Рослини, щомістять тіоглікозиди. Всі рослини, тиогликозидьі, що містять, відносяться до сем. капустяних.
ГІРЧИЦЯ ПОЛЬОВА (дика) — однорічна трав'яниста рослина висотою до 60 див. Стебло прямостояче, покритий жорсткими волосками. Листя сидяче, довгасте, нерівномірно зубчаті. Квітки великі, жовті. Плід — вгору обернений майже циліндровий стручок. Кулясте насіння від коричнево-червонуватого до чорно-коричневого кольору. Поширена повсюдно в Європейській частині СРСР, Західного Сибіру і Середньої Азії як бур'ян ярових культур. Всі частини рослини, але особливо насіння, містять глікозид синігрин, я кий у присутності води при температурі тіла розщеплюється на глюкозу, кислий сірчанокислий калій і аллилово- горчичное масло.
ГУЛЯВНИК СТРУМЕНИСТИЙ (дескурения Софії) — однорічна трав'яниста рослина висотою 40—75 див. Стебло гіллясте, покритий пухнастими волосками. Листя перисто-розітнуте на довгасті часточки. Квітки дрібні, жовті, зібрані в кисті. Плід — стручок, що розкривається від низу до верху, з перегородкою. Насіння овальне, дрібне, жовтувато-бурого кольору. Виростає повсюдно як бур'ян озимих і ярових культур, а також на пустирях, у доріг, поблизу житла.
Містить глікозиди невиясненої природи, які при розщеплюванні утворюють гірчичне масло.
НАСТУРЦІЯ ЛІСОВА — багаторічна трав'яниста рослина висотою 20—50 див. Стебло голе, прямостояче. Листя перисто-розітнуте на крупнозубчатьіе долі. Квітки жовті на довгих квітконіжках, зібрані в рідкісні кисті. Плід — довгий стручок. Насіння дрібне, закругленої форми, горбисті, светловато-буроватого кольору. Широко поширена по сирих лугах, берегах ставків і річок Європейської частини СРСР.
Отруйні речовини не вивчені, проте утворюють гірчичні масла.
РАПС (кольза) — однорічна рослина висотою до 120—150 см з гіллястим стеблом і черешковим прикореневим, стебловим сидячим листям. Квітки золотисто- жовті, зібрані в рідкісні кисті. Плід — злегка здавлений з бокам стручок. Насіння кулясте, чорно-бурого кольору.
В період цвітіння і в зрілому насінні міститься глікозид глюконопин, що розщеплюється у відповідних умовах на гликон і кротонилово-горчичное маслі, яке по дії схоже з аллилово-горчичньїм. Макухи рапсу містять його близько 1%.
РЕДЬКА ДИКА — однорічна рослина висотою до 50 см, по зовнішніх ознаках що нагадує гірчицю польову, від якої її можна відрізнити тільки в період цвітіння по лілових або фіолетових жилках на блідо-жовтих пелюстках. Стебло прямостояче, знизу жестковолосисіьш. Листя черешкове, вгорі ланцетові, внизу ліровидні. Стручок чотковидний з перетяжками між окремим насінням, яке утворює окремих члеників, що розпадаються після дозрівання. Насіння витягнуто-кулястої форми червонувато- коричневого кольору. Широко поширена повсюдно, бур'ян багатьох культур. Стає отруйним після початку дозрівання насіння.
ПАТОГЕНЕЗ.
Тіоглікозиди в шлунково-кишковому тракті тварин піддаються гідролізу з утворенням гірчичних ефірних масел, що володіють різко вираженою дратівливою дією на шкіру і слизисті оболонки.
Вони мають гострий запах і пекучий смак.
У хімічному відношенні маслами є складні органічні сполуки, що мають загальну формулу:
R=NCS
де К — органічний радикал.
гірчичні масла діють пригноблюючий на центральну нервову систему, викликають ураження нирок і легенів, різко порушуючи їх функцію.
При цьому прогресує ослаблення серцевої діяльності і дихання, щитовидної залози.
уповільнення зростання молодняка.
