2. Оскiльки навчати дiтей можна тiльки в тому випадку, коли вони будуть живi i здоровi (адже з хворими i слабими не досягнеш жодного успiху), то перше пiклування батькiв — оберiгати здоров’я дiтей. Це обов’язок переважно матерiв, а тому необхiдно тут до них i звернутися з порадами.
4. Жiнки повиннi пiклуватися про себе, щоб якось не зашкодити своїй дитинi. Тому (1) вони повиннi бути стриманi i помiркованi, щоб об’їданням i сп’янiнням або несвоєчасним постом, очищенням, кровопусканням, простудами та iн. не виснажувати себе i не пiдривати своIх сил або щоб не губити i н ослаблювати своєї дитини. Отже, жiнкам треба уникати будь-яких надмiрностей, поки вони вагiтнi
5. Коли дитина вже народилася на свiт, обмивши й очистивши найстараннiшим чином i загорнувши нiжну i слабку iстоту у теплi i м’якi покривала, батьки водночас повиннi подбати про вiдповiдне для не харчування. При цьому особливу увагу треба звернути на те, щоб мати сама була годувальницею i не вiдштовхувала вiд себе своє дитини i не припиняла тепер того харчування, яким вона почала вигодовувати своє дитя у своїй утробi...
6. Отже, я заявляю, що це жорстоке вiдчуження дiтей вiд матерi i харчування їх чужим молоком годувальниць (якщо тiльки не викликається це яким-небудь неминучим випадком або слабiстю матерiв) насамперед противне боговi i природi, по-друге, шкiдливе для дiтей, по-трете,згубне для самих матерiв, по-четверте, зовсiм не заслуговує на увагу i варте гострого осудження
15. Пiзнiше, разом з молоком, дiтей можна поступово привчати до iншої страви; розумно, однак, починати з такої страви, яка ближча до природної. Ця страва повинна бути м’якою, солодкою, легкоперетравлюваною. Привчати маленьких дiтей до лiкiв (як дехто звик) надзвичайно шкiдливо. По-перше, лiки перешкодою для для природного травлення в шлунку i, отже, вадять ростовi. Лiки i страва протилежнi одне одному: страва да тiлу кров i життевi соки i збiльшує їх, а лiки протидiють їм, вiдтiсняють i усувають Ух крiм того, лiки, що їх приймають без потреби, стають природною звичкою i втрачають свою силу, а тому в необхiдних випадках не дають жодних результатiв, оскiльки природа до них звикла
18. I взагалi за здоров’ям дiтей треба стежити з надзвичайною стараннiстю, оскiльки їхнє невелике тiло тендiтне, кiстки м’якi, кровоноснi судини слабкi, жоден член ще не розвинувся повнiстю i досконало. Отже, необхiдна розумна передбачливiсть у тому, як дитину взяти на руки, пiдняти, носити, покласти, сповити, колихати у колисцi, щоб через необережнiсть не пошкодити їй, щоб вона не впала з рук, не вдарилася, а внаслiдок цього не втратила зору або слуху, не стала кривою або калiкою. дитина — скарб, дорожчий, нiж золото, про те вона тендiтнiша за скло, легко може пiддатися струсовi i бути покалiченою а шкода, що випливає звiдси, непоправна.
19. А коли дiти почнуть сидiти, стояти, бiгати, то, об при цьому вони не вдарилися об щось, необхiднi маленькi крiсла, повя’зки на колiнах, коляски; завжди треба починати з найменшого. В деяких мiсцевостях є звичай пов’язувати дiтям голову шапочкою, на зразок подушки, набиті ватою, щоб, упавши, дiти не так легко могли пошкодити голову. Цей запобiжний захiд може бути застосований i до iнших частин тiла. Вiд холоду i простуди їх захищатиме вiдповiдний одяг i тепле житло. Коротко кажучи, треба пiклуватися про те, щоб слабке здоров’я дiтей не зазнало тiло шкоди вiд ударiв або вiд надмiрної спеки i холоду, вiд надмiрної їжi або пиття, від голоду i спраги, але щоб у всьому мала мiсце помiркованiсть.
20. Буде також корисним дотримуватися впорядкованого способу Життя, а саме: кiлька разiв на день дитинi треба лягати спати i знову вставати, кiлька разiв її слiд годувати або розважати грою, оскільки це дуже корисно для здоров’я є основою порядку в майбутньому. Хоч декому це може здатися смішним, однак справді дітей можна привчити до досить пристойного і приемного порядку; про це свідчать приклади.
Роздiл УI
