ТЕМА 12. Взаємодія слідчого з органами дізнання

 

Завдання до самостійної роботи

Час – 6 годин

Опорні поняття: досудове слідство, слідчий, орган дізнання, слідчо-оперативна група, доручення, вказівки.

Методичні рекомендації:

Взаємодія слідчого з органом дізнання — це основана на вимогах закону, узгоджена за цілями, місцем, часом діяльність незалежних суб'єктів кримінального процесу (слідчого та органу дізнання), спрямована на вирішення завдань розслідування злочинів.

Слідчий і орган дізнання діють у межах своєї компетенції. Єдині цілі досягаються узгодженими діями цих суб'єктів із використанням притаманних для кожного із них методів і засобів.

Мета узгодженої діяльності слідчого та органу дізнання як її бажаний результат є спільною для цих органів, бо за наявності різних цілей є неможливим сам факт узгодженості дій.

Для досягнення спільної мети існує потреба в узгодженні також місця і часу дій (наприклад одночасне провадження слідчої дії).

В окремих випадках місце і час не узгоджують (наприклад, при провадженні дій, що належать до виключної компетенції суб'єкта взаємодії. Зокрема, слідчий не може бути присутнім під час про­вадження органом дізнання оперативно-розшукових дій). У цьому разі узгоджують мету провадження дій.

Процесуальними формами взаємодії слідчого з органом дізнання є:

1) вжиття органом дізнання оперативно-розшукових заходів із метою встановлення особи, яка вчинила злочин, та інформування слідчого (в письмовій формі) про результати оперативно-розшукових заходів, здійснених на досягнення цієї мети (ч. З ст. 104 КПК);

2) виконання органом дізнання доручень і вказівок слідчого щодо провадження слідчих і розшукових дій (ч. З ст. 114 КПК).

Доручення слідчого органові дізнання — це покладання слідчим на орган дізнання обов'язку провести конкретні слідчі або розшукові дії.

Вказівка слідчого органові дізнання — це керівна настанова (порада) слідчого, адресована органові дізнання, щодо того, як саме виконувати доручені дії, на що треба звернути увагу при їх провадженні, як зафіксувати одержаний результат, яких дій вжити за неочікуваного результату тощо;

3) допомога органів дізнання слідчому на його вимогу при про­вадженні окремих слідчих дій (ч. 3 ст. 114 КПК).

Вимога слідчого, звернена до органу дізнання, — це висловлена в категоричній формі пропозиція надати допомогу при провадженні слідчої дії.

Ця форма взаємодії слідчого з органом дізнання реалізується шляхом:

• безпосередньої участі працівників органів дізнання в про­вадженні слідчої дії (наприклад спостереження за поведінкою присутніх під час обшуку осіб);

• сприяння слідчому у здійсненні ним заходів процесуального примусу (наприклад припинення опору слідчому з боку окремих осіб);

4) виконання органом дізнання постанов слідчого про привід учасників досудового слідства (потерпілого, свідка, підозрюваного, обвинуваченого), які ухиляються від явки за викликом (ч. 2 ст. 70, ч. З ст. 72, статті 135, 136 КПК);

5) виконання органом дізнання постанови слідчого про розшук обвинуваченого (ст. 139 КПК).

Вирішуючи питання про необхідність взаємодії з органом дізнан­ня, слідчий повинен діяти за принципом "не доручай іншим те, що можеш зробити сам".

Окремі доручення слідчого — це доручення, які він дає слідчим або органам дізнання інших районів.

Оформлюють окреме доручення офіційним листом на ім'я прокурора, начальника слідчого відділу або начальника органу дізнання.

Строк виконання окремого доручення слідчого — 10 днів.

Посадових осіб, винних у невиконанні окремого доручення або у невчасному його виконанні, притягають до дисциплінарної від­повідальності.

У межах міста або району слідчий зобов'язаний провадити всі слідчі дії особисто.

 

Після вивчення теоретичних джерел, рекомендовано за наведеною нижче фабулою вказати – які форми взаємодії повинні відбуватися для розкриття та розслідування даного злочину.

