Підсудність – це компетенція того чи іншого суду в межах самостійної гілки судів по вирішенню та розгляду певних цивільних справ. Таким чином, підсудність визначає компетенцію певного суду щодо конкретної цивільної справи. Подальша диференціація компетенції судів загальної юрисдикції залежить від того, яка категорія справ підлягає його розгляду, й від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Саме тому розрізняють два види підсудності родову (предметну) та територіальну (місцеву, просторову).
Родовою називається підсудність судів різних рівнів самостійної гілки судів, яка визначається по роду (колу) розглядуваних ним цивільних справ. Конкретними критеріями, які характеризують особливість тої чи іншої справи виступає предмет спору, суб’єктний склад учасників правовідносин. В ЦПК родова підсудність визначається статтею 107. Загальне правило сформулювало так: всі цивільні справи, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства розглядаються місцевими судами (районними, районними в містах, міськими та міськрайонними). Закріплення такого правила є закономірним, оскільки місцеві суди є найбільш наближеними до населення, а тому більш доступні; скорочуються часові та матеріальні витрати зацікавлених осіб; даному суду легше забезпечити в суд явку учасників процесу, витребувати докази, безпосередньо знайомитися з обставинами конкретної справи, проводити огляд. Все це забезпечує необхідні умови для правильного та своєчасного вирішення цивільних справ.
Територіальна підсудність – це підсудність судів одного рівня самостійної гілки судів, що визначається по території, на яку розповсюджується їх діяльність. Правила територіальної підсудності встановлені виходячи з позицій інтересів сторін. Кожна сторона зацікавлена, щоби справу розглядав суд, який є легко доступним для неї; по місцю зосередження доказів тощо. При цьому до уваги беруться інтереси відповідача. Адже навіть подана позовна заява ще не означає, що претензія позивача обґрунтована, тому відповідач ставиться в більш вигідне становище ніж позивач. Виходячи з цього, й сформульоване основне правило територіальної підсудності (ст.108 ЦПК) – позови пред’являються до суду за місцем проживання (знаходження) відповідача. Тут відображений відомий принцип – actor sequitor forum rei (истец следует суду ответчика). Дану підсудність ще називають загальна територіальна підсудність, так як в ній є ряд винятків.
З територіальної підсудності є ряд винятків. Зокрема, позивачу надається можливість вибирати один з двох чи декількох судів, який би розглядав цивільну справу – альтернативна підсудність (ст.110 ЦПК). Наприклад, позови про стягнення аліментів можуть подаватися за місцем проживання як відповідача, так і позивача; позови про заподіяння шкоди майну громадянину чи юридичної особи можуть бути також подані за місцем заподіяння шкоди. Іншим винятком з загальної територіальної підсудності є виключна підсудність,при якій розгляд певних категорій цивільних справ допускається в чітко визначених по території судах, вказаних в законі. Так, позови про право на будівлю, про виключення майна з опису пред’являються по місцю знаходження майна або його основної частини. Позови до перевізників, що випливають з договору перевезення подаються за місцем знаходження перевізника. Позови кредиторів спадкодавця, до прийняття спадщини подаються по місцю знаходження спадкового майна або його основної частини. Правила виключної підсудності обумовлені практичною доцільністю. Законодавець виходить з максимальної зручності при розгляді певної категорії справ. Так, при розгляді справ про права на нерухомість може виникнути необхідність проведення перевірочних дій, допиту сусідів-свідків, витребування письмових доказів стосовно будівлі, земельної ділянки, які знаходяться в місцевої адміністрації по місцю знаходження будівлі.
Останнім видом територіальної підсудності є підсудність декількох пов’язаних між собою справ, при якій спір підлягає розгляду в суді по місцю розгляду іншого, пов’язаного з ним спору. Це створює сприятливі умови для розгляду спору з точки зору процесуальної економії пов’язаних між собою справ; прискорює судочинство; виключає можливість винесення протилежних один одному судові рішення. По даній підсудності встановлені три категорії справ (ст.113 ЦПК): позов до кількох відповідачів, що живуть чи знаходяться в різних місцях, пред’являється по місцю проживання або за місцем знаходження одного з них за вибором позивача (це один з випадків альтернативної підсудності); зустрічний позов незалежно від його підсудності пред’являється за місцем розгляду першого.
