Цим швом добре зшивати товсті тканини, застосовують його також і у вишивках.
Стебловий шов – шиють назад голкою, тобто кожний стібок роблять відступаючи назад.
Уколовши голку в тканину, на набирають від 2 до 4 ниток, протягуючи вколюють голку і набирають на неї стільки ниток, скільки і в першому стібку. Коли виконують стебловий шов великий палець лівої руки підтримує нитку під прямим кутом вниз по лінії шва, не сильно затягуючи стібки. Щоб шов був рівним, гарним треба додержувати однакової величини стібків і обов`язково виводити голку при другому, третьому і наступних стібках по середині попереднього стібка.
Стебловим швом виконують контурні узори.
Тамбурний шов або „ланцюжок” виконують справа – наліво, тобто від правої руки до лівої. Голку з ниткою виводять на лицьовий бік. Поклавши нитку петлею і придержуючи її великим пальцем лівої руки, виводять голку з лицьового боку навиворіт у попередній прокол і спрямовують по вивороту низу на 3-4 нитки. Новий прокол на лицьовому боці роблять так, щоб кінчик голки попав в середину петлі. Так поступово утворюється ланцюжок. Застосовують для оздоблення плаття і трикотажних виробів.
Петельний шов – виконується для обкидання петельки і обрізанні країв в сипких тканинах. Петельний шов роблять так: вздовж прорізної петельки на відстані 2-3 мм прокладають товсту нитку і закривають цю нитку обкидними стібками. На початку і в кінці петельки закривають щільними витками ниток так, щоб на 1 см припадало 10-12 витків.
Шов оксамитовий або „козлик”. Виконують його так: витягуючи з тканини дві паралельні нитки на відстані приблизно 1 см одна від одної. Утворюються два сліди: верхній і нижній. Шов кладуть зліва направо, а голку вколюють справа наліво. Закріплюють нитку на верхній лінії. Потім вколюють голку в нижню лінію і виводять на лицьовий бік на нижній лінії і витягують на лицьовий бік на тій самій верхній лінії зліва від проколу.
Після цього знову вколюють голку в нижню лінію і витягують на лицьовий бік на нижній лінії. Розмір хрестика може бути різний.
Оксамитовими стібками можна прикрасити плаття, серветку, доріжку, підшити низ спідниці.
Цей шов застосовують для підшивання низу плаття, штанів або для закріплення зрізів сипких тканин.
Техніка безпеки при роботі з праскою
1. Не залишайте ввімкнену електропраску в мережі без нагляду.
2. Вимикайте й вмикайте праску сухими руками.
3. Ставте праску на азбестову чи керамічну підставку.
4. Слідкуйте за нормальною роботою праски, про всі неполадки повідомити вчителеві.
5. Вимикайте праску тільки за вилку.
6. В приміщенні з бетонною підлогою під час прасування обов`язково стійте на резиновій доріжці.
6. Закріплення вивченого матеріалу.
1. Назвати санітарно-гігієнічні вимоги та правила безпечної праці при виконанні ручної обробки виробів?
2. Назвати інструменти для ручного шиття?
3. Які шви застосовують у шитті і вишиванні?
4. Які ви знаєте прийоми роботи з праскою?
Практична робота.
Тема: Організація робочого місця для виконання ручних робіт. Вправи на виконання ручних швів.
- повідомлення теми і завдання практичної роботи;
- нагадати про дотримання правил ТБ;
- показ зразків виробів, які будуть виготовляти учні;
- контроль якості виконуваних робіт;
- вказати на недоліки в роботі і шляхи усунення;
- підведення підсумків практичної роботи;
8. Підсумок уроку.
1. Оцінювання навчальних досягнень, мотивація виставлення оцінок.
2. Д/з: Закінчити виконання ручних швів. Взяти на наступний раз інструменти і матеріали для пошиття і вишивання наволочки.
Тема 2.2.2: Вишивка як вид декоративно-ужиткового мистецтва.
