Сформувати і обгрунтувати основні правила навчальної праці учнів під час вивчення предмету вашого фаху, які можна запропонувати учням

У навчальній діяльності виділяються три компоненти: 1) мотиви і навчальні задачі; 2) навчальні дії; 3) дії контролю й оцінювання знань школярів. В учнів треба виховувати певне ставлення до знань, навчальні мотиви. Завдяки цьому знання й уміння набудуть для них особистісного смислу, стануть для них внутрішнім надбанням. Знання і навички іноземних мов свідомо засвоюються лише тоді, коли учень з діяльності, що виконується, і її результатів сам добуває інформаціюі не лише про систему мови, але й про навколишніій світ. Активне формування навчальної діяльності веде до суттєвих змін в особистості учня, в його свідомості, інтелектуальному та моральному розвитку, тобто сприяє становленню учня як суб’єкта діяльності, як індивідуальності. Інтелектуальний розвиток відбувається у процесі засвоєння учнями знань та способів діяльності, орієнтирів діяльності.

Відповідно до теорії поетапного формування розумових дій виділяють три основні типи орієнтування в завданні. Перший тип орієнтування: учням дається зразок дії і називається її результат, але без вказівок, як виконувати цю дію. Другий тип орієнтування: учню даються всі вказівки, як правильно виконувати дії або завдання, тобто дається готовий алгоритм дій (схеми, таблиці, правила щодо застосування ЗМ). Третій тип орієнтування передбачає навчання не стільки способу дії у конкретній ситуації, скільки аналізу ситуації. Вчитель спеціально організовує з учнями поглиблений аналіз розв’язування мовленнєвого завданняТакими правилами праці можна користуватися при вивченні різноманітних ЛО, ГО та загалом ЗМ, проте варто зауважити, що негативна інтерференція, яка матиме місце у першому випалку, може залишитись досить стійкою. Діяльнісний підхід до організації навчання іноземної мови вимагає також, щоб учень під час вивчення навчального матеріалу здійснив повний цикл пізнавальних дій, а саме: сприйняв навчальний матеріал, усвідомив його, запам’ятав, потренувався в застосуванні знань на практиці, а відтак здійснив наступну діяльність - повторення, поглиблення і міцніше засвоєння цього матеріалу. Тому, розробляючи методику вивчення кожної теми програми, слід передбачити максимально сприятливі умови для організації пізнавальних дій, які всі загалом і забезпечують оволодіння учнями програмовим навчанням.

Профілактика неуспішності може проводитись у наступних напрямках

1. У процесі контролю за підготовленістю учнів (Ретельно аналізувати та систематизувати помилки. Контролювати засвоєння матеріалу учнями, які пропустили попередні уроки. По закінченні вивчення теми чи розділу, узагальнювати підсумки засвоєння основних понять, законів, правил).2. Під час викладу нового матеріалу (перевіряти в ході уроку міру розуміння учнями основних елементів матеріалу, що викладається. Стимулювати запитання збоку учнів. Застосовувати засоби підтримки інтересу до засвоєння знань. Забезпечувати різноманітність методів навчання, які дозволяють всім учням активно засвоювати матеріал). 3. Під час проведення самостійної роботи учнів на уроці (Включати до змісту самостійної роботи вправи з усунення помилок, Інструктувати про порядок виконання роботи. Уміло надавати допомогу учням у роботі, розвивати їхню самостійність. Навчати вмінням планувати роботу, виконувати її в потрібному темпі та здійснювати контроль).

4. Під час організації позакласної самостійної роботи (Забезпечити в ході домашньої роботи повторення пройденого, Систематично давати домашні завдання з роботи над типовими помилками. Чітко інструктувати учнів про порядок виконання домашніх робіт,

надання допомоги невстигаючому учневі

1. Допомога в плануванні навчальної діяльності (планування повторення та виконання мінімуму вправ для ліквідації прогалин,).

2. Додаткове інструктування в ході навчальної діяльності.

3. Стимулювання навчальної діяльності (заохочення, створення ситуацій успіху, спонукання до активної праці та ін.).

4. Контроль за навчальною діяльності (більш часте опитування учня, перевірка його домашніх завдань, активізація самоконтролю в навчальній діяльності та ін.).

5. Різні форми взаємодопомоги.

6. Додаткові заняття учителя з учнями.

 

Розробка спеціальних завадань, орієнтованих індивідуально на учня, що викликали б у нього інтерес, тоді в нього буде мотив пізнання, радість від навчання, мобліізується увага, підвищиться інтенсивіність сприйняття, активізація мислення, розвиватимуться воля, обдарування.

 

 

поглибленням знань учнів.4.Виявлення недоліків у знаннях учнів, їх причини та шляхи виправлення.5.Дієвість засвоєних знань.

V.Завдання додому.

 

1.Вчасність подачі дом.завдання, його посильність.2.Характер домашнього завдання(репродуктивний чи творчий).

 

VІ.Характеристика педагогічної майстерності вчителя на уроці.