СИМПТОМИ
1.протікає гостро, через 1—4 ч після прийому корму.
2.загальне пригнічення
3.повна відсутність апетиту.
4.дихання — спочатку воно частішає, потім стає утрудненим, хворобливим, нерідко з нападами кашлю у коней.
5.Поступово розвивається серцева недостатність.
6. салівація, почастішання дефекації, пронос, іноді з домішками крові у великої рогатої худоби.
7.Частішає сечовиділення. Сеча нерідко з домішками крові.
8.Прогресуюче ослаблення дихання і серцевої діяльності приводить до важчого стану Через 4—6 ч тварину падає і в судомах гине.
9.Смерть наступає від асфіксії протягом 6—24 ч.
ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНІ ЗМІНИ
1.У підслизовому шарі шлунку, тонкого і товстого кишечника, - множинні точкові і смужчаті геморрагії. У жуйних вміст рубця має специфічний різкий запах.
2.У трахеї і бронхах скупчення великої кількості кров'яної пінявої рідини;
3.Легені збільшені в об'ємі за рахунок вираженого набряку;
4.Під плеврою — дуже часто крововиливи.
5.Коронарні судини переповнені кров'ю, що погано згорнулася
6.Під епікардом множинні крововиливи.
7.Печінка плямиста, в'яла;
8.Жовчний міхур переповнений.
ДІАГНОСТИКА СКЛАДАЄТЬСЯ ІЗ:
1.анамнеза
2.клінічних симптомів
3.патологоанатомічних змін
4.ботанічного аналізу кормів, виявлення гірчичних масел у вмісті шлунку і в кормах.
ЛІКУВАННЯ
1.НЕОБХІДНО звільнити шлунок від вмісту.
2.Коням рекомендується через носоглотковий зонд промити шлунок, бажано 0,1%-ним розчином таніну, який інгібує рослинні ферменти; жуйним тваринам— промити рубець або зробити руменотомію;
3.свиням призначають блювотні засоби (вератрину або апоморфіна гидрохлорида)
4.введення всім тваринам слизистих препаратів.
5.сольові послаблюючі (натрію або магнію сульфат).
6.підтримка серцевої діяльності і дихання:
7.розчин кофеїн-бензоата натрію
8.коням масляний розчин камфори;
9.внутрішньовенно 40%-ньій розчин глюкози у великих кількостях, з кальцію хлоридом, що запобігає розвитку набряку легенів.
ПРОФІЛАКТИКА
1.ретельний контроль за згодовуванням (обов'язково тільки до цвітіння) і заготівкою кормів на засмічених полях.
2.Зерновідходи із змістом більше 1 % насіння капустяних не дозволяється використовувати в корм худобі і птахові без попереднього їх очищення.
3.Макухи з такого насіння (рапсові, гірчиці і ін.) можна згодовувати тваринам тільки після не менш годинного проварювання з метою руйнування рослинних ферментів.
РОСЛИНИ, ЩО МІСТЯТЬ СЕРЦЕВІ ГЛІКОЗИДИ Горицвіт весняний (адоиис весняний, черногорка) — сем. жовтцях — Капипсиїасеае — багаторічна трав'яниста рослина висотою до 50 див. Стебло густооблиственньїй, у підстави одягнений лускатим прикореневим листям, декілька вище — листя сидяче, двоякоперисторассеченньїе з довгими ниткоподібними долями. Квітки одиночньїе, великі із золотисто-жовтими пелюстками. Квітне рано — в кінці квітня або на початку травня. Поширений в Європейській частині СРСР, на Кавказі, в Сибіру і на Уралі. Росте серед чагарників, по узліссях лісів, на горбах і в степу. Всі частини рослини містять глікозиди цимарин і адонитоксин.
Наперстянка червона (пурпурова) — сем. норичниковьіх — ЗсгорЬиІагіасеае — дворічна або багаторічна трав'яниста рослина висотою до 1 м. Листя ланцетове, знизу повстяні. Квітки крупні пурпурові, такі, що поникнули, зібрані в довгу односторонню кисть. Культивується з лікарськими і декоративними цілями.