Мета: засвоєння знань про вишивку як вид декоративно-ужиткового мистецтва, формування вмінь підбирати вірно мотиви для вишивки і розміщувати її на вишитому виробі; пробуджувати почуття краси, прекрасного, зміцнювати бажання відроджувати традиції народу, заохочувати до вишивання виробів, виховувати в учнів культуру праці.
Обладнання та матеріали: нитки, голки, наперсток, ножиці, см стрічка.
Ключові слова: вишивка, композиція, орнамент-стрічковий, сітчастий, центричний; мотиви-символи
Тип уроку: урок застосування знань, вмінь і навичок.
Структура уроку:
1. Організаційна частина – 2 хв.
2. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів - 2 хв.
3. Мотивація навчальної діяльності учнів – 3 хв.
4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку – 1 хв.
5. Вивчення нового матеріалу – 18 хв.
6. Закріплення нового матеріалу – 2 хв.
7. Практична робота – 15 хв.
8. Підсумок уроку – 2 хв.
Хід уроку
1. Організаційна частина.
2. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.
* Бесіда.
1. Які інструменти використовуються для ручного шиття?
2. Які є ручні шви?
3. Яких санітарно-гігієнічних вимог слід дотримуватись при виконанні ручних робіт?
3. Мотивація навчальної діяльності учнів.
* Бесіда про вишивку.
- Як можна оздоблювати вироби?
- Що ви знаєте про вишивку?
- Які вироби можна оздоблювати вишивкою?
- Які види вишивки ви знаєте?
- Якими інструментами, приладдями ми користуємося при вишиванні?
4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
5. Вивчення нового матеріалу.
Пояснення з практичним показом.
Вишивка - це поширений вид декоративно –прикладного мистецтва, в якому узор та зображення виконуються ручним або машинним способом на різних тканинах, шкірі („декоративне” від латинського „декор” - прикрашати; „прикладне” поєднує в собі мистецьку працю та властивості всіх галузей мистецького виробництва.)
Національна своєрідність, багатство творчої фантазії, технічна майстерність характерні для українських народних вишивок. Декоративно-прикладне мистецтво України має багато спільного з мистецтвом російського народу. Українські вишивки дуже різноманітні і гармонійні за поєднанням кольору. Кожному етнографічному регіону України притаманні свої кольори.
Розглянемо характерні особливості технік вишивання різних регіонів України.
Вишивки Полісся прості і чіткі за композицією.
На Волині переважають рослинні мотиви –квіти, ягоди, листочки.
Для Чернігівщини характерні білі вишивки в яких використовують шви двох чи більше типів.
Для Київщини характерна-гладь, занизування, нанизування та хрестик.
У південних регіонах України сорочки прикрашають вишивкою, що поєднує орнаментальні мотиви та вишивальні техніки різних місцевостей.
Для Тернопільщини характерна вишивка із вовняними нитками, окремі елементи узору обводять кольоровими нитками.
На західній Україні майже кожне село відрізнялося від іншого своєрідністю вишивки, багатством композиції. Ця традиція збереглася й до нині.
Вишивку Закарпаття визначає мотив „кривулька”, а також техніка „заволікання” і вишивка хрестиком.
Художня якість вишивки великою мірою залежить від композиції малюнка –творчого поєднання різних елементів узору, але однакових за змістом, кольором, формою.
Для композиції вишивки характерна орнаментальність.
Орнаментальність— це графічна чи живописна прикраса, створена з ритмічно поєднаних елементів геометричної або рослинної форми.
Орнамент буває:
· Стрічковий-пряма або криволінійна орнаментальна смужка;
· Сітчастий-вся поверхня заповнена узором;
· Центральна або розеткова-окремі елементи орнаменту розташовані в центрі.
Мал. 1.
Рапортом малюнка називають частину художніх елементів які ритмічно повторюються по всій його ширині і довжині. (Мал..1)
Мотив- це відображення елементів символіки різних стародавніх культур.
Мотиви на вишивках бувають: (Мал. 2., Мал. 3.)
· Геометричний є хрестик, круг, коло, квадрат, який складається з поєднаних геометричних елементів які чергуються.
· Рослинний - складається з рослинних елементів які можуть у орнаменті не нагадувати їх.
