Етапи соціального проектування

Умовно у навчальній літературі виділяють такі етапні цілі соціального проектування:

1) визначення проектної проблеми;

2) проведення проектних досліджень;

3) розробка проектної програми;

4) формування проектного цілого;

5) реалізація проектного зразка.

Безпосередньо етапи проектування, що служать структуруванню проектної діяльності, можуть бути представлені схемою (5.1).

1-й етап. Формулювання проблеми - визначення проблемної ситуації, що вимагає цілеспрямованих дій для її перетворення.

2-й етап. Соціальне замовлення - усвідомлення необхідності вирішення деякої соціальної проблеми з допомогою моделю­вання можливих варіантів перетворення соціальної ситуації.

3-й етап. Паспортизація об'єкта - отримання точних даних про систему, процес чи явище, опис їх стану, функціонування і розвитку. Паспорт - це документ, в якому відображаються кількісні і якісні параметри системи, що впливають на функціонування та розвиток, здійснюється аналіз структури елементів.

Етапи створення паспорта соціальної структури: а) визна­чення характеристик і параметрів, що впливають на нормальне функціонування і розвиток системи, їх класифікація і диферен­ціація; б) розробка форм паспорта; в) заповнення форм паспор­та, отримання необхідних даних: робота з документами, анке­тування, інтерв'ювання.

4-й етап. Визначення мети. Мета діяльності - це ідеальне уявлення про результат, новий, змінений стан системи, що є підсумком всієї діяльності. Існують деякі стандартні принципи постановки і формулювання мети, серед яких можна назвати такі:

1. До успішного результату веде тільки ясна мета. Характеристика ясності передбачає такі компоненти:

¨ осмисленість мети, ясне розуміння відповідей на пи­тання: "Якої ситуації слід досягти?", "Чому дана ситуа­ція є пріоритетною?", "Що необхідно зробити для її ре­алізації?", "Що відбудеться, якщо дана ситуація не буде досягнута?";

¨ чіткість її формулювання, зрозуміле партнерам по ко­манді та можливим опонентам і противникам. Катего­ричність і однозначність висловлювань, прагнення об­минати образні висловлювання - найпростіші способи прояснення мети.

2. Мета має бути сконцентрована на найголовнішому.

3. Необхідність обговорення мети. Формулювання мети - це співробітництво і кооперація, що вимагає її обговорення.

5-й етап. Розробка основних завдань. Вони повинні бути достатньо конкретними, являючи собою етапи наближення до поставленої мети соціального проекту.

6-й етап. Вибір стратегії проектної діяльності - сформульо­вані завдання повинні бути реалізованими з допомогою конк­ретних засобів, заходів, послідовність і взаємозалежність яких

 

 

має бути визначена на етапі, що випереджує складання орган­ізаційної програми і робочого плану проектної діяльності.

7-й етап. Складання організаційної програми. Організаційна програма забезпечує цілеспрямовану і узгоджену діяльність соц­іальних проектувальників на всіх стратегічних етапах проекту­вання. Організаційна програма має таку типізовану структуру: 1) формулювання цілей і завдань проектної діяльності безпосеред­ньо для проектувальника; 2) визначення змісту ролей і розподіл останніх залежно від здібностей діячів; 3) каталогізація об'єктів проектування; 4) чіткий виклад дій для досягнення поставленої цілі; 5) перелік засобів і очікуваних результатів.

8-й етап. Прогнозування. Це передбачення тенденцій і пер­спектив можливого розвитку соціальних систем, об'єктів, сус­пільних явищ, процесів.

В основі прогнозування лежать три взаємопов'язані джерела інформації про майбутнє: а) екстраполяція в майбутнє тенденцій, закономірностей розвитку, які добре відомі в минулому і тепер­ішньому; б) моделювання об'єктів дослідження, представлення їх у спрощеному вигляді, зручному для отримання висновків прогнозного характеру; в) прогнозна експертна оцінка.

9-й етап. Моделювання. На основі численних варіантів ве­рифікації і коригування прогнозів проводиться моделювання майбутніх станів систем і процесів. Нині моделювання - один із найбільш поширених прийомів пізнання і обов'язкова час­тина будь-якого дослідження. Модель - це така мислено пред­ставлена чи матеріально реалізована система, яка, відображаю­чи і відтворюючи об'єкт дослідження, здатна його заміщувати так, що її вивчення дає нову інформацію про цей об'єкт.

