Сучасна парадигма стратегічного управління підприємством

Призначення стратегічного управління підприємством — розроблення довгострокових заходів (стратегії) отримання підприємницької ренти та конкурентної переваги. Різні парадигми стратегічного управління по-різному пояснюють їхнє отримання та збереження (рис. 3.1).Сучасні підприємства при розробці стратегій розвитку використовують 4 концепції 1 концепція конкурентних сил — пояснює вплив конкурентних сил на прибутковість підприємств в певній галузі та необхідність позиціювання підприємства відносно них;2 концепція стратегічного конфлікту — ґрунтується на теорії ігор та пояснює як підприємство може вливати на поведінку та дії суперників шляхом створення для них невигідних умов діяльності (напр., інвестуванням у виробничі потужності та рекламу, зменшенням ціни, контролем інформації);3 концепція стратегічних ресурсів — пояснює важливість для підприємства мати специфічні (унікальні) ресурси;4 концепція динамічних здатностей — ґрунтується на управлінні знаннями та ”ноу – хау”, набуття навичок. Парадигми стратегічного управління підприємством: 1. стратегічні дії на основі ринкової влади-конкурентні сили,-стратегічний конфлікт2.Стратегічні дії на основі управлінської та економічної ефективності-стратегічні ресурси, -динамічні здатності.Концепція динамічних здатностей підприємства сформувалась у відповідь на стратегічну проблему — ідентифікації складних для імітації внутрішніх і зовнішніх компетенцій, що підтримують найцінніші ресурси та послуги. Концепція динамічних здатностей підприємства враховує розвиток управлінських здібностей і складних для імітації комбінацій організаційних, функціональних і технологічних навичок. Вона інтегрує такі елементи (джерела конкурентних переваг) як: НДДКР, розробка продуктів і виробничих процесів, трансфер технологій, інтелектуальна власність, організування виробництва, людські ресурси та організаційне навчання.Основними термінами, що застосовуються в даній концепції стратегічного управління підприємством є:фактори виробництва;ресурси (специфічні відносно підприємства активи, які важко зімітувати);організаційні рутини / компетенції;ключові компетенції;динамічні здатності;продукти.Динамічність в даній концепції стратегічного управління означає можливість оновлення компетенцій з метою досягнення узгодженості із зовнішнім середовищем, що змінюється. Здатності підприємства — це спроможність адаптувати, інтегрувати та реконфігурувати внутрішні та зовнішні організаційні навички, ресурси та функціональні компетенції у відповідності з вимогами зовнішнього середовища. Динамічні здатності підприємства відображають його потенціал в досягненні нових і інноваційних форм конкурентних переваг з урахуванням траєкторних залежностей і ринкових позицій.Будь – які активи та бізнес – одиниці, що є однорідними та доступними для купівлі та продажу за встановленою ціною не можуть в повній мірі бути стратегічними.Організаційна здатність є стратегічною якщо вона: адекватна потребам споживача продукції підприємства (для забезпечення довгострокового доходу); унікальна (для використання ціноутворення на продукцію з основі ціннісного підходу); складна для імітації (щоб конкуренти не могли відібрати прибутки).Динамічні здатності підприємства: процеси (управлінські та організаційні); активи (технологічні, нематеріальні, фінансові, структурні, к омплементарні, інституційні, ринкові, репутація тощо); траєкторія (історія) організаційного розвитку.

29. Предмет, суб’єкт і об’єкт, завдання стратегічного управління інноваційним розвитком підприємстваЯк і в будь – якій управлінській діяльності керівників, в стратегічному управлінні інноваційним розвитком підприємства застосовуються всі загальні функції управління: планування, організування, мотивування, координування, контролювання.Планування стратегії інноваційного розвитку підприємства передбачає виконання таких дій як: прогнозування, розроблення стратегії та бюджетування.Організування виконання стратегії інноваційного розвитку (стратегічного плану, програми) передбачає формування перспективного інноваційного потенціалу підприємства, узгодження системи та структури управління з обраною стратегією інноваційного розвитку, створення організаційної культури інноваційного типуКоординування дій менеджерів щодо формування та реалізації стратегії інноваційного розвитку полягає в узгодженні стратегічних рішень різних рівнів і послідовної консолідації цілей і стратегій підрозділів інноваційної сфери на вищих рівнях управління.Мотивування в стратегічному управлінні інноваційним розвитком пов’язане з розробленням системи стимулів, що спонукають до досягнення встановлених довгострокових результатів інноваційної діяльності.Контролювання реалізації обраної стратегії інноваційного розвитку передбачає шляхом моніторингу результатів інноваційної діяльності за період понад 1 рік з’ясування спроможності підприємства досягнути встановлених цілей. Це убезпечує підприємство від помилок і відхилень від стратегії та політики підприємства.Функції стратегічного управління реалізуються шляхом прийняття та виконання стратегічних рішень.Стратегічні рішення — це рішення у сфері управління підприємством, які пов’язані із залученням значних ресурсів у господарську діяльність і мають довгострокові наслідки.Відмітні риси стратегічних рішень:інноваційний характер;спрямованість на перспективні цілі та можливості;складність формування в умовах невизначеності;суб’єктивність оцінки;незворотність і ризикованість.Предметом стратегічного управління інноваційним розвитком є теоретичні та практичні питання інноваційної діяльності підприємства, що пов’язані із довгостроковими цілями розвитку:

Суб’єктами стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства є: керівники (менеджери) різних рівнів управління, що приймають участь в інноваційному процесі; фахівці стратегічних і функціональних підрозділів, що розробляють, впроваджують, реалізують стратегію інноваційного розвитку та контролюють її виконання.Об’єктами стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства є: організація, як сукупність структурних елементів (функціональних і стратегічних господарських підрозділів); стратегічні господарські підрозділи (стратегічні бізнес – одиниці), що можуть бути повноцінними конкурентами на своєму сегменті ринку (СГП); функціональні структурні підрозділи, що спеціалізуються на виконанні певних функцій і забезпечують ефективну діяльність як окремих СГП, так і організації в цілому.Принципи стратегічного управління інноваційнимрозвиткомпідприємства:перспективність;пріоритетність;реалізовуваність;ітеративність(поетапність);комплексність.Основними завданнями стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства є:визначення основних напрямів науково – технічної та виробничої діяльності підприємства у сферах розроблення та впровадження нової продукції;вдосконалення та модифікація продукції, що виготовляється підприємством;зняття з виробництва застарілої продукції;залучення у виробничу діяльність нових ресурсів і технологій, освоєння нових методів виробництва та праці тощо.

Реалізація завдань стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства передбачає:розроблення концепції та принципів інноваційної політики підприємства;формування стратегій інноваційного розвитку та нововведень;розроблення програм і планів інноваційної діяльності;обґрунтування та вибір інноваційних проектів;формування організаційної структури, адекватної стратегії інноваційного розвитку.

30. Моделі стратегічного управління інноваційним розвитком підприємстваГоловні напрями стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства:1розподіл ресурсів в довгостроковому періоді;2адаптація до зовнішнього інноваційного середовища;3внутрішня координація пріоритетів інноваційного розвитку;4стратегічне планування інноваційного потенціалу.

Циклічна модель стратегічного управління інноваційним розвитком є типовою для стратегічно орієнтованих підприємств.

1.теорія бізнесу та місія,2. Стратегічні цілі та завдання,3.стратегічна діагностика,4.вибір стратегічної альтернативи,5.впровадження та реалізація стратегії,6. Стратегічний контроль.Вона передбачає вирішення 6 основних взаємно пов’язаних завдань: формулювання теорії бізнесу та місії, встановлення стратегічних цілей, проведення стратегічної діагностики середовища підприємства, формулювання стратегії, впровадження та реалізації стратегії, стратегічного контролю.

Метою етапу "Формулювання теорії бізнесу та місії" є ідентифікація специфіки господарської діяльності та суспільного статусу підприємства, а результатом — визначення довгострокової перспективи діяльності. Метою етапу "Встановлення стратегічних цілей і завдань" є визначення довгострокових орієнтирів розвитку, а результатом — формування системи стратегічних цілей і завдань розвитку.Цілями етапу "Проведення стратегічної діагностики" є змістовний формальний опис середовища підприємства, виявлення особливостей, тенденцій, можливих і неможливих напрямків їхньої зміни. Результатом є системна модель підприємства та його середовища.Метою етапу "Вибір стратегічної альтернативи та стратегії розвитку" є визначення напрямку довгострокового розвитку, а результатом — стратегія, яка визначає засоби та дії для досягнення встановлений цілей.Метою етапу "Впровадження та реалізація стратегії" є підготовка персоналу підприємства до виконання обраної стратегії, а результатом — адаптація потенціалу підприємства до вимог стратегії.Метою етапу "Стратегічний контроль" є оцінка спроможності підприємства досягнути встановлений цілей при реалізації обраної стратегії, а результатом — своєчасне коригування діяльності персоналу підприємства.Ієрархічна модель стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства:1.формулювання місії,2.встановленняцілей:довгострокових,середньострокових,короткострокових. Передбачає розгляд логічної ієрархії етапів формування стратегії інноваційного розвитку від формулювання цілей інноваційного розвитку до розроблення детальної послідовності дій, що забезпечують реалізацію стратегії.

Типові особливості процесу стратегічного управління:вирішення стратегічних завдань не існує окремо від інших службових обов’язків керівників;розроблення та виконання стратегії створює нерегулярну потребу в управлінському часі;необхідність отримання максимальної підтримки стратегії від кожного працівника;в процес розроблення та виконання стратегії залучаються всі керівники (ключові співробітники).