Під час здійснення адміністративним судом правосуддя у публічно-правових спорах, за наявності певних процесуально-правових обставин, подальша реалізація такого правосуддя стає неможливою. Зокрема, здійсненню адміністративного правосуддя може перешкоджати недотримання правил підсудності адміністративних справ, ліквідація адміністративного суду.
Однак, ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визнано захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки, виходячи із положень Конституції України та чинного національного законодавства, нішо не має перешкоджати здійсненню адміністративного судочинства, відтак процесуальним законодавством передбачено механізм подолання перешкод, які, можливо, виникатимуть при здійсненні адміністративного правосуддя.
Відтак, за наявності ряду процесуальних підстав, які унеможливлюють розгляд та вирішення публічно-правового спору, відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, відбувається передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого.
Насамперед розглянемо обставини, за наявності яких стає можливою така передача адміністративної справи до іншого адміністративного суду.
Перелік закріплених ст. 22 КАС України підстав передання адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого залежно від їх змісту можна класифікувати на дві основні групи.
1. Підстави передачі адміністративної справи, виникнення яких обумовлено поведінкою чи певним станом суб'єктів адміністративних процесуальних правовідносин.
До цієї групи належать такі підстави передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого:
— п. 1 ч. і ст. 22 КАС України — задоволено клопотання відповідача, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування);
п. 4 ч. 1 ст. 22 КАС України — після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;
— п. 5 ч. 1 ст. 22 КАС України — ліквідовано адміністративний суд, який розглядав справу.
2. Підстави передачі адміністративної справи обумовлені недотриманням правш підсудності адміністративних справ. До цієї групи відносяться такі підстави передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого:
— п. 2 ч. І ст. 22 КАС України — після відкриття провадження у справі виявилося, шо провадження у справі відкрито без дотримання правил предметної підсудності.
Якщо суд відкрив провадження у справі без дотримання правил предметної підсудності, то він повинен передати її на розгляд відповідного адміністративного суду, незалежно від того на якому етапі провадження у першій інстанції виявлено порушення правил предметної підсудності, оскільки суд, який відкрив провадження у справі, не є компетентним у розгляді відповідної справи. У разі, коли порушення правил предметної підсудності виявлено в суді вищої інстанції, то рішення суду першої інстанції належить скасувати, а справу передати до компетентного суду'.
— п. з ч. 1 ст. 22 КАС України — після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду виявилося, що провадження у справі відкрито без дотримання правил територіальної підсудності.
Порівняно з правилами предметної підсудності правила територіальної підсудності є менш жорсткими, оскільки вважається, що рівень суду є належним, але внаслідок порушення правил територіальної підсудності можуть створюватися додаткові незручності, які однак зазвичай на зміст рішення об'єктивно не впливають. Якщо порушення правил територіальної підсудності виявлено ще до початку судового розгляду, то адміністративну справу також належить передати до належного суду.
Проте якщо порушення правил територіальної підсудності виявлено під час судового розгляду, суд повинен завершити розгляд та ухвалити судове рішення по суті спору. Недотримання лише правил територіальної підсудності не може мати наслідком скасування судового рішення у суді вищої інстанції. Проте якщо є об'єктивні передумови вважати, що рішення суду може бути неправосудним (наприклад, справу розглянуто за відсутності відповідача, який вказував на порушення правил підсудності і заявляв клопотання про передачу справи до належного суду), його належить скасувати, а справу необхідно передати до належного суду'.
Питання про передачу адміністративної справи розглядається судом у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені (за правилами, передбаченими ст.ст. 33-40 КАС України), не перешкоджає розгляду цього питання.
Питання про передачу адміністративної справи суд вирішує ухвалою, яку може бути оскаржено.
Передача адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали суду", а в разі подання апеляційної скарги — після залишення її без задоволення.
З метою недопущення тяганини під час передачі адміністративної справи, а відтак — задля запобігання безпідставному відкладенню постановлення рішення по цій справі, своєчасного й швидкого захисту і поновленню законних прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи, яка звернулась до адміністративного суду, адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 22 КАС України, остаточно має бути вирішена по суті адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Відповідно до обов'язку вирішити справу адміністративним судом, до якого вона надіслана, ч. 6 ст. 22 КАС України закріплено також правило, що спори між адміністративними судами щодо правомірності та обґрунтованості підсудності не допускаються.
Заборона спорів між адміністративними судами щодо правильності передачі адміністративної справи також є додатковою гарантією оперативного здійснення адміністративного правосуддя по конкретному публічно-правовому спору.
Рекомендована література
Нормапшвно-правові акти, судова практика 1 Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Вер-' ховної Ради України. — 1996. — ЗО. — Ст. 141.
2. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року // Урядовий кур'єр. — 2005. — № 153-154.
3. Закон України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року // Відомості Верховної Ради України. — 2002.— № 27-28 — Ст. 180.
4. Інформаційний лист Верховного Суду України "Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального закоїюдавства стосовно розмежування ко.мпетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами" від 26 грудня 2005 року № 3.2. — 2005 // Вісник господарського судочинства. — 2006. — № 2.
5. Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про деякі питання, пов'язані із розмежуванням компстенції господарських і адміністративних судів" від 7 лютого 2006 року № 01-8/301 // Вісник господарського судочинства.— 2006.— №2.
Навчальна та наукова література 1. Конституція України: Науково-практичний коментар / В. Б. Аве-р'янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін.; Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. — Харків: Видавництво "Право"; К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. —808 с. Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар / Ківалов С. В., Харитонова О. 1., Пасенюк О. М., Аракелян М. Р. та ін. —X.: ТОВ "Одіссей", 2005.— 552 с.
Беляневич В. Е. Господарський процесуальний кодекс України: (із змінами і допов. стано.м на 22 вересня 2005 р.): Наук.-практ. ко-мент. — Вид. 2-е. — К.: Видавництво "Юстінінан", 2006. — 672 с. 4. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч. У 2 т. — Т. 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова). — К.: Видавництво "Юридична думка", 2004. — 584 с.
