До суб’єктів цивільних процесуальних відносин (ЦППв) входять суд, особи, які беруть участь в справі та інші учасники процесу (особи, які сприяють здійсненню правосуддя).
Головним та обов’язковим суб’єктом ЦППв є суд, оскільки він своїм владним актом вирішує спір про право цивільне. Суд, як учасник правовідносин є родовим поняттям, так як від імені суду може виступати суддя одноособово або колегіальний склад суду, представлений професійним суддею та двома народними засідателями (ч.1-2 ст.18 ЦПК). Згідно процесуального законодавства суддя одноособово може розглядати певну категорію цивільних справ, при колегіальному розгляді справи здійснювати ряд процесуальних дій, таких як прийняття позовної заяви, проведення підготовки справи до судового розгляду тощо. Не маючи процесуальних прав та не стаючи суб’єктом правовідносин, суд не міг би виконувати свої функції – захист порушених чи оспорюваних цивільних прав та законних інтересів. Отже, процесуальні права суду пов’язані з його компетенцією та виконуваними функціями, що перетворює їх в обов’язки перед суспільством та державою.
Інші дві категорії суб’єктів – особи, які беруть участь в справі та інші учасники процесу (особи, які сприяють розгляду справи) поділяють за ознакою юридичної зацікавленості. До першої групи відносять сторін, третіх осіб, їх представників, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, прокурор, органи державної влади та місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які за законом здійснюють захист прав та свобод інших осіб (органи та особи). Дана група суб’єктів має юридичну зацікавленість у вирішенні справи оскільки вони мають відношення до матеріального спору. Саме тому, вони в своїх судженнях та діях можуть висловлювати своє ставлення до розглядуваної справи. Сторони перебувають у спірних матеріальних відносинах, які необхідно розглянути. Юридична зацікавленість третіх осіб тотожна або близька інтересу сторін, оскільки в них може бути протилежний сторонам інтерес по предмету спору або вони контактували зі стороною в до процесуальних відносинах (напр., пред’явлення регресного позову). Уповноважений верховної Ради з прав людини, прокурор, державної влади та місцевого самоврядування мають також зацікавленість у вирішенні справи, але вона носить не особистий, а посадовий характер. Їхній державний чи громадський інтерес до справи визначається виконуваними ними функціями. Наприклад, у справах пов’язаних з усиновленням дітей обов’язково беруть участь органи опіки та піклування, які покликані захищати інтереси дітей та сприяти виясненню дійсних обставин справи. Стаття 98 ЦПК відносить до осіб, які беруть участь у справі також процесуального представника, який повинен захищати права та інтереси осіб, яких він представляє в ЦП.
Друга категорія осіб, що бере участь у справі це особи, які не зацікавлені в її вирішенні, але обійтися без них при розгляді та вирішенні справи не можливо (вони сприяють цьому). До них відносять секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, яка надає правову допомогу (ст.47 ЦПК).
Існують різноманітні погляди з приводу того, що є об’єктом ЦППв, який виступає їх структурним елементом. Необхідно робити різницю між об’єктом права та об’єктом правовідносин. Об’єкт права – це суспільні відносини які регламентуються системою норм. Об’єкт правовідносин – це матеріальні та нематеріальні речі, які теоретики права називають благом. Під об’єктом ЦППв розуміють то діяльність учасників, то матеріально-правові відносини, то спір про право, то вияснення фактів, які є підставою позову чи заперечення на нього, то наслідки процесуальних дій чи конкретна справа. Існує навіть думка, що ЦППв не мають свого об’єкта. Найбільш вірогідною вважається точка зору, згідно якої об’єктом ЦППв є спір про право. Справа порушується саме в зв’язку з цим. ЇЇ підготовка та розгляд також пов’язаний з вирішенням цього спору. Але такий об’єкт характерний тільки для правовідносин в позовному та наказному провадженні. А в справах окремого провадження – вимога заявника про встановлення юридичного факту.