· Зооморфний- орнамент характеризується орнаментальними композиціями, як реалістичними. так і умовними(птахи, тварини, риби).
· Антропоморфний- це стилізоване зображення силуетів людини.
· Каліграфічний- утворюється з окремих літер,елементів тексту.
· Предметний - зображення предметів побуту, знарядь праці, відпочинку.
· Пейзажний- реалістичні або стилізовані зображення мотивів природи,архітектурних пам’ятників, тощо.
· Геральдичний- це композиція із зображенням гербів,орденів і медалей, емблем та значків.
Мал.2
Мал. 3. Мотиви вишивки
Щоб вишивка виглядала гарно необхідно її правильно розмістити на виробі, а форми і розміри її повинні гармоніювати з формою і розмірами виробу
Узор вишивки має бути і не занадто маленьким, і не дуже великим на площині виробу.
Якщо узори вишивки симетричні то не можна допускати зміщення її елементів в яку-небудь сторону. Саме тому орнаментальну смугу на серветках, доріжках, рушниках слід вишивати з середини рапорту і середини малюнка.
6. Закріплення вивченого матеріалу.
1. Охарактеризуйте особливості вишивок етнічних районів України.
2. Як потрібно розміщувати вишивку на виробі?
3. Які є мотиви в вишивці?
4. Чим характеризуються певні мотиви?
Практична робота.
Тема: Виконання нескладного виробу.(серветка, підставка під гаряче, кишенька для інструментів, тощо).
Зміст: Обрати об’єкт праці; розробити орнамент для даного виробу.
Завдання: 1. вибрати об’єкт праці (тобто найпростіший проект), використовуючи журнали, каталоги, зразки проектів; 2. зробити опис проекту; 3. розробити орнамент для даного виробу (створити самостійно або використовуючи приклади, зразки).
Учні виконують поставлене перед ними завдання індивідуально. Створивши орнаменти для вишивання конкретних виробів, дотримуючись правил безпеки при роботі з інструментами, учні виконують роботу.
8. Підсумок уроку.
Оцінювання навчальних досягнень учнів, мотивація та виставлення оцінок за урок.
Домашнє завдання: завершити виконання об’єкту праці.
Підсумкова оцінка за тему виставляється після виконання об’єкту праці.
Тема 2.3.1. Види технічних об’єктів. Машина як один із видів техніки. Техніка у побуті.
Мета: засвоєння знань про основні види технічних об’єктів і машин, використання техніки; розвивати пам’ять, вміння аналізувати, порівнювати; виховувати культуру праці, працелюбність, дисциплінованість;
Обладнання, матеріали, інструменти: навчальні плакати, альбоми, швейні машини.
Ключові слова: енергетичні машини, робочі машини, технологічні, транспортні, інформаційні.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Структура уроку:
1. Організаційна частина – 2 хв.
2. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів – 5 хв.
3. Мотивація навчальної діяльності – 5 хв.
4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку – 2 хв.
5. Вивчення нового матеріалу – 24 хв.
6. Закріплення вивченого матеріалу – 5 хв.
7. Підсумок уроку – 2 хв.
Хід уроку
1. Організаційна частина
2. Актуалізація опорних знань.
* Бесіда.
- Які ви можете назвати пристрої, машини, які використовуються в побуті?
- Як можна назвати все це одним терміном? (техніка).
3. Мотивація навчальної діяльності учнів.
- Які машини полегшують працю у домашньому побуті?
- Які машини перевозять людей?
- Які машини використовують на будівництві?
- За допомогою якої техніки виконують обчислення?
- За допомогою якої техніки чи машин можна отримати різноманітну інформацію?
4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
5. Вивчення нового матеріалу:
У техніці машиною називають пристрій, що виконує механічний рух для перетворення енергії або виконання роботи. Наприклад: швейна машина з електричним приводом, під час роботи якої електрична енергія перетворюється в механічну. Механічна енергія використовується для зшивання деталей одягу. Основне призначення машини – повна або часткова заміна ручної праці з метою підвищення продуктивності, економії часу.
