1. вузький кінець леза закладати під тканину;
2. різати ножицями від себе вправо або від себе вліво;
3. ножиці класти зімкнутими лезами від себе;
4. передавати ножиці кільцями вперед, тримаючи за зімкнуті леза;
5. притримуючи тканину, пальці лівої руки повинні знаходитись на безпечній віддалі від ножиць;
6. розрізаючи тканину, вузьке лезо ножиць розміщати під тканиною;
7. голки і шпильки зберігати в гольнику;
8. викрійку приколювати до тканини шпильками в одному напрямку – гострими кінцями від себе.
9. зламані голки та шпильки не викидати, а класти у спеціально відведену для цього коробку;
10. шити з наперстком;
11. не працювати іржавими голками та шпильками;
12. не брати в рот голки та шпильки.
6. Закріплення вивченого матеріалу.
1. Які способи економного використання тканини ви знаєте?
2. Як правильно організувати робоче місце при розкроюванні?
3. Яких правил безпечної праці потрібно дотримуватись при розкроюванні?
7. Підсумок уроку.
1. Аналіз роботи учнів, оцінювання навчальних досягнень учнів.
2. Контроль якості прибирання робочих місць, повідомлення домашнього завдання:
3. Принести тканину, ножиці, крейду, лекала, сантиметрову стрічку.
Тема: 2.1.5. Процес розкрою тканини. Підготовка тканини до розкрою.
Мета: засвоєння знань про етапи і правила розкрою тканини, правила підготовки тканини до розкрою; формування вмінь розкроювати тканину; виховувати позитивне ставлення до трудової діяльності, акуратність; розвивати в учнів увагу, просторове мислення.
Обладнання: тканина, крейда, сантиметрова стрічка.
Ключові слова: розкрій, контрольна мітка.
Тип уроку: комбінований
Структура уроку
1. Організаційна частина -2 хв.
2. Актуалізація опорних знань учнів -10 хв.
3. Мотивація навчальної діяльності учнів -2 хв.
4. Повідомлення теми, мети і завдань -1 хв.
5. Вивчення нового матеріалу -15 хв.
6. Закріплення вивченого матеріалу -5 хв.
7. Практична робота -8 хв.
8. Підсумок уроку -2 хв.
ХІД УРОКУ
1. Організаційна частина
2. Актуалізація опорних знань учнів
1. Як правильно організувати робоче місце для розкроювання?
2. Якими способами відбувається економія сировини при розкроюванні?
3. Яких правил безпеки праці потрібно дотримуватись при розкроюванні?
3. Мотивація навчальної діяльності учнів.
*Бесіда з учнями про способи розкроювання тканини для пошиття наволочки, в залежності від моделі (в кожного учня своя модель).
4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
5. Вивчення нового матеріалу.
Розкрій – один із найважливіших процесів пошиття одягу. Якість виконання розкрою залежить від дотримання послідовності всіх етапів розкроювання.
Етапи розкроювання: підготовка тканини до розкроювання, підготовка викрійки, настилання, розкладання деталей викрійки, прикріплення викрійки до тканини, обкрейдування, вирізування деталі крою.
Перед розкроєм необхідно перевіряти якість тканини. Виявлені дефекти (плями, дірки, спотворення малюнка) позначити крейдою. Визначити лицьовий і виворітній боки тканини, напрям поздовжньої нитки чи малюнка.
Далі тканину зволожують та прасують, щоб уникнути зсідання тканини у готовому виробі. Потім її настилають. Існує два способи настилання тканини: „у згин” – коли тканина вкладена вздовж удвоє пружком до пружка або „в розгортку” – коли розгорнута в ширину. Настилання „у згин” застосовують для широких тканин, настилання „в розгортку” застосовують для одинарних тканин, складених удвоє. У кожному випадку тканину складають лицьовим боком до середини. Перевірену і підготовлену викрійку прикладають до тканини так, щоб економно використати матеріал.
Під час розкроювання слід пам’ятати такі правила:
1. Суворо дотримуватись розмірів викрійки.
