Треті особи у цивільному процесі. Процесуальне становище третіх осіб

Треті особи (ТО) – це особи, які вступили вже в розпочавшийся процес для захисту своїх суб’єктивних прав та інтересів, які не співпадають з правами та інтересами сторін.

На відміну від прокурора, органів влади та самоврядування, представників сторін зацікавленість ТО тотожна або близька до зацікавленості сторін. Це пояснюється тим, вони перебували до процесу в допроцесуальних відносинах з однією або двома сторонами процесу. В залежності від характеру цих зв’язків, ступінь зацікавленості в справі може бути різний. В одних випадках ТО пред’являють самостійні вимоги на предмет спору, а в інших, не маючи таких вимог, вона також зацікавлена у вирішенні справи, так як це вплине на її права та обов’язки по відношенню до однієї зі сторін. Саме тому статті 34 та 35 ЦПК розрізняють ТО, які заявляють самостійні вимоги та ТО, які не заявляють самостійні вимоги.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги. Це особи, які вступили в розпочавшийся процес шляхом пред’явлення позову до однієї або двох сторін одночасно. Так, між позивачем А. та відповідачем Б. виник спір про право власності на авто «Ауді» в зв’язку з укладенням договору купівлі-продажу. Про цей спір дізнався громадянин Д., в якого була вкрадене авто «Ауді» й він вважає, що спірний автомобіль є тим, що належав раніше йому. Громадянин Д. може вступити в процес, заявляючи самостійні вимоги на предмет спору. ТО, які заявляють самостійні вимоги вважають, що права чи законні інтереси, з приводу яких виник спір між сторонами належать саме їм. Заявляючи самостійні вимоги на предмет спору вони тим самим захищають власні інтереси, які є протилежними інтересам сторін й виключають одне одного.

Обов’язковою умовою вступу ТО, які заявляють самостійні вимоги є єдиний предмет спору. Її треба мати на увазі при вирішенні питання про вступ в процес ТО.

ТО, які заявляють самостійні вимоги вступають в процес до закінчення судового розгляду (ч.1 ст.34 ЦПК). Після винесення судового рішення по справі ТО може захистити свої інтереси шляхом пред’явлення самостійного позову. Форма вступу до процесу – подання позову до однієї чи двох сторін. Це означає, що ТО вступає в процес шляхом подання позовної заяви за правилами, що передбачені для позивача, тобто позовна заява за змістом та формою повинна відповідати вимогам закону (ст.119 ЦПК), подати позовну заяву з копіями, відповідно до кількості відповідачів, заплативши судовий збір. Вступивши в справу з самостійними вимогами ТО займає процесуальне становище, яке є наближеним до становища позивача. Згідно статті 34 ЦПК ТО, які заявляють самостійні вимоги, вступивши в справу користуються всіма правами та обов’язками позивача. Вона може відмовитися від позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, оскаржити судове рішення, порушувати клопотання процесуального характеру. Слід зазначити, що процесуальні права ТО щодо предмета позову поширюються саме на її позов, а не первісний позов, яким була розпочата справа. Але було б помилкова вважати, що процесуальне становище ТО тотожне становищу позивача. ТО перебуває в специфічних стосунках з сторонами, які не властиві для позивача та відповідача. Так, наприклад відповідачами по позову ТО можуть виступити як позивач, так і відповідач. Крім того, в третьої особи є специфічне процесуальне право, яке відсутнє в позивача – за її клопотанням після вступу в справу суд може почати розгляд справи з самого початку (ч.2 ст.34 ЦПК).

ТО, яка заявляє самостійні вимоги вступає в справу за власною ініціативою. Згідно статті 130 ЦПК суддя при підготовці справи до розгляду може вирішити питання про участь в справі третіх осіб (ч.6 п.2). Він може повідомити ТО про наявність у провадженні суду справи, у вирішенні якої зацікавлена ТО. При вступі до справи ТО, яка заявляє самостійні вимоги суд повинен вирішити два позови: первісний позивача та позов ТО. Відповідно до цього й повинно бути сформульоване судове рішення.