Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Фонологія. Поняття фонеми. Інваріант /основний вияв/ і варіанти фонем: позиційні, комбінаторні, факультативні. Фонетична і фонематична транскрипції




Фонологія - розділ мовознавства, який вивчає структуру звукового складу мови (мовленнєві одиниці та засоби) і їхнє функціонування в мовній системі. Фонологія, зокрема, виокремлює в структурі мови одиниці двох рівнів - сегментного і надсегментного. Відповідно виділяється сегментна фонологія і надсегментна фонологія. Сегмента фонологія займається одиницями мовленнєвого потоку. До них належать: фонема, силабема (склад), такт (фонетичне слово), синтагмема (синтагма) і фразема (фраза). Надсегментна фонологія (просодика, просодеміка) займається вивченням тих одиниць і засобів мовлення, які накладаютьсяна лінійне (сегментне) мовлення і які в цілому формують явище, що дістало назву інтонація. Сюди належить тонема (тон), акцентема (наголос), ритм, темп, пауза. На відміну від фонології, фонетика вивчає артикуляційний, акустичний і перцептивний аспекти мови. Фонема - це найменша (неподільна) структурно-семантична звукова одиниця, що здатна виконувати деякі функції у мовленні. Зокрема фонема творить, розділяє і розпізнає морфеми, слова, їхні форми в мовному потоці. Зазвичай виділяють:• конститутивну: фонеми є тим матеріалом, з допомогою яких творяться одиниці вищих рівнів;

ідентифікаційну: із суспільного потоку мовлення людина розпізнає окремі звуки, а завдяки цьому й окремі слова;• дистинктивну: фонеми розрізняють як зміст слова, так і його форму.Фонема як певний знак, модель матеріалізується в мовленні у вигляді звуків, серед яких вирізняють головний вияв фонеми (інваріант) та її варіанти (алофони).Виявлення фонеми в її самостійних ознаках, тобто незалежно від місця в слові, впливу сусідніх звуків, наголошеності й ненаголошеності, індивідуальних фізіологічних особливостей людини називається головним виявом фонеми - інваріантом. Напр.:

сосна /с о с н а / [сосна]

/с/- [c] інваріант

/о/-[о] - інваріант

/с/ - [с] - інваріант

/н/ - [н] - інваріант

/а/ - [а] - інваріант.

Варіанти фонеми - це той відтінок у звука, якого він набуває в слабкій позиції, тобто такій, що не сприяє виявленню головного звукового значення фонеми.

Варіанти фонем є трьох типів:

Позиційним варіантом фонеми є звук, що вимовляється в чітко означеній слабкій позиції: мене [м е н е] /м е н е/: /е/ - [е] - позиційний варіант. Факультативним варіантом фонеми називається її не обов'язковий але можливий у літературній мові звуковий вияв. В сучасній українські літературній мові виділяють 38 фоном: 32 приголосні та 6 голосних.

Комбінаторні варіанти фонем з'являються у різноманітних сполученнях приголосних, що виникають при словотворенні чи зумовлюються іншими фонетичними причинами:

вічно /в і ч н о //а/- [в’] - комбінаторний варіант

[в’ічно]

просьба /просба/ /о/ - [о] - комбінаторний варіант

[прозба] /с/- [з] -комбінаторний варіант

Транскрипція - спосіб запису усного мовлення з метою найточнішої передачі вимови. Основні принципи транскрипції - обов'язкова однозначна відповідність знака і звука: 1) кожен звук повинен мати окремий знак; 2) знаки повинні бути однозначними. Вимоги до фонетичної транскрипції: словесний наголос - скісна риска над наголошеним голосним. Якщо а о у стоять перед або після м'яких приголосних, то вони зазнають акомодації.(пристосування суміжних приголосних і голосних звуків один до одного). Це позначають крапкою біля голосного з боку м'якою приголосного.

В – [y] та j – [i]

- на початку слова перед приголосним: вчи [у ч и]; йти [і т и]

- після голосного перед приголосним: вовк [в о у к]; миймо [м и і м о]

- в кінці слова: cтав [с тау]; лий [л и і]

Щ - [шч]

Ї – [ji]

Якщо е ненаголошений стоїть перед складом з наголошеним і и у, то в транскрипції записується як [и]. В інших випадках ненаголошений е -[е]. Ненаголошений е на початку слова залишаємо без змін. Якщо ненаголошений и стоїть перед складом з наголошеними е а, то в транскрипції записується як [е]. В інших випадках ненаголошений и – [и]. Ненаголошений и в інфінітивному суфіксі ти запишається без змін.

Якщо ненаголошений о стоїть перед складом з наголошеними у і (в основі), то записуємо в транскрипції як [о].

Я – [ja], ю – [jy], є – [je].

- на початку слова [j а б л у к о]

- після апострофа [м j а т а]

- після голосного перед приголосним [в о j а к]

Я - [а]; ю- [у]; є - [е] - після приголосного: лялька [л а л к а]

Д т н л перед наступними м'якими (крім р) завжди м'які. Інші приголосні пом'якшуються факультативно. Пом'якшені приголосні перед і (перед ю, я, є, коли вони позначають м'якість попереднього приголосного): б' п' в' м' ф' ґ' к' х' ж' ч' ш' дж' г' б' і к.

Інші приголосні в такій позиції можуть бути м'якими або твердими.

ться - [ц:а], тч - [ч:], тц – [ц:]

Свистячі перед шиплячими змінюються на парні шиплячі і навпаки:

з-ж, ц-ч, с-ш, дз-дж

Дзвінкі приголосні перед глухими не оглушуються за винятком слів: легко, вогко, кігті, нігті, дьогтю і від них похідних. Глухі приголосні перед дзвінкими одзвінчуються.

Наводимо приклад фонетичної транскрипції:

Заболю, затужу, заридаю, в собі закурличу,

а про очі людські засміюсь, надломивши печаль.

Подивлюсь крадькома на твоє праслов'янське обличчя,

І зоря покладе на мовчання моє печать.

[з а б о л у/з а т у ж у/з а р е д а j у/у с о б' і з а к у р л и ч у/а п р о о ч' і л у дз с к і з а с м' і j у с /н а д л о м и у ш и п с ч а л // п о д и у л у с к р а д к о м а н а т в о j е п р а с л о у j а н с к е о б л и ч": а / і з о р а п о к л а д е н а м о у ч а н: а м о j е п е ч а т //].

Фонологічна (або фонематична) транскрипція записує фонеми Для цієї транскрипції української мови пристосовують українську абетку; але без літер ї. є, я, ю, щ; замість в може вживатися у. Ідеально кожна фонема мала б передаватися однією літерою; тому м'які ть, дь також пишуть як т', д'.... а дз, дж позначають спеціальними лігатурами. Також широко вживається транскрипція латинськими літерами (за порядком колонок згаданих табл.).





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-03-27; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 6465 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

В моем словаре нет слова «невозможно». © Наполеон Бонапарт
==> читать все изречения...

2217 - | 2180 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.012 с.