Фабула справи:

01.02.2006 року о 16.30 до чергової частини Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області подзвонила гр. Бондаренко, яка повідомила, що на її сусідку Кишенько, яка мешкає за адресою: м. Луганськ, кв. Комарова, б. 7, кв. 21, двоє невідомих чоловіків вчинили напад із застосуванням зброї.

З'ясувавши відомі Бондаренко обставини злочину, черговий дав вказівку дільничному з опорного пункту негайно виїхати на місце події, уточнити обставини нападу, вжити заходи з метою охорони місця події, при необхідності надати першу медичну допомогу потерпілій. Про встановлені обставини і вжиті заходи повідомити його по телефону. Для встановлення обставин події черговий направив на місце події слідчо-оперативну групу. Група була визначена в наступному складі: слідчий, 3 оперуповноважених ВКР, експерт-криміналіст, кінолог зі службово-розшуковим собакою.

О 16.45 група прибула на місце події. З цього моменту слідчий приступив до організації роботи на місці події.

До моменту прибуття групи на місці події знаходились дільничний інспектор Омельченко, потерпіла Кишенько, бригада швидкої медичної допомоги, що надала потерпілій першу допомогу, гр. Бондаренко, яка повідомила в районний відділ внутрішніх справ про вчинений злочин.

Дільничний Омельченко пояснив, що прибув на місце події за вказівкою чергового о 16.35. Одночасно з ним прибули оперативні працівники Глазков і Самойлов, які, поговоривши з присутніми в квартирі потерпілою Кишенько і свідком Бондаренко, організували розшук нападаючих по гарячих слідах.

Зі слів Кишенько і Бондаренко стало відомо, що на Кишенько напали два невідомих чоловіка, які спускалися назустріч Бондаренко по сходах. Хвилин через 15 після нападу приїхала швидка допомога, викликана Бондаренко.

Лікар швидкої допомоги, оглянувши Кишенько, заявив, що слідчі дії з нею робити можна. При огляді в неї встановлені припухлість м'яких тканин голови в області лоба, подряпини і садни на зап'ястях обох рук.

При попередньому опитуванні Кишенько пояснила: у квартирі проживає з чоловіком. Чоловік у відрядженні. Близько 16.00 почула дзвінок у двері. Думала, що приїхав чоловік, відкрила двері, але побачила двох незнайомців. Один з них був у сонцезахисних окулярах, обличчя другого закривала чорна маска з капронової панчохи. Побачивши їх, злякалася і стала кричати. Чоловік в окулярах замахнувся на неї якоюсь палицею, вона увернулась і відштовхнула його, палиця випала з його рук. Він схопив її за голову і намагався закрити рот, але вона вкусила його за палець. Другий, у панчосі, вдарив її кулаком по обличчю, вона впала і цей мужчина, діставши обріз, вимагав, щоб вона замовчала. Потім обоє зв'язали її мотузкою, яка була в них, і затягли в спальню, де кинули на підлогу. З пальця чоловіка в окулярах текла кров, і він відправився на кухню змити її, знайшов там паперові серветки, якими витирав кров у спальні. Потім, побачивши носову хустку в кріслі, узяв її і зав'язав палець.

Після цього обоє стали погрожувати їй ножами й обрізом, що тримав чоловік у масці. Вимагали сказати, де вона ховає гроші. Гроші в сумі 3-х тисяч гривень були заховані за картиною в спальні. Вона сказала про це чоловікам, ті зняли картину і забрали гроші. Потім вони почали вимагати віддати їм вироби із золота. Коли вона сказала, що крім кільця і ланцюжка, що на ній, інших прикрас із золота в неї не має; той, якого вона вкусила за палець, зірвав з її шиї ланцюжок і зняв кільце. Потім обоє почали обшукувати кімнати, складати речі в дві її сумки. Склавши речі, вони пішли, заборонивши їй звертатися в міліцію. Після їх відходу Кишенько підповзла до дверей і стала кликати на допомогу. Майже відразу в квартиру заглянула Бондаренко, яка надала їй першу допомогу, розв'язала і викликала міліцію та швидку допомогу.

