Про заходи з дошкільного виховання і про школи в Нью-Ленарку

Те, що було зроблено до цього часу для населення Нью-Ленарка, полягало головним чином вусуненні деяких навколишніх умов, що сприяли зародженню, зміцненню й розвитку з самого раннього віку поганих звичок, тобто в знищенні того, чому суспільство, внаслідок свого неуцтва, дало можливість виникнути...

З цією метою в центрі селища було споруджено будинок — дамо йому назву «Новий інститут» — з обгородженим майданчиком перед ним. Цей майданчик мав служити місцем гри для дітей з того моменту, коли вони почали ходити, до вступу їх до школи.

Ті, що мали можливість уважно спостерігати життя і розвиток дітей, легко могли переконатися, що багато доброго і поганого засвоюється дітьми в найбільш ранньому періоді їхнього життя, що багато доброго і поганого в їхньому характері і нахилах утворюється раніше, ніж вони досягнуть другого року життя, і що деякі стійкі нахили розвиваються в них до кінця перших дванадцяти і навіть шести місяців їхнього існування.

Тому неосвічені або малоосвічені батьки завдають дітям значної шкоди, формуючи їхні характери у ці і наступні роки дитинства і юності.

Призначення майданчика, об'єднаного з «Новим інститутом», полягало в тому, щоб завадити або в крайньому випадку протидіяти шкідливим впливам, яким були піддані з найніжнішого віку діти бідних і трудових класів.

На майданчик дітей приймали з того часу, коли вони могли ходити без чужої допомоги, і тут вони залишались під наглядом людей, спеціально підготовлених для того, щоб піклуватися про них.

Оскільки щастя людини якщо не цілком, то головним чином залежить як від її власних почуттів, так і від почуттів і нахилів людей, що оточують її, і оскільки всім дітям можна прищепити які завгодно почуття і нахили, то справою першорядної важливості є виховання в дітей таких нахилів і звичок, які б сприяли їхньому щастю. Тому кожну дитину, при вступі її на майданчик, треба переконати мовою, для неї зрозумілою, що вона не повинна кривдити своїх товаришів і, навпаки, всіма силами намагатися робити їх щасливими. Повне засвоєння цього правила і звички, створені його застосуванням на практиці наймолодшого віку, в разі відсутності протидіючих впливів на молодий розум можуть привести до рішучої ліквідації помилок, що досі тримали світ у неуцтві та злиднях. Таке просте правило неважко роз'яснити дитині, і їй дуже легко його засвоїти; при цьому головний обов'язок вихователів полягатиме в тому, щоб запобігти будь-якому відхиленню від нього на практиці. Старші діти, переконавшись у вигодах такої поведінки, своїм прикладом впливатимуть на молодших, і щастя, яким спочатку користуватимуться завдяки такій раціональній поведінці лише деякі, незабаром викличе загальне і добровільне наслідування цих принципів. Звички, яких діти набувають у цьому ранньому віці, завдяки постійному застосуванню цього правила дедалі закріплюватимуться і з часом стануть, як кажуть, їхньою другою натурою...

...Ця частина закладу має тому таке призначення.

Дитина, наскільки це можливо в теперішніх умовах, буде віддалена від шкідливого впливу її невихованих і неосвічених батьків.

Батьки будуть звільнені від втрати часу і від турбот, пов'язаних нині з доглядом за дітьми, з того моменту, коли діти починають ходити, до вступу їх до школи.

Дитина буде влаштована у надійному місці, де вона в товаристві своїх ровесників засвоюватиме найкращі звички і правила, а в обідній час і на ніч повертатиметься в обійми своїх батьків; це буде корисним і тому, що прив'язаність і любов обох напевно будуть посилюватись внаслідок тимчасової розлуки.

...Дітям не слід докучати книжним навчанням; їх треба знайомити з корисними властивостями і природними особливостями і якостями навколишніх предметів простими бесідами, які почнуться, коли їхня допитливість буде збуджена настільки, що вони почнуть розпитувати про ці предмети...

Діти віком чотирьох років і старші виявляли надзвичайний інтерес до карт чотирьох сторін світу, ці карти великого формату навмисне були у класній кімнаті, щоб привернути їхню увагу...

Дітей з двох років починали навчати танців, а з чотирьох років — співати під керівництвом досвідчених учителів. їх учили також— хлопчиків і дівчаток — військовим вправам, і вони марширували, поділені на загони з маленькими флейтистами і барабанщиками на чолі, досягаючи великих успіхів у цих вправах...

М'яке, довірливе ставлення з боку вчителів, повна відсутність не тільки будь-якого залякування, а навіть і грубого слова сприяли доброму вихованню, виробленню чемних манер, що дивували і чарували відвідувачів і гостей. Рідкісний характер цих дітей і їхня поведінка були настільки для них незбагненні, що вони не знаходили слів, щоб висловити свій подив...