2. Напрямок нитки основи повинен збігатись з напрямом поздовжньої осі виробу.
Спочатку на тканині розкладають великі деталі, а потім дрібні. Якщо всі деталі уклалися на тканину правильно щодо нитки основи та малюнка, то викрійки приколюють шпильками і обкрейдовують. Перша лінія обводиться точно по контуру викрійки. Друга наноситься паралельно першій на відстані припуску на шов. Наносять усі контрольні знаки (мітки). Після цього викрійки відколюють і проводять розкрій. Спочатку розкроюють основні деталі, а потім дрібні. Тканину не слід згинати і піднімати.
6. Закріплення вивченого матеріалу.
Робота з картками.
Визначити порядок виконання етапів розкроювання (проставити цифри):
- обкрейдування;
- підготовка тканини;
- вирізування деталей крою;
- підготовка викрійки;
- настилання;
- розкладання деталей крою;
- прикріплення викрійки до тканини.
Практична робота.
Підготовка тканини до розкрою.
Завдання: підготувати тканину до розкрою; (розглянути варіант підготовки тканини з дефектами до розкроювання, при цьому рахувати економне використання її)
Вступний інструктаж:
- повторення правил техніки безпеки;
- послідовність підготовки тканини до розкроювання.
Поточний інструктаж:
- контроль якості виконаної роботи;
- вказівка на недоліки і шляхи їх усунення.
Заключний інструктаж:
- короткий аналіз виконаної роботи;
- акцентування уваги на важливості організації робочого місця;
- догляд за інструментами після роботи.
8. Підсумок уроку.
Аналіз роботи учнів. Мотивація оцінок і оцінювання виконаної роботи. Контроль прибирання робочих місць, виставлення оцінок у щоденники.
Домашнє завдання: засвоєння нового матеріалу. Підготувати спецодяг, набір креслярських інструментів, кольоровий папір, ножиці, крейду.
Тема 2.1.6. Розкладання лекал на тканині.
Мета: засвоєння основних правил підготовки лекал для розкроювання; формування вмінь розпізнавати умовні позначення на лекалах, розкладати економно лекала на тканині; розвивати увагу, точність, виховувати бажання створювати щось нове, заохочувати до праці.
Обладнання: креслярський інструмент, кольоровий папір, ножиці, викрійки, спеціальний картон, крейда швацька або мило.
Тип уроку: комбінований
Структура уроку
1. Організаційна частина - 2 хв.
2. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів - 7 хв.
3. Мотивація навчальної діяльності учнів - 2 хв.
4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку - 1 хв.
5. Вивчення нового матеріалу - 13 хв.
6. Практична робота - 14 хв.
7. Підсумок уроку - 3 хв.
Хід уроку
1. Організаційна частина.
2. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів
Картка № 1 Закінчити речення:
а) Зразок швейного виробу, виготовлений за ескізом, називається...
б) Процес зміни фасону виробу називається...
в) Людину, яка займається моделюванням одягу, називають...
г) Процес побудови креслення одягу називається...
д) Людину, яка займається побудовою креслень одягу, називають...
Картка № 2 Запиши у правильній послідовності:
- побудова креслення;
- знімання мірок;
- розрахунок для побудови креслення.
Картка № 3 Обведи, що відноситься до постільної білизни:
а) сорочка; е) комбінезон; є) простирадло;
б) спідниця; ж) підковдра; й) блузка.
в) наволочка; з) шкарпетки;
г) шорти; і) косинка;
д) труси; ї) фартух;
Картка № 4 Викресли зайве.
Вимоги, які ставляться до постільної білизни: чиста, жорстка, цупка, крохмалена, міцна, гарна, випрасувана, вбирає вологу, кольорова, шовкова, синтетична, мереживна, білого кольору.
Картка № 5 Встав пропущені слова у речення.
У тканині на... боці більш чіткий малюнок.
У тканині на... боці більше технічних вузлів та ворсинок.