10-й етап. Конструкт. Це вибір із багатьох моделей найбільш ефективної, що забезпечує найменші затрати при досягненні запланованого результату.

11-й етап. Проект системи. На цьому етапі ідеальна модель відображається в сукупності знаків, визначаються особливості системи, що проектується, уточнюються зв'язки, що існують у ній.

3. Поняття стратегії взяте із військового лексикону, де воно означає планування і проведення в життя генеральної лінії. У

 

загальному смислі це поняття використовується для означен­ня широких довготривалих заходів і підходів.

Основні аспекти стратегії як способу оптимізації діяльності:

1. Вміння моделювати ситуацію. Аналіз її зв'язку з іншими ситуаціями, прогноз її розвитку.

2. Здатність виявити необхідність змін.

3. Здатність використовувати в ході змін найбільш надійні методи, вибирати оптимальні шляхи і рішення, опирати­ся на коректні оцінки й раціонально надавати перевагу кращим із можливих альтернатив.

4. Здатність втілювати стратегію в практику, в конкретну дію, в контекст взаємодії, в систему дій, що спрямовані до пев­ної мети.

Види проектних стратегій.

Лінійні стратегії. Застосовуються як способи взаємопов'я­заних послідовних дій, в яких кожна із них залежить від резуль­тату попередньої, але не залежить від результатів наступних.

Розгалужені стратегії. Дозволяють здійснювати багатоварі­антну і альтернативну діяльність, включаючи поетапне співставлення варіантів проектів, які можуть розвиватися не­залежно один від одного, що дає можливість взаємодоповнювати проектні моделі.

Циклічні стратегії. Дають змогу повертатися, безпосередньо в процесі проектної діяльності, до одного з попередніх етапів конструювання.

Технологічні стратегії, що застосовуються в процесі соціаль­ного проектування, змінюються залежно від конкретної проек­тної ситуації. Так, наприклад, у випадку деякої невизначеності проблемного поля проектного впливу можливий вибір стратегії випадкового пошуку, що характеризується відсутністю будь-якого однозначного і чітко визначеного плану розробки про­ектних рішень.

Соціальний проект повинен відповідати таким основним принципам: однозначності, необхідності, повноті, несуперечливості, оптимальності.

 

4. У практиці соціального проектування найчастіше вико­ристовуються такі методи: метод матриці ідей, метод врощування в роль, метод аналогії, метод асоціації, метод мозкового штур­му, метод синектики та ін.

Метод матриці ідей. На основі декількох незалежних змінних розробляються різні варіанти рішень. Як правило, розроблення соціального проекту залежить від складності і першочерговості по­ставлених завдань, від термінів, у рамках яких вимагається реалізу­вати замисел, а також від трудових, фінансових, матеріальних ре­сурсів. Прораховуючи варіанти із цих змінних, можна визначити найбільш ефективний шлях реалізації проекту в заданих умовах.

Методика врощування в роль допомагає отримати більш точ­не уявлення про те, що потрібно зробити в процесі проектуван­ня. Це не просто погляд в проектне майбутнє, а прагнення глибше зрозуміти, як буде реалізований проект.

Метод аналогії. Є загальнонауковим і логічним методом, з допомогою якого на основі подібності, схожості предметів за певними властивостями, ознаками чи відношеннями форму­люється припущення (прогноз) про наявність вказаних влас­тивостей, ознак чи відношень у явища, яке виступає об'єктом проектування. Висновки по аналогії є більш достовірними, якщо беруться до уваги такі обставини:

¨ чим більше відомо про загальні ознаки у порівнюваних предметах, тим вищий ступінь висновків по аналогії;

¨ чим істотніші знайдені загальні ознаки у порівнюваних предметах, тим вищий ступінь подібності;

¨ чим глибше пізнаний взаємний закономірний зв'язок по­рівнюваних предметів, тим вищий ступінь вірогідності висновків.

Методика мозкової атаки (брейнстормінг) - пов'язана з ге­нерацією ідей, з їх рівноправною конкуренцією, з можливістю співставлення. Вона здійснюється через комунікативну взаємо­дію, що полягає в обговоренні різноманітних проектів, експер­тизі фактів, полеміці думок. Процедура складається із трьох фаз:

1. Вступна фаза. Повідомлення правил діяльності, визна­чення проблеми, що вимагає вирішення. Час, що пропонуєть-

 

 

ся, - 15.хвилин. Обов'язкова умова - підготовлений ведучий, який лаконічно і дохідливо пояснює умови.

