ПР-діяльність може сприяти досягненню наступних цілей комерційної організації:
♦ змінити іміджу у зв'язку з новими видами діяльності;
♦ завоювати довіри громадськості шляхом подання маловідомих даних про комерційну організацію;
♦ набути популярності на нових ринках збуту;
♦ поліпшити відносини з громадськістю після публічної критики;
♦ інформувати громадськість (особливо клієнтів) про новий продукт;
♦ посилити позиції щодо зовнішніх ризиків;
♦ підвищити обізнаність цільових груп про участь перших осіб комерційної організації в суспільному житті;
♦ підтримувати спонсорську діяльність;
♦ взаємодіяти з політичними структурами;
♦ змінити або поліпшити імідж бізнесмена.
Перераховані цілі відображають можливі ситуації, коли в бізнесі виникають негативні тенденції або необхідний новий поштовх у розвитку діяльності, зміна її напрямків, створення конкурентних переваг.
Інформування громадськості про діяльність комерційної організації, її намаганні принести користь місцевій громаді, стійкість позитивних і конструктивних цілей, як правило, позитивно впливає на ефективність роботи бізнесу.
У наш час особливо актуальним є ділове спілкування в комерційній діяльності. У зв'язках з громадськістю ділові комунікації посідають особливе місце, що обумовлено специфікою цього виду діяльності.
Процеси обміну, тобто купівлі та продажу товарів, характеризуються динамічним рухом дуже великих обсягів інформації. Інформаційний обмін здійснюється на базі досить розвиненої системи ділових зв'язків.
У комерції особисте спілкування відіграє надзвичайно важливу роль, більшу, ніж у будь-якій іншій галузі діяльності. Це слід враховувати при організації різних ділових комунікацій.
До того ж процеси купівлі та продажу неминуче супроводжуються безліччю міжособистісних контактів продавців і покупців. У цих контактах можна виділити два рівні.
Перший рівень («перша лінія») – це рівень особистих контактів покупців (як правило, окремих осіб) з продавцями товарів і послуг. Тут щодня і щогодини здійснюються мільйони контактів, які становлять особливу сферу ділового спілкування.
На другому рівні (на «другій лінії») здійснюється купівля товарів і послуг між організаціями шляхом укладення комерційних угод.
На «першій лінії» працюють мільйони продавців товарів і послуг безпосередньо з населенням. Продавці на цьому рівні мають тисячі спеціальностей, у тому числі: продавці всіх видів товарів у магазинах, обслуговуючий персонал у готелях, ресторанах, у транспорті, персонал видовищних підприємств, медичних установ і т. ін.
На жаль, відділи по зв'язках з громадськістю часто недооцінюють роль і значення «рядових» цієї армії в своєму бізнесі. Адже очевидно, що від того, як ці люди вміють продавати товари і послуги, безпосередньо залежать доходи підприємства. У вмінні продавати вирішальне місце посідає вміння продавця спілкуватися з покупцем, тобто професійне володіння технікою міжособистісного спілкування.
Рівень спілкування на «першій лінії» торгівлі – проблема не тільки економічна, але й соціальна. Припустимо, що армія продавців стане бездоганно поводитися зі споживачами. Це потягне за собою не тільки величезні додаткові доходи, а й створить абсолютно нову якість життя людей. Так без перебільшення можна охарактеризувати значення особистого спілкування на «першій лінії» комерційної діяльності.
Ділові контакти на вищому, «другому рівні» мають ще більше значення, ніж на першому. Тут укладаються комерційні угоди, вирішуються стратегічні завдання й доля бізнесу, у спілкуванні беруть участь менеджери всіх рівнів та спеціалісти управління.
Для працівників відділів по зв'язках з громадськістю найважливішим правилом є бездоганне володіння всіма тонкощами ділових комунікацій і в першу чергу – бездоганними навичками та вмінням міжособистісного спілкування. Якщо в кого-небудь з таких працівників спілкування «не виходить», то це треба вважати великим професійним недоліком, навіть приводом для розгляду доцільності використання такої людини на комерційній роботі.
Зупинимося докладніше на деяких важливих напрямках поліпшення зв'язків із громадськістю в комерційній діяльності. Однією з головних цілей стратегії розвитку комерційної організації має бути загальна орієнтація персоналу на збут продукції. Такий підхід сам по собі припускає «збутову» підготовку кожного працівника й усього персоналу.
