Самопосилення як мета соціальної роботи з особами зрілого віку

У практиці соціальної роботи особливу роль відіграє самопосилен­ня людин.и, якій надається допомога.

Наведемо два приклади надання такої допомоги з галузі консульту­вання безробітних громадян із застосуванням тренінгової технології [4,260-263]. Ці приклади примітні і тим, що демонструють нам факт того зна­чення, яке має феномен самоповаги (самооцінки) в соціальній роботі.

Соціальна робота з людьми зрілого віку, орієнтована па самопосилен­ня людини, якій надається допомога, найбільш повно може бути здійснена в практичній діяльності на індивідуально-особистіспому рівні. Тут мета соціальної роботи полягає в тому, щоб, допомагаючи людині, яка потрапи­ла у скрутну життєву ситуацію, змінити її, щоб допомогти людині прийня­ти ту чи іншу проблему як дану реальність, адаптуватися до пової життє­вої ситуації, щоб у кінцевому рахунку людина не потребувала сторонньої допомоги, тобто стала самодостатньою. Таким чином, допомога в соц­іальній роботі виступає як засіб досягнення мети, як інструмент, завдяки якому зріла людина виявляє для себе гармонійний стан па досить довгий період свого життя й може повноцінно соціально функціонувати.

Як правило, у зрілому віці за допомогою звертаються люди у двох основних випадках:

1) коли вони не в змозі успішно справитися зі своєю особистою проблемою;

2) коли вони хотіли б розвинути свої потенційні ресурси й можли­вості, щоб жити краще.

Професійний соціальний працівник надає допомогу і першим, і другим.

Сьогодні в теорії й практиці соціальної роботи досить добре розроб­лені питання технології індивідуальної соціальної допомоги. Тому перед професіоналом — стоїть завдання опанувати ними.

Як влучний приклад у галузі розробок технології індивідуальної соціальної роботи можна навести такий: у практичній соціальній роботі прийнято вважати, що технологічний процес індивідуальної роботи пови­нен складатися з трьох основних етапів.

Перший етап, як правило, полягає в оцінці реальної ситуації. Основ­ний принцип дій фахівця полягає в тому, щоб допомогти клієнту визна­читися й з'ясувати для себе реальне положення справ у його проблемній ситуації, а також побачити не використані до цього часу можливості і ресурси для вирішення власних проблем.

Проте, слід сказати, що клієнт ніколи не зможе вийти з проблемної ситуації і використовувати відповідні ресурси доти, доки він не визна­чить характер своєї проблеми й не зрозуміє її сутність.

Другий етап полягає в тому, щоб визначити, чого прагне клієнт, яких результатів він чекає, звертаючись за допомогою до фахівця. Тут основ­ний принцип дій фахівця полягає в тому, щоб допомогти клієнтові зрозу­міти, усвідомити для себе, чого він хоче домогтися, тобто визначитися з цілями й завданнями звертання за допомогою, попередньо з'ясувавши для себе характер проблемної ситуації й можливості, що він не використову­вав. Цей етап пов'язаний з відповідями на такі питання, як: "Що ви хочете?", "Що буде з вами, коли вам стане легше?". Цей етап пов'язаний з оцінкою результатів, яких потенційно хотів би домогтися клієнт.

Третій етап — соціальна дія. Основний принцип фахівця на цьому етапі полягає в тому, щоб допомогти клієнтові діяти відповідно до по­ставлених цілей і реально домогтися того, чого він хоче. Клієнт може знати, чого він хоче, у якому напрямку діяти, але йому необхідна допо­мога для того, щоб визначитися з тим, як це зробити. Цей етап пов'яза­ний з конкретними активними діями для того, щоб досягти конкретних результатів.

На цьому ж етапі необхідно допомогти клієнтові перебороти упе­редження проти активних дій. Основний принцип дій фахівця полягає в тому, щоб допомогти клієнту діяти конструктивно, позитивно, відповід­но до нової інформації, тих нових знань, які він знайшов під час інтеракцій з фахівцем, допомогти клієнту перевести розроблені стратегії в конкретні цілеспрямовані дії.

Усі ці три стадії за своєю суттю когнітивні, тобто пізнавальні. Особ­ливість техніка полягає у спілкуванні й плануванні дій. А спілкування, у кінцевому рахунку, повинно привести до дії. На всіх трьох етапах із самого початку інтеракції основний вектор роботи спрямований у бік самостійних, звісно, у рамках правового поля, дій клієнта. Для того, щоб процес допомоги був ефективним, клієнтам протягом усієї інте­ракції необхідно постійно діяти в реальному повсякденному житті.