Проаналізувавши коло засобів інформації та їх можливості, переходять до розробки стратегії ефективного підходу до них. Вона залежить від особливостей політичної ситуації, завдань кандидата й опонентів, їх особистостей. Головне: не боятися працівників засобів інформації, але ставитися до них з повагою.
Наведемо окремі поради, як спілкуватися з працівниками засобів інформації.
Нанести перший візит. Кандидат має особисто познайомитися з ключовими працівниками місцевих засобів інформації. Перший візит – це візит ввічливості, під час якого кандидат інформує працівників ЗМІ про свій намір балотуватися на виборну посаду та передає кожному з них добре підготовлений пакет для преси. Кандидата може супроводжувати прес-секретар. Ця довірена особа може зробити пізніше й окремий візит.
Підтримувати контакти. Кандидат повинен зустрічатися з керівниками засобів інформації і репортерами регулярно, а не лише тоді, коли в нього є що «продати». Він організовує щотижневі сніданки з ними сам на сам, візити і зустрічі на зразок «забіг на хвилинку».
Бути джерелом інформації. Робота репортерів – постійно шукати новини та інформацію. Сенсації, події, повідомлення тощо – усе це їхній хліб, особливо в ринкових умовах. Якщо кандидат надає репортерам відповідну інформацію, він стає необхідним і важливим для них. Кандидат і його прес-секретар мають стати постійним і надійним джерелом інформації для преси.
Використовувати телефон. Прес-релізи, безперечно, відіграють роль документів, що містять новини. Але новини можна повідомляти і телефоном. Кандидат телефонує репортерам, коли в нього є про що розповісти. Телефонне повідомлення кандидата вони можуть процитувати значно швидше. Прес-реліз, надісланий факсом, можна також швидко використати для поширення в засобах інформації.
Думати, перш ніж говорити. Кандидат може вважати якого-небудь репортера своїм добрим «товаришем», а потім бути шокованим небажаним або нищівним для його виборчої кампанії матеріалом, написаним цим «товаришем». Слід пам'ятати: завдання репортера – повідомляти новини (хороші вони чи погані), незважаючи на особисті стосунки. Кандидату і членам його команди треба остерігатися, адже все, про що вони говорять репортерові, може бути опублікованим.
Контролювати ситуацію. Перш ніж розмовляти з репортером, кандидат або його прес-секретар повинні твердо знати, що вони хочуть повідомити. Вони не дають репортерові збивати себе з пантелику або вкладати їм в уста чужі слова, володіють усіма тонкощами повідомлення або проблеми, не дозволяють відволікати себе від теми інтерв'ю.
Бути професійним і співчутливим. Повідомляючи новини про хід кампанії, варто чинити так, щоб задовольняти запити і режим роботи засобів інформації, відповідати на всі телефонні дзвінки з боку преси. Не слід надсилати погано складеної інформації та уникати друкарських помилок.
Бути чесним. Ніколи не треба брехати репортеру. Зробивши це раз, можна втратити довіру назавжди. Якщо ж він поцікавиться чимось занадто делікатним, можна сказати, що це необхідно перевірити, перш ніж давати відповідь. Однак кандидат і його команда нічого не доб'ються, відмовляючи подавати інформацію, яка і без них стане відомою громадськості. Крім того, не треба блефувати, відповідаючи на делікатні запитання.
Не затівати бійки з тим, хто закуповує чорнило бочками, а папір тоннами. За пресою завжди залишається останнє слово. У ситуації, коли штаб кампанії відчуває, що преса ставиться до кандидата несправедливо, спочатку необхідно переконатися, чи припустився репортер мимовільної помилки, чи справді хотів зашкодити йому. Якщо в інформації виявлені серйозні перекручення, слід поставитися до ситуації так:
1. Зв'язатися з репортером і спокійно обговорити статтю. Запропонувати свої пояснення думки чи факту, але не встрявати в гостру суперечку.
2. Попросити про поправку, а не про спростування.
3. Попросити написати або поширити через ефір матеріал, що відображає точку зору кандидата.
4. Якщо репортер не погоджується, можна звернутися по допомогу до його керівника. Але слід мати на увазі, що так можна нажити собі ворога в особі репортера. У будь-якому випадку не треба звинувачувати його в тому, що він навмисне упереджений.
