Особливості адміністративної процесуальної правосуб'єктності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Конституція визначає особливе місце людини, її прав і свобод у системі конституційних відносин, закріплює захист її прав як фундаментальний принцип, який діє у суспільстві і державі. Розвиток цього конституційного правоположення має бути забезпечений наявністю дієвих механізмів реалізації, захисту і гарантій прав людини'.

Тому, як визначено у ст. 60 КАС України, у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може звертатися до адміністративного суду ІЗ адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Відтак Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в адміністративній справі виступає одним із її учасників та відноситься до групи осіб, які беруть участь у справі з метою захисту прав, свобод та інтересів інших осіб.

Перш ніж перейти до аналізу адміністративної процесуальної правосуб'єктності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, наведемо ознаки, які характеризують цей правовий інститут, який у правничій літературі отримав назву омбудсману.

Як вважається, омбудсман — це призначений вищими органами державної влади контрольно-наглядовий, правозахисний, незалежний, політично нейтральний, одноособовий чи колегіальний орган державної влади (посадова особа), який уповноважений конституцією чи законом за власною ініціативою або зверненням громадян контролювати діяльність органів і посадових осіб (частіше виконавчої гілки влади) з точки зору дотримання ними прав і свобод людини та громадянина, як правило, діє неформально на власний розсуд та рекомендує корегуючі дії, спрямовані на забезпечення прав і свобод'.

Національному інституту омбудсмана притаманні такі ознаки^:

— по-перше, це орган державної влади;

— по-друге, незалежний;

— по-третє, одноособовий;

— по-четверте, він призначається Верховною Радою України;

— по-п'яте, український омбудсман — політично нейтральний орган;

— по-шосте, він на постійній основі здійснює контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції;

— по-сьоме. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює свою правозахисну діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які він отримує за власною ініціативою, зверненням громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників або народних депутатів України;

_по-восьме, він діє неформально на власний розсуд;

_по-дев'яте. Уповноважений керується у своїй діяльності

Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких дає Верховна Рада України;

_по-десяте, сила його рішень не носить обов'язкового характеру.

Таким чином, О. В. Марцеляк робить висновок, шо Уповноважений Верховної Ради України з прав людини — це призначений Верховною Радою України незалежний, політично нейтральний, одноособовий орган державної влади, уповноважений за власною ініціативою, зверненням громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників або народних депутатів України здійснювати на постійній основі контроль за дотриманням конституційніа прав і свобод людини й громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції, який діє неформально на власний розсуд та рекомендує корегуючі дії, керуючись у своїй діяльності Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згоду на обов 'язковість яких надана Верховною Радою України.

Основний зміст адміністративного процесуального статусу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини визначено у ст. 101 Конституції України, відповідно до якої саме ця особа здійснює парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина. Тому кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ст. 55 Основного Закону України).

Важливо, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює свою діяльність лише на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує:

1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників;

2) за зверненнями народних депутатів України;

3) за власною ініціативою (ст. 16 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини").

Безпосередньо повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які характеризують його, як учасника адміністративного процесу, закріплено Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23 грудня 1997 року'.

Так, виходячи із законодавчих положень, інститут омбудсману в Україні (саме так прийнято іменувати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини) покликаний здійснювати парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (ст. 1 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини").

Метою парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, який здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, зокрема, є:

1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;

2) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;

3) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;

4) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

Із метою здійснення належним чином Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини покладених на нього завдань та функцій, він має право:

1) бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, колегії прокуратури України та інших колегіальних органів;

2) на ознайомлення з документами, у тому числі і секретними (таємними), та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах;

3) бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;

4) звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом.

Задля належного забезпечення участі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в адміністративному процесі процесуальним законодавством передбачено відповідний обсяг його процесуальних повноважень.

Так, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, як й інші особи, які беруть участь у справі, має загальні процесуальні права і обов'язки, закріплені ст. 49 КАС України.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у разі звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, не може закінчувати справу примиренням (ч. 1 ст. 61 КАС України). Ця обставина пояснюється відсутністю в Уповноваженого прав розпоряджатися предметом спору, і, можливо, таке примирення буде суперечити інтересам особи, в інтересах якої до адміністративного суду звернувся Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Однак відмова Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, від адміністративного позову або зміна позовних вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, права вимагати від суду розгляду справи, вирішення адміністративного позову в попередньому обсязі (п. 2 ст. 61 КАС України).

Якщо фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, не підтримує позовних вимог, суд залишає позовну заяву без розгляду (п. З ст. 61 КАС України).

Аналіз процесуально-правового статусу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини дозволяє зробити певні висновки:

1. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини — це перш за все конституційна гарантія захисту законних прав, свобод та інтересів людини і громадянина, закріплених чинним законодавством та нормами міжнародного права.

2. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в адміністративному процесі завжди діє від імені та в інтересах людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити особисто.

3. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини бере участь у розгляді та вирішенні адміністративних справ у специфічній формі: 1) він має право бути присутнім на засіданнях адміністративних судів усіх Інстанцій; 2) він має право на ознайомлення із судовими документами, у тому числі і секретними (таємними), та отримання їх копій; 3) звертатися до суду із заявою, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі.

4. Адміністративні процесуальні повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини закріплено у національному законодавстві, а саме: 1) у Конституції України від 28 червня 1996 року; 2) у КАС України та 3) у Законі України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини " від 23 грудня 1997 року.

5. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, незважаючи на можливість вступу в адміністративний процес в інтересах інших осіб, позбавлений права розпоряджатись предметом спору на власний розсуд. Можливість розпорядження предметом спору негативно б могла вплинути на законні права, свободи та інтереси.

6. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може порушити адміністративну справу за власною ініціативою або ж вступити у вже розпочатий іншими суб'єктами адміністративний процес.

7. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини так само, як й інші державні й громадські органи, підприємства, установи, організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених чинним законодавством із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, відповідно ДО п. 10 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року', від сплати державного мита звільняється.