Залежно від виконуваної роботи розрізняють машини енергетичні і робочі.
· Енергетичні машини призначені для перетворення енергії – це електродвигуни, турбіни, парові машини тощо.
· Робочі машини змінюють форму, властивість і положення предметів або складають, обробляють та використовують інформацію.
- Звідки ж людина брала перші знаряддя праці?
Перші знаряддя людина брала у природи, пристосовуючи для своїх потреб палицю або камінь.
У певній важкій боротьбі за існування людина навчилася робити сокири, ножі, списи, луки, стріли, голки. Вони навчились також випалювати метал, обробляти різні матеріали.
Багатовіковий досвід обробки деревини, металів та інших матеріалів дає змогу людям створити досконалі знаряддя праці – механізми і машини.
Сьогодні ми можемо побачити машини на заводах, фабриках, дома, на вулицях, на полях і т.д.
- Яку ви знаєте техніку яку ви або ваші батьки застосовують в побуті?
- Як її можна назвати, об’єднуючи одним терміном? (Побутова техніка).
До побутової техніки відносяться:
- телевізор - музичний центр - пилосос
- праска - мікрохвильова піч - пральна машина
- швейна машина - електрочайник - кавоварка
- тостер - міксер - холодильник - електродриль
Багато людей так звикли до техніки і машин навколо них, що не можуть уявити свого життя без цих пристроїв.
6. Закріплення вивченого матеріалу.
- Що таке техніка?
- Для чого вона застосовується і де?
- Що відноситься до побутової техніки?
- Де використовуються машини?
7. Підсумок уроку.
Д/з. Засвоєння учнями здобутих знань на уроці.
Тема 2.3.2. Призначення і загальна будова універсальної побутової швейної машини з ручним і ножним приводом.
Мета: засвоєння понять про призначення і загальну будову універсальної швейної машини з ручним і ножним приводом; формування вмінь організовувати робоче місце при роботі на швейній машині; розвивати мислення; виховувати бережне ставлення до швейної машини, акуратність, охайність;
Обладнання: Швейні машини, плакати “Будова швейної машини”, робочі стенди.
Матеріали та інструменти: інструкційні картки, плакати “Правила безпечної праці”, “Санітарно-гігієнічні вимоги під час роботи на швейній машинці”.
Ключові слова: швейна машина, платформа, ниткопритягувач, зубчаста рейка, ковпачок, рукав, стояк.
Тип уроку: комбінований.
Структура уроку
1. Організаційна частина – 2 хв.
2. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів – 2 хв.
3. Мотивація навчальної діяльності учнів – 2 хв.
4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку – 1 хв.
5. Вивчення нового матеріалу – 12 хв.
6. Закріплення вивченого матеріалу –5хв.
7. Практична робота – 18 хв.
8. Підсумок уроку – 2 хв.
Хід уроку
1. Організаційна частина.
2. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.
- Які машини полегшують працю у домашньому побуті?
- Які машини перевозять людей?
- Які машини використовують на будівництві?
- Які машини служать для перевезення різноманітних вантажів?
- За допомогою яких машин можна отримати різноманітну інформацію?
- Яке основне призначення машин?
- Як поділяються робочі машини?
3. Мотивація навчальної діяльності учнів.
* Бесіда про швейну машину.
Що використовує людина, щоб якісніше і швидше виготовити швейний виріб?
На сьогоднішньому уроці ми з вами будемо вивчати призначення і загальну будову швейної машини з ручним і ножним приводом, вивчимо правила безпеки праці при роботі на швейній машині та санітарно-гігієнічні вимоги. Навчимося правильно організовувати робоче місце.
4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
5. Вивчення нового матеріалу.
Призначення і загальна будова швейної машини з ручним і ножним приводом.
Універсальна побутова швейна машина з ручним або ножним приводом призначена для зшивання деталей одягу з матеріалів, що містять натуральні і синтетичні волокна.
Будова швейної машини із ручним приводом:
Механізм голки машини ПМЗІ-М класу (Мал.1):
1. – головний вал
2. – кривошип
3. – головка шатуна
4. 