Приклад: У корпорації IBM одним з фундаментальних принципів менеджменту є повне його підпорядкування організації активного збуту, збільшенню обсягів продажу.
Після 30 років праці на посаді віце-президента IBM з маркетингу Ф. Дж. Роджерс писав: «... в IBM збутом займаються всі... Покупець – перш за все – ця думка добре засвоєна кожним співробітником». І далі: «Все починається з опису функцій по кожній посаді в системі маркетингу... підкреслюючи зв'язок даної ділянки зі збутом продукції».
Відповідно до прийнятої збутової концепції потрібно конкретизувати завдання кожного підрозділу і робочого місця. Інакше кажучи, підкреслити зв'язок конкретної роботи з кінцевими результатами діяльності організації. В описання кожного робочого місця мають бути включені обов'язкові для працівника норми спілкування з партнерами, споживачами товарів і послуг. Як варіант, можливо для групи працівників підготувати «інструкцію із спілкування».
У корпорації IBM повсякденна діяльність торговельних працівників регламентується «Керівництвом з ділового спілкування». Один з колишніх керівників корпорації Д. Мерсер писав: «Усі працівники IBM, що зайняті з клієнтами або займають ключові керівні посади, повинні читати цей документ щонайменше раз на рік (і в цьому розписуватися)».
Ось таким чином поведінка, у тому числі спілкування торгових працівників, регулюється в IBM – корпорації, яка вже більше 80 років безперервно збільшує кількість продажів своєї продукції.
Отже, у будь-якій комерційній організації дуже корисно мати чітко вироблені норми спілкування зі споживачами, обов'язкові для всіх працівників: від працівників «першої лінії» до головних менеджерів. Звичайно, ці норми повинні відповідати специфіці діяльності організації.
Приклад: перелік найбільш загальних правил міжособистісного спілкування працівників комерційної сфери.
1. «Пам'ятайте, що клієнт платить вам зарплату» (такий плакат можна побачити в багатьох конторах IBM). Справді, кожна продаж збільшує багатство організації, і це повинні знати всі її працівники.
2. Задоволений споживач повернеться до вас знову і зробить кращу рекламу комерційній організації.
3. Нічого немає більш важливого для продавця, ніж покупець, з яким він зайнятий у даний момент.
4. Продавець повинен бездоганно знати товар, який він продає, або послугу, яку надає покупцеві.
5. Про переваги товару треба говорити самому продавцеві, а не чекати запитань покупців.
6. У розмові з покупцем слід проявляти безмежне терпіння.
7. Продавець усіма своїми діями і виглядом повинен залучати, а не відштовхувати покупця.
Слід пам’ятати й про те, що кожен продавець одночасно є і покупцем. Організація продає свій товар і обов'язково купує ресурси для його виробництва і реалізації. Якщо організація займається тільки торгівлею, то вона і купує, і продає свій товар і при цьому також купує ресурси (енергію, тепло, транспорт, технологічне, торгівельне обладнання тощо).
Як покупець кожна людина і кожен працівник організації повинен виходити з того, що він витрачає гроші, які є багатством організації та його власні. Уміння спілкуватися, вести торг істотно впливає на результати діяльності комерційної організації, від чого знижується собівартість товарів, доходи підвищуються. Завдяки професійній постановці ділового спілкування та ділових комунікацій взагалі в комерції складається постійне коло споживачів і постачальників, а це запорука стійкості організації та її розвитку.
У вітчизняній практиці значення шанобливого ставлення до покупця першими інтуїтивно й емпірично зрозуміли дрібні торговці. У своєму спілкуванні з покупцями вони виявляють значно більшу зацікавленість, ніж продавці у великих магазинах. Щодо інших форм торгівлі, сфери найрізноманітніших послуг, то тут, на жаль, ще панують неприпустимі в комерції байдужість і навіть неприязне ставлення у відносинах зі споживачами. А в результаті цього організації мають знижені доходи, іноді навіть не підозрюючи, в чому, власне, причина.
У світлі всього викладеного представляється абсолютно необхідним здійснювати під керівництвом ПР-відділів у процесі загальної професійної підготовки навчання персоналу техніці міжособистісного спілкування. Особливо це необхідно для працівників «першої лінії» комерційної діяльності.
