В адміністративному процесі: поняття, ознаки та види

Поряд із такими основними суб'єктами адміністративного про­цесу як сторони, у адміністративну справу можуть вступати, так звані, треті особи. Треті особи, так само, як і сторони, на­лежать до групи осіб, які беруть участь у справі з метою за­хисту власних прав, свобод та інтересів.

Відрізняє третіх осіб від решти учасників адміністративної справи і одночасно поєднує із сторонами, наявність у цих осіб специфічної правової зацікавленості у результатах вирішення публічно-правового спору. Власне саме специфічний інтерес і характеризує осіб, як третіх, відмежовує їх від сторін та інших учасників адміністративного процесу.

Розкрити сутність третіх осіб можна розкривши їх типові риси та співвідношення із сторонами адміністративного про­цесу.

1. Так само, як і сторони, треті особи особисто зацікавлені у розгляді та вирішенні адміністративної справи на власну ко­ристь.

2. Однак зацікавленість третіх осіб у розгляді та вирішенні адміністративної справи є абсолютно протилежною Інтересам сторін. Претензії третіх осіб повністю або частково виключа­ють вимоги позивача чи заперечення відповідача.

Так, у ч. 1 ст. 53 КАС України закріплено, що: а) задово­лення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповіда­ча; б) треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчен­ня судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін.

Саме відмінність матеріальних та процесуальних інтересів не дозволяє ототожнити третіх осіб ані з позивачем, ані з відповідачем. Оскільки особи не відстоюють ні позицію пози­вача, ні відповідача, тому вони й отримали назву "третіх", бо займають власну, "третю" позицію в адміністративному про­цесі.

3. Треті особи, на відміну від сторін, процес не порушу­ють, а навпаки — вступають у вже розпочату адміністративну справу. У адміністративну справу треті особи можуть вступи­ти у будь-який час, однак обов'язково лише до закінчення су­дового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін (ч. 1 ст. 53 КАС України). Однак, вважаємо, що потре­бує уточнення законодавче положення (ч. 1 ст. 53 КАС Украї­ни) про те, шо саме слід вважати закінченням судового роз­гляду адміністративної справи: це лише розгляд адміністратив­ної справи у суді першої інстанції чи це розгляд такої справи і в суді апеляційної та касаційної інстанцій.

4. Треті особи вступають у вже розпочатий адміністратив­ний процес, оскільки рішення по справі певним чином може торкатись їх прав або обов'язків.

Наприклад, особа, звільнена свого часу рішенням керівника із посади начальника відділу центрального органу виконавчої влади, звертається до суду із адміністративним позовом про поновлення її на посаді державного службовця. Однак у пору­шену адміністративну справу також із позовом, але вже звер­неним до позивача, вступає інша особа (третя особа), яка про­йшла у встановленому законом порядку конкурсний відбір і також претендує на посаду начальника відділу. На цьому при­кладі видно, що якщо особа, яка пройшла конкурсний відбір на заміщення посади державного службовця, своєчасно не вступить у вже розпочатий процес, то, за рішенням суду, їй, можливо, буде відмовлено у призначенні на таку посаду.

5. Попри кардинальну відмінність третіх осіб від сторін у адміністративному процесі, певний вид третіх осіб — треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.

крім повноважень, закріплених ст. 49 КАС України, наділені також правами позивача (п. 1 ст. 51 КАС України).

Інший вид третіх осіб — треті особи, які не заявляють са­мостійних вимог на предмет спору, мають лише права та ма­ють виконувати обов'язки, закріплені ст. 49 КАС України.

Надання прав позивача третій особі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, обґрунтовується тим, що ці треті особи, попри власну зацікавленість у адміністративній справі, вступають до неї у своєрідному процесуальному статусі пози­вача, "нападаючи" на первісні сторони.

6. Неоднорідним є також юридичний Інтерес самих третіх осіб. Так, ОДНІ треті особи можуть бути зацікавлені у предметі публічно-правового спору, Інші — у результатах розгляду справи, закріплених у остаточному рішенні адміністративного суду.

Тому треті особи, з огляду на їх різні юридичні інтереси, які вони намагаються реалізувати, поділяються на два види: а) треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору (ч. 1 ст. 53 КАС України) та б) треті особи, які не за­являють самостійних вимог на предмет спору (ч. 2 ст. 53 КАС України).

7. Крім того, залежно від поведінки цих же третіх осіб можна класифікувати на такі два види.

1) Треті особи, які вступають у адміністративний процес за власною ініціативою — це треті особи, які заявляють само­стійні вимоги на предмет спору. Ніхто із учасників справи чи адміністративний суд, який розглядає та вирішує публіч­но-правовий спір, не може вплинути на бажання таких третіх осіб вступити чи не вступити у процес.

2) Треті особи, які вступають у адміністративний процес за ініціативою інших учасників справи чи за ініціативою адмі­ністративного суду — це треті особи, які не заявляють само­стійних вимог на предмет спору.