
інвестування в сумі фактичного внеску (ст. 11); іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Порядок переказу визначається Національним банком України (ст. 12).Третій розділ – «Державна реєстрація та контроль за здійсненням іноземних інвестицій» (статті 13-15) – визначає, що: державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється в обов’язковому порядку; незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим Законом (ст. 13); відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі порушення встановленого порядку реєстрації. Відмова з мотивів її недоцільності не допускається (ст. 14); статистичну звітність про іноземні інвестиції подають певні органи відповідно до встановлених форм та термінів (ст. 15).Четвертий розділ Закону «Підприємства з іноземними інвестиціями» визначає, що: на території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України (ст. 16); установчі документи цих підприємств повинні містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників) (ст. 17); майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом (ст. 18); умови реалізації продукції (робіт, послуг) – підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає
умови реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них,
якщо інше не передбачено законодавством України (ст. 19); підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України (ст. 20); охорона та здійснення прав інтелектуальної власності
підприємств з іноземними інвестиціями забезпечуються відповідно до
законодавства України (ст. 21).П’ятий розділ Закону «Іноземні інвестиції на основі концесійних договорів, договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності» визначає наступні поняття та їх сутність: концесійні договори – надання іноземним інвесторам права на проведення господарської діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів, що перебувають у державній або комунальній власності і передаються у концесію (ст. 22); договори (контракти) про інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов'язану із створенням юридичної особи (ст. 23); регулювання господарської діяльності за договорами (контрактами) (ст. 24) – такі договори регулюються законодавством України; сторони за договорами (контрактами) повинні вести окремий бухгалтерський облік та складати звітність про операції та відкрити окремі рахунки в установах банків України; договори (контракти) повинні бути зареєстровані у терміни та в порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

В законодавчій системі України, зокрема в Законі «Про режим іноземного інвестування», особлива увага приділяється регулюванню іноземних інвестицій у спеціальних (вільних) економічних зонах. Підкреслюється, що: правовий режим іноземних інвестицій, що встановлюється у спеціальних (вільних) економічних зонах, не може створювати умови інвестування та здійснення господарської діяльності менш сприятливі, ніж встановлені цим Законом (ст. 25).

Закон України «Про режим іноземного інвестування» приділяє особливу увагу вирішенню спорів між іноземним інвестором і державою з питань державного регулювання іноземних інвестицій та діяльності підприємств з іноземними інвестиціями: спори підлягають розгляду в судах України, якщо інше не визначено міжнародними договорами України. Усі інші спори підлягають розгляду в судах України або за домовленістю сторін – у третейських судах, у тому числі за кордоном (ст. 26).

Важливим аспектом регулювання прямих інвестицій в економіку України є питання вирішення спорів. Так, за внутрішнім законодавством України, спори між іноземним інвестором і Ук­раїною з питань державного регулювання інвестицій розгляда­ються судами загальної юрисдикції України, якщо інше не перед­бачено міжнародними договорами України.

Окрім того, згідно із Законом України «Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між дер­жавами та іноземними особами» від 16 березня 2000 р. Україна стала учасником Конвенції про порядок вирішення інвес­тиційних спорів між державами та іноземними особами 1965 р. Згідно з Конвенцією, будь-яка іноземна особа, що здійснює інвестиції в Україні, має право звернутись до Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів з метою врегулювання будь-якого правового спору, що виникає безпосередньо з відносин, пов'язаних із такими інвестиціями, за умови наявності згоди України на передачу такого спору на розгляд МЦУІС.

Із зростанням ступеню включення України в процес економічної глобалізації відбуваються істотні зміни в законодавчій системі регулювання іноземних прямих і портфельних інвестицій. Зокрема, Законом України від 23 червня 2009 р. «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» (зі змінами від 27 квітня 2010 р.) внесені зміни в діючі до цього закони. Новий Закон визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України. Внесено зміни до Законів України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про режим іноземного інвестування».