Приготування розчинів живильних солей і емульсій піної асників

Рідкі допоміжні матеріали транспортують і зберігають у металевих резервуа­рах або скляних бутелях, кристалічні речовини - у дерев'яних бочках, фанерних або металевих барабанах, поліетиленових та крафт-мішках.

Як живильні речовини, що містять азот і фосфор, у виробництві спирту з ме­ляси та кормових дріжджів використовують карбамід разом з ортофосфорною кис­лотою чи з діамопійфосфатом. Карбамід і діамонійфосфат розчиняють у 5...6 -кратній кількості теплої води у збірнику. До приготовленого розчину карбаміду з мірника додають ортофосфорну кислоту.

Розчини живильних солей готують на добову потребу спиртового цеху і цеху кормових дріжджів. Із збірника для приготування солей розчин подають насосом у мірники, розташовані у спиртовому цеху і цеху кормових дріжджів, з яких він са­мопливом надходить на збагачення меляси чи мелясної барди.

Вода, яку використовують для приготування розчинів живильних солей, пови­нна бути біологічно чистою. Тому при використанні води з відкритих водоймищ її необхідно знезаражувати.

Соляну і сірчану кислоти один раз у зміну насосом подають без розведення з резервуарів для зберігання у мірники.

Олеїнову кислоту чи соапсток змішують з 8... 10 - кратною кількістю води чи кон­денсату від випарної установки й у підігрітому стані емульгують у збірнику-емульсорі.

При приготуванні емульсії олеїнової кислоти емульсор наповнюють на І/З теплою водою (60° С), додають 5... 10 % за об'ємом олеїнової кислоти і перемішу­ють суміш протягом 1,5...2,0 год.

Кожну партію соапстоку аналізують на вміст жиру. Для одержання стійкої ему­льсії у лабораторії експериментальне підбирають потрібну кількість їдкого натрію, який додається.

Для приготування емульсії соапсток і гарячу воду змішують у емульсорі у спів­відношенні, яке забезпечує 8...10 %-ну концентрацію жиру. Суміш кип'ятять 1,5...2,0 год з перемішуванням, додають розчин їдкого натрію до рН 7,0...8,0 (2...4 кг на 100 л соапстоку) і крізь сІтчатий фільтр насосом у мірник-дозатор, звідки використовують для піногасіння у різних апаратах.

При карбонатному омиленні витрачається до маси жиру 6,1 % кальцинованої соди і 1,5 % їдкого натрію. В емульсор заливають воду, додають необхідну кіль­кість кальцинованої соди і вміст підігрівають парою до кипіння. Потім при перемі­шуванні вводять послідовно соапсток і їдкий натрій. Перемішують при температу­рі 90...95° С протягом 40 хвилин.

Контрольні питання і завдання

1. Особливості підготовки зерна.

2. Антисептування і збагачення меляси мінеральним живленням.

РОЗДІЛ 4

ОДЕРЖАННЯ СОЛОДУ ТА МІКРОБНИХ ФЕРМЕНТНИХ ПРЕПАРАТІВ

ОЦУКРУЮЧІ МАТЕРІАЛИ

У виробництві спирту із крохмалевмісної сировини (зерна злакових та ін.) використовують оцукруючі матеріали, які містять, як правило, комплекс ферментів для гідролізу полімерів: крохмалю, білків, пектинових речовин, пентозанів, целю­лози та ін. Як оцукруючі матеріали використовують солод, ферментні препарати мікробного походження або їх суміш.

Вуглеводовмісні полімери (крохмаль, целюлоза) використовуються як джере­ла вуглецю для мікробіологічного утворення етанолу і утворення біомаси дріж­джів. Але вони можуть бути використані мікроорганізмами тільки після гідролізу їх до моно- і дицукридів. Кислотний гідроліз їх у виробництві спирту для харчових цілей неприйнятний, бо в результаті його утворюються небажані речовини, які пе­реходять у "гідролізний спирт" і негативно впливають на організм людини. Крім того, кислотний гідроліз полімерів дорогий. Тому етиловий ректифікований спирт для харчових цілей одержують тільки з використанням ферментного гідролізу по­лімерів сировини.