Наперстянка великоквіткова — багаторічна трав'яниста рослина висотою до 1 м. Листя продолговатоланцетньїе з пильчастими краями, нижние — живцеві, верхні сидячі, опушені з нижнього боку м'якими волосками. Квітки великі блідо- жовтого кольору зібрані в однобоку рідкісну кисть. Плід — яйцевидна опушена коробочка з дрібним насінням. Поширена в Європейській частині СРСР, на Кавказі, в Західному Сибіру, на Уралі серед чагарників, в гаях. Всі частини рослини містять глікозиди дигітоксин, гиталин
Конвалія травнева — багаторічна трав'яниста рослина висотою до ЗО див. Листя прикореневе, еліптичної форми. Квітки білі, такі, що поникнули, кулясто-дзвонові, зібрані в кисть. Плід — червона ягода. Поширений в Європейській частині СРСР, на Кавказі, в Сибіру і на Далекому Сході в тінистих лісах, серед чагарників і на заливних лугах. Всі частини рослини містять глікозиди конваллатоксин, конваллазид, конваллатоксол.
Олеандр — вічнозелений багатогіллястий чагарник або дерево заввишки 3—4 м. Листя численне, ланцетоподібне, шкірясте, цілісне. Квітки великі, червоні, рожеві або білі, зібрані в щитковидних суцвіття. Вирощують як декоративна і кімнатна рослина. У корі, листі і квітках містяться глікозиди алеандрин, адиневрин. периантин і ін.
Токсикологічне значення і дози токсична доза свіжого листя наперстянки складає: для коней 120—140 г для великої рогатої худоби 160—180 для овець 25—30, для свиней 15—20 р. Смертельниє— дещо більше.
Патогенез
Місцево дратівливою дією, чим і обумовлені у всіх випадках напади блювоти і поразка слизистої оболонки шлунково-кишкового тракту, особливо при отруєнні наперстянкою і олеандром.
Резорбтівно накопичуються в серцевому м'язі, різко порушуючи обмінні процеси
зміні функції провідної системи і самого міокарду.
порушення ритму серця: екстрасистолія
часткова або повна атріовентрикулярна блокада з явищами мерехтіння передсердя
тахисистолии і тахікардії шлуночкового походження.
рефлекторно слідує збудження центру блукаючих нервів, що веде до уповільнення ритму серця з подальшою тахікардією компенсаторного характеру.
Симптоми.
1.Неспокій
2.Бурхливі коліки, блювота, рясна слинотеча
3.Скрегіт зубами, кривавий пронос.
4.Серце — спочатку уповільнення ритму
5.Потім почастішання, аритмія.
6.Пульс стає ниткоподібним.
7.Дихання утруднене.
8.Розвивається загальна слабкість, що супроводжується нервово-м'язовим синдромом.
9.Тварини гинуть в коматозному стані від зупинки серця у стадії діастоли.
Патологоанатомічні зміни
не характерні.
Слизисті оболонки шлунково-кишкового тракту набряклі, катарально запалені, нерідко з множинними екстравазатами.
Серцевий м!яз в'ялий, під зпи- і ендокард крововиливу, добре виражене розширення серця. У легенів — венозний застій у печінці і нирках — множинні крововиливи.
Діагностика утруднена анамнез і ботанічний аналіз пасовища і кормів.
Лікування
1.Призначають промивання шлунку 0,5— 1%-ним розчином таніну
2.введенням активованого вугілля і сольових послаблюючих.
3.внутрішньовенно 40%-ного розчин глюкози
4.підшкірно 1%-ного розчину атропіну сульфату.
5.всередину або внутрішньовенно 0,3%-ного розчину калія хлориду, який нормалізує ритм серця
6.тетацин-кальций
7.унітіол
Питання для самоконтролю
1. Які рослини здатні накопичувати синильну кислоту?
2. Як діє синильна кислота на організм тварин?
3. Які ознаки отруєння синильною кислотою?
4. Які пазміни при отруєнні цианглікозидами?
5. Яке лікування при отруєнні цианглікозидами?
