Корпоративні особливості управління формуванням стратегії

В диверсифікованих підприємствах (корпораціях) є три основні стилі розроблення стратегій, що відрізняються за ступенем централізації розроблення: стратегічне планування, фінансовий контроль, стратегічний контроль. Стратегічне планування здійснюється в підприємствах, що мають великий центральний адміністративно – управлінський апарат, який здійснює детальне планування діяльності всіх її підрозділів. Вище керівництво розроблює інноваційні та базові стратегії, стратегії розвитку виробничих відділень (філіалів) і їхньої взаємодії між собою. Зазвичай вони мають матричну структуру управління з виконавчими менеджерами, які підпорядковуються раді директорів (наглядовій раді) та відповідають за розвиток функціональних і спеціальних стратегій.Філіал не має юридичної та господарської самостійності. Він працює від імені й за дорученням головної компанії, та має однакову з нею назву. Прийняття рішень з діяльності філіалу залежить від головної компанії, якій може належати майже весь акціонерний капітал. Філіал виробляє ті види продукції, в яких зацікавлена головна компанія, а також реалізує її на тих ринках, які вона визначить. Філіал також здійснює спостереження за місцевими агентами із збуту, надає їм і споживачам інформаційну та технічну допомогу, здійснює листування з головною компанією. Фінансовий контроль здійснюється в підприємствах із невеликим центральним адміністративно – управлінським персоналом, оскільки виробничі відділення (дочірні підприємства) самостійно розробляють свої стратегії. Проте, центральний адміністративно – управлінський апарат встановлює та суворо контролює виконання кожним виробничим відділенням встановлених фінансових завдань (з доходів і фінансових потоків). Таке підприємство, як правило, є холдингом. Менеджери несуть персональну відповідальність за виконання встановлених завдань, але мають свободу з вибору способів їхнього досягнення. Такі підприємствах орієнтуються на короткострокові перспективи, що спрямовані на швидку окупність інвестицій і зростання за рахунок придбання нових підрозділів (підприємств).Дочірня компанія володіючи юридичною самостійністю, виступає на ринку від свого імені і за свій рахунок. Вся документація та укладання угод здійснюються окремо від материнської компанії. Материнська компанія не несе ніякої відповідальності за зобов’язаннями своєї дочірньої компанії, проте жорстко контролює її діяльність (шляхом спостереження та координації господарської діяльності, визначення складу правління та призначення директора). Материнська компанія завчасно визначає виробничу спеціалізацію дочірньої компанії, особливості її збуту та технічного обслуговування, організування та проведення рекламних кампаній. Стратегічний контроль займає проміжне положення між двома попередніми стилями. Вся відповідальність за розроблення стратегії покладається на виробничі відділення (виробничо – господарські групи), проте вище керівництво корпорації контролює їхній розвиток в довгостроковій перспективі. Поточний контроль може бути послаблений, якщо стратегічні перспективи розвитку виробничого відділення уявляються сприятливими. Вище керівництво оцінює стратегії, що розроблені виробничими відділеннями, та, якщо вважає їх недостатньо переконливими, утримується від виділення корпоративних ресурсів на їхнє виконання.Виробничо – господарські групи є результатом колективного управління та можуть складатися з двох або декількох виробничих відділень. Метою їхнього утворення є координування виробничої, збутової та науково – технічної діяльності виробничих підрозділів, що розміщені в одному регіоні або країні. Така група очолюється віце – президентом – розпорядником, котрий несе відповідальність за всі питання, пов’язані з розробленням, виробництвом і збутом продукції, що входить в номенклатуру закріплених за ним виробничих відділень. В деяких корпораціях керівних виробничо – господарської групи може мати в своєму підпорядкуванні функціональні відділи. В корпораціях США виробничо – господарська група може наділятися фінансовою самостійністю й тому набуває статус "стратегічного господарського центру" (СГЦ), що відповідає за розроблення стратегічних позицій (стратегії) корпорації в одній або декількох зонах господарювання та, відповідно, за кінцевий результат своєї діяльності.