Рослини, які містить алкалоїди: люпин

Отруєння характеризується запаленням слизової шлунково-кишкового каналу, ураженням нервової системи, шкіри та печінки. На люпіноз хворіють тварини різних видів, особливо вівці.

Причини. Алкалоїди – органічні сполуки, що складаються з вуглецю, водню, азоту, і кисню. Люпин містить кілька алкалоїдів – люпинін, люпанін, та інш., які добре розчиняються в воді і є термостабільними.

Найбільше алкалоїдів міститься в насінні, тому люпин після дозрівання дуже небезпечний для тварин. Отруйними для тварин є всі надземні частини рослини.

За вмістом у насінні алкалоїдів сорти люпину поділяються на: безалкалоїдні (до 0,025%), малоакалоїдні (від 0,025 до 0,1%), та алкалоїдні або гіркі (більше 0,1%).Для кормових цілей сіють тільки безалкалоїдні та малоалкалоїдні.

Небезпеку для тварин становлять зерно, зелена маса, сінаж, силос.

Отруєння виникає при випасанні тварин після збирання врожаю. Токсична доза алкалоїдів для врх – 20мг/кг маси тварини, а смертельна – до 30мг/кг.

Хворіють вівці, коні, врх, рідше – свині.

Патогенез. Алкалоїди спричиняють запалення слизових оболонок шлунка і кишечнику, діють токсично на печінку, на центральну та периферичну нервову систему, викликаючи спочатку збудження з наступним паралічем центрів (у тому числі дихання) вони справляють також фотосенсибілізуючу дію.

У перехворілої тварини зберігається чутливість до люпину протягом року.

Симптоми. У врх захворювання починається раптово і характеризується пропасницею (40-42⁰С). Тварини погано пасуться, багато лежать. У подальшому температура знижується, апетит також знижується, або настає анорексія, з’являється задишка, жовтяниця, діарея. Кал у перші дні покритий слизом, потім з домішками крові. Сеча жовтого кольору, містить білок, жовчні пігменти, епітелій нирок та сечового міхура. Хворі тварини стоять з опущеною головою, манежні рухи, рух уперед. У тварини відмічається некроз шкіри, набряклість вух, повік, губ, носа, серцева слабість та виснаження.

При хронічному перебігу виявляють некрози шкіри, розлади нервової системи, печінки, та органів травлення (хронічний гастроентерит).Захворювання триває 15-20 днів і призводить до виснаження тварини.

У коней при гострому отруєнні спостерігають слабість, пригнічення, атаксію, оглумоподібний стан, паралічі. Температура тіла підвищена, пульс та дихання прискорені. Видимі слизові оболонки та сеча жовтого кольору. Відмічають запалення та некроз шкіри крил носа, жовте нашарування на язиці, діарею. Смертельне отруєння коней буває рідко.

Паталого – анатомічні зміни. Виявляють некрози шкіри в ділянках губ, вух, носа, жовтий колір серозних та слизових оболонок, катаральне запалення слизових оболонок сичуга, шлунка і кишечнику (інколи з крововиливами).

Печінка збільшена внаслідок жирової дистрофії, набуває жовтого кольору і легко розривається. Слизова оболонка сечового міхура катарально запалена. Серцевий м’яз блідий, в’ялий, кров швидко згортається.Мускулатура забарвлена у жовто-сірий колір. Спостерігається набряк легень і гортані. У коней - різко виражені ураження кишечнику. Очеревина, підшкірна клітковина і всі слизові оболонки забарвлені у жовтий колір. Трупи швидко розкладаються.

Діагноз. Важливе значення має анамнез. Слід брати до уваги симптоми хвороби, патолого - анатомічні зміни та результати дослідження корму на вміст люпіну.

Диференційний діагноз: виключають – хронічне отруєння міддю (гематурія, гемоглубінурія, високий вміст міді в печінці) та інші токсикози, які характеризуються розладами нервової системи.

Лікування. Передусім має бути виключений з раціону люпін. Протиотрутою може бути 0,5 – 1%-ні розчини кислот – оцтової, соляної, ортофосфорної (великим тваринам 1-2 л). Луги, як і глауберова сіль, протипоказані, оскільки вони прискорюють розчинення отрути. Для руйнування алкалоїду люпіну призначають в середину розчин калію перманганату.

В/венно вводять 200-300 мл 10% -ного розчину гексаметилентетраміну з 20 –30% -ним розчином глюкози. Некрози шкіри лічать звичайними методами.

При хронічній інтоксикації в/венно вводять розчин натрію тіосульфату, глюкози або дають в середину цукор. Включають до раціону корми багаті на вуглеводи та моркву. Давання білкових кормів зменшують, оскільки вони посилюють навантаження на хвору печінку.

Профілактика. Поширювати інформацію про токсичну дію люпіну, використовувати безалкалоїдні сорти.

Можна знешкоджувати алкалоїди люпіну шляхом вилуговування отрути --- (зберігання просто неба, вимочування протягом 48 годин у проточній воді до виділення гіркоти, в 1% розчині натрію гідрокарбонату з наступним промиванням водою та висушуванням. Кількість алкалоїдів у зерні знижується до 0,04-0,06 %, таким чином воно стає нетоксичне.

Питання для самоконтролю

1. Які рослини містять алкалоїди?

2. Яка дія алкалоїдів на організм тварин?

3. Які ознаки і патзміни при отруєнні алкалоїдами?

4. Яке лікування і профілактика отруєння алкалоїдами?

5. Отруєння тварин чемерицею.