З квартири викрадено:

Ø 3 тис. гривень, кільце і ланцюжок із золота.

Ø 2 шкіряних плащі із меблевої стінки, що розташована в спальні.

Ø сумки, одна з яких знаходилася на кухні, друга в спальні.

Ø відеомагнітофон зі спальні;

Ø з вітальні – музичний центр і 2 норкові шапки.

 

Бондаренко пояснила, що близько 16.15 годин піднімалася сходами до своєї квартири, розташованої на 6 поверсі. На першому поверсі їй зустрілися двоє молодих чоловіків з важкими сумками в руках. У районі 4 поверху вона почула крик про допомогу. Було чутно, що ці крики доносяться з 5 поверху. Заглянув до кв. 21, двері якої були відкриті, вона побачила зв'язану Кишенько, яка повідомила, що її щойно пограбували. Вона розв'язала сусідку, подзвонила в міліцію й викликала швидку допомогу. Залишилася в квартирі з Кишенько.

Оглядом місця події встановлено: місцем огляду є квартира № 21 буд.7 на кв. Комарова в м. Луганську. Квартира розташована на 5 поверсі 7-ми поверхового будинку. У під'їзді 2 пасажирських ліфти, обоє в несправному стані. Підхід до квартири можливий з 1 поверху по сходах. Квартира розташована з лівої сторони від сходової площадки. Зовні двері оббиті шкірозамінювачем темно-коричневого кольору. Двері зачиняються двома циліндричними замками. На момент огляду ригелі замків знаходяться в положенні „відкрито”. Вхідні двері, а також запірні пристрої видимих ушкоджень не мають.

Квартира складається з 2–х кімнат (вітальні і спальні), прихожої, ванни, кухні, санвузла.

У прихожій праворуч від входу – шафа для одягу, поруч – полиця для взуття, біля неї монтировка. Вхід у спальню проходить через дверний проріз, розташований проти вхідних дверей. У цій кімнаті уздовж стін розташовані зліва-направо: трюмо, меблева стінка, у вікна ліжко та дві тумбочки, далі –стіл на металевій підставці, на якому стоїть телевізор, поруч крісло. Дверцята меблевої стінки відкриті, на підлозі розкидані речі. Біля ліжка знайдені частина ланцюжка з металу жовтого кольору, картина-пейзаж „зимовий ліс”, дві паперові серветки з бурими плямами.

У вітальні зліва-направо розташовані: 2 крісла, журнальний столик між ними, меблева стінка, у вікна – стіл, на ньому телевізор, далі – диван, поруч – тумбочка. Дверцята меблевої стінки відкриті, на підлозі розкидані речі. Тут же лежить мотузка. З дверцят меблевих стінок в обох кімнатах та з рами картини вилучені сліди пальців рук.

З місця події вилучені:

дактілоплівки із слідами пальців рук, монтировка, 2 серветки з плямами речовини бурого кольору схожими на кров, мотузка, частини ланцюжка з металу жовтого кольору.

Оперуповноважений Глазков повідомив, що по гарячих слідах злочинці не затримані. Від кінолога надійшло повідомлення, що собака взяв слід, по сходах спустився на вулицю, добіг до 3-го під'їзду і роботу припинив. Кінолог склав акт про застосування службово–розшукового собаки.

Оперуповноважений Самойлов повідомив, що в процесі по квартирного обходу ним встановлений громадянин Павлов, що проживає в квартирі № 17, який біля будинку бачив автомашину і 3 чоловіків.

При попередньому опитуванні Павлов пояснив: приблизно з 15.30 до 16.30 прогулював собаку коло будинку. Бачив, як біля 3-го під'їзду зупинилася синя автомашина ВАЗ, запам'ятав частину номера „21-17”. Запам'ятав, тому що йому 21 рік і він проживає у кв. 17. Звернув увагу на цю машину, тому що з неї вийшли 2-є чоловіків, один з яких був у сонцезахисних окулярах і це йому здалося дивним. Чоловіки зайшли в 1 під'їзд. Водій залишився в автомобілі, потім вийшов з нього і проходжувався між 1 і 3 під'їздами. Він якийсь час спостерігав за водієм і запам'ятав його прикмети.