Картка № 6 Обведи правильне твердження про властивості ниток основи та піткання:
- нитка основи сильно розтягується;
- нитка піткання не розтягується;
- нитка основи розтягується більше, ніж піткання;
- нитка основи тонкіша, аніж нитка піткання;
- нитка піткання більше звита.
Картка № 7 Обведи назви тканин, з яких найкраще шити постільну білизну:
- лляна; - у смужку;
- картата; - ситець;
- шовкова; - у горошок;
- вовняна; - бавовняна;
- капронова; - атлас.
Запитання
1. Що таке процес розкроювання? Які його етапи?
2. Які є способи настилання тканини?
3. Як готують тканину до розкроювання?
3. Мотивація навчальної діяльності учнів.
*Бесіда з дітьми про необхідність лекал.
4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
5. Вивчення нового матеріалу.
Отже, довжина настилу залежить від норми витрати тканини на одиницю виробу кількості комплекту лекал у розкладці, способу розкроювання і виду тканини. Лекала виготовляють за розробленими і точними кресленнями крою, їх ще називають шаблонами. Спочатку виготовляють на середній розмір виробу, а потім на решту виробів, зменшуючи або збільшуючи їх.
Шаблони виготовляють із спеціального картону завтовшки 0,9-1,6 см. На кожне лекало наносять позначення:
1) назва виробу;
2) номер фасону (моделі);
3) розмір;
4) зріст;
5) повноту;
6) напрямок нитки основи;
7) лінії допустимих відхилень від нитки основи;
8) зрізи при розкроюванні;
9) місце розташування виточок, кишень, петель, складок;
10) контрольні надсічки;
11) надсічки при з`єднанні деталей при зшиванні;
На одній з невеликих деталей записують перелік всіх деталей, їх кількість у виробі, а також наклеюють рисунок моделі.
Після підготовки викрійки необхідно виконати розрахунок кількості тканини для пошиття даного виробу. Для цього визначають найбільшу ширину викрійки, що дорівнює ширині виробу та 4 см для обробки зрізів.
Далі визначають довжину тканини, яка дорівнює сумі довжин деталей виробу та 4 см для обробки зрізів.
ІНСТРУКЦІЙНА КАРТКА
Виготовлення та підготовка викрійки до розкрою.
Послідовність виконання:
1. Оформити викрійку виробу (обвести контур на кресленні);
2. Нанесення на викрійку-основу лінії фасону;
3. Вирізати деталі по новому контуру;
4. Підписати назви кожної деталі, визначити верх деталі, середину та бічну частину, позначити лінії згину;
5. Нанести на кожну деталь напрямок нитки основи;
6. Вказати величину припусків на шви.
Під час розкладки лекал на тканині, особливу увагу приділяють їх розміщенню щодо ниток основи та піткання, а також щодо смужок, клітинок та інших малюнків.
На тканині спочатку розкладають основні лекала (основна викрійка наволочки), а потім дрібні (зав’язки, канти, тощо).
Під час розкладання викрійки на тканині слід враховувати відтінок та рисунку. На однотонних тканинах з невизначеним рисунком викрійки можна розкладати в різних напрямках, враховуючи напрям основної нитки в деталях і найбільш економне витрачання тканини.
При розкроюванні виробів для запобігання ковзання тканини її складають удвоє, тимчасово зметують і розкроюють, поклавши на шорстку поверхню столу, щоб не допустити зсуву повзучої тканини.
Після того як всі деталі укладено правильно, можна наносити крейдою контурні лінії на тканині. Товщина лінії має бути не більше 0,1 см.
Можна зробити двостороннє крейсування: викрійку на тканині розкласти в розгорнутому вигляді і обвести крейдою спочатку праву, а потім ліву частину. При розкроюванні тканину від столу не піднімають, ножиці тримають гострим кінцем вниз і лівою рукою притримують відрізану частину тканини.
6. Закріплення вивченого матеріалу.
1. Що таке лекала? Із чого їх виготовляють?
2. Які позначення наносяться на лекала?
3. Як розраховується кількість тканини на пошиття виробу (наволочки)?
Практична робота
Тема: Розкладання лекал на тканині і крейдування.
