Досвідчений наставник передусім повинен вивчити розум та природу дорученої йому дитини.
Треба з’ясувати собі, як слід поводитися з дитячою душею. Деякі діти, коли не бути з ними наполегливими, швидко стануть розбещені. Інші не терплять наказів. Одних страх збуджує, інших – знесилює. Одні виявляють успіхи в зв’зку з безперервною роботою, інші воліють поривчастої діяльності.
Небезпідставно вважають за перевагу вчителя, коли він намагається помічати відмінність розуму кожного і прагне дізнатися, до чого кожен здібніший від природи. І тут є різноманітність, і різниця між розумом кожного не менша, як між тілом.
ТОМАС МОР
(1478 – 1535)
Т.Мор – англійський гуманіст, державний діяч, письменник. 1516 р. була опублікована „Золота книжечка, така ж корисна, як забавна, про найкращий устрій держави і про новий острів Утопія”, або просто „Утопія”, як зараз називають її у всьому світі. Названа вона „золотою книжечкою” (за своїм розміром вона дійсно невелика), бо епітетом „золотий”, в значенні „прекрасний”, „чудовий”, прийнято було вже в античності характеризувати твори, які відзначалися художньою цінністю і глибоким змістом. Написана латиною, книга вийшла в бельгійському місті Лувені завдяки заходам Еразма Роттердамського й Петра Егідія й за два-три роки витримала кілька перевидань.
За словами Еразма Т.Мор написав спочатку другу книгу „Утопії” – саме ту, де розповідається про ідеальну державу утопійців, а потім – першу.
В тогочасній Англії інтенсивніше, ніж в інших країнах починає розвиватися капіталізм і відбувається первісне накопичення капіталу. Т.Мор у першій частині книги зображує процес зубожіння англійських селян, яких поміщики насильно зігнали з їхніх земель, які потім використовувалися під пасовища для овець. За висловом Мора, „вівці з’їли людей”.
У другій частині йде мова про зовсім нове, неіснуюче, ідеальне суспільство. Зразок ідеального суспільства Мор знайшов у діалозі Платона „Держава”, на який він не раз посилається у свому творі. „Утопія” написана у формі розмови, яка нібито мала місце між автором – Т.Мором, його нідерландським другом, відомим гуманістом П.Егідієм, та якимось Рафаїлом Гітлодеєм, особою вигаданою, португальським моряком, який нещодавно повернувся з далеких мандрів і зумів побачити чимало країн, у тому числі й незвіданий досі острів Утопію, де він начебто прожив п’ять років і ніколи звідти не виїхав би, якби не бажання розповісти про його досконалий суспільний лад, в якому немає приватної (і навіть особистої) власності, все належить всім; тут всі працюють, а паразитів немає, немає влади грошей і грошей взагалі. В „Утопії” певна увага приділена й громадському вихованню.
Сама назва „Утопія” утворена Мором штучно з двох давньогрецьких слів: „не” та „місце”, тобто „неіснуюче місце”.
Розповідь про подорож у незвідану країну ріднить „Утопію” з давньогрецькими романами Евгемера й Ямбула, в яких мовиться про щасливе життя на фантастичних островах. Крім того, в ній відбилося тодішнє уподобання до описів подорожей, викликане великими географічними відкриттями, починаючи з Колумба.
„Утопія” започаткувала в літературі окремий жанр – утопічний роман, суть якого становить не захоплюючий сюжет, не психологія зображуваних осіб, а опис досконалого, справедливого суспільного ладу.
Уривки з твору Т.Мора „Утопія” друкуються за виданням: Рацул А.Б., Радул О.А., Рацул О.А. Історія зарубіжної педагогіки. Навчальний посібник. – Кіровоград, КДПУ ім.В.Винниченка, 2008. – С. 150–154.