Приблизно через 15 хвилин ті двоє вийшли з під'їзду. Чоловік, на якого він звернув увагу, був уже без окулярів. У чоловіків, що вийшли з під'їзду, були 2 сумки. Вони сіли в автомобіль і уїхали.

 

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Кримінально-процесуальний кодекс України: статті: 103, 114, 118, 119

2. Голубев В.В. Организация взаимодействия при расследовании преступлений, совершаемых организованными преступными группами // Следователь. –1997. -№ 5. - С.35-38.

3. Зеленецький В.С. Взаємодія слідчого з органами дізнання у боротьбі з організованою злочинністю // Вісник Академії правових наук. –1997. Вип.1. –С.183-185.

4. Погорецкий Н.А. Взаимодействие следователя и органа дознания в процессе расследования преступлений // Весы Фемиды. – 2000. -№ 3-4. –С.205-212.

5. Озерський І.В. Взаємодія органів слідства і дізнання у боротьбі з організованою злочинністю // Уряду України, Президенту України, Верховній Раді України, органам центральної та місцевої виконавчої влади: Міжвідомчий наук. збірник /За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенько.–2001.–Т.22.–С.538-543.

6. Федченко В.М. Слідчі та слідчо-оперативні групи: підстави їх створення і діяльності // Наук. вісник Нац. академії внутр. справ України. 2001.-№ 5.–С.241-247.

7. Півненко Л. Проблеми групового розслідування кримінальних справ // Вісник прокуратури. –2003. -№ 6. –С.48-52.

8. Пивоваров В.В., Щербина Л.І. Взаємодія органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ: Монографія. –Харків: Право, 2006.

9. Про затвердження Інструкції Про порядок виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання і ухвал судів про привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків і потерпілих: Наказ МВС України від 28 грудня 1995р., № 864.

10. Про організацію роботи органів внутрішніх справ щодо розкриття злочинів: Наказ МВС України від 18 жовтня 1995 р., № 701

11. Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються: Наказ МВС України від 14 квітня 2004 р. № 400.

12. Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 4 жовтня 2003 р., № 1155 (із змінами № 400 від 14.04.2004, № 860 від 10.10.2005).

13. Про затвердження Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості: Наказ МВС України від 30 квітня 2004 р., № 458.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 20 жовтня 2003 р., № 1212 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 616 від 30.07.2005).

2. Про створення спеціальних підрозділів міліції для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та близьких родичів: Наказ МВС України від 23 липня 1997 р., № 467.

3. Про організацію діяльності органів досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 20 лютого 2006 р., № 160.

4. Про затвердження Положення про Головне управління карного розшуку МВС України: Наказ МВС України від 25 травня 1992 р., № 287.

5. Про порядок зносин органів внутрішніх справ України з компетентними правоохоронними органами іноземних держав з питань запобігання та розкриття злочинів: Наказ МВС України від 25 вересня 1995 р., № 600

6. Про затвердження Положення про діяльність експертно-криміналістичних підрозділів МВС України: Наказ МВС України від 9 березня 1992 р., № 140.

7. Про затвердження Положення про кримінальну міліцію України: Наказ МВС України від 26 січня 1997 р., № 62.

8. Про заходи щодо подальшого покращення діяльності чергової служби органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 18 серпня 1992р., № 485.

9. Волженкин Б.В. Преступления в сфере экономической деятельности. -СПб.: Изд-во «Юрид. центр Пресс», 2002.

10. Волобуєв А.Ф. Економічні злочини: поняття та проблеми розробки методик розслідування // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наук. праць. –Одеса: Юридична література. –2003. -С.35-39.

11. Чорний В.Я., Костромін Г.В. Дізнання як одна з форм досудового розслідування // Вісник Запорізьк. юрид. ін-ту МВС України. – 1997. -№ 1. – С.101-109.

12. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. – К., 1997.