Завдання: розкласти лекала на тканині і навчити крейдувати її.
Зміст: розкладання деталей викрійки, прикріплення лекал, крейдування.
Вступний інструктаж: звернути увагу на послідовність дотримання вибраної технології у виготовленні виробу, тощо; вказувати на найбільш поширені помилки; нагадувати про дотримання правил техніки безпеки.
Поточний інструктаж: контролювати якість виконання робіт; вказати на недоліки в роботі і шляхи їх усунення.
Заключний інструктаж: короткий аналіз виконаної роботи; акцентувати увагу на важливість прибирання робочих місць, догляд за інструментом після роботи тощо.
8. Підсумок уроку
- аналіз кращих робіт учнів;
- оцінювання виконаної роботи та мотивація виставлення оцінок;
- прибирання робочих місць;
- завдання додому: засвоєння нового матеріалу. Підготувати необхідні інструменти та матеріали для виконання розкрою виробу (наволочки), (тканину, креслярський інструмент, крейду або мило, ножиці, голки, нитки).
Тема 2.1.7.: Розкроювання тканини. Контроль якості крою.
Мета: формування вмінь розкроювання тканини, економно розкладати викрійку на тканині, контролювати якість розкроюваного виробу; розвивати увагу, спостережливість; виховувати акуратність, самоконтроль.
Обладнання і матеріали: тканина, викрійка, лінійки, ножиці, шпильки, крейда, сантиметрова стрічка, нитки, голки.
Тип уроку: комбінований
Структура уроку
1. Організаційна частина - 2 хв.
2. Актуалізація опорних знань учнів - 3 хв.
3. Мотивація навчальної діяльності учнів – 4 хв.
4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. - 5 хв.
5. Вивчення нового матеріалу - 12 хв.
6. Закріплення вивченого матеріалу – 3 хв.
7. Практична робота - 10 хв.
8. Підсумки уроку (тематична атестація) - 13 хв.
Хід уроку
1. Організаційна частина
2. Актуалізація опорних знань учнів.
*Диспут:
1. Які позначення наносяться на лекала?
2. Розгадайте кросворд „Правила знімання та записування мірок”
По горизонталі:
3. По якій стороні фігури знімають мірки?
5. Якою стрічкою користуються при зніманні мірок?
По вертикалі:
1. Які мірки знімаються повністю, а записують в половинному розмірі?
2. Чим оперізують лінію талії при зніманні мірок?
4. Які мірки знімаються та записуються повністю?
3. Мотивація навчальної діяльності учнів
* Бесіда:
1. Що потрібно знати і мати, щоб пошити виріб?
2. Які існують правила розкроювання тканини? Як на ваш погляд, для чого вони потрібні?
Для чого вони нам потрібні?
3. Чи користуєтесь ви цими правилами, коли проводите розкрій?
4. Оголошення теми, мети і завдань уроку.
5. Вивчення нового матеріалу.
На попередньому занятті ми навчились розкладати лекала на тканині, робити крейдування. На цьому ж занятті ми продовжимо вчитись розкроювати тканину.
- Як на вашу думку підготовлюють тканину до розкроювання?
Дійсно, перед розкроюванням тканину готують: перевіряють метраж, визначають лицьовий і виворітній боки тканини; зволожують і прасують її, перевіряють, чи немає плям і дірок, спотворень малюнка. Вирізають зрізи, визначають напрям малюнка. Потім складають тканину вдвоє по поздовжній нитці, вирівнюють пружки і зрізи. Спочатку розкладають великі, а потім малі деталі. Розкрадання роблять так, щоб було якомога менше відходів (клаптів) тканини (мал.1)
 |
Мал. 1. Розкладання викрійки на тканині.
Викрійки приколюють до тканини шпильками й обводять крейдою по контуру. Другою лінією обводять припуски на шви і підгин, який напрям ниток основи, малюнка.
Розкроюють деталі точно по лінії припуску. Тканину при цьому не слід піднімати й згинати.