Уміння будувати відносини, спілкуватися з партнерами є одним з головних ділових якостей працівника, ким би він не був: головою фірми, продавцем в магазині або провідником у вагоні і т.д.
Фірмові PR-акції.
Для привернення уваги громадськості до фірми чи організації проводяться різноманітні ПР-заходи. Основними з них є наступні:
♦ конференції;
♦ «круглі столи»;
♦ дні відкритих дверей;
♦ презентації;
♦ виставки;
♦ прийоми.
Дуже важливо чітко визначити мету заходи та засоби її досягнення. Чим чіткіше буде поставлена мета, тим більше шансів, що захід матиме позитивний результат.
Слід намагатися, щоб заходи отримали суспільний резонанс, інформація про них повинна широко розповсюджуватися засобами масової інформації та різними іншими шляхами.
Щоб ПР-заходи були ефективні, до них необхідно ретельно готуватися. Для цього необхідно:
· скласти повний сценарій із зазначенням послідовності всіх етапів;
· прописати детальну програму;
· заздалегідь підготувати відповідні друковані матеріали: проспекти, прес-релізи, каталоги і т.д.
· визначити коло запрошених, яким слід розіслати спеціальні запрошення з програмою, де вказується місце, час та інша інформація про проведення заходу.
Конференції – це один з найефективніших ПР-заходів, це засіб спілкування, обговорення та вирішення проблем в наукових, політичних, професійних спільнотах. Разом із тим вони є засобом ділового спілкування підприємців, які сприяють підвищенню ефективності їх діяльності. Конференції дозволяють підприємцям реалізовувати свої ідеї в життя, просувати свою продукцію, створювати для себе сприятливу ситуацію в бізнесі.
Конференції можуть бути:
· внутрішніми (їх учасники – це члени колективу фірми чи організації)
· зовнішніми (в яких беруть участь представники різних установ).
Конференції бувають наукові, практичні, науково-практичні. Вони можуть проводитися за будь-яких проблем: політики, освіти, бізнесу або, наприклад, з питань співпраці підприємств з метою зростання їх конкурентоспроможності.
Приклад: кафедра журналістики та видавничої справи проводить кожні два роки науково-практичну конференцію «Регіональні ЗМІ: історія, стан, перспективи розвитку», в якій беруть участь учені, викладачі, аспіранти з усієї України (див. додаток).
Задовго до початку конференції готується основний склад тих, хто доповідатиме. Заздалегідь формується програма, в якій розписаний весь порядок проведення конференції з зазначенням днів, годин, тим виступів, доповідачів. У ній можуть бути передбачені екскурсії, відвідування підприємств або їх підрозділів, коктейль і т.п. За матеріалами конференції, що представляє інтерес для широкого кола фахівців, видаються збірники доповідей або їх тез ще до проведення конференції або за її результатами.
Для проведення конференції може бути створений оргкомітет на чолі з головою, який координує всю роботу. До його складу входить кілька людей, кожен з яких є відповідальним за певний етап роботи конференції: прийняття та розміщення учасників, організацію їх харчування та проведення коктейлю, здійснення зв'язку з представниками ЗМІ і т.д.
З метою рекламування конференції та фірми-організатора її тему і зміст необхідно сформулювати таким чином, щоб вони представляли інтерес для широкої ділової громадськості. Це приверне до неї увагу засобів масової інформації. Для того, щоб у них були опубліковані матеріали конференції, її організатори повинні заздалегідь підготувати і передати журналістам медіа-кіт, що містить:
♦ програму конференції;
♦ бекграундер, загальну інформацію про фірму-організатора конференції (назва, види діяльності, коротку історію, структуру і т.п.);
♦ список учасників конференції з короткою характеристикою їх;
♦ тези найбільш важливих і цікавих для громадськості доповідей;
♦ текст прес-релізу.
Дуже важливо, щоб кінцевим результатом проведення конференції була широка інформованість ділової громадськості про позитивний образ фірми-організатора і її продукції з усіма наслідками.
Круглий стіл – один із засобів обговорення проблем, вироблення стратегії і тактики, ділової політики фірми або спільноти підприємств.
Запрошення взяти участь у подібному заході зазвичай отримують керівники фірм або авторитетні фахівці у відповідній галузі підприємницької діяльності. Для представників фірми це не тільки можливість вирішити будь-які проблеми, а й отримати досить широку популярність серед ділової громадськості, якщо тема засідань висвітлюється в ЗМІ.
