ОсобливостіЗДІЙСНЄННЯправ на користування землями природоохоронного призначення

 

Використання земель природно-за­повідного фонду може здійснюватися як на праві власності, так і на праві користування.

Порядок викорис­тання земель природно-заповідного фонду визначається Законом України "Про природно-заповідний фонд України". Відповідно до ст. 9 цього Закону, території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, установ­лених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися у: природоохоронних цілях; науково-дослідних ці­лях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних ці­лях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Названі види використання закон визначає як основні, що можуть здійснюватися одночасно в межах земель конкретного об'єкта приро­дно-заповідного фонду. Наприклад, землі природних заповідників використовуються з метою збереження природних комплексів та об'­єктів на їхніх територіях, проведення наукових досліджень і спосте­режень за станом навколишнього природного середовища, розробки на їхній основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологі­чних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і фахівців у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи (ст. 15 Закону України "Про природно-заповідний фонд України").

У межах національних природних парків здійснюється: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; ство­рення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційнгої діяльності в природних умовах із додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів; проведення на­укових досліджень природних комплексів та їхніх змін в умовах рек­реаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного ви­користання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо- виховної роботи (ст. 20 цього ж Закону).

Основні види використання земель природно-заповідного фонду, а також додаткові (побічні), такі як заготівля на них деревини, лікарсь­ких та інших цінних рослин, їхніх плодів, сіна, випасання худоби, ми­сливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюва­тися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому при­значенню територій і об'єктів природно-заповідного фонду, установленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їхніх природних комплексів та окремих об'єктів.

Режим земель природно-заповідного фонду характеризується уста­новленням цілої низки обмежень щодо їхнього використання, перед­бачених ст. 16, 18, 21, 24, 26, 28, ЗО, 32, 34, 36, 38-40 Закону Украї­ни "Про природно-заповідний фонд України" та гл. 18 ЗК України. Так, у межах земель природно-заповідного фонду забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому при­значенню заповідного об'єкта.

Наприклад, у межах земель природного заповідника забороняється:

> будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, влаштування місць відпо­чинку населення, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських тварин, пересування механі­чних транспортних засобів, за винятком шляхів загального користування, лісосплав, проліт літаків і вертольотів нижче 2000 м над землею, подолання літаками звукового бар'єру над територією заповідника та інші види штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи;

> геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин," по­рушення ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічно­го режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, а також заготів­ля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насін­ня, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тва­рин, порушення умов їхнього оселення, гніздування, інші ви­ди користування рослинним і тваринним світом, що призво­дять до порушення природних комплексів;

> мисливство, рибальство, інтродукція нових видів тварин і рос­лин, проведення заходів з метою збільшення кількості окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємність угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.

Для збереження і відтворення корінних природних комплексів, проведення науково-дослідних робіт і виконання інших завдань у природному заповіднику відповідно до проекту організації його тери­торії та охорони природних комплексів допускається:

> виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними ко­рінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів заповідника внаслідок антропогенного впливу - відновлення гідрологічного режиму, збереження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зникають, тощо;

> здійснення протипожежних і санітарних заходів, що не по­рушують режиму заповідників;

> спорудження у встановленому порядку будівель та інших об'­єктів, необхідних для виконання поставлених перед заповід­ником завдань;

> збір колекційних та інших матеріалів, виконання робіт, пе­редбачених планами довгострокових стаціонарних наукових досліджень, проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Проектом організації території природного заповідника та охорони їхніх природних комплексів може бути передбачено виділення земе­льних ділянок для задоволення господарських потреб заповідника та його працівників у сінокосах, випасах, городах та паливі відповідно до встановлених нормативів.

Проекти організації території природних заповідників та охорони їхніх природних комплексів розробляються спеціалізованими проект­ними організаціями і затверджуються Міністерством охорони навко­лишнього природного середовища України.

У разі термінової необхідності за клопотанням науково-технічної ради природного заповідника з дозволу Мінприроди України на території природного заповідника можуть проводитися заходи, спрямовані на охорону природних комплексів, ліквідацію наслідків аварій, стихійного лиха та в інших цілях, не передбачених Проектом організації території природного заповідника та охорони його природних комплексів.

Для ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, у результаті яких виникає пряма загроза життю людей чи знищення заповідних природних комплексів, особливо термінові заходи здійснюються за рішенням дирекції природного заповідника (ст. 16 Закону України "Про природно-заповідний фонд України").