Перш, ніж розкроїти виріб, треба обчислити кількість тканини, потрібної для його пошиття. На аркуші або на великому столі розкладають викрійки з урахуванням ширини тканини, заміряють загальну довжину, зайняту всіма деталями викрійки і множать на два.
Практична робота.
Тема: Розкроювання наволочки.
Завдання: розкроїти тканину.
Послідовність: розкроювання швейного виробу (наволочки): розкладання деталей викрійки, прикріплення викрійки, крейдування, контроль якості розкроєного виробу.
Обладнання та інструменти: тканина, викрійка, лінійка, ножиці, шпильки, крейда, сантиметрова стрічка.
Вступний інструктаж: Звернути увагу на техніку і послідовність дотримання вибраної технології виготовлення наволочки. Вказати на найбільш поширені помилки, нагадати про дотримання правил безпечної роботи під час розкроювання.
Поточний інструктаж: Контроль якості розкроєного виробу за допомогою викрійки. Вказати на недоліки в роботі, шляхи їх усунення.
Заключний інструктаж: Короткий аналіз виконаної роботи, акцентування уваги на важливості організації робочого місця, своєчасний догляд за інструментами після роботи.
7. Підсумок уроку.
Тематична атестація. Контрольна робота (Два варіанти)
Завдання для І варіанту
1. Як підготувати тканину до розкрою?
2. Що таке штампування?
3. Простав у правильній послідовності підготовку викрійки до розкрою:
... – позначають її верх (
)
... – вказують напрям поздовжньої нитки (
)
... – на симетричних деталях вказують місце згину;
... – на парних деталях вказують кількість деталей (
);
... – помічають місця з`єднання на шви;
... – вказують додавання на шви.
Завдання для ІІ варіанту
1. Як відбувається з`єднання деталей?
2. Що таке різання матеріалів?
3. Як для І-го варіанту?
Аналіз виконаної роботи: оцінювання, мотивація виставлення і оцінок за виконану роботи. Контроль прибирання робочих місць.
Тема 2.2.1. Технологічні процеси ручної обробки виробів.
Мета уроку: засвоєння основних понять про технологічну культуру обробки виробів, організацію робочого місця; формування вмінь виконувати ручні стібки та строчки; виховувати акуратність під час роботи.
Обладнання, матеріали та інструменти: голка. нитки, ножиці, наперсток, зразки тканини розміром 10х10, сантиметрова стрічка.
Дидактичні засоби: інструкційні картки, підручними, журнали.
Тип уроку: комбінований.
Структура уроку
1. Організаційна частина - 2 хв.
2. Актуалізація опорних знань учнів - 5 хв.
3. Мотивація навчальної діяльності учнів - 5 хв.
4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку - 3 хв.
5. Вивчення нового матеріалу – 15 хв.
6. Закріплення вивченого матеріалу - 3 хв.
7. Практична робота - 10 хв.
8. Підсумок уроку - 2 хв.
Хід уроку
1. Організаційна частина
2. Актуалізація опорних знань учнів.
3. Мотивація навчальної діяльності учнів.
* Бесіда.
1. Подивіться на різні види спідничок. Як обробляється низ виробу? Є спіднички, низ яких підрублений з виворітного боку, а з лицьового боку це неможливо побачити, а є і видимі шви. Якими швами можна обробляти низ виробів і від чого залежить обробка низу виробів?
2. За допомогою яких засобів механізації можна обробляти низ виробів?
3. Чи бачили ви вироби вишиті схожими стібками?
4. Повідомлення теми, мети і завдань уроку.
5. Вивчення нового матеріалу
Технологія – це наука про методи отримання, переробки чи обробки сировини, матеріалів або напівфабрикатів у предмети споживання чи способи виробництва.
Предметом технології, тобто її основним змістом, є матеріально-технічна сторона виробничої діяльності, а безпосереднім об`єктом вивчення є виробничі процеси.
Будь-яка технологія має на увазі описання процесів обробки (чи переробки) об`єктів виробництва, внаслідок здійснення яких відбувається їх якісна зміна.
