Прокурор в адміністративному процесі

Поряд із Уповноваженим Верховної Ради України з прав лю­дини одним із способів захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб у адміністративному процесі є здійснення прокуратурою України представницьких та інших, закріплених національним законодавством, функцій.

Так, відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 60 КАС України та ст.ст. 35, 36 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року^, прокурор має право здійснювати представництво інтересів громадянина або держави, або мо­же бути залучений судом до участі у справі, або може вступа­ти у справу за своєю ініціативою з метою здійснення покладе­них на нього обов'язків.

При здійсненні прокурорського нагляду за дотриманням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, дер­жави, а також підприємств та інших юридичних осіб (ст. 20 Закону України "Про прокуратуру").

Відтак, участь прокурора" в адміністративному процесі обумовлюється: і) його власною ініціативою, або ж він 2) за­лучається до участі у справі як законний представник за рішенням суду (ч. З ст. 60 КАС України).

Важливо, що оскільки прокуратура в адміністративному процесі виконує функції та завдання, визначені чинним націо­нальним законодавством, то її посадові особи порушуючи ад­міністративну справу у суді, звільняються від сплати держав­ного мита.

По-друге, законом (ст. Зб' Закону України "Про прокурату­ру") закріплено право прокурорів самостійно визначати підста­ви для представництва у судах та форму його здійснення у будь-якій стадії судочинства.

Відповідно до зазначеного наказу прокуратурою представ­ницькі функції здійснюються шляхом:

Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у адміністративному процесі, крім названого Закону, визначають­ся також КАС України. Крім того, цим процесуальним норма­тивно-правовим актом передбачено деякі особливості реалі­зації повноважень прокурором.

По-перше, прокурор у адміністративному процесі користу­ється правами, визначеними ст. 49 КАС України. Однак, про­курор не може закінчувати примиренням справу, яку він пору­шив, звернувшись до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб (ст. 61 КАС України). Ця обставина пояснюється відсутністю у прокурора прав щодо предмету спору. Крім того, таке примирення не завжди відпо­відає інтересам особи, на захист прав та свобод якої прокуро­ром подано адміністративний позов. Тому, аби запобігти обме­женню чи навіть порушенню суб'єктивних прав, свобод та інтересів, законодавець виключив можливість прокурора укла­дати мирову угоду із відповідачем по адміністративній справі.

По-друге, якщо прокурор відмовляється від адміністратив­ного позову або відбувається зміна позовних вимог, це, однак, не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, права вимагати від суду роз­гляду справи, вирішення адміністративного позову в поперед­ньому обсязі.

По-третє, у разі, коли фізична особа, яка має адміністра­тивну процесуальну дієздатність і на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, не підтримує позовних вимог, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Тобто у разі відмови фізичної особи від позовних вимог, заявлених у її інтересах прокурором, втрачається сенс у по­дальшому розгляді та вирішенні спору судом, оскільки ця осо­ба заявила про небажання скористатися судовим захистом. Та­кож через відмову фізичної особи від позовних вимог, реалізу­ється принцип диспозитивності адміністративного процесу, який полягає у тому, що кожна особа, яка звернулася за судо­вим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій роз­суд. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких по­дано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності (ч. З ст. 11 КАС України).

По-четверте, прокурор, який не брав участі у справі, з ме­тою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, скарги за винятковими об­ставинами, заяви про перегляд рішення за нововиявленими об­ставинами, має право знайомитися з матеріалами справи в ад­міністративному суді.

Отже, виходячи із викладеного, участь прокурора в адмі­ністративному процесі проявляється у таких основних формах (видах).

1. Порушення адміністративної справи у суді першої, апеля­ційної та касаційної інстанцій з приводу необхідності за­хисту прав, свобод та інтересів інших осіб.

2. Прокурор може приймати участь у розгляді та вирішенні судом адміністративної справи, яка вже триває.

Така класифікація форм участі прокурора у судовому про­цесі не є абсолютно новою, оскільки свого часу була розроб­лена Д. М. Чечотом, який доводив, що прокурор може брати участь у розгляді і вирішенні правового спору у суді першої та наглядової інстанцій, а також на стадії виконання судових рішень'.

У сучасній процесуальній науці також відстоюється пози­ція, що діяльність прокурора в адміністративному процесі, не­залежно від стадій судочинства відбувається у вказаних двох процесуальних формах: 1) порушення справи у суді; 2) вступ у справу в будь-якій стадії процесу для здійснення функцій представництва інтересів громадян або держави. Отже, проце­суальні форми участі прокурора у процесі — це закріплена у процесуальному законі можливість впливу його діяльності на розвиток провадження у справі^.