– голководій
5. – нижня головка
6. – голкотримач
7. – голка
8. – затискний гвинт
9. – палець (шпульку) повідка (хомутика).
Механізм човника машини ПМЗІ-М класу (Мал. 2.):
1. – шатун
2. – верхня головка
3. – коліно
4. – головний вал
5. – човниковий вал
6. – куліса
7. – коромисло
8. – вилка– двигун човника.
Змащування швейної машини (Мал.3).
Швейна машина потребує постійного догляду. Її треба регулярно змащувати. Якщо на машині працюють щодня протягом 7-8 год., то й змащують її щодня, якщо працюють менше, то і змащують її через день. Машину, на якій не працювали тиждень і більше, перед початком роботи треба добре змастити.
.
Мал. 3
Механізми швейної машини змащують спеціальним маслом для швейних машин: швейним маслом, веломаслом або вазеліном маслом. Змащуючи машину, вводьте по кілька крапель масла з маслянки в усі отвори для змащення, які є на зовнішній частині корпуса рукава машини, маховому колесі, моталці, платформі й під платформою.
Будова швейної машини з ножним приводом. Мал. 4.
а – верхня частина машини.
1. – маховик
2. – ножний привод
3. – шкіряний пасок
4. – пускове колесо
5. – верстат
6. –педалі
7. – кільце скидача
б - тумбочка
Мал. 4
Швейні машини діляться на універсальні і спеціальні. При виготовленні виробів на універсальних машинах можна виконати багато операцій, на спеціальних – якусь одну, наприклад – обметувати петлі, пришивати ґудзики, вишивати...
В кабінетах обслуговуючої праці і в побуті використовують побутові універсальні машини. На швейних фабриках використовують промислові універсальні і спеціальні машини.
Організація робочого місця за швейною машиною (пояснення з практичним показом).
Правильне сидіння за швейною машиною, розміщення ніг на педалі; права нога натискає на педаль, створює хвилеподібний рух вперед, а ліва повертає педаль назад. При такому розміщенні ніг найбільш раціонально розподіляється навантаження на обидві ноги. Педаль слід натискати до повного натиску в обидві сторони.
Правила безпечної праці та санітарно-гігієнічні вимоги під час роботи на швейній машині. Безпечність роботи на швейній машині може бути забезпечена тільки при строгому виконанні правил техніки безпеки.
Правила безпечної праці під час роботи на швейній машині:
1. Електричні машини повинні бути заземлені.
2. Не допускати на машині наявності сторонніх речей.
3. Не нахилятися близько до рухомих та обертових частин машин.
4. Не тягти тканину і не підштовхувати її під лапку у процесі шиття.
5. Стежити за правильним положенням рук.
6. Перевіряти чи немає у виробі шпильок або голок.
7. Виконувати підготовчі роботи, знявши ноги з педалі.
8. Волосся сховати під косинку, рукава одягу застебнути.
Дотримання цих правил допоможе уникнути травматизму у процесі виконання тих чи інших робіт та підвищення продуктивності праці у шкільній майстерні, а згодом – на підприємстві.
Санітарно-гігієнічні вимоги:
1. В швейну майстерню входити тільки із дозволу вчителя.
2. Підготувати все необхідне до уроку.
3. Перевірити стан інструментів для роботи. Підготувати робоче місце: справа від себе положити те, що при роботі беруть правою рукою, а зліва – те, що беруть лівою рукою.
4. Швейні машини передавати один одному підготовленими до роботи.
5. Не відходити від свого робочого місця без дозволу вчителя, не займатися сторонніми справами, слідкувати за своєю робочою позою.
6. Під час роботи додержуватися чистоти і порядку, відходи паперу, ниток і тканини складати у спеціальну коробку.
7. Додержуватися правил техніки безпеки.
8. Обережно користуватися інструментами. Своєчасно прибирати інструменти.
9. Під час перерви всім вийти із майстерні, щоб провітрити приміщення.
10. В кінці уроку прибрати своє робоче місце. Інструменти і матеріали здати черговому.
6. Закріплення вивченого матеріалу.