УТОПІЯ
На острові Утопія налічується 54 великих і прекрасних міста. Мова, звичаї, установи та закони їх – одні й ті ж. Усі 54 міста збудовані за одним і тим же планом; у них однакові громадські будинки, з деякими лише пристосуваннями до потреб кожної місцевості.... Кожне місто вибирає трьох досвідчених та здібних старих людей своїми представниками. Вони збираються в Амауроті (головному місті острова), де й обмірковують справи країни....
Є одне заняття, яким всі утопійці, чоловіки і жінки, займаються спільно і від якого ніхто не сміє відмовитися, – це землеробство. Діти вивчають його теоретично по школах і практично на полях, що оточують місто, куди їх водять гуляти. Там вони бачать, як обробляють землю; там вони й самі працюють і розвивають при цьому свої фізичні сили.
Але крім землеробства, від якого, як сказано, ніхто не має права ухилятися, кожному утопійцеві призначається ще яке-небудь спеціальне ремесло. Одні тчуть полотно або вовну, другі робляться мулярами та гончарами, треті обробляють метали та дерево. Це все найблагородніші ремесла.... Звичайно кожен привчається до ремесла своїх батьків, бо впливом та прикладом у дитині природно розвиваються до цієї справи і смак, і вміння. А якщо хто-небудь з дітей відчує більший нахил до якого-небудь іншого ремесла, то його приймають до тієї сім’ї, де спеціально займаються цим ремеслом, причому не тільки батько дитини, а й уряд дбають про те, щоб учень пішов учитися в чесну й гідну сім’ю....
[Утопійці] ділять день на 24 години,... для роботи відводять тільки 6 годин: три години до полудня, після чого йдуть обідати; потім, після двогодинного відпочинку, продовжують працювати ще три години. Весь вільний час вони проводять на свій розсуд, зазвичай, використовуючи його на якесь інше корисне заняття. Більшість утопійців цей час відводять наукам.
Кожного ранку перед сходом сонця відкриваються громадські зали. Тільки ті зобов’язані ходити туди, хто виключно присвятив себе наукам, проте кожний має право відвідувати їх – чоловіки та жінки, які б заняття не становили їх спеціальності. Народ масами відвідує ці зали, і кожний займається там тією галуззю знання, яка підходить до його спеціальності або відповідає його смакам.
Після вечері вони проводять одну годину за розвагами: влітку – в садах, а взимку – в тих загальних залах, в яких разом їдять. Там вони або займаються музикою, або відпочивають за розмовами. Стосовно гри в кості чи інших безглуздих і згубних подібних забав, то вони навіть невідомі утопійцям...
[Звільнені від занять землеробством і ремеслами] ті, кому народ під впливом рекомендації духовенства й таємного узгодження сифогрантів (керівників) дарує назавжди це звільнення для грунтовного оволодіння науками. Якщо хто-небудь з цих осіб не виправдає покладену на неї надію, то цю людину відправляють назад до ремісників. І навпаки, часто буває, що який-небудь робітник так ретельно вивчає науки у згадані вище години дозвілля і вирізняється таким старанням, що звільняється від свого ремесла і просувається до розряду вчених.
З цього стану вчених обираються посли, духовенство,... глава держави.
Оскільки всі утопійці зайняті корисною працею і для її виконання витрачається небагато часу, у підсумку у них є вдосталь всього. Внаслідок цього великій масі населення приходиться інколи йти за місто для ремонту доріг, якщо вони пошкоджені. Часто, коли немає необхідності в подібній роботі, держава оголошує про зменшення кількості робочих годин. Влада не хоче примушувати громадян до зайвої праці. Застосування таких робіт переслідує ту ціль, щоб забезпечити, наскільки це можливо з погляду громадських потреб, усім громадянам найбільшу кількість часу після тілесного рабства для духовної свободи й освіти. В цьому, на їх думку, полягає щастя життя.
