ОСОбЛИВОСТІ ЗДІЙСНЄННЯ права власності на землі лісогосподарського призначення

Базуючись на конституційно закріпленому праві власності українського народу на землю, ліси та інші природні ресурси (ст. 13 Конституції України), ст. 7 ЛК України законодавчо закріпила положення про те, що ліси, які знаходяться у межах території України, є об'єктами права власно­сті українського народу. Від імені українського народу права власни­ка на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призна­чення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Відповідно й ліси можуть перебувати у зазначених формах права власності (ст. 7 АК України), що й визначає суб'єктний склад правовідносин із використання земель лісогосподарського призна­чення, лісів, які на них знаходяться: суб'єктами права власності на лі­си є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи. Принагідно зазначимо, що порівняно з первинною редакцією АК Укра­їни нова його редакція враховує положення земельного законодавства і розширює суб'єктний склад відносин права власності на ліси.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право держав­ної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі КМ України, Ради міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст. 8 АК України).

До земель державної власності, які не можуть передаватись у при­ватну власність згідно з п. 4 ст. 84 ЗК України, належать землі лісого­сподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Одним із таких випадків є набуття у приватну власність замкнених земельних ділянок лісогосподарського призначення загальною пло­щею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших госпо­дарств, що передбачено ст. 56 ЗК України.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пун­ктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіа­льними громадами безпосередньо або через утворені ними органи мі­сцевого самоврядування (ст. 9 АК України). Згідно зі ст. 11 АК Украї­ни право комунальної власності на ліси набувається при розмежуван­ні в установленому законом порядку земель державної й комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у при­ватну власність, згідно з п. З ст. 83 ЗК України належать землі лісогос­подарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юри­дичні особи України, які можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших госпо­дарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 га. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із зако­ном (ст. 10, 12 АК України). За ст. 56 ЗК України однією з підстав набуття у приватну власність замкнених земельних ділянок лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь се­лянських, фермерських та інших господарств є рішення органів міс­цевого самоврядування та органів виконавчої влади. Відповідно до п. 8 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" від 19 чер­вня 2003 р. земельні ділянки в частині передачі у приватну власність для ведення фермерського господарства земель лісогосподарського призначення, що входять до складу сільськогосподарських угідь з ді­лянками лісів до 5 га, можуть бути передані громадянам України із земель державної або комунальної власності.

Громадяни та юридичні особи в установленому порядку можуть на­бувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення відповідно до ст. 56 ЗК України. Завдяки цьому громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних діля­нках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їхньої площі. Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земель­них ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у при­ватній власності цих громадян і юридичних осіб (ст. 12 ЛК України). Водночас ліси, отримані у спадщину іноземними громадянами, особа­ми без громадянства та іноземними юридичними особами, згідно зі ст. 13 ЛК України підлягають відчуженню протягом одного року.

Право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України, як зазначається у ст. 13 ЛК України, виникає з моменту одержання ними документів, що посвідчують право власності на зе­мельну ділянку, та їхньої державної реєстрації. Документом, що по­свідчує право приватної власності на ліси, є державний акт на право власності на землю, виданий на відповідну земельну ділянку.

Крім загальних прав та обов'язків власників земельних ділянок, ви­значених земельним законодавством, у сфері реалізації права власно­сті на землі лісогосподарського призначення передбачено деякі їхні особливості, визначені у ст. 14 ЛК України.

Отже, громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власно­сті ліси, мають право: власності на лісові ресурси та їхнє використання в порядку, визначеному цим Кодексом; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; продавати або іншим шляхом від­чужувати відповідно до закону земельну лісову ділянку; споруджувати в установленому порядку виробничі та інші будівлі й споруди, необхід­ні для ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів.

Громадяни та юридичні особи, які мають у приватній власності лі­си, зобов'язані: вести лісове господарство на основі матеріалів лісо­впорядкування відповідно до цього Кодексу; забезпечувати охорону, захист, відтворення і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їхніх корисних властивостей та поліпшення родючості ґру­нтів, виконувати інші заходи відповідно до вимог лісового законодав­ства; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство та використовувати лісові ресурси спосо­бами, які не завдають шкоди навколишньому природному середови­щу, забезпечують збереження корисних властивостей лісів і створю­ють сприятливі умови для їхньої охорони, захисту та відтворення; ве­сти первинний облік лісів, надавати в установленому законодавством порядку статистичну звітність та інформацію про стан лісів і викори­стання лісових ресурсів; забезпечувати охорону типових та унікаль­них природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебува­ють під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, ро­слинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відпо­відно до природоохоронного законодавства.

Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки гро­мадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси.

Право приватної власності на ліси припиняється в разі припинен­ня права власності на земельну лісову ділянку у випадках і в порядку, установлених законом (тобто перш за все ЗК України).

Припинення права власності на ліси в разі добровільної відмови вла­сника від права власності на земельну лісову ділянку на користь держа­ви або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповід­ного органу в установленому законом порядку (ст. 15 АК України).