Як і будь-який захід у галузі зв'язків із громадськістю, робота «круглого столу» має бути належним чином спланована і підготовлена.
Для організації «круглого столу» слід:
· заздалегідь підготувати тему й обговорювані питання;
· визначити склад учасників, яких доцільно попередньо ознайомити з пропонованими для обговорення питаннями, що дозволяє їм уточнити свої позиції, думки, підготувати аргументи, матеріали.
Кількість учасників – не більше 10 – 15 осіб. Робота може проводитися не обов'язково за реальним круглим столом. Учасники можуть розміщуватися за столами, розташованими по колу, прямокутником, квадратом, але в будь-якому випадку вони повинні бути звернені обличчям один до одного.
На столі перед кожним учасником ставиться табличка-ідентифікатор, на якій крупним шрифтом вказані ім'я, назва фірми і посаду.
Роботу «круглого столу» організовує ведучий. Він може написати і заздалегідь узгодити з учасниками сценарій, визначити перелік і послідовність обговорюваних питань, виступів. Особливо важливо належним чином підготуватися до такого своєрідного «ток-шоу», якщо передбачається, що цей захід буде відображено в телевізійних передачах. У цьому випадку, незважаючи на наявність обговорюваних проблем, невирішених питань, учасники «круглого столу», його ведучий у процесі цього заходу повинні окремими штрихами, фразами тактовно, ненав'язливо створити у телеглядачів або читачів приємне враження про свою фірму чи фірмах-учасниках «круглого столу».
Варто заздалегідь подбати про вихідний матеріал, який представники ЗМІ могли б використовувати для інформування своєї аудиторії про цю подію.
Для багатьох організацій і установ серйозним засобом свого рекламування, встановлення зв'язків із громадськістю можуть служити дні відкритих дверей. Їх щорічно широко практикують, наприклад, вищі навчальні заклади для залучення більшої кількості абітурієнтів.
Приклад: Луганський національний університет проводить щонайменше 4 рази дні відкритих дверей протягом навчального року. Для зручності, двері університету відкриваються в суботу. Кожний абітурієнт може отримати інформацію про факультети та інститути університету, умови вступу, вартість навчання, перелік обов’язкових для вступу предметів.
Для проведення дня відкритих дверей слід:
· Заздалегідь скласти сценарій і відповідальні за кожен елемент заходу;
· Сповістити про захід громадськість через засоби масової інформації і за допомогою власних оголошень (із зазначенням дати і години).
· У приміщеннях, коридорах, де будуть присутні гості, слід розмістити плакати, стенди, різний ілюстративний матеріал та іншу інформацію про роботу рекламованої установи.
Як правило, день відкритих дверей проводиться таким чином: у призначений час гості запрошуються до зали, де керівник установи в стислій формі підносить інформацію про свою організацію, її переваги перед іншими, плани подальшого розвитку. Далі досить лаконічно виступають керівники підрозділів установи, інформуючи гостей про особливості їх діяльності. Після виступу в залі провідних працівників гостям слід показати діяльність всіх підрозділів організації, роботу обладнання, лабораторій, якщо вони є, і т.д.
Ефективність заходу збільшиться, якщо про нього сповістити в ЗМІ. Уся інформація повинна подаватись таким чином, щоб зацікавити людей у діяльності організації, викликати бажання взяти участь у її роботі.
Презентація –це ПР-захід, під час якого відбувається представлення фірми, особи, продукції представникам громадськості.
Презентація може проводитися у зв'язку:
♦ з відкриттям фірми або організації;
♦ з її реконструкцією, реорганізацією, створенням нових підрозділів;
♦ з високими, якісно новими досягненнями в роботі і т.п.
Як правило, презентація є початковим етапом діяльності нової фірми. Однак цей захід може проводитися і в зв'язку з відкриттям нових підрозділів вже діючої фірми: цехи, філії і т.п. Презентація корисна не тільки для виробничого підприємства, крамниці, ресторану, готелю, але і для навчального закладу, медичної установи і т.д.
Презентація буде результативною, якщо на неї запросити не тільки представників широкої громадськості, тобто потенційних покупців, клієнтів, а й представників міської адміністрації, законодавчих органів, відомих людей міста. Дуже добре, якщо на церемонію відкриття будуть запрошені кореспонденти газет, радіо, телебачення.
