Обговорення проблемних ситуацiй

5. Гра «Добрi чарiвники»

— А зараз я пропоную вам стати добрими чарiвниками. У мене є чарiвна паличка. Кожен iз вас буде передавати паличку iншому i називати тiльки хорошi вчинки дiтей класу або ваших друзiв

Гра «Добрi i поганi вчинки»

— Зараз я запропоную запитання, а ви, якщо так вчинить добра людина, плеснете в долонi, а якщо так може вчинити невихована людина, то залишитеся сидiти спокiйно.

Підсумки

 

підвищ бажання стати доросл, незалежним, незрілість моральних переконань, криза ідентичності, перебільш складності проблем.Психолого-педагогічна профілактика – це система попереджувальних заходів, які пов’язані з усуненням причин, факторів і умов, що викликають ті чи інші недоліки у розвитку дітей.

Моральне виховання: засвоєння неповнолітніми правил людського спілкування і норм моралі; формування моральних почуттів; формування і розвиток таких рис моральності Правове виховання: ознайомлення з правилами і обов’язками громадянина України відповідно до Конституції України; формування правової свідомості; Статеве виховання: формування почуттів совісті, сорому, гідності, честі, які регулюють поведінку у міжособистісних стосунках; Виховання несприятливості до нікотину, алкоголю, наркотиків: ознайомлення з негативним впливом нікотину, алкоголю, наркотиків на організм людини; Трудове виховання: формування розуміння ролі праці в житті людини; Розумове виховання: формування уявлення про користь знань, розуміння їх значення і прагнення оволодіти ними; вироблення вмінь і навичок самостійної роботи.

Естетичне виховання: формування розуміння краси в оточуючому світі, уміння відрізняти її від потворного; виховання естетичних смаків; прищеплення відповідних умінь і навичок вносити красу в працю, побут, поведінку; подолання жаргону, лихослів’я; прищеплення стійкого імунітету до бездуховності.

Фізичне виховання: виховання прагнення піклуватися про своє здоров’я і подолання зневажливого ставлення до нього; формування санітарно-гігієнічних навичок, подолання неакуратності, неохайності; привчання до щоденних занять фізкультурою і спортом як засобу попередження нездорових інтересів і потреб.

 

 

метою та діяльністю для досягнення цієї мети. Важливою умовою існування колективує контактність:члени колективу повинні знати один одного і мати про кожного власну думку.

А) Первинний колектив повинен мати деякі обов’язкові риси. Ось деякі з них:

· повна керованість (<=15 чоловік);

· соціальна нейтральність, тобто нездатність перетворюватись у групу друзів-приятелів (>7 чол.);

· антиавтономність чи нездатність жити лише своїми інтересами і відділятися від цілого колективу;

· наступність поколінь і можливість нагромадження традицій.

Б) Макаренко розробляє теорію дитячого колективу. Перш за все він видділяє основні ознаки, що визначають сутність колективу: наявність спільної соц.-цінної мети; спільна діяльність, спрямована на реалізацію цілей; відносини відповідальної залежності; наявність органів управління і координації.

На його думку колектив повинен відрізнятись від інших об’єднань контактністю: члени колективу повинні знати один одного, повинні мати один про одного особисту думку.

Макаренко запропонував єдино правильну класифікацію колективів за стадіями розвитку: колективу фактично немає і його керівник вимушений виступати в ролі своєрідного диктатора; виділяється актив, що бере на себе частину повноважень керівни5ка колективу; колектив пеовністю склався і більшість функцій керівництва переходять до самоврядування; кожний перебував на рівні самовиховання.

В) Значну увагу Макаренко приділяв стилю і тону дитячого колективу. Він виділяє харектерні ознаки стилю дитячого колективу:

1) мажор - постійна бадьорість і готовність діяти, радісний настрій;

2) почуття власної гідності. Ця впевненість у своїй власній особі випливає з уявлення про цінність свого колективу;

3) здатність до орієнтування;

4) ідея захищенності. Спияє встановленню гуманних взаємен в дитячому середовищі і створює передумови формування потреби заступатися за людей;

5) здатність до гальмування. Гальмувати себе потрібно на кожному кроці, і це повинно перетворитисяв звичку;

6) звичка поступатися товаришеві;

7) єдність колективу;

8) активність, яка повинна пролявлятись в постійній готовності до впорядкованого, ділового чи ігрового руху.

