Головне практичне завдання суб'єктів виборчих перегонів (лідерів політичних партій, виборчих блоків, окремих кандидатів на місцевих виборах) – уміло подати себе виборцям та одержати потрібну кількість їхніх голосів на свою користь. Для цього виборчими штабами, власне, й організовується та проводиться передвиборна кампанія, основною складовою якої є агітаційно-комунікаційна робота.
В ідеалі «пересічний виборець» мав би перейнятися розумінням вирішального значення свого голосу і, зваживши всі за і проти, виважено зробив свій вибір.
Але справжньої виваженості вибору можна було б досягти лише в тому випадку, якби пересічний виборець, маючи час та відповідну політичну освіту, уважно вивчив передвиборні програми всіх учасників виборчих змагань, порівняв їх між собою, у разі потреби отримав від кожного з кандидатів (партій чи блоків) додаткові пояснення і віддав перевагу тій перспективі, яка є більш переконливою і відповідає його системі цінностей та очікуваних змін суспільного і особистого буття. Проте такого ідеального стану майже ніколи не буває. Тому в ході виборчої кампанії кандидатами та їх політичними технологами до передвиборної агітації, як правило, висуваються дещо прагматичніші функціональні цілі та завдання.
У цілому передвиборна агітація як складова виборчої кампанії являє собою систематизовану пропагандистську діяльність кандидатів у депутати (політичних партій або їх виборчих блоків) з метою привернути увагу виборців до себе, до своїх передвиборних програм та спонукати їх до такої електоральної поведінки, яка відповідає політичним інтересам тих чи інших суб'єктів виборчих перегонів.
Передвиборна агітація може здійснюватися різноманітними формами та засобами комунікації:
- шляхом безпосередньої комунікації кандидатів або їхніх довірених осіб і прибічників з виборцями (збори громадян, зустрічі з колективами виборців або з окремими виборцями, розмови віч-на-віч, поширення різноманітних форм друкованих агітаційних матеріалів – листів, листівок, плакатів, буклетів тощо;
- шляхом опосередкованої комунікації кандидатів з виборцями за допомогою засобів масової інформації (друковані матеріали, публічні дебати, дискусії, «круглі столи», прес-конференції, інтерв'ю, виступи, політична реклама, відеофільми, теленариси та інші повідомлення про суб'єктів виборчих змагань, що не суперечать чинному законодавству).
З точки зору політично-технологічного підходу до політичних комунікацій, передвиборна агітація здійснюється задля досягнення таких практичних цілей:
1. Привернути увагу виборців або до окремих кандидатів у депутати, до їх особистих, ділових та політичних якостей, або до особливостей політичних партій, виборчих блоків партій та пропонованих ними списків кандидатів.
2. Інформувати виборців про програми кандидатів, політичних партій і виборчих блоків, надати електорату систему аргументів щодо гостроти тих проблем, розв'язання яких певним чином пропонує кандидат, партія або блок партій.
3. Просвітити виборців, допомогти їм засвоїти інформацію певного змісту, домогтися, щоб вони під час голосування керувалися отриманими знаннями. Щоправда, при цьому необхідно пам'ятати, що виборча кампанія не кращий час для просвітництва у власному розумінні цього слова.
4. Зміцнити установки та лінію поведінки тих виборців, які поділяють точку зору кандидата або партії, постійно наголошувати їм на спільності ідейно-політичних, духовних та інших цінностей.
5. Модифікувати поведінку виборців, зацікавити і привернути на свій бік тих, які ще не визначилися у своєму виборі, а також переконати пасивну частину електорату (особливо молодь) взяти участь у голосуванні і довести їй, що в умовах демократії, коли необхідно зробити вибір між минулим і майбутнім, кожний голос може виявитися вирішальним.
6. Змінити або спробувати змінити установки того кола виборців, що не поділяють ідейно-політичну позицію або програму кандидата чи партії. При цьому необхідно пам'ятати, що вирішити таку задачу надзвичайно важко. Переконані прибічники опонента будуть мало цікавитися змістом неприйнятної їм аргументації і, найімовірніше, не звертатимуть уваги на докази, що дисонують з їхньою позицією.
Політичні комунікації, характер і стиль проведення виборчих кампаній, а отже, й технології та форми передвиборної агітації в одномандатних виборчих округах на місцевих виборах і в багатомандатному загальнодержавному окрузі, де пропонуються списки кандидатів від партій або блоків партій, істотно відрізняються. На відміну від індивідуальності кандидата в одномандатному окрузі, кандидати, внесені до списків партій або виборчих блоків, багато в чому нагадують сірники в сірниковій коробці. Виборцю у цьому разі пропонується «коробка» з певним «логотипом», що складається з назви партії (блоку з зазначенням назв партій, що входять до нього) та прізвищ, імен, по батькові перших п'яти кандидатів у депутати. Щоб зробити виважений вибір, виборець повинен уміти «розшифрувати» десятки таких «логотипів». (Разом з тим він має й «розпізнати» імена кандидатів у депутати, що будуть внесені до бюлетенів для голосування в одномандатних округах на виборах різного рівня, адже одночасно проводитимуться вибори як до Верховної Ради, так і до місцевих органів самоврядування.)
Проте хоч би якого типу були виборчі кампанії, вони завжди мають однакове функціональне завдання – адресно вийти на конкретні групи виборців та заручитися їх підтримкою. Через це, щоб сподіватися на успіх, організатори агітаційних кампаній будь-якого масштабу повинні дотримуватися таких ключових принципів зв'язків із громадськістю (виборцями):
• постійно проводити аналітичну роботу, виявляти проблеми, потреби й інтереси пріоритетних груп виборців та враховувати їх у своїх агітаційних зверненнях;
• систематично планувати комунікаційно-агітаційні заходи і своєчасно їх проводити;
• постійно відслідковувати й оцінювати пророблену роботу і в разі необхідності вносити відповідні корективи та докладати додаткових зусиль;
• приділяти особливу увагу не тільки використанню засобів масової інформації, а й міжособистісній комунікації з виборцями в ході кампанії;
• проводити точну селекцію ЗМІ з метою виходу на кожну пріоритетну групу електорату та ефективного поширення інформаційно-агітаційних матеріалів серед виборців.
Та все ж слід пам’ятати, що будь-яка виборча кампанія завжди унікальна. Не існує якогось єдиного рецепта, що гарантує перемогу. Тільки творчий підхід у поєднанні з дотриманням певних загальних правил організації зв'язків з громадськістю (виборцями) дає змогу сподіватися на успіх. Адже виборча кампанія й проведення передвиборної агітації, - це не тільки наука, але й мистецтво використання наукових знань на практиці.
Цивілізований підхід до виборчих технологій і до форм та методів передвиборної агітації в усіх її проявах має являти собою сукупність звернень і дій кандидатів (партій і блоків) у депутати в рамках чинного законодавства, етичних і моральних норм, що склалися в суспільстві.
Але завжди існує велика спокуса вдатися до брудних, маніпулятивних акцій, до використання «адміністративного ресурсу» та дій, які часто називають «чорним PR», «сірими», або «брудними», виборними технологіями. До них належить сукупність дій, спрямованих на створення штучних перепон, нейтралізацію або усунення конкурентів з виборчої боротьби, поширення компрометуючих матеріалів тощо. У рамках такої діяльності кандидат (партія або блок) разом зі своєю командою може використовувати такі форми і методи впливу на виборців і опонентів, які суперечать нормам суспільної моралі чи балансують на межі порушення законів України (а часто й порушують їх).