Слід знати, що працівники ЗМІ з більшим бажанням беруть участь у презентації, якщо на ній будуть присутні відомі політичні діячі міста, регіону чи навіть країни.
Наприклад, на відкриття спільного підприємства у великому місті або столиці організатори можуть запросити посла відповідної країни. Журналісти не зможуть пропустити таку добру можливість поставити йому кілька запитань із проблем поточної політики, про події у світі, відносини між країнами і тому неодмінно прийдуть на захід. У невеликих містах у журналістів не менший інтерес може викликати спілкування з керівниками місцевої адміністрації, депутатами законодавчих органів, можливість взяти у них інтерв'ю.
Необхідно мати на увазі, що на відміну від керівників, депутатів міста, регіону запрошені на церемонію відкриття знамениті артисти, спортсмени можуть отримувати за участь в церемонії або за виступ гонорари та цінні подарунки.
Презентацію краще проводити в другій половині дня. Вести її має представник відділу зі зв'язків з громадськістю за заздалегідь підготовленим сценарієм (у ньому так само, як і в сценаріях інших заходів, зазначаються відповідальні за кожен етап).
Презентацію умовно можна поділити на дві частини. Перша, офіційна частина передбачає подання запрошених, друга, неофіційн а – включає в себе коктейль, фуршет і т.п.
Відповідальний за презентацію менеджер зі зв'язків з громадськістю може публічно вести весь процес, надаючи слово виступаючим, оголошуючи етапи проведеного заходу, чи залишатися в тіні, непомітно включаючи в процес по черзі всіх дійових осіб.
Перша частина починається з невеликого виступу одного з керівників фірми, який дає характеристику своєму підприємству, його продукцію, розповідає про плани подальшого розвитку. Потім слово надається представнику міської влади. Він може показати значущість, місце цього підприємства в загальноміській господарської чи соціальній системі.
Якщо в гостей виникли будь-які питання, керівники фірми повинні дати на них вичерпні відповіді. У процесі презентації гості також можуть виступити: з привітаннями, побажаннями, конструктивними зауваженнями щодо подальшого вдосконалення діяльності фірми.
У ході цих невеликих виступів або після них при необхідності можна показати не більш ніж 10-хвилинний рекламний відеофільм про фірму та її продукцію. У залі, де проходить презентація, доцільно розвісити великі фотографії або встановити діапозитиви із зображенням і, можливо, короткою технічною характеристикою виробленої фірмою продукції.
Презентація запам’ятається краще, якщо гостям вручити рекламні, пам'ятні сувеніри, значки і т.п. Якщо передбачено розповсюдження рекламних проспектів, буклетів, каталогів, то їх слід розмістити на столах в місцях, легко доступних для гостей.
Друга частина презентації, де передбачається вільне спілкування між усіма учасниками заходу під час коктейлю, може проходити в цьому або іншому приміщенні. Як правило, уздовж стін приміщення розміщуються столи з легкими спиртними та безалкогольними напоями, а також бутербродами, салатами і т.п.
Коктейль часом є більш важливою частиною презентації, ніж офіційна. Тут у невимушеній обстановці учасники можуть збиратися в невеликі групи, переходити від однієї групи до іншої, знайомитися, обмінюватися візитними картками, обговорювати якісь питання, знаходити взаємні інтереси в бізнесі, домовлятися про майбутніх ділових зустрічах і т.д. Працівникам фірми, особливо керівникам, дуже важливо на цьому етапі заходи непомітно, приховано тримати кермо влади в своїх руках. Вони мають встановити добрі, неофіційні стосунки з місцевим керівництвом і представниками засобів масової інформації. Для останніх слід заздалегідь підготувати, крім проспектів, доповідні матеріали про фірму для публікації в ЗМІ, можливо, стислий, але змістовний виступ для телеінтерв'ю.
Одним з важливих засобів паблік рілейшнз є виставки, які допомагають фірмі серйозно зміцнити свої позиції на ринку. Вона може взяти участь у виставках, організованих виставковим комітетом, на яких представлено багато різних фірм. Ще один варіант – самостійно організувати «персональну» виставку.
Виставку варто проводити, якщо:
♦ фірма бажає створити певний імідж;
♦ є мета просувати свою продукцію;
♦ є потреба в дослідженні ринку.
