Економічні інструменти екологічної політики

Стурбованість станом навколишнього середовища і можливостями його збереження для наступних поколінь є одним з основних тем для обговорень міжнародною спільнотою. Безсумнівно, що ведення незбалансованої економічної політики приведе до потенційно величезних екологічних, соціальних і економічних втрат уже в найближчому майбутньому.

Згідно з визначенням ОЕСР (Організацією Економічної Співпраці і Розвитку),економічні інструменти є “інструментами, що впливаючи на кошти і прибутки від ведення альтернативної діяльності, яка базується на економічних засадах, допомагають змінити поведінку людей в позитивний для навколишнього середовища бік”.

Ведення економічної діяльності передбачає втручання в єдність біосферних зв'язків, що веде в кінцевому рахунку до виснаження природних ресурсів. Застосування економічних інструментів допомагає будувати економічну діяльність керуючись принципами збалансованого еколого-економічного розвитку і включенням цін за вплив на навколишнє природне середовище у вартість виробництва і споживання. Економічні інструменти:

• підтримують діяльність спрямовану на покращання якості навколишнього середовища;

• стимулюють зменшення відходів і викидів, переробку і раціональну утилізацію відходів;

• сприяють виробництву екологічно чистої продукції і впровадженню відповідних технологій;

• сприяють збалансованому розвитку територій;

• підтримують природоохоронні території і допомагають відновлювати порушені.

Базуючись на типології економічних інструментів, можна виділити сім категорій:

1. Запровадження права власності і відповідальності за користування природними ресурсами.

2. Ринкові інструменти (такі як торгівля дозволами на забруднення в межах норми).

3. Оподаткування екологічно невідповідної продукції і субсидії для екологічно відповідної.

4. Стимулювання ведення екологічно сприятливої діяльності через мобілізацію додаткових фінансових ресурсів.

5. Правова система інструментів.

6. Авансно-компенсаційна система.

7. Відмова від субсидій.

Кожен з механізмів має свої недоліки і переваги. Застосування конкретного інструменту або/і їх суми повинно розглядатись в контексті економічних, політичних, соціальних і культурних умов наявних в кожній окремо взятій країні, а також у відповідності до поставлених природоохоронних завдань. В залежності від стану економіки, країни мають різне бачення потреб, пріоритетних завдань і засобів щодо вирішення екологічних проблем. Слід відзначити, що найбільш конкурентоздатні і економічно розвинуті країни як Німеччина, США і Японія мають і найвищі екологічні стандарти і більшість з перелічених інструментів було розроблено і саме в них. Проте, спостерігається все ширше їх використання і групою країн з перехідним до ринкової типом економіки.

Починаючи з 1989 р. основними передумовами введення економічних інструментів в практику країн ЦСЄ стали: 1) процеси загальної політичної, економічної і інституційної трансформації; 2) вимоги громадськості щодо безпечного навколишнього середовища (на початку перехідного періоду); 3) міжнародні угоди і донорська допомога.

Слід зауважити, що ефективність застосування економічних інструментів в країнах ЦСЄ залежить від гнучкості дії інших інструментів екологічної політики і затрат на впровадження різних механізмів для скорочення забруднень. З початку переходу до ринкової економіки на країни Східної і Центральної Європи покладалися високі надії на впровадження різноманітних економічних інструментів в екологічну політику держав. Ці ініціативи значною мірою підтримувались і економістами країн ОЕСР. Незважаючи на проблеми пов'язані з їх протиріччям існуючим правовим нормам, було отримано цінний досвід, який може і повинен бути використаний в практиці України.

Саме в країнах Центральної і Східної Європи конфлікт між прагненням до швидкого економічного розвитку і існуючими екологічними стандартами (на рівні високорозвинутих країн є дуже наочним. В усіх цих країнах розв'язання екологічних проблем потребуватиме часу, грошей, погодженості дій різних секторів економіки по формуванню нової екологічної політики. Ріст цін на енергію, сировину, зберігання відходів в країнах Центральної Європи посилюють розуміння вигідності попередження забруднень навколишнього середовища.

Водночас, бажання скоротити видатки на виробництво за рахунок зменшення видатків на очисне обладнання неминуче вестиме до забруднення навколишнього середовища. Контроль зі сторони держави шляхом впровадження лише обмежувальних заходів створює додаткові труднощі в розвитку бізнесу для країн перехідного періоду.

Скептики стверджують, що вирішення питань охорони навколишнього середовища є не першочерговими в ситуації коли необхідно стабілізувати економіку і забезпечити її швидкий ріст. На противагу, можна висловити інше твердження: ігнорування питань екології на догоду лише економічному зростанню криє в собі небезпеку ще більших збитків від неминучих екологічних катастроф в найближчому майбутньому. Інша небезпека такого підходу — залишитись осторонь процесів інтеграції зі світовою спільнотою.

Враховуючи труднощі перехідного періоду, застосування економічних інструментів найефективніше відбувається (і є чи не єдино можливим) через введення у практику системи економічних стимулів, щодо раціональнішого використання природних ресурсів, зменшення продукування відходів і антропогенного навантаження на ландшафт, збільшення частки екологічно чистої продукції, запобігання погіршенню стану навколишнього середовища. На відміну від інших економічних інструментів, економічні стимули не ведуть до включення реальних цін за природокористування у вартість кінцевого продукту, але впливають на встановлення ціни за надлишкові викиди забруднюючих речовин. Отримання стимулів природокористувачами щодо скорочення емісій сприяє реалізації стратегії попередження екологічного забруднення. Окрім того, вони сприяють усвідомленню людей своєї відповідальності за стан навколишнього середовища і стимулюють зміни у їх поведінці. Тобто стимулюючі економічні інструменти є підґрунтям на основі якого можна буде застосовувати інші інструменти.

З іншого боку, стимулюючі інструменти на відміну від інших економічних інструментів не впливають на зменшення величини ВВП. Стимулюючі економічні інструменти включають:

• Кредити і позики для стимулювання екологічно безпечної діяльності.

• Ґранти, асигнування і субсидії.

• Звільнення від виплат діяльності спрямованої на вирішення пріоритетних, специфічних екологічних проблем.

• Звільнення від виплат на період підготовки і початку оперування екологічно чистих технологій.

• Звільнення від виплат спонсорів природоохоронних територій, освітньої і дослідницької діяльності.

• Запровадження екологічного страхування.