Азотисті речовини потрібні для життєдіяльності дріжджів, тому необхідний ферментативний гідроліз білків до амінокислот, які є джерелом не тільки азоту для дріжджів, а і вуглецю, При їх наявності у суслі на утворення біомаси дріжджів витрачається менше цукрів, а значить, і збільшується вихід спирту.

Гідроліз пектинових речовин не має важливого значення у виробництві спир­ту, бо продукти їх гідролізу не використовуються дріжджами. Але на стадії приго­тування замісу їх гідроліз бажаний в зв'язку з тим, що сприяє зменшенню в'язкості середовища.

Целюлоза сировини під дією цслюлолітичних ферментів частково гідролізу­ється до глюкози, що сприяє збільшенню виходу спирту і зменшенню в'язкості на­півпродуктів спиртового виробництва.

Таким чином, у спиртовому виробництві із крохмалевмісної сировини потріб­ні гідролітичні ферменти, які каталізують гідроліз крохмалю, целюлози, азотистих і пектинових речовин.

Здатність солоду оцукрювати крохмаль відома з дуже давніх часів і використо­вується у виробництві спирту з часу його виникнення. Так, ще в 1814 р. на засіданні Петербурзької Академії наук академік К.С. Кірхгоф зробив доповідь на тему "Про одержання цукру під час осолоджування злаків і обварювання муки окропом."

Виробництво і використання солоду має ряд суттєвих недоліків: для його ви­робництва необхідне зерно злакових високої якості (ячменю, проса, вівса) в знач­них кількостях - до 14% по масі крохмалю, частина крохмалю солоду у виробниц-

тві спирту не оцукрюється і складає втрати, солод не має необхідного для спирто­вого виробництва комплексу гідролітичних ферментів, його виробництво дуже трудомісткий процес і тривалість зберігання сирого солоду обмежена, а сухий со­лод в нашій країні не використовують у виробництві спирту.

Ферментні препарати в порівнянні із солодом мають ряд переваг, які зумовлю­ють їх широке використання: для їх виробництва застосовують більш дешеву сиро­вину (зерно кукурудзи, пшениці, відходи спиртового, цукрового і мукомельного виробництв); вони мають більш широкий комплекс гідролітичних ферментів, у тому числі целюлолітичних і протеолітичних, повніше гідролізується крохмаль, що до­зволяє збільшити вихід спирту на 1-2%; у більшості випадків вони стерильні, що сприяє створенню умов для мікробіологічної чистоти спиртового бродіння; конце­нтровані ферментні препарати (сиропоподібні або у вигляді сухого порошку) ма­ють високу питому активність і зберігаються тривалий період часу; використання комплексу ферментів мікробного походження в підвищених концентраціях до суб­страту дозволить значно прискорити процеси оцукрювання сировини і зброджу­вання сусла. Ферменти мікроорганізмів більш стійкі до фізико-хімічних умов сере­довища. Це дозволяє використовувати їх при високих температурах (до 105° С) під час ферментативно-теплової обробки замісів сировини і значно зменшити витрати теплової енергії та втрати зброджуваних речовин у процесі розварювання, а також проводити зброджування при порівняно низьких рН бражки, що забезпечує мікро­біологічну чистоту бродіння. Використання ферментних препаратів дозволяє виго­товляти сусло з високим вмістом сухих речовин (до 20-21%) і накопичувати у до­зрілій бражці до Иоб.% спирту, що сприяє збільшенню потужності відповідного обладнання і зменшенню питомих енергозатрат.

Ферментні препарати виробляють у спеціалізованих цехах на деяких спирто­вих заводах (Вузлівський, Артемівський) і на заводах ферментних препаратів (Ла-дижинський), а також отримують від іноземних фірм (Novo Norgisk та ін.). Тому необхідні знання з їх виробництва, будови і механізму дії.

ХАРАКТЕРИСТИКА ФЕРМЕНТІВ