Поведінкові теорії. Психологи, Е. Дурбан і Джон Боулбі, стверджують, що людині за природою речей властива агресія, яка підживлюється сублімацією і проекцією, людина перетворює своє невдоволення в упередження і ненависть до інших рас, релігій, націй чи ідеологій. держава створює і зберігає певний порядок у місцевому суспільстві і в той же час створює базу для агресії у формі війни. Якщо війна є невід'ємною частиною людської натури, як передбачається багатьма психологічними теоріями, то повністю зжити її ніколи не вдасться. Італійський психоаналітик Франко Форнарі, будучи послідовником Мелані Клейн, припустив, що війна є параноїдальною чи проекційної формою туги. Форнарі стверджував, що війна і насильство розвиваються на базі нашої «потреби в любові»: наше бажання зберігати і захищати священний об'єкт, до якого ми прив'язані, а саме до матері і наш зв'язок з нею. Для дорослих людей таким священним об'єктом є нація. фокусується на жертовності як сутності війни: жадобі людей вмирати за свою країну і прагненню віддати себе на благо нації. Фрейд вважав агресивність одним з основних інстинктів, що визначають психологічні «пружини», направленість і зміст людського існування й, виходячи з цієї позиції, відмовився взяти участь у русі борців за мир, так як вважав війни наслідком періодичних вибухів людської агресивності, якої неможливо уникнути.
Еволюційна психологія. Прихильники е. п. схильні стверджувати, що людські війни — це аналог поведінки тварин, які борються за територію чи конкурують за їжу або партнера. Тварини агресивні за своєю природою, а в людському середовищі подібна агресивність виливається у війни. Однак з розвитком технології людська агресивність досягла такої межі, що почала загрожувати виживанню всього виду. Одним з перших адептів цієї теорії був Конрад Лоренц. Подібні теорії були розкритиковані вченими, такими як Джон Р. Кеннеді, які вважали, що організовані, тривалі війни людей істотно відрізняються від бійок за територію у тварин — і не тільки в частині технології. Ешлі Монтегью вказує, що соціальні чинники та виховання є важливими причинами, визначальними природу і хід людських воєн. Війна все-таки є людським винаходом, які мають свої історичні та соціальні корені.
Соціологічні теорії. Соціологи довгий час вивчали причини виникнення воєн. На цей рахунок існує безліч теорій, багато з яких суперечать одна одній. Прихильники однієї зі шкіл Primat der Innenpolitik (Пріоритет внутрішньої політики) беруть за основу роботи Еккарта Кера (Eckart Kehr) і Ханса-Ульріха Велері (Hans-Ulrich Wehler), які вв., що війна є продуктом місцевих умов, і тільки напрямок агресії визначається зовнішніми чинниками. Так, наприклад, Перша світова війна була результатом не міжнародних конфліктів, таємних змов або порушення балансу сил, але результатом економічної, соціальної та політичної ситуації в кожній країні, залученою в конфлікт. Дана теорія відрізняється від традиційного підходу Primat der Außenpolitik (Пріоритет зовнішньої політики) Карла фон Клаузевіца і Леопольда фон Ранке (а також Гастон Буту, Джек A. Голдстоун, Гері Фуллер, Гуннар Хейнсон) які стверджували, що війна і мир є наслідком рішень державних діячів і геополітичної ситуації. Самюель Хантінгтон (Samuel Huntington) розробив свою теорію Зіткнення цивілізацій, багато в чому використовуючи теорію переважання молоді:. За великим рахунком, люди, які йдуть вбивати інших людей, — це чоловіки у віці від 16 до 30 років. Протягом 1960-х, 1970х і 1980х в мусульманському світі була висока народжуваність і це призвело до величезного перекосу в бік молоді. Але він неминуче зникне. Народжуваність в ісламських країнах падає, а в деяких країнах — стрімко. Спочатку іслам поширювався вогнем і мечем, але я не думаю, що в мусульманській теології закладена успадкована агресивність."Теорія переважання молоді була створена зовсім недавно, але вже має великий вплив на зовнішню політику і військову стратегію СШАЗгідно з Хейнсоном, який першим запропонував теорію переважання молоді у її найзагальнішій формі, перекіс трапляється, коли від 30 до 40 відсотків чоловічого населення країни належить до «вибухонебезпечної» вікової групі — від 15 до 29 років. Зазвичай цьому явищу передує вибух народжуваності, коли на одну жінку припадає по 4-8 дітей. У випадку, коли на одну жінку припадає 2,1 дитини, син займає місце батька, а дочка — матері. Загальний сумарний коефіцієнт народжуваності в 2,1 призводить до заміщення попереднього покоління, тоді як нижчий коефіцієнт веде до вимирання населення.
Раціоналістичні теорії припускають, що обидві сторони в конфлікті діють розумно і виходять з бажання отримати найбільшу вигоду при найменших втратах зі свого боку. Виходячи з цього, якщо б обидві сторони знали заздалегідь, чим скінчиться війна, то було б найкраще для них прийняти результати війни без боїв і без марних жертв. Раціоналістична теорія висуває три причини, чому деякі країни не в змозі домовитися між собою і замість цього починають воювати: проблема неподільності, асиметричність інформації з навмисним введенням в оману і неможливість покладатися на обіцянки противника. Проблема неподільності виникає, коли дві сторони не можуть прийти до взаємною угодою з допомогою переговорів, тому що річ, якої вони прагнуть володіти, неподільна і може належати тільки одній з них. Як приклад можна навести війни за Храмову гору в Єрусалимі.
Економічні теорії. Багато хто дотримується теорії, згідно з якою війну можна розглядати як зростання економічної конкуренції між країнами. Війни починаються як спроба опанувати ринками і природними ресурсами і — як наслідок — багатством. Представники ультра-правих політичних кіл, наприклад, стверджують, що у сильного є природне право на все те, що слабкий не в змозі утримати. Деякі політики-центристи також дотримуються економічної теорії в поясненні воєн.
Теорія виникнення воєн в політології. Статистичним аналізом війни вперше зайнявся дослідник Першої світової війни Льюїс Фрай Річардсон (Lewis Fry Richardson). Існує кілька різних шкіл міжнародних відносин. Прихильники реалізму в міжнародних відносинах стверджують, що основна мотивація держав — це власна безпека. Інша теорія розглядає питання влади в міжнародних відносинах і Теорію переходу влади, яка вибудовує світ у певну ієрархію і пояснює найбільші війни викликом чинному гегемону з боку Великої держави, яка не підкоряється його контролю.Позиція об'єктивізму Айн Ренд, авторка об'єктивізму доводила, що якщо людина хоче протистояти війні, то вона повинна в першу чергу протистояти економіці, контрольованої державою. Вона вважала, що миру на землі не буде до тих пір, поки люди будуть дотримуватися стадних інстинктів і жертвувати індивідуумами заради колективу і його міфічного «блага».Справедлива війна — морально допустима війна, яка відповідає певним критеріям. Теорія справедливої війни оформилася в рамках середньовічної католицької теології до XIII століття в працях Августина і Фоми Аквінського, а також у протестантського мислителя Гуго Гроція, хоча її основи були закладені ще у Аристотеля і Цицерона. Справедлива війна допускає війну лише в певних випадках, займаючи проміжне положення між мілітаризмом і пацифізмом. Головний етичний парадокс справедливої війни — санкція на вбивство заради припинення вбивства.
Класифікація воєн
Рівень класифікації збройних конфліктів за якісним змістом пропонується доповнити такими ознаками:
за характером участі в конфлікті - пряме й посереднє;
за якістю протиборчих військ (сил) - регулярні, ірегулярні чи змішані сили, бандоформування, антидержавні терорис-тичні групи.
Що стосується класифікації конфліктів за кількісним змістом, то його пропонують подати наступним чином:
за розташуванням району конфлікту - всередині держави, прикордонний, віддалений від держави;
за способом розв'язання - раптовий напад, ескалація агресії;
за характером театру воєнних дій - континентальний, океанський, морський, повітряний, космічний;
за кількістю військ, що притягаються, - від обмеженого військового контингенту до оперативно-стратегічного угрупування військ (сил) з обох сторін;
за формами і способами воєнних дій - операції, бойові дії (класичні), партизан-ські, нетрадиційні, незавершені, широко-масштабні, блокадні, позиційні, манев-рені, операції сил спеціального призна-чення, контртерористичні та антитеро-ристичні операції;
за тривалістю воєнних (бойових) дій - швидкоплинні, затяжні (тут же війна на виснаження);
за кількістю втягнутих у війну держав - коаліційні, коаліція проти однієї дер-жави, держава проти держави.
Тут же можна розділити війни за масштабом:
"Світова війна" - війна крупних коаліцій, блоків, союзів держав, в котру прямо чи непрямо втягуються провідні країни світу і котра розповсюджується на всю чи більшу частину континентів, акваторій, океанів і морів, повітряний і космічний простір. Війна ведеться з рішучими цілями, відрізняється глобаль-ним розмахом і жорстокістю форм воєн-них дій, супроводжується великими руй-нуваннями, багаточисельними втратами серед збройних сил та мирного насе-лення.
"Регіональна війна" - війна за участю двох чи кількох держав, що ведеться в межах одного регіону і зачіпає інтереси переважно країн, які розташовані в цьому регіоні. Вона може стати результатом ескалації локальної війни або збройного конфлікту.
"Локальна війна" - це війна за участю двох чи кількох держав, що ведеться в окремому районі з обмеженими цілями. Вона може стати результатом ескалації збройного конфлікту.
"Збройний конфлікт" - розв'язання протиріч із застосуванням збройної боротьби, який не переходить у війну (відсутній акт оголошення війни).
"Міжнародний конфлікт" - розв'язання протиріч, в якому беруть участь дві чи декілька держав.
"Внутрішній конфлікт" - розв'язання протиріч, де протиборство йде в межах однієї держави.
"Прикордонний конфлікт" - проти-борство у формі воєнної сутички на кордоні.
"Збройний інцидент" - короткочасні бойові дії, що ведуться чи навмисне, чи організовано як привід для розв'язання війни.
"Воєнна акція" - обмежені по цілі, масштабу і часу односторонні чи коаліційні бойові дії превентивного чи відволі-каючого характеру.
Загальною рисою для війни і зброй-ного конфлікту є розв'язання протиріч, що виникають, за допомогою воєнної сили. Різниця між ними полягає в тому, що при веденні війни можуть застосовуватися всі форми боротьби, і вона вимагає викорис-тання воєнно-економічного потенціалу держави. Збройний же конфлікт обме-жений тільки веденням бойових дій, в котрих звичайно задіяна незначна частина збройних сил та економіки держави.
"Громадянська війна". Це поняття важко піддається визначенню. В цілому такий вид збройного насильства може розглядатися як одна з форм внутріш-нього збройного конфлікту. При цьому воєнні дії можуть носити обмежений характер (Ірландія, Алжир, Китай). В інших випадках вони можуть визначати все суспільно-політичне життя держави протягом тривалого історичного відрізку (Судан, Чад, Ліван, Ангола). У джерел громадянської війни, як правило, лежать дії соціально організованого класу чи угрупування. В ході війни прийняті раніше законодавчі акти втрачають свою юридичну силу, по крайній мірі, для однієї з сторін. Часто, вже на ранніх етапах громадянської війни проходить її інтернаціоналізація, що само по собі створює передумови для виникнення міждержавних збройних конфліктів та локальних війн.
Війна може проходити всередині держави і буде однією з форм застосування збройного насильства, вона направлена на дестабілізацію внутрішньої обстановки, повалення конституційного ладу, проти мафіозних і бандитських формувань.
