ТЕМА 14. Притягнення особи як обвинуваченого

Завдання до самостійної роботи

Час – 10 годин.

Опорні поняття: обвинувачення, обвинувачений, кримінальне переслідування, захист.

 

За цією темою не передбачено лекційних занять. Тому, слухачі повинні самостійно вивчити такі теоретичні питання та підготуватися до практичного заняття:

Теоретичні питання

1.Сутність і значення притягнення особи як обвинуваченого.

2. Підстави та умови притягнення особи як обвинуваченого.

3. Процесуальний порядок (процедура) притягнення особи як обвинуваченого.

4. Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві.

 

Методичні рекомендації

Готуючись до першого навчального питання, слухачі повинні усвідомити, що притягнення особи як обвинуваченого і притягнення особи до кримі­нальної відповідальності — тісно пов'язані, але не тотожні поняття. У зв'язку з цим притягнення особи як обвинуваченого — це кримі­нально-процесуальне поняття, це лише наявність претензій держави на реалізацію свого права щодо публічного визнання особи винною. Притягнення особи як обвинуваченого означає попереднє визначення змісту кримінально-правового спору між державою та обви­нуваченим, однак не передбачає визнання останнього винним, зло­чинцем. Акт притягнення особи як обвинуваченого може мати міс­це лише в стадії досудового слідства.

Обвинувачення — це вимога спочатку органів досудового слідства, а потім — прокурора (в справах приватного обвинувачення — ви­мога потерпілого) щодо судового визнання належного державі права публічно оголосити притягуваного до суду злочинцем і обґрунтовано, відповідно до закону, справедливо його покарати.

Термін "притягнення особи як обвинуваченого" має в теорії кримінального процесу кілька значень:

1) процесуальний акт (дія);

2) етап стадії досудового слідства;

3) кримінально-процесуальна процедура (певна послідовність дій слідчого);

4) форма первинної процесуально-обвинувальної діяльності дер­жави щодо конкретної особи.

Притягнення слідчим особи як обвинуваченого в сучасному україн­ському кримінальному процесі слід розуміти як первинну форму процесуально-обвинувальної (процесуальної) діяльності щодо кон­кретної особи або як здійснення первинного (слідчого) обвинува­чення, що полягає у винесенні слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого, пред'явленні їй обвинувачення з роз'яс­ненням прав і допиті обвинуваченого.

Головні положення притягнення особи як обвинуваченого:

1. На етапі притягнення як обвинуваченого вперше формується первинне офіційне (публічне) обвинувачення. Надалі сформульо­вана на цьому етапі процесу обвинувальна теза може змінюватися, удосконалюватися ("шліфуватися"), однак і в первинному вигляді вона відіграє суттєву роль для всього подальшого процесу досліджен­ня обставин справи в стадії досудового слідства.

2. Акт притягнення як обвинуваченого свідчить про виникнення кримінально-процесуальних правовідносин між обвинуваченим і орга­нами обвинувальної влади.

3. Він визначає загальний напрям подальшого розслідування (перевір­ка пояснень обвинуваченого; деталізація обвинувачення; вста­новлення обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання; встановлення розміру завданої злочином шкоди тощо).

4. Є основою для складання слідчим обвинувального висновку (зміст описової частини повністю відтворюється в обвинувальному виснов­ку). Більше того, обвинувачення, сформульоване в постанові про притягнення як обвинуваченого, зберігає своє значення до прийнят­тя остаточного рішення в справі (якщо його не змінить прокурор у суді).

Для відповіді на друге питання слід знати, що у ст. 131 КПК підстави до притягнення як обвинуваченого сфор­мульовано таким чином: "Коли є досить доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, слідчий виносить мотивовану поста­нову про притягнення цієї особи як обвинуваченого".

Поняття підстав до притягнення особи як обвинуваченого, як випливає зі змісту цієї норми, містять дві взаємопов'язані категорії:

1) матеріально-правові (злочин, винність);

2) процесуально-правові (доведеність вчинення злочину, межі доказування).

