Соціально-політичні, які, поділяються: а) по відношенню до національних інтересів (відповідають або не відповідають їм); б) за типом суперечностей (політичні, економічні, територіальні, національне-етнічні, релігійні); в) за соціально-політичним складом сторін (міждержавні, національно-визвольні, громадянські); г) за характером політичних цілей (загарбницькі цілі, відновлення міжнародного миру, захист суверенітету і територіальної цілісності). Аналізуючи соціально-політичну сторону війни, замість класової складової А. Клименко вводить поняття „національні інтереси”, яке пов’язується з класовими інтересами або інтересами політичних еліт, однак має більш опосередкований характер порівняно з традиційною оцінкою суто класової спрямованості війн.Приміром, російський дослідник В. Насіновський локальні війни відносить до конфліктів середньої і низької інтенсивності і пропонує наступну класифікацію.1. Територіальні конфлікти: а) прикордонного характеру; б) збройного зіткнення в суперечці за оволодіння конкретною територією.2. Міжетнічні, міжобщинні, міжплеменні, міжконфесійні конфлікти („війни несхожості”: „ми – вони”, „війни старшинства”).3. Економічні війни – які перейшли в стадію збройного протистояння і зіткнення, конфлікти в боротьбі за сфери економічного впливу, ринки збуту, шляхи транзиту, в тому числі міждержавні, регіональні, транснаціональні мафіозні „розборки”.4. Громадянські війни – боротьба класів, соціальних і політичних угруповань за владу, за домінування в суспільстві, повстання проти диктатури, певного політичного режиму.5. Сепаратистські війни – результат „суверенізації” новоутворень, намагань вийти з-під контролю „метрополії” („неоантиколоніалізм”).6. Ідеологічні війни – (війни вільнодумства: комуністичного - капіталістичного, комуністичного - фашистського, геноцид на расовому, національному, конфесійному грунті).7. „Несамовиті рухи” – війни з невизначеною мотивацією, серії терористичних і диверсійних актів з метою залякування, війни псевдореволюційних угрупувань за принципом „проти всіх”.8. „Війни національних інтересів” (захист політико-економічних інтересів державами-гегемонами в різних точках земної кулі під виглядом захисту демократичних цінностей і підтримання світового порядку).9. „Війни (операції) з підтримання миру” – захист демократичними країнами, регіональними союзами або світовою спільнотою політико-економічних інтересів і демократичних цінностей, які відповідають загальноприйнятим стандартам світового порядку.10. Війни-казуси – локальні, як правило короткочасні, навмисні або ненавмисні зіткнення військових підрозділів і об’єктів, які належать різним країнам і перебувають в режимі бойового чергування, плавання, польоту, прикордонного дозору тощо [8, с. 13 – 14].
Історичні типи війни
Війни рабовласницької формації. Походи армій проти племен за рабами, вторгнення народів і племен в держави, міждержавні, в тому числі коаліційні війни, війни між угрупуваннями знаті, повстання рабів.
Війни феодалізму. Крім вищеозначених в древній період, релігійні війни (хрестові походи), міжусобні війни знаті, селянські війни.
Війни домонополістичного капіталізму. Колоніальні війни, глобальні коаліційні війни, соціальні та ідеологічні, в тому числі цивільні і революційні війни.
Війни імперіалізму. Світові війни, визвольні війни деколонізації, війни при розпаді держав (СРСР, Югославія).
Міжусобні війни. Поширений у феодальну епохи тип війн між знаттю, часто представниками однієї і тієї ж династії. Наприклад, на Русі князі нерідко переходили з міста в місто, і ворогували саме з певними князями і пологами. Таким чином, такі війни не можна визнати в чистому вигляді війнами між містами і князівствами. На Русі було кілька масштабних міжусобиць, що досягають масштабу громадянських воєн, наприклад, феодальна війна першої половини XV століття.
Династичні війни. Спочатку те ж, що і міжусобні війни у феодалізмі. У Новий час (XVI-XIX століття) усілякі війни за спадщину стали формою боротьби європейських коаліцій за владу в регіоні і в колоніях. Росія, зокрема, брала участь у війні за Польську спадщину 1733-1735 років, вплинула на війну за австрійську спадщину 1740-1748 років і війну за Баварське спадщину 1778-1779 років.
Війни за спадщину іноді виділяють в окрему категорію воєн за престолонаслідування.
Війни за об'єднання. Групи воєн XIX століття, що відносяться до зусиль Сардинії в Італії і Пруссії в Німеччині об'єднати навколо себе ці країни. Війни за об'єднання Італії та Німеччини почалися в ході буржуазних революцій 1848-1849 років, коли на перший план в ідеології європейських держав вийшов націоналізм. Почавшись в 1848 році війни за об'єднання Німеччини та Італії закінчилися майже одночасно - в 1870-1871 роках.
Козацькі повстання і війни. Виступи особливої соціальної групи - козаків - проти верховної влади. Сформувалося на колишньому давньоруському просторі в кінці XV- початку XVI століть, опинившись в кордонах Польщі та Росії. Найбільш сильним було козацтво України, регулярно підіймається проти Польщі. Донське козацтво було більш лояльно царя, хоч епізодично брало участь у повстаннях. Під козацькими війнами так само розуміють походи козаків проти турків і татар.
Інсургентський рух. Малоінтенсивне немасштабні народні рухи народних мас. Можуть мати окремі спалахи у вигляді повстань, але зазвичай ведуться роками малими групами, напівбандитською формуваннями, часто в лісовій чи гірської місцевості. В історії відомі руху багаудов в Галлії та Іспанії II-V століть, рух гайдамаків в Польщі у XVIII столітті та інші.