чинників його формування він виділяє загальну ерудицію і обізнанісь, відповідальність у всьому, зацікавленість справами дітей і допомога їм, господарність, ставлення до членів сім’ї тощо.

А.С. макаренко надавав великого значення вихованню дітей у сімї. На його думку, необхідними умовами правильного виховання дітей є «повна сімя» як виховний колектив, гарні взаємини між батьком і матірю, приклад батьків для дітей у всьому, правильні стосунки між батьками і дітьми,чіткий строгий режим життя, правильно організована трудова діяльність членів сімї. «Книга для батьків» є своєрідною енциклопедією сім. виховання.

Розглядаючи значення сімейного виховання, Макаренко аналізує ряд факторів(морально-психологічний мікроклімат сім’ї, приклад батьків, багатодітність тощо), які роблять сім’ю справжнім виховним осередком суспільства.

Значна увага приділена Макаренком проблемі батьківського авторитету. В статті “Про батьківський авторитет” він детально аналізує хибні його вади, а саме: авторитет придушення, авторитет віддалі, авторитет чванства, авторитет педентизму, авторитет резонерства, авторитет любові, авторитет дружби, авторитет підкупу. Ще більш цінним для батьків є його вказівки на те, якими повинен бути справжній авторитет, які чинники його формування. Серед них виділяє загальну ерудицію і обізнаність, відповідальність в усьому, зацікавленість справами дітей і допомога їм, господарність, ставлення до членів сім’ї тощо. Ідеї А.С. Макаренка надзвичайно актуальні в даний час, так як більшість дітей виховуються в неповних сімях

 

шкільного навчання. Далі продумайте і напишіть, що повинен зробити ваш вихованець своїми руками з першого дня навчання до вступу в пору зрілості – для матері, батька, для людей, щоб бути справжньою людиною, знати що таке праця, честь, гідність, турбота про людину. Написати назви книжок про видатних людей, які мають стати ідеалом для підлітка, юнака і дівчини. Вони повинні побачити те, що вони зробили своїми руками. Вони мають знати, що таке трудові мозолі, трудовий заробіток, трудовий відпочинок.

План виховної роботи на невеликий строк є ніби постійним, повсякденним зверненням того, що робиться щодня для досягнення ідеалу. План визначається насамперед життям. План виховання охоплює всю багатогранність діяльності учнів, а також роботу з батьками. План принесе безперечно користь вихователеві в тому разі, якщо буде продумано моральний зміст, мету кожного виду діяльності. Необхідною рисою і планування, і практичної роботи є в зв’язку з цим наступність і розвиток того, що вже досягнуто. Можна сказати, що одна з таємниць виховання полягає в тому, щоб постійно робити одне й те саме, але щоб вихованці цього не помічали. Як виховати справжню людину? «Виховати справжню людину, навчити її жити – це значить виховати в неї почуття громадського обов’язку, навчити служити обов’язку». Недопустимо робити предметом обговорення в колективі: відставання учня в навчанні в тому випадку, коли він має аномалії в розумовому розвитку, чи коли він виявляє старанність, але той чи інший навчальний матеріал для нього просто непосильний; поганий, неправильний вчинок, пояснення якого вимагає розповіді про глибоко особисті, дружні стосунки учня зі своїм ровесником чи із старшим або молодшим другом; поганий вчинок, мотиви якого пов’язані з особливими стосунками в сім’ї, про які дітям рано знати і які не можна їм роз’яснювати. Такі вчинки треба вміти тактовно і непомітно згладити, нейтралізувати.

