Об’єктивними чинниками даного процесу є: 1) будь-які існуючі інститути госп. системи є результатом процесів, що відбувалися у минулому і не мають повної узгодженості із вимогами даного часу; 2) поліциклічність історії та економічного життя, що виявляються у взаємодії та накладанні одне на одне історичних циклів різної глибини і тривалості.
2*. Еволюція, реформи, трансформація як інституціональні форми життєвого циклу системи.
Трансформаційний процес, являє собою поступове, відносно мирне, але разом з тим глибоке та відносно швидке перетворення соціальної природи суспільства, зумовлене, насамперед, не зовнішніми чинниками, а внутрішніми потребами системи. Прямим і головним результатом трансформаційного процесу є якісне перетворення базових інститутів суспільства та соціальної його структури.
Трансформація (Т.) – перетворення, перевтілення, зміна форми, виду, особливостей якогось процесу. Т. виражає якісні зміни та є об’єктивним процесом. З позицій впливу на зміни структури господарської системи трансформацію визначають як процес заміни констатуючих ознак одного господарського порядку подібними ознаками іншого порядку, наслідком чого є докорінне перетворення системи в цілому.
Трансформація тісно пов’язана із такою формою перевтілення економічних систем як еволюція - процес зміни, розвитку; одна з форм руху, розвитку у природі та суспільстві – безперервн і, поступові кількісні зміни, на відміну від революційних – докорінних, якісних змін. Є об’єктивним процесом.
Інструментом суб’єктивним, свідомо створеним суспільством, певними політичними силами, який сприяє, або навпаки – не сприяє, гальмує, еволюції та трансформації, виступають реформи. Реформи – процес корегування окремих елементів системи, з метою покращення її ефективності без зміни основ. Здатність проведення реформ, залежить від рівня розвитку культури і науки; готовності політичних сил йти до кінця.
54. Теорія трансформації відносин власності. Трансформація відносин власності в розвинених країнах (у постіндустріальних країнах)
До оцінки трансформацій відносин власності виділяють три основних підходи: формаційний (маркстстський), постіндустріальний, інституціонально-правовий.
З позицій марксистського трактування проблем трансформації відносин власності найбільш важливими є наступні положення: 1. відносини власності як економічний базис будь-якого суспільства визначали і визначатимуть ступінь його зрілості; 2.трансформація відносин власності завжди визначалася розвитком продуктивних сил і в свою чергу визначатиме «надбудовні» відносини в суспільних інститутах (ідеологія, держава, сімя та ін.); 3. роль власності змінювалась з плином історії (відсутність (перв с-ва)-домінування-(феод капіталізм)-позбавлення нею такої ролі (розвин країни))
Власність - соціальний процес привласнення людьми життєвих благ, але не тільки їх, а також самої людини, її робочої сили, грошей тощо та ставлення до життєвих благ як до власних.
Категорія власності поєднує економічні форми в єдине ціле. Тому актуальним є положення про те, що ні про яке суспільство не може йтися там, де не існує жодної форми власності.
Основні структурні елементи власності: спосіб і характер поєднення чинників виробництва, привласнення результатів економічної діяльності, суб’єкти та об’єкти привласнення.
Загальні ідеї формаційного підходу достатньо кореспондуються з теорією постіндустріального суспільства.
В постіндустральній теорії відносини власності трактуються як відносини людей з їх правами на використання ресурсу. В класичній фірмі це переважно капітал, а в нових постіндустріальних сферах бізнесу (інформатиці насамперед) – інтелект, інтелектуальний продукт як об*єкт інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність виходить з еволюції родові характеристик відносин власності і в цьому контексті виявляться у трьох видах: 1. приватній власності, яка закріплюється патентом чи ліцензією; 2. суспільній власності, об*єктом якої є знання та ідеї, що перебувають у розпорядженні держави чи суспільства; 3. проміжній власності, об*єктом якої є інноваційна інформація, яку не можливо захистити в зв’язку з можливістю імітації.
Серед переліку об*єктів трансформації відносин власності особливої уваги потребує визначення політекономічного змісту інтелектуального ресурсу. У праві немає єдиності поглядів на структкру об*єктів інтелектуаль ної власності. Відповідно до положень всесв організації інт власності та Женевської конференції поняття інт власності включає промислову власність та об’єкти авторського права.
Інституціональна теорія трансформації прав власності виходить з положення про те, що будь-який акт обміну є обміном пучками правомочностей. В центрі уваги цього підходу стоїть проблема можливостей та меж специфікації та розмивання цих прав. Слід зазначити, що зараз мають місце процеси як обмеження (3 пучка) так і розщеплення (11) прав власності, що вносить динамічний елемент в усталену систему відносин власності.
1. Логіка економічного розвитку.
2. Еконміний розвитк і проблеми його дослідження в сучасній економічній теорії.
3. Теорії перехідної економіки: неокласична концепція загальної рівноваги Л. Вальраса та В. Парето. Критерії оптимальності перехідних процесів.
4. Теорії трансформації капіталізму.
5. Економічні системи, їх суть та структура.
6. Трансформаційні стани економічних систем, основні форми та етапи їх розвитку.
7. Трансформаційні цикли
8. Основні напрями дослідження процесів трансформації економічної системи капіталізму в умовах становлення постіндустріального суспільства.
8*. Індустріальне суспільство та індустріальна економіка. Характерні риси та ознаки.
11. НТР як чинник трансформації індустріального суспільства
12. Постіндустріальне суспільство, його ознаки та особливості.
13. Інтелектуальна власність та її вплив на характер соціально-економічних відносин.
14. Інформація та теоретичне знання
21.Роль держави у сприянні ефективної трансформації продуктивних сил на принципах інформаційної економіки
18*. Принципи, форми, протиріччя становлення індустріальної економіки та індустріального суспільства.
10*. Економічні закони як внутрішній чинник трансформації економічних систем. Логіка економічного розвитку.
15.Критерії визначення інформаційного суспільства: технологічний, ек, критерій пов'язаний зі сферою зайнятості, просторовий культурний
17. Корпоративний капіталізм епохи інформаційного суспільства.
18. Інформаційне суспільство та постекономічне суспільство: спільні та відмінні риси
19.Основні складові постекономічної трансформації:суть змін у праці та її мотивації, власності, управлінні(сучасна корпорація та соціальна відповідальність)
22.Людський, соціальний та інтелектуальний капітал як інституціональні форми функціонування інформаційного суспільства
16*.Основні принципи та складові функціонування інформаційного суспільства та економіки
25. Соціальна держава: основні ознаки та особливості європейської та американської моделей
26. Основні моделі соціалізації економіки сучасних розвинених країн і процеси трансформації капіталістичного суспільства
27. Соціальна стратифікація суспільства в умовах розвитку економічної системи капіталізму
28.Теорія централізовано керованої економічної системи
29. Монополія політ . влади та тотальне одержавлення