... В кожному місті є невелике число утопійців, які звільнені від фізичної роботи і присвячують себе виключно розвиткові розуму. Це ті, хто змалку виявив прекрасні здібності, проникливий розум та покликання до наук. Однак, незважаючи на це, всім дітям дається добре виховання; крім того, величезна більшість громадян, чоловіків і жінок, як уже було сказано, присвячують своє дозвілля розумовим заняттям.
Утопійці вивчають науки своєю рідною мовою. Ця мова багата, звучна і є добрим провідником думки.
Утопійці до нашого приходу нічого не чули про наших видатних філософів, а тим часом у галузях музики, діалектики, арифметики й геометрії вони зробили ті самі відкриття, що й ми....
Вони чудово розбираються в бігу світил та русі небесних тіл, вони винайшли особливі машини, які дуже докладно зображають взаємне співвідошення сонця, місяця та зірок, видимих на їх обрії. Щодо дружби та ворожнечі планет і всіх інших обманів, гадання на зірках, то вони про це й не думають. За прикметами, які грунтуються на довгочасних спостереженнях, вони вміють завбачати дощ, вітер та інші зміни погоди. Вони не роблять інших припущень для пояснення явищ природи, припливу та відпливу, солоності води, постання й побудови неба та землі, крім припущень природничо-історичних, їх теорії де в чому нагадують теорії стародавніх філософів, але часом вони й відхиляються від них; однак і в новітніх побудованих ними теоріях, так само як і в нас, існують незгоди.
У моральній філософії обмірковують вони ті ж питання, що й наші філософи. Вони відшукують у душі людини, в тілі її та в зовнішньому світі те, що могло б ощасливити її, вони запитують себе: чи стосується прикметник „добрий” усіх без винятку елементів матеріального та інтелектуального щастя, чи тільки розвитку душевних здібностей? Вони досліджують чесноту й втіху; проте найблагороднішим дослідженням вважається в них відкриття джерела чи джерел людського щастя.
ТОМАЗО КАМПАНЕЛЛА
(1568 – 1639)
Джованні Доменіко (монаше ім’я – Томазо) Кампанелла – італійський філософ, представник раннього утопічного соціалізму. Твір „Місто Сонця” написав написав у 1601 – 1602 рр. в неаполітанській в’язниці, в яку він потрапив за участь у змові проти іспанського панування в рідній Калабрії (південноіталійська область) і засуджений на довічне ув’язнення. Спочатку твір був написаний італійськю мовою. Окремі аркушики з великим ризиком передавав з тюрми знайомим, які переписували їх у багатьох примірниках. До наших днів дійшло 11 списків італійського тексту, виконаних на самому початку ХVІІ ст. Згодом, 1613 р., сам Кампанелла переклав італійський текст латинською мовою, що була в той час міжнародною. Саме цей латинський текст твору вийшов у світ 1623 р. у Франкфурті-на-Майні.
Праця Кампанелли написана, безперечно, під впливом „Утопії” Т.Мора. Так само, як і „Утопія”, написана у формі діалогу між двома людьми: мореходом Генуезцем, який повернувся з далекого плавання, і монахом Гостиником. Мореход розповідає про своє навколосвітнє плавання, під час якого опинився в індійському океані на чудовому острові Тапробані, на якому оселилися вихідці з Індії й заснували державу з містом Сонця. Держава заснована, за уявленнями автора, на принципах справедливості й гуманізму. В ній немає приватної власності, всі працюють однаково, всі мають можливості вивчати науки і займатися мистецтвами. Значне місце у творі займає опис виховання, яке доступне всім громадянам держави різного віку, має громадський характер.
Уривки з твору Т.Кампанелли „Місто Сонця” друкуються за виданням: Рацул А.Б., Радул О.С., Рацул О.А. Історія зарубіжної педагогіки. Навчльний посібник. – Кіровоград, КДПУ ім.В.Винниченка, 2008. – С.156–162.