13. Лившиц Ю.Д., Розаев А.А., Сотников Н.И., Ташибаев К.У. Дознание в органах внутренних дел Казахской ССР. –Караганда. 1990.

14. Бердичевский Ф.Ю. Взаимодействие органов следствия и дознания как организационная система // Сов. гос. и право. –1973. –№ 12.– С.106-110.

15. Слинько С.В. Взаимодействие следователя и органа дознания как уголовно-процессуальное понятие // Проблемы соц. законности. –1991. –Вып.26. –С.103-106.

16. Голубев В.В. Вопросы использования оперативно-розыскной деятельности на предварительном следствии // Следователь. –1997.–№ 4. –С.39-42.

17. Коляда П.В. Стан досудового слідства в органах внутрішніх справ та шляхи вдосконалення взаємодії служб при розкритті та розслідуванні злочинів // Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів: Тези доп. –Ч.1. –К.: Нац. акад. внутр. справ

України, 2005. –С.3-12.

 

ТЕМА 13. Слідчі дії

Завдання до самостійної роботи

Час – 10 годин.

Опорні поняття: слідча дія, процесуальна дія, протокол слідчої дії, учасники слідчої дії

Після прослуховування лекції необхідно самостійно за допомогою нормативних актів і науково-методичних джерел проробити наступні питання:

1.Поняття слідчих дій.

2. Різновиди слідчих дій і їх система.

3. Загальні правила провадження слідчих дій.

4. Процесуальна характеристика окремих слідчих дій.

 

Методичні рекомендації

Готуючись до першого питання, слухачі повинні усвідомити, що у КПКтермін "слідчі дії" згадано понад 90 разів. Однак визна­чення цього поняття закон не містить.

Через це вчені вкладають різний зміст у цей термін:

• всі дії слідчого (О. М. Ларін, І. М. Лузгін);

• вид пізнавальної діяльності слідчого (І. Є. Биховський);

• збирання доказів (С. А. Шейфер);

• дії (вид діяльності) з виявлення і закріплення доказів (Н. В. Жогін, Ф.Н.Фаткуллін);

• дії з одержання (збирання) доказів (Г. С. Казінян, А. Б. Соловйов);

• комплекс пізнавальних і посвідчувальних операцій (Г. Абдумаджидов);

• засіб одержання і перевірки доказів (О. П. Рибаков).

У теорії кримінального процесу є два підходи до визначення поняття слідчих дій:

1) широкий — дефініцію поняття дають за суб'єктом (слідчий), який здійснює слідчі дії. Прибічники цього підходу (О. М. Ларін, І. М. Лузгін) відносять до числа слідчих дій прийняття заяв про злочини, пред'явлення обвинувачення, ознайомлення обвинува­ченого з матеріалами досудового слідства тощо, тобто всі проце­суальні дії, здійснення яких належить до компетенції слідчого;

2) вузький — переважає в теорії та практиці. Згідно з ним слідчі дії визначаються таким чином.

Слідчі дії — це пізнавальні процесуальні дії, притаманні, в основ­ному, для стадії досудового розслідування, і призначені для пошуку, ви­явлення, фіксації та перевірки фактичних даних у кримінальній справі.

Під час підготовки до другого навчального питання плану слід знати, що систему слідчих дій становлять: допит (свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта); огляд; освідування; обшук; виїмка; відтворення обстановки та обставин події; очна ставка; пред'явлення для впізнання; експертиза. Не обов'язково у кожній кримінальній справі здійснюють всі слідчі дії, передбачені законом. Слідчий має право вибору слідчої дії залежно від ситуації розслідування.

Слідчі дії поділяють на різновиди за кількома класифікаційни­ми ознаками.

Залежно від обсягу предмета слідчої дії та її повторюваності вони можуть бути основними і додатковими; первинними і повторними.

Залежно від необхідності провадження на тому чи іншому етапі досудового слідства (дізнання чи власне досудового слідства) слідчі дії поділяють на невідкладні та інші.

Залежно від того, чи встановлено кримінально-процесуальним зако­ном обов'язок слідчого провести ту чи іншу слідчу дію, всіх їх поділяють на обов'язкові та необов'язкові.

