Основні засоби формують матеріально-технічну базу підприємства. Від правильного та раціонального обліку основних засобів залежить процес їх відтворення поповнення оновлення та в кінцевому рахунку забезпеченість підприємства конкурентноспроможними сучасними засобами праці. Розвиток цього напряму економіки залежить від своєчасного отримання надійної достовірної прозорої та повної обліково-економічної інформації. У зв’язку з цим зростає роль і значення обліку основних засобів як найважливішої функції управління підприємством. Однак наразі існуючий порядок організації обліку операцій з основними засобами не дає змогу провести повний економічний аналіз і не в повній мірі забезпечує інформацією щодо їх здійснення систему управління підприємством. Нечіткість нормативно-правового регулювання численні зміни правової бази сприяли перекручуванню сутності основних засобів відсутності взаємозв’язку між фінансовим та податковим обліком основних засобів а також до неоднозначного сприйняття фахівцями інформації про них. Вищенаведене зумовлює актуальність теми дослідження.
Сучасний етап переходу економіки до ринкових відносин характеризується відповідними механізмами та процесами змінами у структурі та формах власності організації й управлінні виробництвом розподілі та споживанні. Усе це зумовлює постановку та розв’язання проблеми розвитку механізму господарювання саме на рівні підприємства Україна має великий економічний потенціал і ефективність її господарства залежить від того як використовується цей потенціал і основні засоби зокрема. Роль основних засобів у процесі виробництва особливості їх відтворення в умовах ринкової економіки обумовлюють особливі вимоги до інформації про наявність рух стан і використання основних засобів. З погляду економічної категорії основні засоби це частина постійного виробничого капіталу яка виступає у формі засобів праці та поступово протягом багатьох виробничих циклів переносить свою вартість на виготовлений продукт. Значення вивчення та дослідження такої економічної категорії як основні засоби зумовлюється наступним основні засоби які призначені для використання у виробничій сфері складають матеріальну основу продуктивних сил виробничий апарат та засоби праці наявність та склад яких визначає економічний потенціал суспільства Економічні епохи відрізняються не тим що виробляється тим як виробляється якими засобами праці основні засоби які використовуються у невиробничій сфері створюють умови сприяють підвищенню рівня науки та культури покращанню здоров’я та соціальному розвитку суспільства підвищення якісного складу основних засобів це передумова підвищення продуктивності праці
Якщо розглядати еволюцію такої економічної категорії як основні засоби то першим вченим який виділив це поняття був А.Сміт. Ним було введено у політичну економію узагальнюючі поняття основного та оборотного капіталу. Так він вбачав розбіжністю між основним і оборотним капіталом спосіб у який вони приносять дохід. Що стосується саме основного капіталу то на його думку основний капітал це капітал направлений на поліпшення землі купівлю машин та устаткування інструментів та інших предметів які приносять дохід залишаючись у одній і тій же натурально-речовій формі у одного власника. Однією з складових основного капіталу вважав Сміт є наявність придбаних і корисних здібностей усіх жителів або членів суспільства. Придбання таких здібностей враховуючи також утримання їхнього володаря протягом його виховання навчання й учнівства завжди потребує дійсних витрат що являють собою основний капітал що ніби то реалізується в його особистості. Ці здібності які є частиною майна такої особи водночас стають частиною багатства всього суспільства до якого вони належать. Велику спритність і уміння робітника можна розглядати з тієї ж точки зору як і машини і знаряддя виробництва що скорочують або полегшують працю і які хоча і потребують певних витрат але відшкодовують ці витрати разом із прибутком.
Дж.С.Міль більш чітко вказав на багаторазову участь основного капіталу у виробничому процесі значна частина капіталу втілена в знаряддях виробництва що відрізняються більш-менш тривалим існуванням яка використовується роллю у виробництві не виключається з нього а залишається в ньому причому функція цієї частини капіталу не вичерпується одноразовим ужитком. До цього розряду капіталу відносяться будинки машини й усі або велика частина предметів іменованих приладами або інструментами. Довговічність деяких із них дуже значна і їхнє існування як знарядь виробництва подовжується багаторазовим повторенням виробничих операцій. Капітал, що існує в будь-яких із таких довговічних форм і дохід від якого надходить протягом відповідно тривалого періоду називається основним капіталом. Таким чином Дж.С.Міль вказав на такі ознаки основного капіталу як тривале існування багаторазовий ужиток та одержання доходу від його використання протягом тривалого періоду
К.Маркс вже зазначав, що засоби праці протягом усього процесу їх функціонування зберігають свою форму по відношенню до продукту. Після повного фізичного зносу вони йдуть на брухт та замінюються новими. Для придбання засобів праці необхідно авансувати капітал одразу, але брати участь у обороті цей капітал буде частинами по мірі зносу засобів праці. К.Маркс остаточно визначив головну розбіжність між видами капіталу, яка на його думку полягає у способі перенесення своєї вартості на виготовлений продукт.
УДК 653
Міщук В.М., ст. гр. ОА-21
Науковий керівник: Нагірська К.Є., к.е.н., старший викладач
Луцький Національний технічний університет
