ДержаВНв регуЛЮВаННЯ ВІДНОСИН у Сфері використання та охорони земельІсторико-культурного призначення

 

Регулювання від-носин у сфері використання та охорони земель історико-культурного призна чення здійснюється державними органа ми, органами місце­вого самоврядування та громадськими інституціями, які реалізують функції щодо планування територій пам'яток, охоронюваних археоло­гічних територій, історичних ареалів населених місць, розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій історико-культурного призначення, нормування, межування земель іс­торико-культурного призначення, контролю за використанням, пра­вової охорони даної категорії земель тощо.

Державне регулювання відносин у сфері використання та охорони земель історико-культурного призначення здійснюють ВР України, Президент України, КМ України, Державний комітет України із земе­льних ресурсів. Повноваження цих органів у сфері земельних відно­син розкрито в Загальній частині цього підручника.

До спеціальних повноважень КМ України у сфері охорони культур­ної спадщини та земель історико-культурного призначення належить: занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення; подання у відповідні міжнародні інстанції пропозиції про занесення пам'ятки до Списку всесвітньої спадщини; надання дозволу на переміщення (перенесен­ня) пам'ятки національного значення; затвердження Списку історич­них населених місць України та змін до нього; оголошення ансамблів і комплексів пам'яток заповідниками чи музеями-заповідниками.

Держкомзем України забезпечує дотримання режиму використан­ня земель історико-культурного призначення.

Оскільки використання земель історико-культурного призначення має здійснюватися із дотриманням вимог щодо збереження об'єктів культурної спадщини, спеціальне управління такими землями відбу­вається за участю органів охорони культурної спадщини.

Центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини відповідно до Положення, затвердженого постановою КМ України № 1566 8 листопада 2006 р., є Міністерство культури і туризму України. У складі цього міністерства згідно із постановою

КМ України № 336 від 15 березня 2006 р. діє Державна служба з пи­тань національної культурної спадщини (Держкультурспадщина). До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини та­кож належать органи охорони культурної спадщини Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних державних адміністрацій, які підконтрольні й підзвітні відповідним органам виконавчої влади та центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Повноваження центрального органу державної влади у сфері охо­рони культурної спадщини у сфері державного регулювання земель­них відносин передбачені в ст. 5 Закону "Про охорону культурної спадщини", у ст. 6 Закону "Про охорону археологічної спадщини". Зо­крема, до його відання належить:

> ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією неру­хомих об'єктів культурної спадщини; подання КМ України пропозицій про занесення об'єктів культурної спадщини наці­онального значення до Державного реєстру нерухомих пам'я­ток України та про внесення змін до нього щодо пам'яток на­ціонального значення; занесення об'єктів культурної спадщи­ни місцевого значення до Державного реєстру нерухомих па­м'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток міс­цевого значення;

> подання КМ України пропозиції про переміщення (перене­сення) пам'ятки національного значення; надання дозволу на переміщення (перенесення) пам'яток місцевого значення;

> подання КМ України пропозицій про затвердження Списку істо­ричних населених місць України та про внесення змін до нього;

> оголошення топографічно визначених територій чи водних об'­єктів, в яких містяться об'єкти культурної спадщини або мож­лива їхня наявність, охоронюваними археологічними територі­ями; визначення меж територій пам'яток національного зна­чення та затвердження їхніх зон охорони, охоронюваних архе­ологічних територій, історичних ареалів населених місць;

> установлення режиму використання пам'яток національного значення, їхніх територій, зон охорони, охоронюваних архео­логічних територій, історичних ареалів населених місць;

> надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках націона­льного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охо­ронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць;

> видання розпоряджень та приписів щодо, охорони пам'яток національного значення, припинення робіт на цих пам'ятках, їхніх територіях і в зонах охорони, на охоронюваних археоло­гічних територіях, в історичних ареалах населених місць, як­що ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм і проектів, дозволів або з відхиленням від них; заборона будь-якої діяльності юридичних або фізичних осіб, яка створює загрозу об'єкту культурної спадщини чи по­рушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини; надання дозволів на відновлення земляних робіт;

> погодження відчуження або передачі пам'яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органа­ми іншим особам у володіння, користування або управління;

> здійснення функцій управління заповідниками, музеями- заповідниками, що перебувають у державній власності, від­повідно до закону;

> погодження охоронних договорів на пам'ятки національного значення;

> погодження проектів відведення та надання земельних діля­нок, у тому числі тих, що призначаються для сільськогоспо­дарських потреб, погодження зміни землевласника, землеко­ристувача на території пам'яток та в їхніх охоронних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

У ст. 6 Закону "Про охорону культурної спадщини" встановлені по­вноваження органу охорони культурної спадщини Ради міністрів АР Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних дер­жавних адміністрацій, органів охорони культурної спадщини місце­вого самоврядування. Вони можуть здійснювати повноваження, де­леговані органами охорони культурної спадщини вищого рівня, зок­рема надання висновків щодо відведення земельних ділянок, пого­дження зміни землевласника, землекористувача. Також до їхньої компетенції належить регулювання у сфері використання та охорони земель історико-культурного призначення, на яких знаходяться па­м'ятки місцевого значення.