Однак реалізувати перші дві мети можна і за допомогою звичайних рекламних засобів. Тому участь у виставці або самостійна її організація вимагають у кожному конкретному випадку визначення доцільності подібного заходу, співвідношення витрат і передбачуваних результатів. Разом із тим поєднання різних засобів зміцнення своїх позицій на ринку з проведенням виставок дає значний позитивний результат.
Отже, перед підготовкою до виставки слід чітко визначити цілі її проведення, а потім готувати відповідний комплекс взаємопов'язаних робіт, спрямованих на їх досягнення.
Прийоми – це ПР-захід, що організовуються фірмами для спільного проведення часу з гостями, і поєднує в собі відпочинок і розваги з діловим спілкуванням. Прийоми можуть проводитися як самостійні заходи або в поєднанні з діловими заходами, наприклад із презентацією. Зазвичай їх організовують з нагоди:
♦ урочистої дати створення підприємства чи ювілею;
♦ відвідування підприємства делегацією партнерів, важливими особами;
♦ укладення великої угоди, проведення серйозного заходу і т.д.
Прийом повинен сприяти розширенню і зміцненню ділових контактів, створенню іміджу фірми серед ділової громадськості. Цей захід має бути ретельно підготовлений. Підготовка прийому включає в себе:
♦ визначення його мети;
♦ вибір форми прийому;
♦ визначення складу учасників;
♦ складання сценарію;
♦ розсилку запрошень;
♦ складання меню;
♦ сервіровку столу;
♦ складання плану розсадки гостей за столом;
♦ порядок обслуговування гостей;
♦ підготовку тостів і промов.
Прийоми можна класифікувати за різними ознаками. Вони бувають формальні та неформальн і, денні та вечірн і, з розсадженням і без розсадження.
Формальні прийоми – це такі заходи, до яких і запрошені, і ті, хто запрошують, заздалегідь ретельно готуються з дотриманням певних умовностей.
Неформальні прийоми проводяться, як правило, у невеликих фірмах, начебто експромтом, у робочій дружній атмосфері. Однак і до них треба бути завжди готовими.
До денного прийому відносяться заходи «келих вина» та сніданок.
«Келих вина» – найпростіша форма прийому. Гості на такому прийомі або стоять, або розміщуються в кабінеті керівництва за столом засідань, журнальним столиком і т.п. Для підняття престижу фірми в якості частування повинно бути рідкісне вино, шампанське коньяк, а також фрукти, легкі закуски (бутерброди з ікрою і т.п.) Цей захід не повинен затягуватися в часі.
Сніданок проводиться з ранку і до 12 години, його тривалість півтори-дві години. На столі невелика кількість блюд. За сніданком обговорення ділових питань може перемежовуватися розмовами на загальні теми.
Зазначені заходи передбачають повсякденний одяг.
Вечірні прийоми – заходи більш урочисті. До них відносяться коктейль, фуршет, ланч і вечерю.
Коктейль зазвичай починається між 17 і 18 годинами і триває близько двох годин. Офіціанти підносять до груп учасників бесіди напої та холодні закуски.
Фуршет практично мало чим відрізняється від коктейлю. Тут гості самі підходять до накритих столів, накладають на тарілки закуски і відходять до груп учасників бесіди осіб. На фуршеті, як і на коктейлі, традиційні вилки практично не використовуються, за винятком мініатюрних пластмасових дворогих вилочок або шпажок.
Ланч і вечеря практично нічим не різняться між собою, крім часу їх проведення. Ці заходи – найурочистіші форми прийому. Ланч зазвичай починається близько 17 годин і триває протягом 2 – 3 і більше годин. Час вечері пізніший. Ланч і вечеря можуть проводитися з «розсадженням», тобто із зазначенням конкретного місця за столом для кожного запрошеного. Місця за столом поділяються на більш і менш почесні. Найпочеснішими вважаються місця поряд з господарями. Форма одягу передбачається урочиста.
Таким чином, ПР як засіб формування громадської думки про бізнес може сприяти досягненню наступних цілей:
♦ набуття популярності;
♦ поліпшення відносин із громадськістю;
♦ посилення позицій по відношенню до зовнішніх ризиків;
♦ зміни іміджу в зв'язку з новими видами діяльності;
♦ підвищення обізнаності цільових груп про участь перших осіб організації в ПР-акціях.
