Я досяг великих успіхів з моїм педагогічним експериментом у Нью-Ленарку, і він поступово набував широкої відомості і привертав увагу визначних осіб як в Англії, так і за кордоном. Я завершив і обставив, згідно з моїми новими методами виховання, перший заклад для освіти немовлячого і дитячого характеру, причому немовлята приймались до нього у віці від одного року — ледь вони почали ходити.
Я поділив мій виховний заклад на 4 великих відділення і доклав багато зусиль до навчання 4 осіб, поставлених мною на чолі відділень, пояснюючи їм мої погляди на них і на засоби, за допомогою яких вони мали керувати тими, хто перебував під їхнім безпосереднім керівництвом. Від'їжджаючи на тривалий час, я завжди запрошував на спільну бесіду 4 старших педагогів (завідуючих) і вичерпно пояснював їм, що я бажав, щоб було виконано по кожному відділенню за час моєї відсутності. По поверненні я пересвідчувався, що бажання мої здійснено, а мої інструкції ретельно виконано. Я дотримувався того ж засобу з викладачами трьох ступенів школи і з максимальним успіхом, якого тільки можна досягти в молодих людей обох статей...
У школі для таких маленьких дітей була необхідна і няня на допомогу вчителеві, причому вона повинна була мати такі ж душевні якості. Я знайшов таку няню серед численних молодих робітниць бавовняно-прядильних фабрик. Мені пощастило натрапити на молоду жінку 17 років, яка була відома місцевому населенню під ім'ям Моллі Іонг. За розумовими здібностями вона стояла вище від будь-якого товариша по роботі, невідомій однаково для них обох.
...(Організовуючи школу), було б даремно звертатись до колишніх викладачів, що дотримувались старої системи навчання за допомогою книг. Я став шукати серед місцевих мешканців двох осіб, які б дуже любили дітей і були терплячі з ними, а також слухняних, що бажали б беззастережно додержуватися моїх інструкцій. Найпридатнішим у цьому відношенні видався мені бідний, простодушний ткач на ім'я Джеме Бюкенен, який був попередньо привчений дружиною до повної покори і заробляв незначні кошти своїм тепер скасованим ремеслом ткача, що тче прості тканини вручну. Але він дуже любив дітей, і його терпіння з ними було невичерпне. Це, а також його прагнення дістати підготовку (до нових обов'язків) були якості, яких я шукав у вихователів у першій раціональній школі для маленьких дітей... Таким чином, простодушний добрий Бюкенен, який до цього часу ледь читав, писав і розбирав по складах, став керівником першої зразкової школи для маленьких дітей...
Бюкенен і Моллі Іонг, яких протягом певного часу навчали поводження з дітьми, дорученими їхнім турботам, у заздалегідь створеному і влаштованому для них оточенні досягли, самі того не усвідомлюючи, результатів, що привертали увагу передових умів цивілізованого світу.
ШАРЛЬ ФУР’Є
(1772 – 1837)
Ш.Фур’є – французький соціаліст-утопіст. Критикував існуючий лад, в тому числі й систему виховання. Пропонував створити лад гармонії, в якому люди житимуть соціальними общинами – фалангами, по 1500 – 2000 осіб кожна. Всі члени фаланги працюють. Виробництво усуспільнене. Кожна фаланга має велику земельну ділянку, в центрі якої – величезна будівля – фаланстер, в ній – житлові кімнати, зали для відпочинку, їдальня, зал для наукових занять, виховні заклади для дітей, майстерні тощо. Кошти на організацію таких фаланг Фур’є думав добути внесками з боку капіталістів, які зрозуміли доцільність і справедливість нового ладу.
Виховання, на думку Фур’є, має бути загальним і безплатним, давати дітям навички індустріальної праці, розвивати їхню активність. Запропонована ним система виховання передбачала різноманітну за своїми формами на різних вікових ступенях організацію всього життя підростаючого покоління від народження до зрілості, причому велика роль відводилася самодіяльним дитячим об’єднанням.
Уривки з твору Ш.Фурьє „Новий господарський світ, або про природовідповідний соцієтарний спосіб дії” друкуються за виданням: Шарль Фурьє. Избранные сочинения: в 6 (8?) т. – Т.ІІІ. – С. 113–596.