Отже, підставами для притягнення особи як обвинуваченого є на­явність достатньої сукупності доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою.

Щоб притягнення обвинуваченого було обґрунтованим, у будь-якому разі має бути доказано:

1)склад злочину (об'єкт, суб'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктив­на сторона). Якщо склад злочину не встановлено — справа підлягає закриттю за п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК;

2) вчинення цього діяння конкретною особою, яка за своїми характеристиками може бути суб'єктом злочину (фізична; осудна; та, що досягла віку кримінальної відповідальності);

3) характер і розмір завданої шкоди;

4) обставини, що впливають на ступінь і характер відповідаль­ності (покарання) обвинуваченого: зазначені в статтях 66, 67 КК; ознаки злочину, що кваліфікують (наприклад повторність).

Водночас законодавець не вимагає від слідчого обов'язкового встановлення всіх елементів предмета доказування. На момент прийняття рішення про притягнення особи як обвинуваченого має бути встановлено обов'язково ті елементи, що впливають на квалі­фікацію діяння.

Поряд з підставами, є й умови притягнення як обвинуваченого:

1) у справі немає обставин, що виключають у ній провадження (ч. 1 ст. 6 КПК);

2) у слідчого немає сумнівів щодо необхідності притягнення як обвинуваченого;

3) одержання фактичних даних із процесуальних джерел, з вико­ристанням процесуальних засобів.

Готуючись до третього навчального питання, необхідно звернути увагу, якщо у справі здобуто докази, що вказують на вчинення злочину конкретною особою, слідчий зобов'язаний пред'явити їй обвину­вачення. Відкладення прийняття такого рішення є порушенням прав особи, щодо якої здійснюється провадження. Чим раніше (за наявності до того підстав) особу буде притягнуто як обвинуваче­ного, тим скоріше вона дістане можливість реалізувати права із захисту від обвинувачення. На жаль, у слідчій практиці непоодино­кими є випадки, коли обвинувачення пред'являють безпосередньо перед закінченням досудового слідства, а іноді й одночасно з озна­йомленням особи з матеріалами слідства. Така ситуація стає мож­ливою через те, що законом не врегульовано, коли саме слідчий повинен пред'явити обвинувачення. Цьому сприяє й об'єктивна при­чина: слідчий оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке не піддається регламентації.

Встановивши підстави до притягнення особи як обвинуваченого, слідчий здійснює сукупність дій, які фіксуються у відповідних про­цесуальних документах.

 