 

 

національну свідомість, розвинуту духовність, моральну, естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру,

3. Розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

З розуміння мети життя випливає таке поняття як ідеал. Дане поняття відіграє суттєву роль у процесі виховання. Найбільш широко поняття ідеалу національного виховання розкриває Г. Ващенко у своїх творах “Виховний ідеал”, “Виховна роль мистецтва” та ін. В основу розуміння ідеалу він кладе людські та загально-національні цінності, що є духовним надбанням народу, - добро, боротьба зі злом, пошук правди та справедливості, любов і краса. Носієм цих цінностей виступає християнство.

Людина живе і народжується в конкретному національному середовищі, що вирізняється серед інших мовою, культурою, звичаями. Саме звідси для людини починається поняття свого народу, нації, етносу. Ідеал національного виховання грунтується на двох цілях: - служіння Богові і своїй нації. Бог - абсолютна правда, любов, краса. Нація - це реальна земна спільнота, в житті якої повинні реалізуватись абсолютні загально-людські вартості.

Ідеал - людина, яка служить Богові й Україні. Г. Ващенко протиставляє українське національне виховання більшовицькій моделі, яка грунтується на матереалізмі, атеїзмі, фашизмі.

Національне виховання в українській школі повинно орієнтуватися на історичні потреби нації, головною серед яких є державотворення. Проте, сформульована ще в довоєнні роки, загальна ціль виховання – прилучати молоде покоління до творчої участі у рідній культурі, а через неї також до культури загальнолюдської – залишається основоположною. Народ тільки тоді розвине національну зрілість, коли, не втрачаючи свою національну само зосередженість, спиратиметься на загальнолюдські духовні цінності (О.Вишневський). Основною ідеєю національного виховання залишається прилучення молодого покоління до творчої участі в рідній культурі, а через неї - до культури загальнолюдської. Співзвучність ідей Ващенка й української національної школи полягає в наступному: виховання Людини, свідомого громадянина, високих моральних якостей, які базуються на християнських засадах. Такі люди складатимуть національно-зрілий народ. Також повага до надбань національної культури, звичаїв традицій, і на цій основі підготовка особистості до виконання комплексу ролей, необхідних для суспільного життя. Це ролі громадянина, трудівника, громадського діяча, товариша.

1. Громадянин: формування людини з яскраво

підвищуються, то спостерігається велике пестування дитини. Це виводить дитину зі стану психічної рівноваги й викликає негативні реагування, які призводять до конфліктів між батьками і дітьми, а в школі - вчителями і дітьми.3.Недоліки навчально- виховної роботи 3.1. Порушення закономірностей і логіки педагогічного процесу-перевага словесних методів навчання;-невміння показати учням практичну значущість знань, пробудити в них мотивоване свідоме ставлення до оволодіння навчальним предметом;-одноманітність навчальної діяльності учнів, невміння спонукати іх до навчальної діяльності;-необгрунтовані вимоги до учнів;незнання індивідуальних особливостей їх навчальної діяльності, невміння врахувати їх у навчальній роботі;3.2. Помилки педагогів-недостатня робота з невстигаючими учнями, в результаті чого вони “випадають” з учнівського колективу розрив шкільного і сімейного виховання, ігнорування життям за межами школи, слабкий позаурочний вплив школи;-упереджене ставлення до важковиховуваних учнів, придушення їх ініціативи та самостійності;відсутність особистого прикладу педагогів.3.3. Антипедагогічні дії-байдужість до учнів, небажання вчасно прийти їм на допомогу;-неповага до особис ості учня,

Риси учнів, які спричиняють конфліктні ситуації впертість, недисциплінованість, небажання вчитися, невиконання розпорядження педагога, зарозумілість, грубість, лінь, зухвалість, нестриманість, невихованість, неуважність, пасивність, несамокритичність.Якості особистості вчителя які спричиняють конфлікти - нестриманість, роздратованість, грубість, зверхнє ставлення до учнів, невміння врахувати індивідуальні особливості учнів, наявність ‘любимчиків’, невміння доступно пояснити навч матеріал, необ’єктивність, надмірна вимогливість, невміння розібратися в ситуації, несправедливість, мстивість, невизнання своєї неправоти, недоброзичливість..