2. Основна фаза. Вільне висловлювання ідей. Час, що про­понується - 1 година. Обов'язкові умови - активна позиція ведучого, який, не тиснучи на учасників, стимулює їхню ак­тивність; присутність спостерігача, котрий фіксує всі ідеї і вис­ловлювання учасників.

3. Заключна фаза. Підведення підсумків. Зібрані ідеї переда­ються спеціалістам, котрі займаються даною проблемою, для відбору найбільш цінних із цих ідей. Варіантом завершення брейнстормінгу може стати формування експертної групи, яка підго­тує огляд висловлених ідей і сформулює остаточне рішення.

Методика синектики.

Синектика - своєрідна модель групової творчої діяльності, що передбачає 7 основних кроків:

1. Першопочаткова постановка проблеми.

2. Аналіз проблеми і повідомлення необхідної попередньої інформації компетентною особою.

3. З'ясування можливостей вирішення проблеми. Члени гру­пи пропонують найрізноманітніші шляхи вирішення проблеми. Експерт при цьому детально коментує їх пропозиції, пояснюю­чи, чому вони не підходять, хоча випадкове вирішення пробле­ми шляхом вдалих здогадок можливе уже на цьому етапі.

4. Переформулювання проблеми. Кожний член групи пра­цює самостійно, виходячи із власного її розуміння.

5. Спільний вибір одного із варіантів переформульованої про­блеми (першопочаткове формулювання тимчасово відкидається).

6. Висування образних аналогій. Ведучий підштовхує гру­пу до пошуку яскравих, образних, метафоричних аналогій сто­совно закладених в проблемній ситуації явищ. Цей етап - клю­човий для синектики. Використовуються особистісні, символічні і фантастичні аналогії ("Уяви, щоб ти відчував, якби був сам печінкою, враженою алкоголем?").

7. Підгонка визначених групою підходів до вирішення проблеми чи готових рішень до вимог, що закладені в поста­новці проблеми.

 

 

Оволодіння соціальними працівниками, особливо тими з них, хто займається проблемами управління, основами техно­логії проектування, активне застосування технологій проекту­вання в практиці допоможе підвищити результативність і ефек­тивність соціальної роботи на різних рівнях та на різних напрямках.

 

Питання для самоконтролю

1. Дайте декілька визначень поняття "проектування".

2. Які принципи мають бути враховані при проектуванні?

3. Назвіть основні етапи проектування.

4. Які вимоги висуваються до мети проектування?

5. Назвіть види проектних стратегій.

6. Охарактеризуйте методи соціального проектування.

 

Практичні завдання

1. Проаналізуйте технологію проектування.

Проект "Центр інформації та реабілітації"

(Автор - Н.Гончарова)

Термін реалізації - 2005-2006 pp.

Виконавець - Білоцерківський інститут економіки та уп­равління Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна".

Актуальність проблеми. Досить довгий час у нашому суспільстві не приділялася належна увага проблемам людей з особливими потребами. Це стосується й освіти. Відповідно до Конституції України (ст. 53) та законів України: "Про освіту", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" держава забезпечує доступність та безоплатність освіти інвалідам у державних та приватних навчальних закладах на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям, відповідно до бажань і інтересів. Проте на даний момент освіта людей з інвалідністю все ще є досить актуальним і відкритим питанням, адже у сис-

 

 

темі освіти інвалідів є ряд суттєвих недоліків, наприклад, недо­статній рівень впровадження реабілітаційно-освітніх технологій.

Це знижує можливість людини з інвалідністю отримувати освіту, хоча держава гарантує здобуття освіти на рівні, що відпо­відає її здібностям і можливостям. Освіта має велике значення для кожної людини. Але для людей з обмеженими можливос­тями отримання освіти є життєво важливим питанням, адже саме в такий спосіб можливий розвиток особистості, її самоак-туалізація, підвищення соціального статусу особистості. Крім цього, важливим фактором є економічна доцільність освіти (зок­рема вищої) для інвалідів (зі збереженим інтелектом), оскільки витрати на їхню освіту повертаються у вигляді податків з працюючих кваліфікованих спеціалістів, а високий соціальний статус цих людей звільняє державу від необхідності виплати пенсій і допомог. Такий підхід використовується в країнах Західної Європи та Америки.