МІСТО СОНЦЯ
На великій рівнині підноситься високе узгір’я, на якому і розташована більша частина міста; численні ж його околиці виходять далеко за підніжжя гори... Поділяється місто на сім великих поясів, або кіл, які називаються за сімома планетами. З одного кола в інше потрапляють по чотирьох брукованих вулицях крізь чотири брами, обернені по чотирьох сторонах світу.
Верховний правитель у них – священник, який зветься їхньою мовою „Сонце”, нашою ж мовою ми назвали б його Метафізиком.... При ньому є троє співправителів: Пон, Сін і Мор, чи по-нашому: Могутність, Мудрість і Любов.
Віданню Мудрості підлягають вільні мистецтва, ремесла, всілякі науки, також відповідні службові особи та вчені, а так само є навчальні заклади. Число підлеглих йому службових осіб відповідає числу наук: є Астроном, також і Космограф, Геометр, Історіограф, Поет, Логік, Ритор, Граматик, Медик, Фізик, Політик, Мораліст. І мають вони лише одну книгу під назвою „Мудрість”, де на диво стисло й доступно викладено всі науки. Її читають народові за обрядом піфагорійців.
З веління Мудрості, в усьому місті стіни, внутрішні й зовнішні, нижні й верхні, розмальовані чудовим живописом, у напрочуд гармонійній послідовності, що відображає всі науки. На зовнішніх стінах храму та завісах, які спадають, коли священник виголошує слово, щоб не губився його голос, минаючи слухачів, зображено всі зірки з зазначенням при кожній з них у трьох віршах її сил та рухів.
На внутрішньому боці стіни першого кола зображено всі математичні фігури, яких значно більше, ніж відкрито Архімедом та Евклідом. Величина їх відповідає розмірам стін, і кожна з них має відповідний пояснювальний напис в одному вірші: там є і визначення, і теореми, і т.ін. На зовнішньому вигині стіни є насамперед велике зображення всієї землі в цілому; за ним ідуть особливі карти різних областей, при яких вміщено короткі описи в прозі звичаїв, законів, побуту, походження та сил їх жителів; також і алфавіти, вживані у цих областях, накреслені тут над алфавітом Міста Сонця.
На внутрішньому боці стіни другого кола, чи другого ряду будівель, можна побачити як зображення, так і справжні шматки дорогоцінних та простих всякого роду каменів, мінералів та металів, з поясненнями при кожному в двох віршах. На зовнішньому боці зображені моря, ріки, озера та джерела, що існують на світі; так само, як і вина, масла та всі рідини; вказано їх походження, якості та властивості, а на виступах стіни стоїть посуд, наповнений рідинами, витриманими від сотні до трьохсот років, для лікування різних недуг. Там само, з відповідними віршами, є і справжні зображення граду, снігу, грози та всіх повітряних явищ.
На внутрішньому боці стіни третього кола намальовані всі види дерев і трав, а деякі ростуть там у горщиках на виступах зовнішньої стіни будівель; до них додано пояснення, де які вперше знайдені, яку мають силу та якості і чим схожі вони на явища небесні, серед металів, у людському тілі і в морі, як вживати їх у медицині й т.д. На зовнішньому боці – найрізноманітніші породи риб річкових, озерних та морських, їх звичаї та особливості, способи розмноження, життя, розведення; яка від них користь світові й нам, так само, як і подібність їх з предметами небесними й земними, створеними природою чи штучно... І все, гідне вивчення, показано там у гідних подиву зображеннях і має пояснювальні написи.
На внутрішньому боці четвертого кола зображені всілякі породи птахів, їх якості, розміри, вдача, забарвлення, спосіб життя тощо. І Фенікса вони вважають за справді існуючого птаха. На зовнішньому боці видно всі породи плазунів: змій, драконів; черв’яків і комах: мух, комарів, сліпнів, жуків тощо, з зазначенням їх особливостей, властивостей, отруйності, способів вживання й т.ін. І їх там набагато більше, ніж навіть можна собі уявити.
