Соціальна робота з людьми зрілого віку

Ми свідомо акцентували на цій групі клієнтів, оскільки ця вікова група є найбільш активною, але й найбільш суперечливою. До цього віку ми відносимо осіб від 34 до 60 років. Завданняякі вирішуються під час роботи з цією групою такі: природио-культурні (збереження здоров'я і здорового способу життя); соціально-культурні (самореалізація у професійній сфері аж до зміни роду діяльності, забез­печення сімейного благополуччя, виховання дітей (пізніше онуків); соціально-психологічні (знаходження почуття продуктивності, відчуття кон­тролю над ситуацією, подолання можливих криз 40 і 50 років).

Соціальна робота з людьми зрілого віку найбільш повно відображає соціально-психологічні закономірності й проблеми сучасного суспільного розвитку.

Провідною проблемою соціальної психології є проблема соціальних впливів. Знаючи природу й характер цих впливів, соціальний працівник може краще зрозуміти, чому люди відчувають те, що відчувають, і роб-лять те, що роблять. Та й сам соціальний працівник стає менш уразливим для небажаних маніпуляцій і більш обізнаним у механізмі керування своєю діяльністю.

Працюючи з людьми зрілого віку, соціальний працівник враховує такі важливі обставини, як політика тендерна (соціально-біологічна ха­рактеристика, за допомогою якої люди дають визначення поняттям "чо­ловік" і "жінка"). В обставинах тендера має місце тендерна роль -набір очікуваних зразків поведінки (норм) для чоловіків і жінок. Світо­ва практика соціальної роботи показала, що тендерні ролі залежать від культури, а в індустріальних сучасних державах вони є надзвичайно різноманітні й різиоймовірнісні (так, наприклад, у Північній Америці молоді чоловіки й жінки з рівним ступенем вірогідності закінчують ко­ледж, тоді як для японських чоловіків ця ймовірність виявляється в три рази вищою, ніж для японських жінок).

Наявність у суспільстві визначеної тендерної культури показує, в якої мірі соціальна робота з людьми зрілого віку може бути продуктом відповідних норм.

Тендерна субкультура суспільства певною мірою може пояснити на­явність бідності, емоційних розладів, злочинів чи правопорушень, алко­голізму чи наркоманії, чи навіть безробіття як результат у особистіших, внутрішніх, індивідуальних недоліків.

Тендерна субкультура суспільства накладається на інші його субкультури (національно-етнічну, ментальну, правову і т.ін.). У результаті той чи інший вплив може викликати найрізноманітніші відповідні реакції у представників різних культур, а отже і соціальна робота з представника­ми різних культур буде набувати відповідного соціально-психологічного сенсу.

У процесі соціальної роботи з людьми зрілого віку дуже важливо знати, розуміти й використовувати особливості процесу соціального мис­лення на рівні "Я-концепція".

Більшість людей страждають від властивого їм нахилу на користь свого Я (тенденція сприймати себе прихильно і обов'язково позитивно).

У повсякденному житті люди:

— часто звалюють невдачу на ситуацію, а вдачу приписують собі;

— звичайно, оцінюють себе вище за середній рівень за суб'єктивно бажаними особливостями і здібностями;

— вірячи в себе, проявляють невиправданий оптимізм щодо свого майбутнього;

— переоцінюють цілість власних думок і недоліків (помилковий кон­сенсус) і недооцінюють прояв здібностей і чеснот інших (помилкова унікальність).

Подібне сприйняття власного Я частіше виникає у зв'язку з бажан­нями підтримати й підвищити самооцінку — спонукання, що рятує людей від депресії, але сприяє недооцінці й груповому конфлікту.

Люди схильні не лише позитивно сприймати себе, але й підносити себе в бажаному світлі. Така тактика "регулювання вражень" може при­вести людину до удаваної скромності чи до деструктивної поведінки.

Як суспільне утворення людина пристосовує свій світ і свої дії до оточення. Кожна людина різною мірою є самомонітором (самомоніторинг: вивчення способів репрезентації себе в соціальних ситуаціях і ре­гулювання поведінки з метою справити бажане враження), вона звертає увагу па свою поведінку і регулює її, щоб справити бажане враження. На прикладі удаваної скромності, коли люди принижують себе, звеличу­ють майбутніх конкурентів чи привселюдно хвалять інших, хоча в гли­бині душі залишають першість за собою, пояснюється тактика "регулю­вання вражень". Через поведінку, що саморуйпує імідж, щоб захистити самоповагу, люди часом створюють собі перешкоди — проблеми, знахо­дячи виправдання невдачам.

Я-концепція містить у собі не тільки судження людини про те, хто вона зараз, але також і те, ким вона могла б стати. Наші "можливі Я" містять у собі те, якими ми бачимо себе в наших мріях, і те, якими ми боїмося стати. Такі можливі Я мотивують людину на досягнення особли­вої мети — до того життя, до якого вона прагне.

Розуміння характеру соціального мислення в галузі Я-конценції зу­мовлює особливу спрямованість соціальної роботи з "дорослими" саме за зазначеною сферою.

Так, наприклад, сучасні соціально-психологічні дослідження в галузі феномена "самоповага" показують значну кореляцію між високою само­повагою й соціальним самопочуттям [3,66-67]. Люди з високою самопова­гою зберігають позитивні емоції; у поганому настрої люди, які мало поважають себе, будуть вишукувати погані спогади у своєму минулому. Люди з високою самоповагою поліпшують його позитивними спогадами; подібним же чином люди з низькою самоповагою в поганому настрої у відповідь па експонуючу темну картину, як правило, уявляють собі не­приємну історію. Люди, які глибоко поважають себе, знаходячись у поганому настрої, звичайно пригадують історію, яка покращує настрій.