Шляхи попередження та усунення конфліктів між учнями та вчителями1.Організація масових заходів профілактичного характеру;2.Індивідуальна виховна робота з учнями, які вже допускали відхилення від норми у поведінці, з їх батьками.3.Позакласна та позашкільна виховна робота;4.Виховна роль шкільного режиму;5.Реформування навчально-виховної діяльності школи;6.Нормалізація сімейних відносин у неблагополучних і формально благополучних сім’ях7.Формування нових орієнтацій і розумна переоцінка морально-етичних цінностей суспільства.8.Розробка комплексних.

зосередженість, уважність, повага і любов до традиції свого народу;

під час використання українських народних іграшок та ігор у навчально-виховному процесі виховується: шанування традицій минулого, повага до батьків, творців народних іграшок та ігор, інтерес до них, чесність та гідність.

Нац. спрямованість в-ня передбачає, оволодіння рідною мо­вою, формування нац. свідомості, любові до рідної землі, роду, прищеплення шанобливого ставлення до к-ри,спадцини,традицій і звичаїв. ляхи реалізації, у процесі вивченні). Шляхи реалізації: в процесі вивчення навчальних дисциплін (виявити потенційні виховні можливості свого предмету в усіх напрямках змісту виховання). у позакласній та позашкільній вих. роботі (залучення учнів до різних видів практичної діяльності, участь у яких сприяє виробленню навичок і звичок відповідної поведінки, залучення сім'ї і громад-кості до реалізації напрямків виховної роботи). Засоби реалізації. рідна мова, родовід, краєзнавство, рідна природа., нац. Міфологія, народний календар, родинно-побутова к-ра, нац творчість, нац. пріоритети і вих. Молоді, що реалізує на практиці принцип виховання народності, єдності загальнолюдського і національного, етнізації. Форми реалізації: групова робота (екскурсії, вих. заходи), батьківський всеобуч, родинні свята, індивідуальна робота, зустрічі з громадськістю, пошукова робота.

благородні людські якості, як любов до рідної землі, отчого краю і домівки, де виріс і став людиною, повага до батька-матері, світлої памяті своїх предків, до рідної мови, історії, відчуття належності до народу, прагнення пізнати, зберегти й передати його духовні надбання у спадок своїм дітям, внукам, правнукам.Вони не тільки вчать жити, але й зобовязують жити згідно з їх вимогами і настановами, тобто жити не тільки для того, щоб існувати, але й присвятити своє життя певній благородній меті, вірі, мрії і добру

 

 

форм i засобів, способів застосування знань у різних ситуаціях.

Дослідницьку - функція підручника, яка полягає в спонуканні учня до самостійного розв'язування проблеми.

Основні функції підручника пов'язані i3 системою дидактичних принципів науковості, доступності, цілеспрямованості, систематичності i послідовності, всебічності, зв'язку 3 життям та ін.

Принципи формування змісту навчального матеріалу підручника:

Логічний — принцип формування змісту навчального матеріалу підручника, який перед6ачае його розміщення відповідно до сучасної логічної структури певної науки.

Психологічний - принцип формування змісту навчального матеріалу підручника, який передбачає виклад матеріалу 3 урахуванням пізнавальних можливостей учнів.

Генетичний - принцип формування змісту навчального матеріалу підручника, що передбачає його розміщення у такий послідовності, в якій він формувався історично.

Структура підручника містить тексти та поза текстові компоненти.

Тексти підручника поділяють на основний, додатковий i пояснювальний. Крім цього, за характером відображення дійсності і дидактичною метою тексти в підручнику поділяють на теоретичні й емпіричні.

Тексти теоретичного характеру містять: теорії, закономірності, методологічні знання. У текстах емпіричного характеру йдеться про факти, явища, події, вправи, правила.

За провідним методом викладу матеріалу тексти підручника поділяють:

Репродуктивні - високоінформативні, структуровані, зрозумілі учням Тексти підручника, які відповідні завданням пояснювально-ілюстративного навчання.

Проблемні - тексти підручника (форма монологу), в яких визначено суперечності, розв’язується проблема, аргументується логіка руху думки.

Програмовані - зміст подається частинами, а засвоєння кожної частини інформації перевіряється