На внутрішньому боці стіни п’ятого кола є вищі земні тварини, кількість видів яких просто разюча: ми не знаємо й тисячної їх частини. І така їх сила, і такі їх розміри, що зображені вони й на зовнішньому боці кругової стіни. Скільки там самих тільки кінських порід, які все це прекрасні зображення, і як докладно все це пояснено!
На внутрішньому боці стіни шостого кола зображені всі ремесла з їх знаряддям та застосуванням їх у різних народів. Розміщені вони відповідно до їх значення і з додатком пояснень. Тут же зображені і їх винахідники. На зовнішньому ж боці намальовані всі винахідники наук, озброєння та законодавці; бачив я там Мойсея, Озіріса, Юпітера, Меркурія, Лікурга, Помпілія, Піфагора, Замолксія, Солона і багатьох інших; є в них і зображення Магомета, до якого, однак, вони ставляться з презирством, як до безглуздого і нікчемного законодавця. Зате на найпочеснішому місці побачив я образ Ісуса Христа та дванадцяти апостолів, яких вони глибоко шанують та величають, вважаючи їх за надлюдей. Бачив я Цезаря, Олександра, Пірра, Ганнібала та інших славних мужів, що прославилися на війні та в мирних справах... Коли ж я почав здивовано запитувати, звідки відома їм наша історія, мені пояснили, що вони знають всі мови й постійно посилають по цілому світу спеціальних розвідачів та послів для ознайомлення із звичаями, силами, способами правління та історією окремих народів і всього, що є в них доброго й поганого, і для донесення потім своїй республіці, і все це надзвичайно їх цікавить.... Для всіх цих зображень є наставники, а діти без труднощів і, немов би бавлячись, знайомляться з усіма науками наочним способом раніше, ніж досягнуть десяти років.
Відання правителя Любові
Віданню Любові підлягають, по-перше, дітонародження та нагляд за тим, щоб з’єднання чоловіків і жінок давало б найкраще потомство. І вони глузують з того, що ми, дбаючи ретельно про поліпшення порід собак та коней, нехтуємо одночасно породу людську. І відання того самого правителя є виховання новонароджених, лікування, виготовлення ліків, засіви, жнива та збирання плодів, землеробство, скотарство, харчування і взагалі все, що стосується їжі, одежі та статевих зносин. У його розпорядженні є багато наставників і наставниць, приставлених наглядати за всіма цими справами.
Чоловіки і жінки... навчаються всяких наук разом. Після двох і третього року діти навчаються говорити і вчать азбуку, гуляючи навколо стін будинків; вони поділяються на 4 загони, яких доглядають поставлені на чолі їх четверо вчених старих чоловіків. Ці самі старі чоловіки через деякий час займаються з ними гімнастикою, бігом, метанням диску та іншими вправами й іграми, в яких рівномірно розвиваються всі їх члени. При цьому до сьомого року вони ходять завжди босоніж і з непокритою головою. Одночасно з цим водять їх у майстерні до шевців, пекарів, ковалів, теслярів, живописців і т.д. для з’ясування нахилів кожного.
На восьмому році, після початкового навчання основ математики за рисунками на стінах, ходять вони на лекції з усіх природознавчих наук. Для кожної дисципліни є по 4 лектори, і протягом 4 годин усі чотири загони слухають їх по черзі; отже, в той час, як одні займаються фізичними вправами або виконують громадські обов’язки, інші ретельно займаються на лекціях.
Далі всі вони беруться вивчати абстрактніші науки: математику, медицину та інші знання, постійно й ретельно займаючись обмірковуваннями, диспутами. Пізніше всі дістають посади в галузі тих наук чи ремесел, де вони досягли найбільшого успіху, – кожен за вказівками свого ватажка або керівника. Вони ходять на поля та на пасовища спостерігати і вчитися землеробства та скотарства, і того вважають найбільш знатним та гідним, хто вивчив більше мистецтв та ремесел і хто вміє застосовувати їх з великим знанням справи...
