3. Фiзичне життя в дітей, якi щойно народилися, полягає в тому, щоб їсти, пити, спати, перетравлювати їжу, рости. Але це не зачiпає їхнього iнтелекту. Т i л ь к и н а др уг ому а б о н а третьому роцi вони починають розумiти, що таке тато, що таке мама, їжа або пиття та iн. i Швидко вони стануть розуміти, що ми називаємо водою, що вогнем, що вітром, що холодом, що спекою, що коровою, що собачкою, а також і деякі загальнi відмiнності природних речей…
4. 0 с н о в о ю о п т и к и буде сприймання, Споглядання того, що природне для дітей; адже світло — Перше, що можна бачити, і воно приваблює до себе очi. Однак треба стежити за дiтьми i не дозволяти їм пильно дивитися на яскраве свiтло i на блиск, які притуплюють гостроту зору, особливо спочатку, щоб не був послаблений або зіпсований зір, який ще тільки зміцнюється. Треба дозволяти їм дивитися на помірне світло і на все, що блищить спокійно, а особливо на зелене світло…
5. П о ч а т к и а с т р о н о м i i дiти можуть одержати на другому або, в крайньому випадку, -на третьому роцi, дивлячись на небо i встановлюючи вiдмiннiсть мiж Сонцем, Мiсяцем i зорями. На четвертому i на п’ятому роцi вони будуть спроможнi спостерiгати, що Сонце i Мiсяць сходять i заходять; Мiсяць iнодi буває повним, iнодi половинчастим, а iнодi серпом: на це можна i треба також указувати. На шостому роцi можна буде, мабуть, повiдомити, що взимку днi найкоротшi, а ночi найдовщii, навпаки, влiтку день довгий, а нiч коротка та iн.
б. По ч а т к и г е о г р а ф i ї матимуть мiсце наприкiнцi першого року, коли дiти почнуть розрiзняти свою колиску i лоно матерi. На другому i на третьому роцi їхня географiя полягатиме в тому, щоб знати ту кiмнату, в якiй вони живуть, та iн. Вони повивнi розрiзняти, коли треба їсти, лягати спати або йти гуляти, де треба шукати свiтла або тепла. На третьому роцi вони розширять свої знания з географi, якщо розрiзнятимуть i запам’ятовуватимуть назви не тiльки своеї кiмнати, а й сiней, кухнi, спальнi, того, що надворi, в стайнi, на городi, в домi i навколо нього. На четвертому роцi, гуляючи, вони винчать дорогу по вулицi до ринку, до сусiда, до дядька, до бабусi, до тiтки, до свого вихователя. А на п’ятому й на шостому роцi вони повиннi все не мiцно запам’ятати i розумiти, що таке мiсто, село, поле, сад, лiс, рiка та iн.
7. Їх треба також учити розрiзняти час, а саме: що одне — день, а друге — нiч, а також, що таке ранок, вечiр, пiвдень, пiвнiч; також — скiльки разiв на день требаї сти, спати, молитися. Ц е будуть першi початки хронологi. далiвонидiзнаються, що тиждень має сiм днів i який день за яким iде; шiсть днiв — буднi, а сьомий день — свято
8. i с т о р i є ю i розповiдями про минуле треба знайомити дiтей, тiльки-но вони почнуть говорити, i причому спочатку за допомогою маленьких дитячих запитань: Хто тобi це дав? де ти був учора? де ти був у середу? Хай дитина вiдповiдає: в дiда, у бабусi, в тiтки та iн. Який подарунок ти звiдти принiс?..
9. Е к о н о м i ч н i з н а н н я (тобто розумiння, як вести домашнє господарство) починатимуться на першому й наступних роках, коли дiти починають упiзнавати маму, батька, няню, а потiм упiзнаватимуть i iнших у домi. На третьому роцi вони зрозумiють, що батько й мати розпоряджаються, а iншi пiдкоряються. На четвертому й п’ятому роцi вони повиннi принчатися до ощадливостi; вони мусять розрiзняти свiй одяг, призначений для святконих днiв i для буднiв, i перший берегти, не плямити, не рвати не бруднити об землю. Звiдси вони легко зрозумiють, для чого призначено скринi, шафи, комори, пiдвали, замки i ключi, а саме: щоб не кожний мав доступ куди завгодно.Щодо інших речей, якi є в домi, то або вони самi, дивлячись на них, зрозумiють, для чого вони призначаються, або довiдаються вiд батькiв, вiд няньок, вiд старших братiв чи сестер та з домашнiх розмов. З цiєю метою особливо корисно давати дiтям для три дерев’янi або олов’яні коники, корови, вiвцi, коляски, горщики, столи,стiльцi, кухлi, каструлi; вони служитимуть не тiльки для гри, а й сприятимуть розумiнню речей, Адже це й означае вчити маленьких дiтей життя
1О. П о л i т и ч н i з н а н н я дiтей у першi роки можуть бути дуже незначнi. Справдi, хоч вони чують, що згадуються слова: пан, начальник, консул, претор або суддя, але, оскiльки вони не знайомi з тим, що цi особи роблять, а хоч би вони й були присутнi на мiсцях виконання громадських обов’язкiв, то все-таки не зрозмiли б сутi полiтичної роботи,— не треба й знайомити їх iз цiєю роботою. Все це можна буде змiнити, якщо вони привчаться до елементiв полiтичної розмови, потроху усвiдомлюючи (про що ми згадаемо нижче, говорячи про розвиток моралi), кому вони самi повинні пiдгiорядковуватися, кого повиннi визнавати i шанувати, щоб їхне поводження з батьком, з матiр’ю i з домашнiми було розумним.
1 1. Так само дуже розвивають розум дiтей i їхне розумiння байки про тварин та iншi майстерно складенi оповiдання. Такого роду маленькi оповiдання дiти охоче слухають i легко запам’ятовують їх,оскiльки у такi майстерно складенi байки здебiльшого вкладено якусь моральну iдею, то їх треба пропонувати дiтям з подвiйною метою, а саме: щоб це було цiкаво для розуму i щоб поступово прищеплювати їм те, що колись має принести їм користь.
12. Ось що ми хотiли сказати з приводу тото, як розвивати у дiтей розумiння речей,додамо одне,хоч нянi i батьки в усьому цьому могли б принести дітям чимало користi, однак найкориснiшi тут для дiтей ровесники,щаково — чи розповiдає будь-що один одному, чи граетьф йiнаковий дитячий вiк, однаковi успiхи, поведiнка i звички більш сприяють взаємному розвитковi, оскiльки глибиною винахідливості один одному не переважає. Мiж ними немає жодного прагнення мати зверхність один над одним, жодного примусу, жодного страху, але однакова любов, щирiсть, вiльнi запитання i вiдповiдi в кожній справі.Коли ми обертаємося серед дiтей,, завжди цього нам, старшим не вистачає, а цей недолiк є перешкодою.
13. Отже, нiхто не матиме сумнiву, що дитина розвиватиме дитину бiльше, нiж мiг би це зробити хтось iнший. І тому необхiдно не тiльки дозволяти, але навiть вживата заходiв до того, щоб дiти щодня вiдвiдували компанiї дiтей i разом з ними гралися на вулицях або бiгали. Необхiдно тiльки стежати за тим, щоб дiти не входили до зiпсованих товариств, якi можуть завдати бiльше зла, нiж користi. Обережнi батьки, помiтивши, що по сусiдству є таке товариство, легко вiдвернуть цю небезпеку i не дозволять бруднити цим болотом своїх дiтей.
Роздiл УII
