ОсобливостіЗДІЙСНЄННЯправ на користування землями природоохоронного призначення

Використання земель природно-заповідного фонду може здійснюватися як на правівласності, так і на праві користування.

Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається Законом України "Про природно-заповідний фонд України". Відповідно до ст. 9 цього Закону, території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, установлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися у: природоохоронних цілях; науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Названі види використання закон визначає як основні, що можуть здійснюватися одночасно в межах земель конкретного об'єкта природно-заповідного фонду. Наприклад, землі природних заповідників використовуються з метою збереження природних комплексів та об'єктів на їхніх територіях, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробки на їхній основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і фахівців у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи (ст. 15 Закону України "Про природно-заповідний фонд України").

У межах національних природних парків здійснюється: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційнгої діяльності в природних умовах із додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їхніх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо- виховної роботи (ст. 20 цього ж Закону).

Основні види використання земель природно-заповідного фонду, а також додаткові (побічні), такі як заготівля на них деревини, лікарських та інших цінних рослин, їхніх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій і об'єктів природно-заповідного фонду, установленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їхніх природних комплексів та окремих об'єктів.

Режим земель природно-заповідного фонду характеризується установленням цілої низки обмежень щодо їхнього використання, передбачених ст. 16, 18, 21, 24, 26, 28, ЗО, 32, 34, 36, 38-40 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та гл. 18 ЗК України. Так, у межах земель природно-заповідного фонду забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідного об'єкта.

Наприклад, у межах земель природного заповідника забороняється:

> будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку населення, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських тварин, пересування механічних транспортних засобів, за винятком шляхів загального користування, лісосплав, проліт літаків і вертольотів нижче 2000 м над землею, подолання літаками звукового бар'єру над територією заповідника та інші види штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи;

> геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин," порушення ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їхнього оселення, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів;

> мисливство, рибальство, інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення кількості окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємність угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.

Для збереження і відтворення корінних природних комплексів, проведення науково-дослідних робіт і виконання інших завдань у природному заповіднику відповідно до проекту організації його території та охорони природних комплексів допускається:

> виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів заповідника внаслідок антропогенного впливу - відновлення гідрологічного режиму, збереження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зникають, тощо;

> здійснення протипожежних і санітарних заходів, що не порушують режиму заповідників;

> спорудження у встановленому порядку будівель та інших об'єктів, необхідних для виконання поставлених перед заповідником завдань;

> збір колекційних та інших матеріалів, виконання робіт, передбачених планами довгострокових стаціонарних наукових досліджень, проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Проектом організації території природного заповідника та охорони їхніх природних комплексів може бути передбачено виділення земельних ділянок для задоволення господарських потреб заповідника та його працівників у сінокосах, випасах, городах та паливі відповідно до встановлених нормативів.

Проекти організації території природних заповідників та охорони їхніх природних комплексів розробляються спеціалізованими проектними організаціями і затверджуються Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

У разі термінової необхідності за клопотанням науково-технічної ради природного заповідника з дозволу Мінприроди України на території природного заповідника можуть проводитися заходи, спрямовані на охорону природних комплексів, ліквідацію наслідків аварій, стихійного лиха та в інших цілях, не передбачених Проектом організації території природного заповідника та охорони його природних комплексів.

Для ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, у результаті яких виникає пряма загроза життю людей чи знищення заповідних природних комплексів, особливо термінові заходи здійснюються за рішенням дирекції природного заповідника (ст. 16 Закону України "Про природно-заповідний фонд України").

За загальними правилами земельні ділянки в межах територій (акваторій), що оголошуються водно-болотними угіддями загальнодержавного значення, у землекористувачів (власників землі) не вилучаються. Спеціальне використання природних ресурсів у межах таких угідь здійснюється за погодженням з користувачами (власниками) земельних ділянок і природних ресурсів.

Власники землі та землекористувачі повинні забезпечувати екологічно безпечний режим господарювання і користування природними ресурсами в межах водно-болотних угідь згідно з вимогами природоохоронного законодавства та взятим на себе охоронним зобов'язанням.

Державне регулювання відносин у сфері здійснення прав використання та охорони земель природоохоронного призначення

Успішне використання земель природоохоронного призначення залежить від чіткого і скорого регулювання цими землями. Державне регулювання такими землями виступає об'єктивною необхідністю і являє собою організуючу діяльність державних, самоврядних та громадських органів з практичного здійснення поставлених завдань і спрямована на організацію (створення) таких територій та об'єктів, їхню охорону, а також використання природних комплексів у чітко визначених цілях, забезпечення єдності принципів заповідання незалежно від мети і завдань конкретного об'єкта та його підпорядкованості, організацію обліку природних багатств цих територій, планування розвитку науково обґрунтованої їхньої мережі, здійсненню контролю за додержанням вимог їхніх правових режимів.

У межах земель природоохоронного призначення здійснюється загальне та спеціальне державне регулювання, а також самоврядне та громадське регулювання. Так, Президентом України приймаються рішення про створення і відведення земельних ділянок територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Рішення про створення біосферних заповідників приймається Президентом України з додержанням вимог міжнародних договорів і міжнародних програм, учасником яких є Україна.

Спеціальне державне регулювання режиму земель природно-заповідного фонду здійснюють Мінприроди України, його органи на місцях, а також спеціальний орган - Державна служба заповідної справи, Положення про яку затверджено постановою КМ України №1000 від 9 серпня 2001 р.

Регулювання відносин щодо земель окремих територій та об'єктів природно-заповідного фонду можуть здійснювати Держкомлісгосп, Держводгосп України, інші органи державної виконавчої влади, у віданні яких вони перебувають.

Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення можуть забезпечувати органи місцевого самоврядування, які їх створюють. Зокрема, рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення і встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно- заповідного фонду приймаються обласними, Київською і Севастопольською міськими радами.

Державний контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами природоохоронного законодавства в межах водно-болотних угідь міжнародного значення здійснюють Мінприроди, його територіальні органи, інші спеціально уповноважені державні органи.

Управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється їхніми спеціальними адміністраціями, до складу яких входять відповідні наукові підрозділи, служби охорони, господарського та іншого обслуговування. А управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об'єкти (ст. 12 Закону України "Про природно- заповідний фонд України").

В управлінні територіями та об'єктами природно-заповідного фонду можуть брати участь об'єднання громадян (ст. 13 цього Закону).

Основними функціями управління на землях природоохоронного призначення є: організація та координація наукової діяльності; прогнозування розвитку заповідної справи; організація створення та оголошення земель природоохоронного призначення; розподіл і перерозподіл природних ресурсів у межах цих територій; проведення екологічної та інших видів експертиз об'єктів, що негативно впливають на такі землі; ведення державного кадастру таких територій та об'єктів; контроль за додержанням режиму цих земель тощо.

Організація наукової діяльності на територіях та об'єктах ПЗФ забезпечується згідно з Положенням про наукову діяльність заповідників і національних природних парків України, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 163 від 10 листопада 1998 р., у редакції наказу № 103 від 9 серпня 2000 р. До координації наукових робіт залучаються наукові установи Національної академії наук України.

Розподіл та перерозподіл у межах цих категорій земель здійснюється шляхом відведення земельних ділянок для цих потреб. Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається ст. 20, 122, 123, 125, 126, 149- і 208 ЗК України. Зміна меж, категорій і скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до ст. 51-53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Державний контроль за додержанням режиму таких земель забезпечує Державна екологічна інспекція Мінприроди України. Охорона територій та об'єктів ПЗФ забезпечується спеціальними службами охорони, повноваження яких визначені постановою КМ України № 1127 від 14 липня 2000 р. "Про службу державної охорони природ- но-заповідного фонду України".

Заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва й інші території та об'єкти природно- заповідного фонду, які створюються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами Мінприроди України з оформленням охоронного зобов'язання.

Законом України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено резервування цінних для заповідання природних територій та об'єктів, рішення про яке приймає Президент України за поданням КМ України, спеціально уповноваженого органу державної виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища (ст. 55).

Мінприроди України на виконання вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (ст. 16, 18, 21 та 24), указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення додержання законодавства в межах територій та об'єктів природно- заповідного фонду України" № 1396 від 11 листопада 2004 р. та з метою встановлення єдиних вимог до розроблення Проектів організації територій установ природно-заповідного фонду України наказом № 245 від 6 липня 2005 р. затверджено Положення про Проекти організації територій установ природно-заповідного фонду України, зокрема Положення про Проект організації території природного заповідника та охорони його природних комплексів; Положення про Проект організації території біосферного заповідника та охорони його природних комплексів; Положення про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів; Положення про Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів.

Ці положення розроблені відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", "Про планування і забудову територій", "Про землеустрій", "Про Червону книгу України", Земельного, Лісового та Водного кодексів України, постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. №1094 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення", інших актів чинного національного законодавства, а також міжнародного законодавства, перш за все Севільської стратегії та Статутних рамок Світової мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО і визначають завдання, зміст, порядок розроблення і затвердження Проектів.

Проект організації відповідної території розробляється згідно з чинним законодавством з метою ефективного виконання завдань щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття і забезпечення сталого розвитку території, проведення зонування територій, розвитку наукових досліджень навколишнього природного середовища і його змін під дією антропогенних факторів, екологічної освіти та тренінгів, здійснення фонового екологічного моніторингу, розвитку рекреаційної та туристичної діяльності, підтримки традиційного природокористування, демонстрації кращих зразків збереження біологічного та ландшафтного різноманіття і сталого розвитку території, для інших цілей.

Проект організації відповідної території об'єкта ПЗФ розробляється спеціалізованою проектною організацією на всю територію конкретного об'єкта, яка враховує землі, надані цій установі, а також землі, які зараховані до складу заповідника без вилучення їх у землевласників чи землекористувачів. Технічне завдання на його розробку погоджується Державною службою заповідної справи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і затверджується центральним органом виконавчої влади або іншим органом, у віданні якого перебуває така установа. Технічне завдання готується з урахуванням орієнтовного змісту Проекту організації території ПЗФ та їхніх природних особливостей, пріоритетів розвитку соціально- економічної сфери з визначенням строків тощо.

Проект організації території об'єкта ПЗФ передбачає встановлення територіально диференційованого режиму охорони, відтворення і використання природних комплексів та інших об'єктів відповідних територій з урахуванням їхніх природоохоронних, оздоровчих, наукових, рекреаційних та історико-культурних цінностей, інших особливостей.

У межах кожної території згідно з Проектом установлюються функціональні зони з особливим режимом використання земель відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд". Так, наприклад, у межах заповідної зони біосферного заповідника не може проектуватися будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню цієї зони, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні компдексігта об'єкти.

У межах території національного природного парку виділяються такі функціональні зони: заповідна - призначена для збереження та відновлення найбільш цінних, насамперед корінних, природних комплексів відповідно до режиму, визначеного законом для природних

заповідників; зона регульованої рекреації - територія, у межах якої створюються умови для короткострокового перебування, відпочинку та оздоровлення відвідувачів парку, а її режим визначається відповідно до вимог, установлених для охоронних зон природних заповідників; зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку; господарська зона - сюди належать населені пункти, землі, на яких здійснюється господарська діяльність з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

Управління іншими землями природоохоронного призначення здійснюють державні та самоврядні органи відповідно до законодавства.