Напрямки застосування результатів екологічного аудита

Коло організацій, зацікавлених в об'єктивному і комплексному дослідженні господарської діяльності промислових підприємств і її впливу на навколишнє середовище, досить широкий.

Екологічні проблеми актуальні для банківських інститутів. Фінансовий ризик, прямо зв'язаний з ризиком екологічним, може виникнути в результаті великих аварій і забруднення середовища, а також у зв'язку з неврахованими раніше екологічними вимогами. Залучення інвестора до цивільної чи кримінальної відповідальності, збільшення терміну реалізації чи проекту його подорожчення, можливе банкрутство підприємства - усе це вкрай небажано для фінансових установ. Такі дії зв'язані з затримкою платежів, падінням курсу акцій компанії, збільшенням терміну чи надання обсягу кредитуємих засобів на реалізацію проекту, неповернення кредиту при банкрутстві, а також знеціненням застави, найважливішої складовий який є вартість земельної ділянки інвестора. При виявленні забруднення земля значно знецінюється і банки-кредитори можуть позбавитися гарантій кредиту. До того ж при фінансуванні банком екологічно небезпечних проектів страждає його репутація.

Екологічний аудит може і повинний стати основою для становлення і розвитку екологічного підприємництва, до сфери якого варто віднести наступні напрямки господарської і соціальної діяльності: розробку і впровадження ресурсозберігаючих і екологічно безпечних технологій; виробництво приладів для контролю і підвищення якості навколишнього середовища; виробництво екологічно сприятливих споживчих товарів; використання вторинних ресурсів; використання рекреаційних ресурсів; надання екологічних послуг (екологічні моніторинг, аудиювання, страхування, виховання, освіта й утворення).

Закордонний досвід показує, що за допомогою екологічних фірм багато підприємств вирішили проблеми утилізації, перетворивши відходи в сировину для інших галузей, знайшли більш ефективні методи їхнього очищення і переробки. Щорічно у світі такі фірми роблять послуги на 200-230 млрд. дол., причому цей показник має стійку тенденцію до росту (на 4-15% щорічно в залежності від видів наданих послуг).

Об'єктивні результати комплексного дослідження необхідні при висновку договорів по страхуванню екологічного ризику і відповідальності виробника і споживача, для визначення екологічної надійності підприємства і величини ризику виникнення аварійних ситуацій.

Метою створення системи обов'язкового і добровільного екологічного страхування потенційно небезпечних об'єктів є компенсація збитку, що несуть треті особи і сам страхувальник у результаті аварійного забруднення навколишньої природного середовища, а також стимулювання запобігання аварій у страхувальника, що досягається за рахунок зменшення витрат на проведення протиаварійних робіт за рахунок страховика.

Унікальну можливість поліпшити екологічні характеристики великого числа суб'єктів виробничої діяльності і цілих секторів економіки дає приватизація. Вона дозволяє, зокрема, розрішити протиріччя, що виникають у тих випадках, коли держава одночасна виконує функції по екологічному регулюванню і виступає як власник регульованих підприємств. Приватизаційна політика поряд з такими традиційними задачами, як одержання доходів від продажу підприємств, їхня модернізація новим власником, забезпечення зайнятості, сприяння регіональному економічному розвитку, надходження податкових платежів, повинна включати також удосконалювання природоохоронної діяльності і раціональне природокористування. Екологічні аспекти необхідно адекватно відбивати в законодавчих і нормативних актах по приватизації й іноземних інвестиціях.

В умовах прискореної приватизації, з одного боку, виникає небезпека ігнорування природоохоронних проблем, з іншого боку - установлення надмірне строгих обмежень в інтересах охорони навколишнього середовища може стати стримуючим фактором для потенційних інвесторів у випадку придбання екологічно небезпечних підприємств. Ці проблеми в різних країнах з перехідною економікою зважуються по-різному.

Представляється, однак, що пряме використання закордонного досвіду в цій області без обліку особливостей її соціально-економічної й екологічної ситуації може лише збільшити еколого-економічну кризу. Справа ускладнюється тим, що пряме введення в практику класичних методів економічного механізму природокористування, характерних для розвинутих ринкових систем, дасть недостатній, а в деяких випадках і зворотний ефект.

Тому у залежності від характеру постприватизаційної діяльності пропонуються наступні конкретні механізми обліку екологічного фактора в процесі приватизації:

а) створення цільового фонду для рішення невідкладних екологічних проблем, утвореного шляхом включення їхньої вартості в ціну приватизованого об'єкта;

б) зменшення вартості підприємства на суму відверненого збитку (фактичного і потенційного), заподіяного навколишньому середовищу.

При реформуванні великих підприємств може мати місце одночасне сполучення різних методів - закриття нерентабельних виробництв, припинення випуску окремих видів продукції через відсутність ринків сировини і збуту й організація випуску нових видів продукції шляхом створення спільних виробництв і т.д. Рішення екологічних питань повинне йти в контексті зі змінами діяльності підприємства в постприватизаційний період.

Застосування розглянутих способів обліку екологічного фактора в процесі приватизації промислових підприємств може не тільки сприяти поліпшенню екологічних параметрів великого числа суб'єктів виробничої діяльності і зниженню непосильної для навколишнього середовища техногенного навантаження, але і загальному оздоровленню економіки.