Дії слідчого	Документ, в якому вони фіксуються
1. Прийняття рішення про притягнення особи як обвинуваченого	Постанова про при­тягнення як обвинува­ченого (ст. 132 КПК)
2. Пред'явлення обвинувачення. Має відбутися (правила): • не пізніше двох днів з моменту винесення постанови і будь-якому разі не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу; • з обов'язковою участю захисника, за ви­нятком випадків, коли обвинувачений відмовився від нього і таку відмову прийняв слідчий. Послідовність: 1) упевнитися в особі обвинуваченого; 2) оголосити йому постанову; 3) роз'яснити обвинуваченому суть обви­нувачення і всі його права; вручити копію постанови.	Протокол про від­мову від участі за­хисника з указанням мотивів відмови. Про прийняття відмови чи її відхилення слідчий складає постанову (ч. 2 ст. 46 КПК)   Протокол про пред'явлення обвинувачення, роз'яснення його суті і вручення копії постанови
3. Допит обвинуваченого. Здійснюється негайно після явки обвину­ваченого або приводу і в будь-кому разі не пізніше доби після пред'явлення обвинува­чення. Процесуальна характеристика допиту обвинуваченого: 1) провадиться без постанови слідчого; 2) провадиться без санкції прокурора і без рішення суду; 3) провадиться без понятих; 4) мета допиту: • з'ясувати ставлення обвинуваченого до пред'явленого обвинувачення; • одержати фактичні дані щодо юридич­но значущих обставин кримінальної справи; 5) підстава до провадження допиту: факт пред'явлення обвинувачення; 6) місце допиту: • місце провадження досудового слідства; • місце перебування обвинуваченого (в ра­зі необхідності); 7) правила допиту: • допит треба здійснити негайно після явки або приводу обвинуваченого і в будь-якому разі не пізніше доби після пред'яв­лення обвинувачення — ч. 1 ст. 143 КПК; • обвинувачених допитують окремо (за відсутності інших обвинувачених) — ч. 5 ст. 143 КПК; • обов'язковим є вжиття слідчим заходів до того, щоб обвинувачені в одній і тій самій справі не могли спілкуватися між собою — ч. 5 ст. 143 КПК; • слідчому заборонено ставити навідні запитання (запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї) — ч. 6 ст.143 КПК; 8) процесуальний порядок (процедура) до­питу: • на початку допиту слідчий запитує обвинуваченого, чи визнає він себе винним у пред'явленому обвинуваченні; • обвинувачений дає показання у вільній формі по суті пред'явленого обвинува­чення; • в разі необхідності слідчий ставить за­питання; • процесуальне оформлення факту, змісту і результатів допиту (складання протоколу; ознайомлення з ним обвинуваченого та інших осіб, якщо вони були присутні; внесення до протоколу доповнень, заува­жень). 9) учасники допиту: обов'язкові: слідчий, обвинувачений; необов'язкові: • прокурор; • захисник (за винятком випадків, коли його участь у справі є обов'язковою, — ч. 1 ст. 145 КПК); • перекладач; • спеціаліст; • особа, яка розуміє знаки глухих і німих; • педагог або лікар, батьки чи інші за­конні представники неповнолітнього, який не досяг віку 16 років або якщо його виз­нано розумово відсталим — ч.2 ст. 438 КПК); 10) способи фіксації: • основний: протокол допиту обвинува­ченого (ст.145 КПК); • додаткові: застосування фото-, кіно­зйомки; звуко-, відеозапису; складання планів, схем та інших матеріалів, які по­яснюють його зміст.	Протокол допиту обвинуваченого

 

Таким є загальний порядок притягнення особи як обвинува­ченого.

Є й особлива процедура здійснення цього акту, що пов'язана із особливим правовим статусом особи, щодо якої у справі зібрано достатні докази, які вказують на вчинення нею злочину:

• Президента України притягають як обвинуваченого згідно зі ст. 111 Конституції України за спеціальною процедурою ("процедура імпічменту");

• народного депутата України не може бути притягнуто як об­винуваченого без згоди Верховної Ради України (ч. З ст. 80 Консти­туції України; ч. 1 ст. 27 Закону України "Про статус народного депутата України");

• суддю не може бути притягнуто без згоди Верховної Ради України (ч. 2 ст. 13 Закону України "Про статус суддів"; ч. 2 ст. 28 Закону України від 16 жовтня 1996 р. "Про Конституційний Суд України").

Для відповіді на останнє запитання необхідно знати, що з міна обвинувачення — це зміна його на обвинувачення у вчи­ненні:

• більш тяжкого злочину, тобто кваліфікованого за законом, що передбачає більш суворе покарання. Наприклад, зміна обвину­вачення з ч. 1 ст. 122 КК "Умисне середньої тяжкості тілесне уш­кодження" на ч. 2 цієї ж статті;

• злочину, що істотно відрізняється за своїми фактичними об­ставинами (зміна формулювання обвинувачення – наприклад, формулюють обвинувачення у замаху на злочин замість підготовки до злочину; ставлення в вину іншого злочину — наприклад, за­мість ст. 186 КК "Грабіж" ст. 187 КК "Розбій");

• менш тяжкого злочину. Наприклад, замість ст. 187 КК — ст. 186 КК.

Доповнення обвинувачення — це одночасне ставлення у вину обвинуваченому первинного обвинувачення та у вчиненні іншого, самостійного злочину. Наприклад, одночасно із первинним обви­нуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 КК, ста­виться у вину ще й злочин, передбачений ст. 187 КК.