Міністерство регіонального розвитку та будівництва України від­повідно до постанови КМ України № 750 від 16 травня 2007 р. "Деякі питання Міністерства регіонального розвитку та будівництва" бере участь у підготовці об'єктів культурної спадщини для включення до Списку всесвітньої спадщини; організовує роботу, пов'язану із збере­женням, охороною, обліком, використанням і реставрацією пам'яток архітектури та містобудування, а також районів історичної забудови.

Державне регулювання у сфері використання земель історико- культурної спадщини може здійснюватися і через органи місцевого самоврядування. Органи охорони культурної спадщини місцевого са­моврядування населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, утворюються органами місцевого самовря­дування за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Органи місцевого самовряду­вання, на території яких не створено органів охорони культурної спа­дщини, зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фі­зичних осіб, що створює загрозу пам'ятці, негайно повідомивши про це відповідний орган охорони культурної спадщини місцевого органу виконавчої влади, і зобов'язані повідомляти відповідні органи охоро­ни культурної спадщини про бездіяльність власника або уповноваже­ного ним органу, особи, яка набула права володіння, користування чи управління, що створює загрозу пам'ятці.

До повноважень органів охорони культурної спадщини місцевого самоврядування належить:

> забезпечення дотримання режиму використання пам'яток мі­сцевого значення, їхніх територій, зон охорони;

> надання висновків щодо відповідних програм і проектів міс­тобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, буді­вельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ят­ках місцевого значення та в зонах їхньої охорони, на охоро­нюваних археологічних територіях, в історичних ареалах на­селених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на стані об'єктів культурної спадщини;

> організація відповідних охоронних заходів щодо пам'яток мі­сцевого значення та їхніх територій в разі виникнення загро­зи їхнього пошкодження або руйнування внаслідок дії приро­дних факторів чи проведення будь-яких робіт; видання роз­поряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам'ятках, їхніх територі­ях і в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутно­сті затверджених або погоджених з відповідним органом охо­рони культурної спадщини програм і проектів дозволів або з відхиленням від них;

> надання висновків щодо відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими нйми органами іншим особам у володіння, користування або управління;

> укладення охоронних договорів на пам'ятки в межах повно­важень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону;

> надання висновків щодо відведення земельних ділянок, у то­му числі тих, що призначаються для сільськогосподарських потреб, погодження зміни землевласника, землекористувача в межах повноважень, визначених органом охорони культурної спадщини вищого рівня.

Законом передбачено громадське управління землями історико- культурного призначення. Органи охорони культурної спадщини мо­жуть залучати до роботи за їхньою згодою досвідчених фахівців у сфе­рі охорони культурної спадщини, а також громадян на правах громад­ських інспекторів для спостереження за станом зберіганйя та викорис­тання пам'яток, їхніх територій і зон охорони, охоронюваних археоло­гічних територій, історичних ареалів населених місць (ст. 8, ст. 13 За­кону "Про археологічну спадщину"). Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування сприяють діяльності Українського товарис­тва охорони пам'яток історії та культури, інших громадських, науково- дослідних, проектних організацій, установ і підприємств різних форм власності щодо охорони культурної спадщини. Незалежні групи спеціа­лістів з ініціативи об'єднань громадян, органів охорони культурної спадщини, а також інших органів виконавчої влади та органів місце­вого самоврядування за рахунок їхніх власних коштів або на громад­ських засадах можуть здійснювати громадську експертизу з питань охорони культурної спадщини. Висновки даної експертизи можуть ураховуватися органами виконавчої влади та органами місцевого са­моврядування при прийнятті відповідних рішень згідно із законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону археологічної спадщини" Інститут археології Національної академії наук України як державна археологічна наукова установа відповідно до законодавст­ва України є єдиною науковою установою, яка видає кваліфікаційні документи (відкриті листи) на право проведення археологічних дослі­джень у межах усієї території України; на замовлення спеціально упо­вноваженого органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини здійснює наукову археологічну експертизу та погодження програм і проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних пе­ретворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках археології, у зонах охорони археологічних пам'яток, на охо­ронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах місць, за­несених до Списку історичних населених місць України.