1.Поведінка вчителя на уроці: вміння керувати своїм психічним станом, діями і вчинками.2.Особливості уваги вчителя.3.Ставлення до учнів(доброзичливе,байдуже,негативне). Вимогливість.4.Ерудиція вчителя.5.Використання на уроці наукових досліджень. Методика викладання.6.Різноманітність прийомів організації навчальної д-сті учнів.7.Індивідуальний підхід. Робота з сильними учнями.8.Засоби заохочення та покарання на уроці, їх вмотивованість і доцільність.9.Педагогічний такт учителя. Його організаторські і педагогічні здібності.

 

VІІ.Висновки.

1.Психологічна характеристика особливостей д-сті вчителя і учнів під час уроку.2.Ступінь досягнення мети уроку.

3.Рівень оволодівання учнями новими знаннями, навичками і вміннями.4.Виховна ефективність уроку: формування в учнів моральних переконань, наукового бачення світу, розвиток вольових і емоційних якостей учнів, збудження інтересу до предмета тощо. Загальна оцінка наукового і методичного рівня уроку.

 

 

ставлення до навчання.

7. принцип активності – використання частково-

пошукових бесід, створення проблемних ситуацій, спонукати до творчості, показати значення ткми до вирішення життєво важливих проблем, використовувати мислитель ні операції.

8. принцип міцності – запам’ятовувати вивчений матеріал у поєднанні з раніше вивченим з метою його поглиблення.

9. принцип наочності – необхідність залучити різні органи чуття до процесу сприймання і аналізу навч мат.

10. принцип ґрунтовності – системно і правильно будувати повторення вивченого матеріалу, домагатися

осмислення засвоєнних знань, використання їх на прктиці.

11. принцип емоційності – виховувати почуття радості від успіху в нвчанні, формувати відчуття подиву засобами навчання.

12. принцип індивідуального підходу – врахувати рівень розумового розвитку учня, надавати індивідуальну допомогу, об’єднувати в диференційовані підгрупи учнів, які мають однакові навчальні можливості.

 

 

У вправі вчитель може використовувати такі елементи: драма, комедія, трагедія, музична комедія, естрада, класична музика, народна музика, джаз. Вправа 1 – імітація, репліка учня – реактивна; використовується в режимі “учитель-учень 1”,

Вправа 1.2. Учитель: Ми продовжуємо розмову про наші театральні смаки. зараз вони можуть різнитися: мені подобається один жанр, вам – інший.

T: I'm interested in tragedy.

P1: And I'm interested in musical comedy.

У вправі використовуються ті самі варійовані елементи, які подаються в підручнику або на дошці, плакаті, картках тощо. Вправа 2 – підстановка, репліка учня теж реактивна, але театральний жанр він обирає сам в залежності від своїх власних смаків; режим виконання “уч-ль-уч1”, “уч-ль-уч2” і т.п. Можливий варіант: “Уч-ль-уч 1-уч 2-уч 3” і т.п.

Вправа 1.3. Учитель: Ви – іноземні туристи, які хочуть відвідати театри і концертні зали України. Я ваш гід. Скажіть мені, чим ви цікавитесь, а я порекомендую вам, куди вам краще піти. P1 (a foreign tourist): I'm interested in pop music.

T. (the guide): Then I advise you to go to the “Ukraina” Palace of Culture.

Вправа 3 – на самостійне вживання мовленнєвого зразка, репліка учня – ініціативна.

ІІ рівень вправ. Мета – навчити учнів самостійно вживати різні види діалогічної єдності. До ІІ рівня включаються умовно-комунікативні рецептивно-продуктивні виправи на обмін репліками. Основний режим роботи – “учень 1 – учень 2”, тобто робота учнів у парах. Тут необхідно зробити два попередніх зауваження: 1) кожному з пари учнів потрібно давати можливість уживати як реактивну, так і обов’язково ініціативну репліку; 2) роботу а парах слід інтенсифікувати за рахунок одночасної роботи всіх учнів на місцях та в русі, використовуючи такі прийоми, як “карусель”.

ІІІ рівень вправ. Мета – навчити учнів об’єднувати засвоєну ними діалогічну єдність у мікродіалоги згідно із запропонованими їм навчальними КС. До ІІІ групи входять комунікативні рецептивно-продуктивні вправи нижчого рівня, які допускають

обмінюються інформацією, що міститься на їхніх картках, з іншими однокласниками, проговорюючи її. Завдання кожного учня – підійти до однокласника з іншим кольором картки і обмінятися інформацією, що нанесена на картці

T. – Excellent my dear pupils! You have just received flash card with a rule of punctuation of English language we talked a minute ago. Your task is to read this rule and to explain it to your classmates. You can discuss it in groups of two only. Make sure you discuss your rule with everyone in your class.

The rules:

1. We start sentence with a capital letter and put a full stop at the end.

2. In list, we put a coma between things. We don’t put a coma before and.

3. When we write what someone says, we use a comma and speech marks.

4. When the persons speech is very emotional we use an exclamation mark.

5. We put a question mark at the end of a question.etc.

Обговорення результатів вправ. В ході обговорення учитель відкриває схему “Види речень за метою висловлювання та інтонацією”