У зазначених вище випадках слідчий зобов'язаний виконати всю процедуру притягнення як обвинуваченого (ч. 1 ст. 141 КПК). Якщо ж частину пред'явленого обвинувачення не було під­тверджено, слідчий своєю постановою закриває кримінальну справу в цій частині, про що оголошує обвинуваченому.

 

Питання для самоконтролю

1. Що таке обвинувачення?

2. Що є підставою для притягнення особи як обвинуваче­ного?

3. Яким процесуальним документом вирішується питання про притягнення особи як обвинуваченого?

4. Який встановлено строк пред'явлення обвинувачення?

5. Яким є порядок виклику обвинуваченого до слідчого?

6. Які права має обвинувачений і в якому порядку вони роз'яснюються слідчим?

7. Яким є порядок пред'явлення обвинувачення?

8. У яких випадках участь захисника при пред'явленні об­винувачення незалежно від волі обвинуваченого має обо­в'язковий характер?

9. Якими є особливості пред'явлення обвинувачення не­повнолітнім та особам із фізичними вадами?

10.Які засоби процесуального примусу можуть бути засто­совані до обвинуваченого?

11.У яких випадках оголошується розшук обвинуваченого? Яким є порядок його оголошення?

12.Яким є порядок допиту обвинуваченого?

13.У чому полягає особливість першого допиту обвинуваче­ного?

14.Якими є реквізити протоколу допиту обвинуваченого?

15.У якому порядку здійснюється зміна і доповнення обви­нувачення?

16.У якому порядку реалізовується право обвинуваченого на власноручний запис своїх показів?

17.Які запобіжні заходи можуть застосовуватися до обви­нуваченого?

18.У яких випадках і порядку застосовується відсторонен­ня обвинуваченого від посади?

19.Як реалізовується право обвинуваченого на захист під час пред'явлення обвинувачення?

Якими є особливості процедури притягнення до кримі­нальної відповідальності (пред'явлення обвинувачення) народного депутата України та судді?

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. КПК України: глава 12.

2. Коваленко Є.Г. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник / 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 351-380.

3. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 340-369.

4. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. і переробл. – К.: Атіка, 2007. – С. 267-280.

5. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 5-е вид., доп. і перероб. – К.: А.С.К., 2007. – С. 491-507.

6. Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право: Учебное пособие: курс лекций. – Х.: Одиссей. – 2007. – С. 302-321.

7. Кримінальний процес України: Підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматов та ін.; За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – С. 251-263.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Альперт С. А. Обвинение в советском уголовном процессе. — Харьков, 1974.

2. Давыдов П. М. Обвинение в советском уголовном процессе. — Сверд­ловск, 1974.

3. Дубинский А. Я., Сербулов В. А. Привлечение в качестве обвиняемо­го. - К., 1989.

4. Корнева 3.И. Общественное обвинение и общественная защита в суде. — М., 1974.

5. Матієк С. Щодо визначення поняття "обвинувачення" // Вісник прокуратури. — 2002. — № 5.

6. Михайленко О. Публічне та приватне обвинувачення. Історія за­родження, співвідношення та розвиток // Прокуратура. Людина. Держава. — 2004. - № 3.

7. Михайленко О., Юрчишин В. Обвинувачення. Його види і значення в кримінальному судочинстві України // Вісник прокуратури. — 2003. — № 5.

8. Михеєнко М., Сейтназаров К. Про момент виникнення функції обвинувачення у кримінальному процесі // Право України. — 1995. — № 11.

9. Михеєнко М. М. Громадське обвинувачення і громадський захист у радянському кримінальному судочинстві. — К., 1983.

10. Мікулін В. Підстави для формулювання обвинувачення в світлі ви­мог Конституції України // Право України. — 1997. — № 12.

11. Параднее В. М. О понятии обвинения // Уголовно-процессуальные формы борьбы с правонарушениями. — Свердловск, 1983.