Технологію, як правило, розглядають у зв`язку з конкретною галуззю виробництва або в залежності від методів одержання чи обробки певних матеріалів.
Організація робочого місця для виконання ручних робіт з обробки тканини.
Ручні роботи надзвичайно різноманітні, тому організація робочого місця може бути різна. Правильна організація робочого місця забезпечує високу якість роботи.
При виконанні ручних робіт, коли виріб (деталі) треба розкласти на столі, розмір стола встановлюється в залежності від площі, яку займає деталь (виріб). Значно впливає на самопочуття працюючого та якість роботи правильна робоча поза. Відстань від очей працюючого до виробу (деталі) повинна бути 30 см. Ноги при цьому мають стояти на підставці чи поперечці.
Санітарно-гігієнічні вимоги та правила безпечної праці під час роботи.
1. Працювати в робочому одязі.
2.Перед тим, як почати працювати, необхідно правильно підібрати інструменти та матеріали і розмістити їх так, щоб не втратити час і сили на зайві рухи.
3. Працювати слід у добре провітреному приміщенні, при достатньому денному чи електричному освітленні.
4. Усі необхідні матеріали потрібно тримати у робочій коробці.
5. Під час роботи необхідно сидіти прямо, притулившись до спинки крісла, не нахиляти низько голову.
6. Через 45 хв. необхідно робити перерву.
7. Голки та булавки тримати у спеціальній коробці чи в подушечці.
8. Забороняється залишати голку без нитки.
9. Не можна вколювати голку в робочий одяг.
10. При необхідності працювати з наперстком.
11. Не підносити голку і ножиці до очей.
12. Передавати або класти ножиці замкнутим лезом від себе.
13. Після закінчення роботи прибрати своє робоче місце, інструменти покласти у спеціальну коробку.
Інструменти для ручного шиття і правила користування ними.
Для ручного шиття та вишивання треба мати набір голок різного розміру, наперсток, ножиці, тощо.
Мал. 1. Інструменти і матеріали
для вишивання
 |
Ручна голка – основний інструмент для шиття. Щоб добре пошити, треба голку підібрати відповідно до товщини тканини. Голка повинна бути гострою, пружною, не ламкою, добре відполірованою. За товщиною голки діляться на 12 номерів.
Шити вручну треба з наперстком. Він полегшує проштовхувати голку крізь тканину. Найзручніші в роботі закриті стальні наперстки. Підбирають наперсток відповідно до товщини середнього пальця правої руки. Наперсток повинен щільно триматися, але не здавлювати пальця. Від тісного наперстка палець швидко стомлюється.
Ножиці – добирають середнього розміру з гострими кінцями. Користуватись треба обережно, щоб не порізати рук. Коли ножицями не працюють, леза їх повинні бути зімкнуті.
У шитті і вишиванні застосовують різні ручні шви: з`єднувальні, закріплювальні і оздоблювальні.
- З`єднувальними швами скріплюють (зшивають) окремі частини тканини або деталі одягу.
- Закріплюючим – підрублюють, а також обкидають краї тканини, щоб вона не висипалася.
- Оздоблювальні – можна з`єднувати деталі одягу, закріплювати і підрублювати краї тканини.
Шов утворюється з окремих стібків.
Шов „уперед голка” або прокладний – найпростіший ручний шов. Виконують його так: голку з ниткою пропускають у тканину весь час вперед, справа наліво до останнього стібка. Стібки можуть бути більші й менші, але обов`язково однакові, звичайно відстань між стібками = 2-3 мм, довжина стібка = 0,7-1,5 см. У вишиванні цей шов застосовують, як самостійний і як допоміжний. У шитті цим швом позначають середину виробу і лінії, намічені під час примірювання, виконують зборки на пошитті легкого виробу.
Шов „за голку”. Голку з ниткою протягують на лицьовий бік тканини. Перший стібок роблять, вколюючи голку за виведеною ниткою і вколюючи її на лицьовий бік так, щоб відстань між вводом голки в тканину і виводом = трьом стібкам. Протягуючи нитку, знову вколюють голку за виведеною ниткою на половині переднього стібка.