Залежно від мети слідчих дій розрізняють ті, що спрямовані на:

1) збирання доказів (допити, огляд, обшук, виїмка, освідування, експертиза);

2) перевірку доказів (відтворення обстановки та обставин події, очна ставка, пред'явлення для впізнання).

Залежно від того, за чиєю ініціативою провадять слідчі дії, їх по­діляють на такі, що вживають за ініціативою:

1) слідчого;

2) посадових осіб, які здійснюють відомчий контроль або проку­рорський нагляд за законністю досудового слідства (начальника слідчого відділу, прокурора);

3) інших осіб (заінтересованих у результатах вирішення кримі­нальної справи).

Залежно від допустимості повторного провадження слідчі дії є:

1) повторювані: допит, огляд, освідування, експертиза, обшук, виїмка;

2) неповторювані: очна ставка (з тих самих обставин, супе­речності щодо яких вже досліджувались під час очної ставки), пред'явлення для впізнання (одного й того самого об'єкта тому самому суб'єктові), відтворення обстановки та обставин події (в частині перевірки показань на місці).

Готуючись до третього запитання, слід усвідомити, що загальні правила провадження слідчих дій— це обумовлені принци­пами кримінального процесу і сформульовані в нормах, які регу­люють інститут слідчих дій, положення, що впливають на порядок провадження кожної з дій, яка належить до їх системи, і є обов'язковими для виконання посадовими особами державних органів, які здійснюють провадження у кримінальній справі. До загальних правил провадження слідчих дій належать:

1. Всі слідчі дії у кримінальній справі, що перебуває в про­вадженні слідчого, він зобов'язаний провадити особисто, за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом.

2. Слідчі дії можуть провадити тільки належні суб'єкти, тобто ті, до компетенції яких належить досудове розслідування кримі­нальних справ.

3. Слідчі дії проводять за ініціативою слідчого, а в необхідних випадках — з ініціативи прокурора або начальника слідчого відділу, а також і за клопотанням суб'єктів, заінтересованих у результатах вирішення кримінальної справи.

4. Слідчу дію проводять лише за наявності передбачених законом відповідних підстав.

5. Слідчу дію може бути проведено тільки у порушеній кри­мінальній справі (за винятком випадків, коли закон дозволяє провадження слідчої дії до порушення — див. вище).

6. Під час провадження слідчих дій заборонено застосовувати до їх учасників фізичне або психічне насильство та інші незаконні методи.

7. Під час провадження слідчих дій заборонено принижувати гідність осіб, які беруть у них участь.

8. Під час провадження слідчих дій заборонено дії, небезпечні для життя і здоров'я їх учасників.

9. Заборонено провадження слідчих дій уночі, за винятком випад­ків, передбачених кримінально-процесуальним законодавством.

10. Слідчі дії, пов'язані з одержанням показань від підозрюва­ного, обвинуваченого, потерпілого, не повинні тривати стільки, щоб перетворюватися на знущання над допитуваним. Українським законодавством таке правило не передбачено. Його сформульова­но у ст. 24 Резолюції ООН 3452 "Про правила із захисту всіх осіб, підданих в будь-якій формі затриманню і тюремному утриманню" (ухвалено в грудні 1975 р. XXX сесією ООН), згідно з якою жоден заарештований не повинен піддаватися тривалим допитам.

11. Хід, зміст і результати проведеної слідчої дії має бути належним чином зафіксовано.

Задачі та завдання.

1. Кузнєцов був притягнутий як обвинувачений за ч. 1 ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження). Під час допиту обвинуваченого був присутній його захисник Петров. Потім слідчий розпочав допит свідка. Захисник попросив його дозволити бути присутнім і на допиті цього свідка. Однак слідчий відмовив захиснику, роз'яснивши, що з протоколом допиту він буде мати змогу ознайомитися після закінчення досудового слідства.

Чи правильно діяв слідчий?

 

2. Слідчий призначив у кримінальній справі судово-медичну експертизу та поставив перед експертом питання: "Чи наступила смерть Сєрьогіна через самогубство?"