За загальними правилами земельні ділянки в межах територій (ак­ваторій), що оголошуються водно-болотними угіддями загальнодер­жавного значення, у землекористувачів (власників землі) не вилуча­ються. Спеціальне використання природних ресурсів у межах таких угідь здійснюється за погодженням з користувачами (власниками) земельних ділянок і природних ресурсів.

Власники землі та землекористувачі повинні забезпечувати екологі­чно безпечний режим господарювання і користування природними ресурсами в межах водно-болотних угідь згідно з вимогами природо­охоронного законодавства та взятим на себе охоронним зобов'язанням.

 

Державне регулювання відносин у сфері здійснення прав використання та охорони земель природоохоронного призначення

Успішне використання земель природоохоронного призначення залежить від чіткого і скорого регулювання цими зе­млями. Державне регулювання такими землями виступає об'єктив­ною необхідністю і являє собою організуючу діяльність державних, самоврядних та громадських органів з практичного здійснення по­ставлених завдань і спрямована на організацію (створення) таких те­риторій та об'єктів, їхню охорону, а також використання природних комплексів у чітко визначених цілях, забезпечення єдності принципів заповідання незалежно від мети і завдань конкретного об'єкта та його підпорядкованості, організацію обліку природних багатств цих тери­торій, планування розвитку науково обґрунтованої їхньої мережі, здійсненню контролю за додержанням вимог їхніх правових режимів.

У межах земель природоохоронного призначення здійснюється за­гальне та спеціальне державне регулювання, а також самоврядне та громадське регулювання. Так, Президентом України приймаються рішення про створення і відведення земельних ділянок територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Рішення про створення біосферних заповідників приймається Прези­дентом України з додержанням вимог міжнародних договорів і між­народних програм, учасником яких є Україна.

Спеціальне державне регулювання режиму земель природно-заповідного фонду здійснюють Мінприроди України, його органи на місцях, а також спеціальний орган - Державна служба заповідної справи, Положення про яку затверджено постановою КМ України №1000 від 9 серпня 2001 р.

Регулювання відносин щодо земель окремих територій та об'єктів природно-заповідного фонду можуть здійснювати Держкомлісгосп, Держводгосп України, інші органи державної виконавчої влади, у ві­данні яких вони перебувають.

Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцево­го значення можуть забезпечувати органи місцевого самоврядування, які їх створюють. Зокрема, рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значен­ня і встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно- заповідного фонду приймаються обласними, Київською і Севасто­польською міськими радами.

Державний контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами природоохоронного законодавства в межах водно-болотних угідь міжнародного значення здійснюють Мінприроди, його територі­альні органи, інші спеціально уповноважені державні органи.

Управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється їхніми спеціальними ад­міністраціями, до складу яких входять відповідні наукові підрозділи, служби охорони, господарського та іншого обслуговування. А управ­ління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підпри­ємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об'єкти (ст. 12 Закону України "Про природно- заповідний фонд України").

В управлінні територіями та об'єктами природно-заповідного фон­ду можуть брати участь об'єднання громадян (ст. 13 цього Закону).

Основними функціями управління на землях природоохоронного призначення є: організація та координація наукової діяльності; про­гнозування розвитку заповідної справи; організація створення та ого­лошення земель природоохоронного призначення; розподіл і перероз­поділ природних ресурсів у межах цих територій; проведення еколо­гічної та інших видів експертиз об'єктів, що негативно впливають на такі землі; ведення державного кадастру таких територій та об'єктів; контроль за додержанням режиму цих земель тощо.

Організація наукової діяльності на територіях та об'єктах ПЗФ за­безпечується згідно з Положенням про наукову діяльність заповідни­ків і національних природних парків України, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та яде­рної безпеки України № 163 від 10 листопада 1998 р., у редакції на­казу № 103 від 9 серпня 2000 р. До координації наукових робіт залу­чаються наукові установи Національної академії наук України.

Розподіл та перерозподіл у межах цих категорій земель здійснюється шляхом відведення земельних ділянок для цих потреб. Порядок відве­дення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним запо­відникам, національним природним паркам, регіональним ландшафт­ним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоо­логічним паркам визначається ст. 20, 122, 123, 125, 126, 149- і 208 ЗК України. Зміна меж, категорій і скасування статусу територій та об'єк­тів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до ст. 51-53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Державний контроль за додержанням режиму таких земель забез­печує Державна екологічна інспекція Мінприроди України. Охорона територій та об'єктів ПЗФ забезпечується спеціальними службами охорони, повноваження яких визначені постановою КМ України № 1127 від 14 липня 2000 р. "Про службу державної охорони природ- но-заповідного фонду України".

Заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва й інші території та об'єкти природно- заповідного фонду, які створюються без вилучення земельних діля­нок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами Мінприроди України з оформленням охоронного зобов'язання.

Законом України "Про природно-заповідний фонд України" перед­бачено резервування цінних для заповідання природних територій та об'єктів, рішення про яке приймає Президент України за поданням КМ України, спеціально уповноваженого органу державної виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища (ст. 55).

Мінприроди України на виконання вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (ст. 16, 18, 21 та 24), указу Пре­зидента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення додер­жання законодавства в межах територій та об'єктів природно- заповідного фонду України" № 1396 від 11 листопада 2004 р. та з ме­тою встановлення єдиних вимог до розроблення Проектів організації територій установ природно-заповідного фонду України наказом № 245 від 6 липня 2005 р. затверджено Положення про Проекти ор­ганізації територій установ природно-заповідного фонду України, зо­крема Положення про Проект організації території природного запо­відника та охорони його природних комплексів; Положення про Про­ект організації території біосферного заповідника та охорони його природних комплексів; Положення про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреацій­ного використання його природних комплексів і об'єктів; Положення про Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природ­них комплексів та об'єктів.

Ці положення розроблені відповідно до Законів України "Про охо­рону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", "Про планування і забудову територій", "Про землеустрій", "Про Червону книгу України", Земельного, Лісового та Водного кодексів України, постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. №1094 "Про затвердження Порядку розроблен­ня проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчо­го, рекреаційного та історико-культурного призначення", інших актів чинного національного законодавства, а також міжнародного законо­давства, перш за все Севільської стратегії та Статутних рамок Світо­вої мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО і визначають завдання, зміст, порядок розроблення і затвердження Проектів.

Проект організації відповідної території розробляється згідно з чин­ним законодавством з метою ефективного виконання завдань щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття і забезпечення сталого розвитку території, проведення зонування територій, розвитку наукових досліджень навколишнього природного середовища і його змін під дією антропогенних факторів, екологічної освіти та тренінгів, здійснення фонового екологічного моніторингу, розвитку рекреаційної та туристичної діяльності, підтримки традиційного природокористу­вання, демонстрації кращих зразків збереження біологічного та ланд­шафтного різноманіття і сталого розвитку території, для інших цілей.

Проект організації відповідної території об'єкта ПЗФ розробляється спеціалізованою проектною організацією на всю територію конкрет­ного об'єкта, яка враховує землі, надані цій установі, а також землі, які зараховані до складу заповідника без вилучення їх у землевласни­ків чи землекористувачів. Технічне завдання на його розробку пого­джується Державною службою заповідної справи Міністерства охоро­ни навколишнього природного середовища України і затверджується центральним органом виконавчої влади або іншим органом, у віданні якого перебуває така установа. Технічне завдання готується з ураху­ванням орієнтовного змісту Проекту організації території ПЗФ та їх­ніх природних особливостей, пріоритетів розвитку соціально- економічної сфери з визначенням строків тощо.

Проект організації території об'єкта ПЗФ передбачає встановлення територіально диференційованого режиму охорони, відтворення і ви­користання природних комплексів та інших об'єктів відповідних тери­торій з урахуванням їхніх природоохоронних, оздоровчих, наукових, рекреаційних та історико-культурних цінностей, інших особливостей.

У межах кожної території згідно з Проектом установлюються фун­кціональні зони з особливим режимом використання земель відповід­но до Закону України "Про природно-заповідний фонд". Так, напри­клад, у межах заповідної зони біосферного заповідника не може про­ектуватися будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню цієї зони, порушує природний розвиток про­цесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його приро­дні компдексігта об'єкти.

У межах території національного природного парку виділяються такі функціональні зони: заповідна - призначена для збереження та відновлення найбільш цінних, насамперед корінних, природних ком­плексів відповідно до режиму, визначеного законом для природних

заповідників; зона регульованої рекреації - територія, у межах якої створюються умови для короткострокового перебування, відпочинку та оздоровлення відвідувачів парку, а її режим визначається відпові­дно до вимог, установлених для охоронних зон природних заповідни­ків; зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку; господарська зона - сюди належать населені пункти, землі, на яких здійснюється господарська діяльність з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

Управління іншими землями природоохоронного призначення здій­снюють державні та самоврядні органи відповідно до законодавства.