- Назвіть санітарно-гігієнічні вимоги при роботі у шкільній майстерні.
- Назвіть правила безпеки праці. Для чого їх потрібно дотримуватися?
- Як правильно організувати робоче місце для роботи за швейною машиною?
- Яка будова швейної машини із ножним приводом?
- Яка будова швейної машини із ручним приводом?
- Яке призначення універсальних швейних машин?
- Яке призначення спеціальних швейних машин?
- Яка робоча поза при роботі на швейній машині?
Практична робота.
Пояснення з практичним показом.
Ознайомлення із загальною будовою швейної машини. Організація робочого місця.
Учитель пояснює будову швейної машини. Кожен з учнів називає її будову сам.
Повторення відомостей про організацію робочого місця при роботі на швейній машині. Кожен з учнів виконує тренувальні вправи на швейній машині, з електричним приводом або ножним.
Вправа 1. Тренування в управлінні педаллю. Виконується на швейній машині з піднятою лапкою і вільному ходу. Учениця повинна без ривків змінювати швидкість руху машини.
Вправа 2. Догляд за швейною машиною. Контроль прибирання робочих місць.
8. Підсумок уроку.
Учитель перевіряє правильність підготовки швейної машини до роботи, оцінює та мотивує навчальні досягнення учнів.
Тема 2.3.3. Прийоми роботи на швейній машині. Будова машинної голки і шпульного ковпачка. Прийоми догляду за швейною машиною.
Мета: формування вмінь виконання прийомів роботи на швейній машині; заправлення верхньої і нижньої нитки в машину, догляду за швейною машиною; розвивати уважність учнів під час роботи; виховувати охайність та акуратність.
Обладнання: навчальні плакати, швейні машини, робочі стенди, набір машинних голок, шпульний ковпачок.
Матеріали та інструменти: інструкційні картки, плакати “Будова швейної голки”, “Будова шпульного копачка”.
Ключові слова: шпульний ковпачок, стояк рукава, натяг нитки, привід.
Тип уроку: формування вмінь та навичок.
Структура уроку:
1. Організаційна частина - 2 хв.
2. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів - 2 хв.
3. Мотивація навчальної діяльності учнів - 2 хв.
4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку - 1 хв.
5. Вивчення нового матеріалу - 16 хв.
6. Закріплення вивченого матеріалу - 5 хв.
7. Практична робота. - 15 хв.
8. Підсумок уроку - 2 хв.
Хід уроку
1. Організаційна частина
Учитель перевіряє готовність учнів до уроку, призначає чергових.
2. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів
*Бесіда
- Яких правил безпечної праці потрібно дотримуватися під час роботи на швейній машині?
- Як підготувати швейну машину до роботи?
- Що необхідно зробити після закінчення роботи на швейній машині?
- Назвіть і покажіть на машині пристрої, розміщені на стояку рукава.
- Яке призначення натяжного пристрою?
- Що таке привід?
3. Мотивація навчальної діяльності учнів.
На цьому уроці ви навчитеся прийомам роботи на швейній машині. Навчитеся заправляти верхню і нижню нитки у швейну машину. Ознайомитеся із будовою швейної голки та шпульного ковпачка. Навчитеся керувати швейною машиною без заправлення ниток.
4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
5. Вивчення нового матеріалу.
1. Прийоми роботи на швейній машині (пояснення з практичним показом).
Машинна строчка утворюється шляхом переплетення верхньої і нижньої ниток (Мал. 1). Машинна строчка вважається правильною, якщо нитка переплітається у середині тканин, які зшивають. (Учитель демонструє малюнок такої строчки і показує зразок машинної строчки).
Якщо ж натяг ниток не відрегульований, утворюється неправильна строчка. Щоб строчка вийшла гарною, потрібно правильно відрегулювати натяг ниток. Для цього у швейних машинах є регулятори натягу нижньої і верхньої ниток. (Учитель розповідає про їх будову, використовуючи таблицю “Швейна машина”).
Регулятор натягу нижньої нитки розміщений на шпульному ковпачку. Його будова доволі проста.
Мал. 1. Натяг ниток.