У висновку експерт вказав, що смерть наступила через самогубство.

Дайте оцінку діям (рішенням) слідчого й експерта.

У яких випадках призначення експертизи є обов'язковим?

3. У процесі допиту свідка слідчий одержав від нього дані про те, що на території дачної ділянки, що належить підозрюваному в умисному вбивстві, знаходиться одяг останнього зі слідами крові потерпілого.

Слідчий прийняв рішення провести огляд дачної ділянки та всіх будівель, що знаходяться на цій території. За результатами огляду, під час якого виявлені та вилучені закривавлені штани й сорочка підозрюваного, слідчий склав протокол огляду місцевості.

Дайте оцінку діям слідчого.

4. Слідчим прокуратури порушена кримінальна справа за фактом розбійного нападу та вбивства Капустіної. Розслідуванням встановлено, що на Капустіну був вчинений напад, під час якого їй були заподіяні поранення ножем, від яких вона померла у лікарні.

Під час огляду місця події ніж не був знайдений.

Як свідок у цій справі був допитаний Петренко, який показав, що він вночі почув крик про допомогу та вийшов з дому. Він побачив, як з вулиці, де були чутні крики, через його огород пробігла людина, а вранці Петренко знайшов на огороді ніж із слідами крові. Цей ніж він приніс з собою та передав слідчому.

Факт виявлення ножа та надання його свідком був зафіксований слідчим у протоколі допиту свідка Петренка.

Чи мало місце в цьому випадку збирання доказів? Чи проведене воно згідно до вимог кримінально-процесуального законодавства?

 

5. Прийнявши рішення про освідування підозрюваної Павлової, слідчий викликав її у свій службовий кабінет і оголосив про це. У цей час слідчого викликав начальник слідчого підрозділу і дав указівку про негайну особисту явку до прокурора району.

Слідчий запросив як понятих двох вільнонайманих жінок, які працюють у канцелярії РВВС, та в їх присутності виніс постанову про доручення провадження цієї слідчої дії старшому інспекторові паспортного відділення цього ж органу внутрішніх справ вільнонайманій Соколовій, яка має вищу юридичну освіту і раніше працювало слідчим прокуратури. Після чого поїхав до прокуратури.

Провівши огляд, Соколова від свого імені склала протокол слідчої дії, вказавши в ньому, зокрема, що провела освідування за дорученням слідчого.

Дайте оцінку діям слідчого.

 

6. 8.02.2006 р. Михайлов був затриманий у порядку ст. 115 КПК України. У процесі допиту як підозрюваного він дав наступні показання. Вранці 01.02.2006 р. його знайомі Литвин і Семенов попросили допомогти перевести речі з кв. Комарова. Він погодився. Близько о 16-й годині він під'їхав до свого будинку на вул. Ватутіна, де його чекали Семенов і Литвин. На його а/м вони під'їхали до будинку № 7 на кв. Комарова, де Семенов попросив зупинитися і разом з Литвином вийшов з машини. Михайлов залишився їх чекати. Приблизно через півгодини вони повернулися з двома сумками. У Литвина був перев'язаний палець. Останній сказав, що вдарив його дверима. Семенов і Литвин попросили залишити речі на деякий час у Михайлова в гаражі. Він погодився і відвіз їх до себе додому, поставивши сумки в гаражі. 03.02.2006 р. Семенов і Литвин забрали в нього музичний центр. Спочатку він давав свідчення, які не відповідали дійсності, оскільки після того, як його знайомі попросили залишити речі в гаражі, здогадався, що вони могли їх викрасти. Боявся, що і він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.

При обшуку в гаражі Михайлова виявлені 2 сумки. В одній з них 2 шкіряні плащі, у другій – дві хутряні шапки, відеомагнітофон. В автомобілі виявлена носова хустка з плямами речовини бурого кольору.

За вищенаведеною фабулою складіть наступні процесуальні документи:

- протокол допиту підозрюваного Михайлова;

- подання до суду про проведення обшуку за місцем проживання Михайлова;

- протокол обшуку у гаражі Михайлова;

- постанову про призначення імунологічної експертизи.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. КПК України: статті 107, 143-146, глави 14-18.