12. Петрова Н. Е. Частное и субсидиарное обвинение. — Самара, 1999.

13. Рогатюк І. Перекваліфікація злочинних дій у кримінальному процесі: проблема юридична чи статистична // Право України. — 2004. — № 12.

14. Рогатюк І. В. Зміна обвинувачення у досудовому слідстві та суді. Практичні аспекти // Підтримання державного обвинувачення у суді. — К., 2003.

15. Тимербаев А. Т., Чернявский В. С. Процессуальные и криминалисти­ческие вопросы привлечения в качестве обвиняемого: Пособие для сле­дователей и дознавателей. — Одесса, 1987.

16. Фаткуллин Ф. Н. Изменение обвинения. — М., 1971.

 

Практичне заняття

Тема заняття: „Прикладні аспекти притягнення особи як обвинуваченого”

Час – 2 години

М ета заняття: розвиток навичок прийняття рішення про притягнення особи як обвинуваченого

Опорні поняття: обвинувачення, обвинувачений, постанова про притягнення як обвинуваченого, протокол допиту обвинуваченого

 

Практичне заняття провадиться шляхом вирішення задач та завдань, що наведені нижче. Наприкінці заняття слухачі складають постанову про притягнення як обвинуваченого за наданою викладачем фабулою.

Задачі та завдання.

1. Черговому на залізничному переїзді Борковичу було пред'явлено обвинувачення в тому, що в ніч на 15 листопада 2005 року він пробрався до вагона пасажирського поїзда, який стояв на запасній колії, виламавши ломом двері, і вкрав 10 дзеркал, бак для кип'ятіння води, 12 комплектів постільної білизни та 8 ковдр. Всього було викрадено матеріальних цін­ностей на суму 1 036 грн. В основу обвинувачення були покла­дені такі докази:

1. Залізничний переїзд розташований біля 500 м від вагона, з якого було вчинено крадіжку. Свідок Червоній — черговий на станції — дав показання, за якими в ніч з 15 листопада близько 24 години він з інтервалами біля 15 хвилин телефонував на пе­реїзд, але до телефону Боркович так і не підійшов.

2. Біля приміщення чергового на переїзді було знайдено лом, на якому виявлені подряпини та фарба, схожа кольором із фарбою на дверях вагона.

3. Коло вагона, з якого вчинено крадіжку, під час огляду місця події було виявлено кілька клаптів доповідної, написаної рукою Борковича на ім'я начальника станції.

4. Висновок криміналістичної експертизи, з якого вба­чається, що знайдений на переїзді лом міг бути використаний як знаряддя злому дверей вагона, але час появи на ньому под­ряпин встановити неможливо.

Обвинувачений Боркович у пред'явленому обвинуваченні вини своєї не визнав, запевняючи слідчого, що в ніч на 15 лис­топада він зі свого посту нікуди не відлучався.

Чи були підстави для притягнення Борковича як обвину­ваченого?

Яким процесуальним документом оформляється притяг­нення особи як обвинуваченого?

Які процесуальні права має і які несе обов'язки обвинува­чений за кримінально-процесуальним законом України?

Які, на вашу думку, слідчі дії необхідно було б провести в описаній ситуації з метою перевірки показань обвинува­ченого?

 

2. У процесі розслідування кримінальної справи №72/1 про відкрите викрадення майна (грабіж) громадянки Мазур С.І. слідчий встановив, що 20 січня 2006 р., біля 23 години, Марченко Сергій Петрович, 20 грудня 1983 року народження, підійшов на трамвайній зупинці «Площа Івана Франка» до гро­мадянки Мазур С. І. і почав виривати з її рук жіночу сумку. Остання почала голосно кричати і сумки з рук не випустила. З метою подолання опору Марченко завдав потерпілій кілька ударів ку­лаком в обличчя, спричинивши легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я, вирвав сумку і втік на вул. Стрийську. Там він був затриманий міліцейським патрулем.

Зібравши достатню сукупність доказів вини Марченка С. П. у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, слід­чий виніс таку постанову: