Галузі і внутрішня структура психології

Останнім часом спостерігається бурхливий розвиток психологічної науки, який супроводжується значним розширенням діапазону та напрямів її досліджень, появою нових галузей. Сучасна психологія є вельми розгалуженою системою наукових дисциплін, які, хоч і мають високу автономність досліджень, зберігають спорідненість у визначенні предмета і методів. Характерно, що всі галузі психології тісно взаємодіють між собою, а це свідчить про єдність психологічної науки, незважаючи на всю різноманітність психологічної тематики.

В умовах диференціації окремих галузей психологічної науки встановити її структуру та взаємозв’язки досить складно. Класифікують численні психологічні галузі за різними ознаками. Зокрема досить цікавою є модель структурної побудови психології К. К. Платонова, який подав її у вигляді дерева психологічного знання, корінням, стовбуру і гілкам якого відповідають певні галузі та розділи психології. Коріння та прикоріння цього дерева – філософські проблеми психології, історія психології. Стовбур утворює загальна психологія, а розгалужені гілки – найрізноманітніші галузі психологічної науки, пов’язані з різними сферами життя та діяльності людини. Український психолог О. В. Винославська слушно зауважує, що для того, аби дерево зеленіло, йому потрібен міцний стовбур та надійне коріння. Потрібно зазначити, що ця класифікація, як, утім, і багато інших, уже не задовольняє потреб сучасних дослідників, оскільки, насамперед, до неї не внесено галузі, що з’явилися в останні десятиліття у зв’язку з інтенсивним залученням психології до вирішення практичних завдань. З огляду на це ми вважаємо доречною класифікацію, в якій усі психологічні галузі – на підставі спрямованості діяльності психологів на пізнання загальних або часткових проблем, дослідження, або перетворення психіки – розподілені на три великі групи: фундаментальні (загальні), прикладні (спеціальні) галузі та практична психологія. Проте такий розподіл галузей психології є дещо умовним, оскільки деякі досягнення прикладних галузей можуть мати фундаментальний характер, водночас у фундаментальних галузях можуть бути здійснені розробки, що мають прикладне значення. Так, у працях М. Г. Ярошевського представлені результати досліджень закономірностей виникнення й розпаду наукових психологічних шкіл, які мають безпосереднє прикладне значення для соціально-психологічних розробок, що стосуються психології малих груп.

Фундаментальні галузі психологічної науки – це напрями психологічного знання, що мають загальне значення для розуміння та пояснення різних психічних явищ, зокрема поведінки людей незалежно від того, де вони мешкають, якою діяльністю займаються тощо. Розвиток фундаментальних психологічних знань, які створюють універсальну інформаційну базу психології, є необхідною умовою науковості практичних розробок усіх інших психологічних галузей. За образним висловом Р. Хохлова, фундаментальні знання – це знання не клерка від науки, а мислителя, творця, опановуючи які фахівець піднімається на найвищий щабель розуміння предмета, звідки йому відкриваються магістралі науки, її найжвавіші перехрестя та обрії майбутніх відкриттів. До фундаментальних психологічних наук належать такі: загальна психологія, історія психології, експериментальна, генетична, вікова, диференціальна,соціальна, порівняльна психологія, психофізіологія тапсихологія особистості (рис. 1. 3). Короткорозглянемо ці галузі психологічної науки.

Особливе місце в системі галузей психологічної науки займає загальна психологія. Вона є теоретико-експериментальною наукою, яка вивчає сутність та загальні закономірності психіки людини, об’єднує фундаментальні психологічні знання та формулює теоретичні принципи та методи психології, її основні поняття та категоріальний апарат. У межах загальної психології вивчаються загальні психологічні закономірності пізнавальних (когнітивних), емоційних, вольових процесів, а також психічні властивості та психічні стани людини.

Виникнення загальної психології як самостійної фундаментальної галузі пов’язане з ім’ям С. Л. Рубінштейна. Учений систематизував психологічні знання й запропонував методологію (систему принципів і способів організації й побудови теоретичної діяльності) дослідження психічних явищ. Результатом проведеної роботи стало видання в 1940 році праці «Основи загальної психології».

Важливе місце в структурі психологічних знань займає історія психології, в центрі уваги якої знаходяться процеси розвитку уявлень про природу, сутність психіки від найдавніших до сучасних часів. Вона показує на конкретно-історичному матеріалі процеси формування та розвитку психології, історичне становлення її категорій і понять, розглядає історію психологічних досліджень у різні часи в різних школах і перспективи розвитку. Вивчення цієї галузі психології дозволяє краще зрозуміти сучасний стан психологічної теорії та практики.

Однієї з наук, що має велике значення для розвитку всіх інших напрямків психологічного знання, є експериментальна психологія, яка займається розробкою теорії та практики, нових методів психологічного дослідження для більш глибокого вивчення психічних явищ. Це підґрунтя всіх інших дисциплін, оскільки оволодіння основами психологічного експерименту необхідне для розуміння будь-якої галузі психології (медичної, соціальної або іншої).

Фундаментальні	Прикладні	Практична психологія
Загальна психологія	Педагогічна психологія	За сферами застосування: · психологічна служба системи освіти · психологічна служба сім’ї та соціального захисту населення · психологічна служба системи охорони здоров’я · практична психологія політичної діяльності · практична психологія праці та профорієнтації · соціально-психологічна служба армії · практична юридична психологія · практична психологія економіки та бізнесу тощо За завданнями, які вирішує, та формами роботи · психодіагностика · консультування · психокорекція · психотерапія тощо
Історія психології	Психологія праці
Диференціальна психологія	Інженерна психологія
Експериментальна психологія	Юридична психологія
Соціальна психологія	Клінічна (медична) психологія
Вікова психологія
Психологія особистості	Військова психологія
Генетична психологія	Політична психологія
Психофізіологія	Психодіагностика
Порівняльна психологія (зоопсихологія)	Психологія творчості
Психологія спорту тощо

Рис. 1. 3. Класифікація галузей сучасної психології

 

Генетична психологія вивчає закономірності розвитку психіки тварин і людини у філогенезі (протягом еволюції усього живого та історичного розвитку психіки) і онтогенезі (упродовж життя окремої особи). Зокрема, аналізуючи становлення психічних процесів, вона вдається до порівняння показників їхнього розвитку у тварин, які належать до різних систематичних груп, у тварин і людини: з’ясовує закономірності й вікові особливості розвитку психіки у дитячому віці.

До галузей, які тісно пов’язані з більшістю напрямків психологічного знання, належить і вікова психологія, що вивчає особливості психічного та особистісного розвитку людини на різних етапах її життя. Вона розгалужується на дитячу психологію, психологію підлітка, психологію юності, акмеологію (психологію зрілої людини), геронтопсихологію (психологію старості). В останні роки велика увага приділяється проблемам пренатальної психології (психологія немовля, яке ще не народилося), геронтопсихології, хоча основні зусилля вікових психологів все ж такі зосереджені на періоді дитинства. Для вікової психології великого значення набувають диференційно-психологічні відмінності, до яких відносяться статевовікові та типологічні властивості, тож чимало досліджень здійснюються з використанням прийомів диференціальної психології.

Диференціальна психологія досліджує психічні відмінності між окремими індивідами й групами, а також причини й наслідки цих відмінностей. Передумовою виникнення цієї галузі було впровадження в психологію експерименту, генетичних та математичних методів, а формування її відбувалося під безпосереднім впливом практики – педагогічної, медичної та інженерної. Основними методами цієї психологічної галузі стали тести.

Соціальна психологія вивчає особливості психології людей, що зумовлені їх включенням в різні соціальні групи, а також психологічні характеристики і прояви самих цих соціальних спільнот. Акцентує увагу на закономірностях спілкування та взаємодії людей, на соціально-психологічних явищах великих груп (класи, нації) та малої групи (групова динаміка, лідерство, становище особистості в групі, психологічна сумісність, клімат тощо), а також на соціально-психологічних проявах особистості (соціальні настанови, соціалізація тощо).

Психофізіологія вивчає фізіологічні механізми діяльності вищої нервової системи, мозку, які пов’язані з функціонуванням психіки. Особлива увага приділяється психофізіологічним основам розвитку вищих психічних функцій, психофізіологічним взаємозв’язкам у разі порушення окремих фізіологічних, психічних функцій (психосоматичні, соматопсихічні проблеми), у діагностиці та корекції психофізіологічного стану тощо.

Порівняльна психологія досліджує філогенетичні форми психічного життя. У психологічній галузі співставляють психіку тварин і людини, встановлюють специфіку та причини подібності та відмінностей у їхній поведінці.

Іноді як самостійну галузь фундаментальної психології виокремлюють психологію особистості, яка вивчає соціально зумовлені якості людини, її взаємозв’язки, умови та рушійні сили формування, загальні закономірності характеру, мотивації, самосвідомості.

Наступну групу галузей психології складають прикладні (спеціальні) напрями психологічних знань. Прикладними називають галузі науки, у яких вивчаються психічні явища, що є характерними для певних видів діяльності людей. Кожна з прикладних психологічних галузей спрямовується на вирішення конкретних завдань у тій чи іншій сфері життя людини: в освіті, сфері охорони здоров’я, у виробництві тощо. Тому вони й отримали своє найменування відповідно до тієї соціальної сфери, до якої належать. Загалом прикладних галузей психології досить багато, їх приблизно стільки ж, скільки видів діяльності людини. У зв’язку з цим ми розглянемо лише деякі з них.

Педагогічна психологія –галузь психології, яка вивчає психологічні проблеми навчання та виховання. Основну увагу психологи в педагогічній психології зосереджують на вивченні умов, які забезпечують оптимальний ефект навчання, а також питань індивідуально-психологічних відмінностей учнів, взаємостосунків педагогів і учнів, психологічних особливостей навчально-виховної роботи з дітьми, які мають відхилення в психічному розвитку тощо. Педагогічна психологія розподілилась на декілька галузей знань, серед яких психологія навчання, психологія виховання, психологія вчителя.

Клінічна (медична) психологія займається психологічними аспектами гігієни, профілактики, діагностики, лікування й реабілітації хворих, взаємин лікаря й хворого тощо. Вона поділяється на патопсихологію (її предмет – відхилення у процесі розвитку психіки, її розлади при різних формах мозкової патології); нейропсихологію (досліджує залежність психічних явищ від фізіології мозкових структур); психотерапію (вивчає та використовує засоби психологічної дії для лікування хворих); психопрофілактику (запобігання небажаних явищ у психіці здорової людини); психогігієну (вивчає заходи підтримання та збереження психічного здоров’я людей); психосоматику (її предмет – вплив психіки на виникнення соматичних проявів).

У контексті належності до права виокремлюють юридичну психологію, що вивчає закономірності психічної діяльності людей у сфері юридичної практики та поділяється на такі напрямки: судова психологія (вивчає психологічні особливості поведінки суб’єктів карного процесу); кримінологія (її предмет – поведінка та формування особистості правопорушника, мотиви правопорушення тощо); виправна (пенітенціарна) психологія (психологія ув’язненого у виправних закладах).

До прикладних галузей психології, пов’язаних із технічними науками, відносяться психологія праці та інженерна психологія. Перша галузь вивчає психологічні особливості трудової діяльності людей різних професій, психологічні основи наукової організації праці, друга – об’єктивні закономірності процесів інформаційної взаємодії людини та технічних засобів, особливості розподілу та узгодження функцій між людиною і машиною. Психологія праці також займається проблемою професійної придатності людей.

Не менш значущими для вирішення практичних завдань є психодіагностика, політична психологія та психологія творчості. Психодіагностика – це наукова дисципліна та водночас сфера психологічної практики, що пов’язана зі створенням і застосуванням методів розпізнавання індивідуально-психологічних особливостей людини. Діяльність психодіагноста передбачає встановлення діагнозу.

Політична психологія вивчає особливості політичного життя суспільства. Найбільш важливими розділами цієї науки є психологія пропаганди та агітації, проблеми іміджу політичного діяча, влади, вивчення політичної самосвідомості. Психологія творчості досліджує закономірності творчої діяльності, фактори стимуляції творчого процесу, умови розвитку творчої особистості. При цьому творчість розглядається у контексті культури як форма діалогу традицій.

Слід наголосити, що ми розглянули лише незначну кількість прикладних галузей психологічної науки. Існують інші галузі, не менш значущі для практичної діяльності людини, наприклад, психологія релігії (досліджує психологічні фактори релігійної свідомості), психологія спорту (вивчає закономірності психічної діяльності людей в умовах тренувань і змагань). Проте перейдемо, нарешті, до розгляду особливостей практичної психології, яка здійснює діагностично-корекційну та профілактичну роботу з окремим індивідом або групою для збереження їхнього психічного здоров’я та надає практичну допомогу людині у вирішенні її життєвих проблем. Практична психологія створює особливу сферу психологічних послуг і функціонує та розвивається як система спеціальних психологічних служб. Ю. Л. Трофімов за сферами застосування виокремлює у структурі практичної психології такі напрямки:

· психологічна служба системи освіти психологічно забезпечує навчально-виховний процес, роботу з обдарованими та несумлінними учнями, професійну підготовку молоді, працюючи з дітьми, студентами, вчителями тощо;

· психологічна служба сім’ї та соціального захисту населення працює в річищі забезпечення та розвитку традицій і культури сімейного життя, корекції, профілактики сімейних конфліктів, гармонізації сексуальних стосунків, соціально-психологічної підтримки сім’ї, дітей-сиріт, пенсіонерів, інвалідів тощо;

· психологічна служба системи охорони здоров’я займається психологічним забезпеченням лікувального процесу та реабілітації хворих, інвалідів, психотерапією та психопрофілактикою тощо;

· практична юридична психологія займається психологічним забезпеченням діяльності органів МВС, Служби безпеки, суду, прокуратури, працюючи з ув’язненими, потерпілими співробітниками органів міліції, судами;

· практична психологія праці та профорієнтації здійснює заходи щодо профорієнтації, профадаптації, створення оптимальних умов для праці;

· соціально-психологічна служба армії проводить роботу з військового профвідбору, психологічної підготовки та супроводу військовослужбовців тощо;

· практична психологія економіки та бізнесу вивчає психологічні умови економічної діяльності, методи оптимізації ведення ділових переговорів та укладання угод, маркетингу, реклами, надаючи консультативну допомогу і т. ін.;

· практична психологія політичної діяльності, управління та масових комунікацій здійснює експертизу законів і державних програм, прогнозування наслідків управлінських рішень, роботу з персоналом органів управління і державної адміністрації тощо.

Також за завданнями, які вирішує практичний психолог, та формами його роботи виокремлюють такі напрямки практичної діяльності: психодіагностика,психотерапевтичний вплив, психокорекція (використання психологічних методів прямого впливу на людину для виправлення недоліків її психології або діяльності) та психологічне консультування (практичне наданнядієвої психологічної допомоги рекомендаціями людям, що потребують цієї допомоги).

Отже, навіть перелік невеликої частини галузей психології свідчить про її багатогранність. Усі галузі психологічних знань тісно взаємодіють між собою. Найкраще це виявляється у професійній діяльності психолога. Так, психолог освіти повинен володіти знаннями вікової, педагогічної, клінічної психології, психодіагностики і т. ін. Безумовно, не тільки прикладні, практичні галузі використовують знання фундаментальної психології, але й вона сама відповідним чином узагальнює досягнення цих галузей, що сприяє її постійному оновленню.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Які особливості психології як науки?

2. Хто й коли створив термін «психологія»? Чи збігається переклад цього терміна з визначенням предмета сучасної психології?

3. Специфіка і взаємозв’язок наукової та життєвої психології.

4. Дайте визначення об’єкта й предмета науки. Чи існує однозначна відповідь на питання про об’єкт і предмет психології на сучасному етапі її розвитку?

5. Коротко опишіть коло психічних явищ, які вивчає психологія.

6. Яке місце займає психологія в системі наук?

7. Що являє собою класифікація наук Б. Ф. Кедрова?

8. Розкрийте внутрішню структуру та завдання сучасної психології.

9. Що таке фундаментальні галузі психологічної науки і яке місце вони посідають у загальній системі галузей психології?

10. Розкажіть про основні прикладні галузі сучасної психологічної науки.

 

Література

Основна

1. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. – М.: ЧеРо, 1998. – С. 9 – 21.

2. Винославська О. П. Психологія: навчальний посібник. – Київ: ІНКОС, 2005.

3. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. – М.: Наука, 1984. – С. 11 – 61.

4. Максименко С. Д. Общая психология. – М.: Реал-бук, Ваклер, 1999. – 523 с.

5. М’ясоїд П. А. Загальна психологія. – К.: Вища школа, 2000. – С. 65 – 69.

6. Общая психология: учебник для вузов /А. Маклаков. – СПб.: Питер, 2003. – С. 12 – 26, 56 – 68.

7. Основи психології / за ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. – К.: Либідь, 1999. – С. 111 – 131.

8. Роговин М. С. Введение в психологию. – М.: Высшая школа, 1969. – С. 117 – 145.

9. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. – СПб.: Питер, 2000. – 712 с.

 

Додаткова

1. Айзенк Г., Айзенк М. Исследования человеческой психики / пер. с англ. – М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. – 480 с.

2. Гамезо М. В., Домашенко И. А. Атлас по психологии. – М.: Просвещение, 1986. – 272 с.

3. Майерс Д. Психология / пер. с англ. – Мн.: ООО «Попурри», 2001. – 848 с.

4. Общая психология: в 7 т. / под ред. Б. С. Братуся. Том 1. Е. Е. Соколова. Введение в психологию. – М.: Издательский центр «Академия», 2005. – 352 с.

5. Соколова Е. Е. Тринадцать диалогов о психологии. Хрестоматия с комментарием по курсу «Введение в психологию». – М: Смысл, 1995. – 653 с.