2. Коваленко Є.Г. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник / 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 305-350.

3. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 294-339.

4. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. і переробл. – К.: Атіка, 2007. – С. 280-325.

5. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 5-е вид., доп. і перероб. – К.: А.С.К., 2007. – С. 365-480.

6. Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право: Учебное пособие: курс лекций. – Х.: Одиссей. – 2007. – С. 263-271.

7. Кримінальний процес України: Підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматов та ін.; За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – С. 210-250.

8. Нор В.Т. Кримінальний процес України: Практикум: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.Т. Нор, Н.Р. Бобечко, В.П. Бойко та ін. / За ред. В.Т. Нора. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2008. – С. 111-121.

9. Лукашина Т.В., Н.И. Пашковский Уголовный процесс: Практикум. – Х.: «Одиссей». – 2005. – С. 127-135.

 

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1.Закон України від 25 лютого 1994 р. "Про судову експертизу" // Голос України. — 1994 р. — 21 квітня.

2.Інструкція про призначення та проведення судових експертиз, затв. наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 46. — Ст. 1715.

3. Інструкція про проведення судово-медичної експертизи, затв. наказом МОЗ України від 17 січня 1995 р. № 6 // Судові експертизи в Україні: Збірник нормативних актів: станом на 15 червня 2002 р. — К., 2002.

4. Інструкція про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спе­ціалізованих експертних установах, затв. наказом Міністерства юстиції України від 24 грудня 2003 р. № 170/5 // Офіційний вісник України. — 2003. - № 52. — Ч. 2. — Ст. 2853.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004.

6. Аленин Ю. П. Процессуальные особенности производства следственных действий. — Кіровоград, 2002.

7. Бараннік Р. Дотримання принципу свободи від самовикриття під час провадження слідчих дій // Право України. — 2004. — № 7.

8. Бацько І. М. Удосконалення процесуальної регламентації протоко­лювання слідчих дій та додатків до протоколів // Наук, вісник ДЮІ МВС України. — 2000. — № 3.

9. Горбачов О. Слідчі дії: термінологія, поняття, види // Вісник Акаде­мії правових наук України. — Харків, 1997. — Вип. 2.

10. Денисюк С. Ф., Шепитько В. Ю. Обыск в системе следственных действий: Науч.-практ. пособие. — Харьков, 1999.

11. Лоза Ю. Слідчі дії: поняття, сутність, ознаки, види // Право Укра­їни. — 2003. — № 9.

12. Макаренко Є. І., Негодченко О. В., Тертишник В. М. Експертизи на досудовому слідстві. — Дніпропетровськ, 2001.

13. Макаренко Є. І., Негодченко О. В., Тертишник В. М. Огляд місця події. — Дніпропетровськ, 2001.

14. Романюк Б. Призначення експертизи на досудовому слідстві: деякі проблемні питання // Право України. -2003. — № 3.

15. Рыжаков А. П. Следственные действия (понятие, виды, порядок производства). — М., 2001.

16. Тертышник В. М. Обыск. — Харьков, 1997.

17. Тертышник В. М., Фурман Н. А. Допрос на предварительном следс­твии. — Харьков, 1996.

18. Удалова Л. Д. Освідування при розслідуванні злочинів. — К., 1998.

19. Черненко А. П. Кримінально-процесуальна регламентація слідчих дій: Монографія. — Дніпропетровськ, 2005.

20. Черненко А. П. Система слідчих дій // Науковий вісник Юрид. акад. МВС України. — 2004. — № 2.

21. Черненко А. П. Норми кримінально-процесуального права, що рег­ламентують слідчі дії: загальна характеристика // Прокуратура. Людина. Держава. — 2004. — № 6.

22. Черненко А. П. Поняття та ознаки слідчої дії // Науковий вісник Юрид. акад. МВС України. — 2003. — № 3.

23. Шейфер С. А. Следственные действия. Система и процессуальная форма. — М., 2001.

24. Юрина Л. Г., Юрин В. М. Контроль и запись переговоров. — М., 2002.