Створення належних умов для здобуття освіти людьми з обмеженими можливостями потребує розроблення інновацій­них освітніх технологій, однією з яких є організація діяльності Центрів інформації та реабілітації. Основна мета діяльності Центру - забезпечення інформаційних запитів людей з обме­женими можливостями, адже всі категорії інвалідів страждають від обмеженого доступу до інформації. Тому головним напрям­ком реалізації даного проекту є забезпечення особам з інвалідністю можливості доступу до інформації, що сприятиме їхньо­му професійному навчанню і соціальній адаптації. Досить суттєвим є те, що оволодіння інформацією здійснюється осо­бою з інвалідністю самостійно, без сторонньої допомоги. Існу­вання інформаційного Центру якнайповніше забезпечить право людині з обмеженими можливостями безпосередньо працювати з навчальною та науковою літературою.

У ході підготовки даного проекту були зроблені перші кроки щодо створення озвучених книжок та електронних версій навчальної літератури. При цьому використовувався досвід діяльності Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського.

 

 

У ході реалізації проекту планується здійснити ряд заходів, спря­мованих на створення літератури в спеціальному форматі, якою б мали змогу користуватися люди з порушеннями зору, у тому числі і незрячі особи, люди з вадами опорно-рухового апарату.

Важливим моментом реалізації проекту є проведення пре­зентації роботи Центру інформації та реабілітації з метою оз­найомлення громадськості міста з роботою Центру та розпов­сюдження досвіду роботи.

Мета: забезпечити можливість доступу до інформації студентів з особливими потребами шляхом створення інформаційного цен­тру, сприяти їхній соціальній адаптації та реабілітації.

Завдання:

¨ розширити можливості здобуття інформації для людей з інвалідністю через забезпечення доступу до світової гло­бальної мережі Internet та через користування літерату­рою в спеціальному форматі (озвучені книги і книги в електронному форматі);

¨ забезпечити рівний доступ до користування бібліотекою для читачів з різноманітними читацькими інтересами й рівнями;

¨ допомогти студентам з особливими потребами в пошуці спеціалізованої літератури;

¨ підвищувати значення інформації для людей з особливи­ми потребами в усіх сферах життя, що сприятиме їхній соціальній адаптації та реабілітації.

Етапи реалізації проекту

І. Підготовчий (січень-травень 2005 p.).

1. Закупівля необхідного обладнання (планшетний сканер, магнітофон, спеціальна озвучена програма, інформаційні носії).

2. Обладнання приміщення для роботи.

3. Відбір та підготовка кадрів для роботи в Центрі.

4. Визначення переліку необхідної навчальної та довідкової літератури, що має стати основою інформаційного фонду Центру.

5. Розробка методики роботи зі студентами на базі Центру.

II. Реалізаційний (червень-грудень 2005 p.).

1. Створення електронних версій навчальної та довідкової літератури.

 

2. Створення "озвучених" книг.

3. Систематизація та розміщення електронних книжок на сайті Білоцерківського інституту економіки та управління Уні­верситету "Україна".

4. Організація роботи студентів на базі Центру.

III. Оцінювальний (січень-липень 2006 p.).

1. Розробка критеріїв роботи Центру.

2. Здійснення моніторингу роботи Центру.

IV. Інформаційний (серпень-грудень 2006 p.).

1. Проведення семінару на базі філії з метою розповсюджен­ня аналогічної системи роботи та набутого досвіду.

2. Організація відкритого доступу всіх бажаючих для ознай­омлення з роботою Центру.

3. Інформування осіб з інвалідністю про існування Центру, мету його роботи та місцезнаходження.

Ресурсна база

Людські ресурси. До виконання поставлених завдань будуть залучені працівники та студенти Білоцерківського інституту економіки та управління, фахівці Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих ім. М. Островського.

Матеріальні ресурси. Білоцерківський інститут економіки та управління забезпечує придбання частини обладнання, робо­ту волонтерів, оренду приміщення, оплату комунальних послуг, витрати на Інтернет, канцелярські товари. Інші необхідні мате­ріальні засоби, оплату праці працівників центру передбачено придбати за грантові кошти.